Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/2185/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 30.07.2024. Зареєстровано: 31.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024 (частково)
Результат оскарження 13.11.2024 Волинський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/0158/161/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030000000273

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/2185/24
		Провадження № 1-кп/0158/161/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 липня 2024 року м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження №12024030000000273 від 16.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		16 червня 2024 року близько 15 години 50 хвилин водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи незареєстрованим згідно чинного законодавства мотоциклом марки «TEKKEN», рухаючись по вулиці Чумацька, неподалік будинку №98 в с. Дерно Луцького району Волинської області в напрямку від смт. Олика Луцького району Волинської області, на заокругленій ділянці дороги праворуч по напрямку руху мотоцикла, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами та доповненнями), а саме п.п. 2.3 (б, д), 2.9 (а), 10.1, 12.1, 12.9 (б), вимоги заборонного дорожнього знаку 3.29 "Обмеження швидкості 30 км/год", вимоги попереджувального дорожнього знаку 1.1 "Небезпечний поворот праворуч", горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 "вузька суцільна лінія" не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, був неуважним, не вибрав безпечну швидкість транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, заокруглення дороги праворуч, проігнорував заборону перетину вузької суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на смугу зустрічного руху та ліве узбіччя відносно напрямку руху мотоцикла, де допустив наїзд на металевий відбійник, в результаті чого втратив керованість транспортним засобом та допустив його падіння на дорожнє покриття.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді відкритого багато фрагментарного зламу кісток основи та склепіння черепа, розмозження головного мозку, закритої хребетно-спинномозкової травми у вигляді розриву між хребцевими ділянками в грудному відділі хребта з повним розривом спинного мозку, численних зламів ребер зліва і пошкодження парієтальної плеври, розривами коренів легень, гемотораксу, забою лівої легені, крововиливів в середостіння, крововиливів під парієтальною плеврою в міжреберні м`язи, через капсулярних розривів печінки, розриву в ділянці воріт селезінки, гемоперитонеуму, крововиливів в корінь брижі, крововиливів в жирову капсулу лівої нирки, численних саден всього тіла та забійно-рваних ран голови. Причиною смерті ОСОБА_7 є поєднана тупа травма тіла, що супроводжується чисельними зламами кісток скелету із забоями та розривами внутрішніх органів, що призвело до розвитку травматичного шоку, який і є безпосередньою причиною смерті.
		Таким чином, у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними з мінами та доповненнями), а саме:
		п. 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		п. 2.3 (д), згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 2.9 (а) - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 
		п. 12.9 (б) водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил;
		ігнорування попереджувального дорожнього знаку 1.1 Небезпечний поворот праворуч, який попереджує про наближення до ділянки дороги з обмеженою оглядовістю та напрямком повороту праворуч;
		горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) та яку перетинати забороняється.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину з приводу пред`явленого йому обвинувачення визнав в повному об`ємі, не заперечив того факту, що 16.06.2024р. близько 15 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи незареєстрованим мотоциклом марки «TEKKEN», разом із пасажиром ОСОБА_8 , по АДРЕСА_2 в напрямку від смт. Олика, на заокругленій ділянці дороги праворуч по напрямку руху мотоцикла, порушивши ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху та ліве узбіччя відносно напрямку руху мотоцикла, де допустив наїзд на металевий відбійник, в результаті чого втратив керованість транспортним засобом та допустив його падіння на дорожнє покриття. В результаті ДТП пасажир мотоцикла  ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження в результаті чого настала смерть останнього. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 вину у вчиненому визнав в повному об`ємі, щиро розкаявся, сприяв у розкритті злочину, добровільно відшкодував потерпілому в повному об`ємі завдані матеріальні збитки, а тому просив призначити його підзахисному покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, за якою обвинувачений ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 69 КК України.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Також враховуючи те, що ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження інших письмових доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням характеризуючих даних на особу.
		Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності. При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , просить суд суворо не карати останнього. Завдані збитки повністю відшкодовано ОСОБА_6 .
		Представник потерпілого ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що збитки завдані обвинуваченим ОСОБА_6 його довірителю відшкодовані в повному об`ємі (витрати на поховання, встановлення надгробного пам`ятника, витрати на правничу допомогу), цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілий заявляти не буде, а тому не заперечують щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є послідовними та змістовними, відповідають даним, наведеним у обвинувальному акті. На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
		Відповідно до положень ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		У роз`ясненнях, що містяться у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 699/434/19 зазначив про те, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
		При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав: «Для того щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, конкретних обставин його вчинення, які носять підвищений суспільно-небезпечний характер, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, має міцні соціальні зв`язки, неодружений, непрацюючий, за місцем реєстрації та фактичного проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Суд не приймає до уваги надані стороною обвинувачення докази щодо притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП (розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях), ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) та ч. 1 ст. 127 КУпАП (порушення правил дорожнього руху пішоходами), оскільки не відносяться до правопорушень пов`язаних з безпекою дорожнього руху, вчинені водіями транспортних засобів.
		Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування завданого збитку.
		Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		Крім того варто зазначити, що кримінальне правопорушення інкриміноване ОСОБА_6 вчинено ним у стані алкогольного сп`яніння, який керував транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки  мотоциклом в межах населеного пункту, допустив ряд грубих порушень ПДР, а також те, що від вказаних дій настала смерть потерпілого ОСОБА_7 , 2000 року народження і тяжкість наслідків у його смерті є невиправною та не може бути компенсована відшкодуванням збитків у матеріальному виразі (Постанова Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 лютого 2024 року, справа №629/2766/22, провадження № 51-5593км23).
		Враховуючи вищевикладені обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 з урахуванням загальних засад призначення покарання, зокрема законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, в повній мірі добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов переконання про можливість призначення винному основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке слід відбувати реально та додаткового  позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
		При призначенні покарання суд враховує, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 тяжкий злочин є суспільно небезпечним, а мета покарання  це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин.
		Відповідно до ст.ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
		На переконання суду, таке покарання відповідатиме меті його призначення, буде достатньою мірою відповідальності з метою його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Суд вважає, що застосувати положення ст. 69 КК України, про що просить сторона захисту при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 та не заперечується представником потерпілого у даному кримінальному провадженні  адвокатом ОСОБА_4 не є можливим, оскільки покарання не буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде недостатнім для досягнення мети такого покарання, не буде співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно справедливим, не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на прийняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими водіями.
		Та обставина, що потерпілий немає претензій до обвинуваченого, не є самостійною підставою для застосування до обвинуваченого більш м`якого покарання.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 року у справі №682/956/17 зауважила про те, що позиції потерпілих стосовно призначення покарання, у справах цієї категорії не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.
		Процесуальні витрати по справі, пов`язані із проведенням судової інженерно  транспортної експертизи №СЕ-19/103-24/7923-ІТ від 25.06.2024р. в сумі 6058 грн. 24 коп. та судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/103-24/8097-НЗПРАП від 24.06.2024р. в сумі 1514,56 грн, а всього на загальну суму 7572,80 грн., які підтверджено документально, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави.
		Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 174 КПК України.
		Цивільний позов не заявлено.
		Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16 червня 2024р., обвинуваченого ОСОБА_6 затримано 16 червня 2024р. о 21 год. 25 хв. 
		Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2024р. обвинуваченому ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці  по 17 серпня 2024р. включно.
		А тому період затримання з 16.06.2024р. по 18.06.2024р. підлягає зарахуванню у строк покарання.
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 липня 2024р. застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту змінено на домашній арешт в певну пору доби (нічний домашній арешт), який продовжено на 2 (два) місяці  до 18 вересня 2024 року включно.
		На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, період перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом слід зарахувати у строк покарання з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають 1 дню позбавлення волі.
		До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 залишити  домашній арешт в певну пору доби (нічний час).
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд 
		 
