Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/9669/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2024. Зареєстровано: 31.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 29.08.2024
Номер судового провадження: П/380/9790/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 липня 2024 року м. Львівсправа № 380/9669/24
		Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати письмову відповідь (рішення) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
		- судові витрати покласти на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 лютого 2024 року звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здобуттям фахової вищої освіти за денною формою здобуття освіти. Вказану заяву відповідач отримав 20 лютого 2024 року. Однак станом на дату подання цієї позовної заяви до суду заява позивача від 13 лютого 2024 року не розглянута, рішення про надання відстрочки не прийнято, письмова відповідь від відповідача на адресу позивача не надходила.
		Позивач зазначає, що у спірній правовій ситуації ІНФОРМАЦІЯ_2 як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання засобами поштового зв`язку від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або мотивовану відмову в задоволенні цієї заяви та довести до відома позивача про одне з перелічених рішень. Однак відповідних дій за результатами розгляду заяви позивача від 13 лютого 2024 року відповідач не вчинив, що свідчить про вчинену цим суб`єктом владних повноважень бездіяльність. 
		Позивач, уважаючи зазначену вище бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
		Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК від 18 березня 2022 року № 30/2656). 23 березня 2022 року під особистий підпис отримав повістку для відправлення у військову частину. Однак позивач, будучи придатним до несення військової служби під час мобілізації, та належним чином повідомленим про дату, час та місце прибуття, за відсутності поважних причин, 24 березня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, порушивши вимоги статті 5 Конституції України положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». 24 березня 2022 року за фактом неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправлення у військову частину скеровано матеріали до ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області для внесення відомостей в ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого статтею 336 КК України. У відповідь на заяву позивача від 13 лютого 2024 року, скеровану на адресу, вказану у заяві, громадянину ОСОБА_1 запропоновано особисто прибути за адресою розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 для з`ясування причин неявки та розгляду питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП, а також для встановлення всіх обставин наявності/відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.
		Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази розгляду заяви позивача від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 13 лютого 2024 року, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здобуттям фахової передвищої/ вищої освіти за денною формою здобуття освіти. Письмову відповідь просив надати у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», на поштову та електронну адреси.
		До заяви позивач долучив такі документи: нотаріально засвідчені копії паспорта громадянина України та РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; засвідчені Київським національним університетом технологій та дизайну копії договору № БФР-3/23 від 22 липня 2023 року про надання освітніх послуг та договору б/н від 22 липня 2023 року про навчання у Київському національному університеті технологій та дизайну; засвідчену копію студентського квитка НОМЕР_2 від 25 листопада 2023 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 ; оригінал витягу із наказу Київського національного університеті технологій та дизайну від 14 серпня 2023 року № 387 про зарахування ОСОБА_1 на навчання. 
		Листом від 04 березня 2024 року № 3112 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача у відповідь на його заяву від 13 лютого 2024 року про те, що для розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати із собою паспорт громадянина України та військово-обліковий документ.
		Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду поданої ним заяви від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з цим позовом до суду.
		Предметом розгляду у цій справі є оцінка поведінки відповідача під час розгляду заяви позивача від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі  Закон № 389, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статті 1 Закону № 389 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі  Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
		За змістом частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
		Згідно з абзацами першим-другим частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі  Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, згідно із абзацом другим частини третьої статті 23 Закону № 3543 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти
		Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі  Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з підпунктом восьмим пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Отже, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Як слідує з матеріалів справи позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 13 лютого 2024 року, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здобуттям фахової передвищої/ вищої освіти за денною формою здобуття освіти. До заяви позивач долучив такі документи: нотаріально засвідчені копії паспорта громадянина України та РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; засвідчені Київським національним університетом технологій та дизайну копії договору № БФР-3/23 від 22 липня 2023 року про надання освітніх послуг та договору б/н від 22 липня 2023 року про навчання у Київському національному університеті технологій та дизайну; засвідчену копію студентського квитка НОМЕР_2 від 25 листопада 2023 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 ; оригінал витягу із наказу Київського національного університеті технологій та дизайну від 14 серпня 2023 року № 387 про зарахування ОСОБА_1 на навчання.
		Отож, позивач дотримав процедуру особистого надання документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суд зазначає, що Порядок № 1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов`язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів, як про це зазначив відповідач у своєму листі від 04 березня 2024 року № 3112.
		Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
		Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних документів повинен був розглянути таку заяву.
		Утім відповідач на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав.
		Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
		Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач, будучи придатним до несення військової служби під час мобілізації, та належним чином повідомленим про дату, час та місце прибуття, за відсутності поважних причин, 24 березня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не стосуються спірних правовідносин та не можуть бути предметом правової оцінки в межах розгляду цієї справи. Зазначені обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють відповідача від обов`язку розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по суті та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (з урахуванням також описаних у відзиві обставин). 
		Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень  це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Ураховуючи викладене, суд резюмує, що в межах спірних правовідносин мала місце протиправна бездіяльність відповідача, яка виразилась у нерозгляді заяви позивача від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» разом з доданими до неї документами.
		Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
		За цих обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірній ситуації є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
		Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
		За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
		Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.
		Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
		Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,- 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу. 
		Повний текст рішення складено 29 липня 2024 року. 
		 
		СуддяКлименко Оксана Миколаївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...