Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8116/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 30.07.2024. Зареєстровано: 31.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: К/9901/22204/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/8116/20
		адміністративне провадження № К/9901/22204/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Гончарової І.А., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (судді: Черпіцька Л.Т. (головуючий), Пилипенко О.Є., Собків Я.М.) у справі № 320/8116/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області     (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2020 № 0003261303,    № 0003251303, № 0003271303.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2020 № 0003261303, № 0003251303, № 0003271303 були прийняті контролюючи органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача, що викладені в акті перевірки від 28.02.2019 № 231/18-28-13-03/2414415141/48 щодо недотримання позивачем чинного податкового законодавства. Позивач зазначає, що прощена (анульована) банком позивачу сума (за кредитним договором) у розмірі 558  855,66 грн не включається до загального річного оподатковуваного доходу.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючі оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки судами встановлено, що банком було здійснено прощення (анулювання) позивачу основної суми боргу (кредиту), а з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Судами зазначено, що позивач отримавши у 2015 році дохід у вигляді суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) кредитором, не виконав встановленого законом обов`язку щодо подання до контролюючих органів декларації про майновий стан і доходи та самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а також - сплати військового збору. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про безпідставність посилання позивачем щодо незастосування судом першої інстанції положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 320/8116/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.07.2008 між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 380/1777/08, який був забезпечений іпотечним договором № 801 від 08.07.2008.
		23.07.2015 між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредиту № 380/1777/08 від 08.07.2008. Відповідно до п. 2 Договору про внесення змін № 2 від 23.07.2015 заборгованість за кредитом складала 48 241,04 дол. США; заборгованість за процентом за користування кредитом в сумі 2675,20 дол. США.
		На виконання вказаного пункту договору позивачем було подано заяву (додаток № 1 до договору про внесення змін до Договору кредиту від 08.07.2008).
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 78.1.2. п. 78.1 ст. 78,      ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу № 135 від 21.01.2019 відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача у зв`язку з неподанням в установлений законом термін податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.
		Так, декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до органів ДФС не надавалась, чим було порушено п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, яким установлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним. У зв`язку з недекларуванням ОСОБА_1 доходів від отримання додаткового блага та несплатою нею податку на доходи фізичних осіб і військового збору на адресу АТ «Укрсоцбанк», в межах повноважень контролюючого органу, направлявся запит від 16.10.2018 за № 83/10/1812 «Про надання інформації та її документального підтвердження». Одночасно письмовий запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 16.10.2018 за № 415/Г/50 було направлено на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який був отриманий особисто громадянкою ОСОБА_1 22.10.2018.
		Листом від 03.12.2018 за № 05.6-12/79-1277 АТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що у вказаній банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) протягом 2015 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності: загальна сума у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , складала 559 464,66 грн, сума доходу, що не підлягала оподаткуванню - 609,00 грн, сума нарахованого (виплаченого) доходу, відображеного в ф. 1-ДФ - 558 855,66 грн, про що повідомлено було клієнта під підпис особисто.
		Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки були надіслані фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 21.01.2019 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів.
		За результатами перевірки було складено акт від 28.02.2019 № 231/18-28-13-03/2414415141/48 та встановлено такі порушення: 1) вимог п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України у зв`язку з неподанням Декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, за що передбачена штрафна санкція в розмірі 170,00 грн; 2) вимог ст. 163, абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.п. 168.4.5 п. 168.4. ст.168 ПК України, в результаті чого донараховано 111 162,13 грн податку на доходи фізичних осіб; 3) п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень  Податкового  кодексу  України, в результаті чого донараховано 8 382,83 грн військового збору.
		На підставі вказаних висновків викладених у акті перевірки від 28.02.2019 № 231/18-28-13-03/2414415141/48 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2020 № 0003261303, № 0003251303, № 0003271303.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема не застосовано положення чинного податкового законодавства, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме - пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
		Так, позивач вказує, що у відповідності до положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.
		Позивач зазначає, що з урахуванням змісту спірних правовідносин, а також вказаної норми права, до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення! та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредитуй не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Позивач вказує, що зазначене відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 825/1457/16 та не було взято до уваги судами першої та апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.
		Також позивач зазначає, що допущене судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях неправильне застосування норми матеріального права, а саме - не застосування закону, який підлягав застосуванню (пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України), призвело до прийняття незаконних рішень, якими на платника податків (позивача) покладено обов`язок сплати податків і зборів від сплати яких він звільнений згідно вказаного положення податкового законодавства.