		 у х в а л и в:
		 
		Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді 5-ти (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.
		До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 залишити  домашній арешт в певну пору доби (нічний час).
		Строк відбуття основного покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк покарання період його затримання з 16.06.2024р. по 18.06.2024р. включно.
		На підставі ч. 7 ст. 72 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23 cерпня 2023 року) обвинуваченому ОСОБА_6 у строк покарання зарахувати період його перебування під дією запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, починаючи з 19 червня 2024 року по 18 липня 2024 року включно, у співвідношенні  три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Судові витрати по справі за проведення судової інженерно  транспортної експертизи та судової експертизи матеріалів, речовин та виробів в сумі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2024р.  скасувати.
		Речові докази:
		- незареєстрований у встановленому законом порядку мотоцикл марки «TEKKEN», моделі «MH250GY-15 (Tekken)», VIN-код (рама№) НОМЕР_1 , який поміщено на спеціальний майданчик тримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 34 Волинської області  повернути ОСОБА_6 ;
		- дзеркало заднього виду та уламок пластмаси корпусу мотоцикла марки «TEKKEN», які поміщені до спеціального пакету НПУ №PSP №3224930  знищити;
		- речовина рослинного походження, яка являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено  канабіс, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,2089 г., що упакований в сейф-пакет Експертної служби МВС №3709096 та згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів №200 від 26.06.2024р. переданий в камеру схову зберігання речових доказів ГУНП у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11 Волинської області  знищити;
		- поліетиленовий пакет із написом «АТБ», пара кросівок чорного кольору марки «Nike», кепка чорного кольору без маркування зі вставкою жовтого кольору, футболка синього кольору марки «House Brand», світшот сірого кольору марки «H&M», шорти чорного кольору марки «Cropp», які упаковані у спеціальний пакет НПУ ГСУ №INZ 4032573 та згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів №433 від 24.06.2024р. передані в камеру схову зберігання речових доказів ГУНП у Волинській області за адресою: АДРЕСА_3  повернути ОСОБА_6 ;
		- шкарпетки чорного кольору, кросівки сірого кольору, труси сірого кольору, шорти чорного кольору та футболка синього кольору, які упаковані у спеціальний пакет НПУ ГСУ № INZ 4032574 та згідно письмової розписки про забезпечення відповідального збереження майна передані на відповідальне зберігання потерпілому у даному кримінальному провадженні  ОСОБА_9  залишити за останнім.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду
		Волинської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...