		8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що банком було здійснено прощення (анулювання) позивачу основної суми боргу (кредиту), а з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, вказав про безпідставність посилання позивача щодо незастосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
		Суд зазначає про обґрунтованість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
		Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
		Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Відповідно до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
		Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу. До таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
		Відповідно до підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
		До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).
		Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
		Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
		У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено (що не заперечується та не спростовується позивачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами), що 23.07.2015 між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредиту № 380/1777/08 від 08.07.2008 укладеного з позивачем. Відповідно до п. 2 Договору про внесення змін № 2 від 23.07.2015 заборгованість за кредитом складала 48 241,04 дол. США; заборгованість за процентом за користування кредитом в сумі 2675,20 дол. США.
		Згідно п. 3.1. договору від 23.07.2015 сторони домовились, що погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 25 500 дол. США здійснюється позичальником не пізніше 23 липня 2015 року. В разі, якщо Позичальник належним чином виконає умови, які викладені у п. 3.1 Договору про внесення змін, то Позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за Договором кредиту. Сума залишку заборгованості за Договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов`язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в заяві (п. 3.2. Договору про внесення змін № 2 від 23.07.2015). 
		Так, на виконання вказаного пункту договору позивачем було подано відповідну заяву (додаток № 1 до договору про внесення змін до Договору кредиту від 08.07.2008).
		Також встановлено, що декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до органів ДФС не надавалась, чим було порушено п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, яким установлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним. У зв`язку з недекларуванням ОСОБА_1 доходів від отримання додаткового блага та несплатою нею податку на доходи фізичних осіб і військового збору на адресу АТ «Укрсоцбанк», в межах повноважень контролюючого органу, направлявся запит від 16.10.2018 за № 83/10/1812 «Про надання інформації та її документального підтвердження». Одночасно письмовий запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 16.10.2018 за № 415/Г/50 було направлено на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який був отриманий особисто ОСОБА_1 22.10.2018.
		При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 03.12.2018 за № 05.6-12/79-1277 АТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що у вказаній банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) протягом 2015 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності: загальна сума у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , складала 559 464,66 грн, сума доходу, що не підлягала оподаткуванню - 609,00 грн, сума нарахованого (виплаченого) доходу, відображеного в ф. 1-ДФ - 558 855,66 грн, про що було повідомлено клієнта (позивача) під підпис особисто.
		Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), що не спростовується позивачем жодними належними, допустимими, достатніми доказами та доводами (також, позивачем не заперечується і розмір (сума) прощеного (анульованого) банком боргу), яка, з метою оподаткування, вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
		12. Щодо доводів позивача, про безпідставність незастосування судами до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, Суд зазначає наступне.
		Так, з 07.05.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 № 321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».
		Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
		Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
		Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
		У разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
		У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що банком (кредитором) було здійснено прощення (анулювання) саме основної суми боргу (кредиту), при цьому, жодних належних, достатніх та допустимих доказів щодо зміни валюти основного зобов`язання за кредитним договором позивачем до судів попередніх інстанцій надано не було (у матеріалах справи міститься лише договір від 23.07.2015 про внесення змін № 2 до договору кредиту № 380/1777/08 від 08.07.2008 укладений між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» в якому визначена заборгованість позивача за кредитом у валюті - дол. США, як і сума погашення заборгованості у валюті - дол. США).
		Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено (що не спростовано позивачем), що кредитором АТ «Укрсоцбанк» здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми в розмірі різниці розрахованої кредитором відповідно до положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаних положень Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
		13. Щодо посилань позивача на процедурні недоліки при оформленні контролюючим органом вказаного акта перевірки, її проведенні та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах вже неодноразово зазначав, що недоліки оформлення акта перевірки, податкового-повідомлення-рішення не є безумовною підставою для його скасування, оскільки не нівелюють порушень податкового законодавства, допущених платником податків, що, зокрема, встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи та не спростовано позивачем жодними наданими належними, достатніми та допустимими доказами. Так, у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено обґрунтованість зазначених у вказаному акті перевірки висновків контролюючого органу, а помилки про які зазначає позивач не стосуються змісту акта перевірки.
		14. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що розглядається, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		15. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
		По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
		16. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 320/8116/20 слід залишити без задоволення.
		18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 320/8116/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова  І.А. Гончарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...