Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2673/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2024. Зареєстровано: 31.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 22.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" липня 2024 р. Справа №914/2673/23
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		 
		Головуючий  суддяО.В. Зварич
		суддіВ.М. Гриців
		І.Б. Малех,
		секретар судового засідання Р.А. Пишна,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гаражного кооперативу Конвейєр б/н від 03.04.2024 року (вх. № 01-05/989/24 від 04.04.2024 року)
		на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2024 року (суддя Б.І. Яворський; повний текст рішення складено 13.03.2024 року)
		у справі № 914/2673/23
		за позовом: Львівської міської ради
		до відповідача: Гаражного кооперативу Конвейєр 
		про стягнення 559846,43 грн безпідставно збережених коштів,
		 
		за участю:
		від позивача: Гузюк Н.І. (самопредставництво юридичної особи);
		від відповідача: Макович Я.І.  керівник; Жогальська І.Ф.  адвокат (ордер серії ВС №1281988 від 05.06.2024 року); Кінь А.В.  адвокат (ордер серії ВС № 1230502 від 02.10.2023 року),
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		04.09.2023 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Гаражного кооперативу Конвейєр про стягнення 559846,43 грн безпідставно збережених коштів.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою ЛМР народних депутатів №794 від 12.06.1997 ГБК Конвеєр було надано в тимчасове користування терміном на 10 років земельну ділянку по вул. Шевченка, 367 у м.Львові, площею 2500 кв.м. Після закінчення цього терміну відповідач використовує земельні ділянки по вул.Шевченка, 367 у м.Львові (кадастровий номер 4610137500:11:05:0045 - сформована 22.11.2021 та 4610136300:06:002:0004 - сформована 09.07.2021) без достатніх правових підстав, тому його заборгованість, з урахуванням сплаченого земельного податку, складає 559'846,43 грн (410'402,42 грн та 196'615,79 грн). Рішення ЛМР про затвердження документації на земельні ділянки та надання відповідачу землі в користування (оренду) не приймалося. ЛМР приймалися ухвали щодо надання кооперативу дозволу на виготовлення технічної документації для подальшої передачі в оренду, а не в постійне землекористування чи у власність землі. Відповідачем сплачено земельний податок у розмірі 47'171,78 грн., який позивач врахував при розрахунку. Розрахунок заборгованості проведено на підставі Витягів із технічної документації про НГО земельних ділянок від 03.07.2023 та Порядку, затвердженого ухвалою ЛМР №1995 від 25.05.2017. Розмір нормативної грошової оцінки земель м.Львова був незмінний з 2014 року.
		 
		 
		Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2024 року у справі №914/2673/23 позов Львівської міської ради задоволено. Стягнуто з Гаражного кооперативу Конвейєр на користь Львівської міської ради 559846,43 грн безпідставно збережених коштів. Стягнуто з Гаражного кооперативу Конвейєр на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради 8397,69 грн сплаченого судового збору.
		В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач без оформлення права користування чи права власності фактично використовує земельні ділянки та не сплачує у повній мірі за таке користування, тобто, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками. Земельні ділянки є сформованими, їх межі чітко визначені, їм присвоєні кадастрові номери. Суд звернув увагу, що станом на час розгляду даної справи проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.Шевченка, 367 Гаражному кооперативу «Конвейєр» не затверджений та договір оренди між сторонами не укладений, відповідач користується спірними земельними ділянками. Відтак, до упорядкування правовідносин між сторонами спору, а саме укладення договору оренди землі, позивач як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення коштів з фактичного користувача земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Розрахунок безпідставно збережених коштів правомірно проведено на підставі витягів про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. Перевіривши наданий позивачем розрахунок в розмірі 559846,43 грн. за період 09.07.2021-30.06.2023 та 22.11.2021-30.06.2023, суд дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню. Суд відхилив аргументи відповідача, що згідно ухвали № 3655 від 10.07.2014 кооператив повинен сплачувати земельний податок, оскільки цією ухвалою надано кооперативу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в користування. Така земельна ділянка могла бути надана кооперативу лише в оренду. З 2014 року відповідач так і не виготовив проекту землеустрою і він не був затверджений Львівською міською радою. Доказів того, що рада діяла неправомірно і ухилялася від затвердження такого проекту і надання ділянок у користування відповідач не подав. Це призвело до того, що юридична особа користувалася земельними ділянками, не сплачуючи при цьому визначену законом вартість за таке користування.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 
		 
		Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначає, що право користування земельною ділянкою на вул. Шевченка, 367 у ГК «Конвейєр» виникло на підставі відповідних рішень виконкому Львівської міської ради за діючим на той час земельним законодавством. Вказує на те, що згідно пункту 2 ухвали ЛМР № 3655 від 10.07.2014 року кооператив зобов`язаний сплачувати земельний податок. Заявляє, що в листі від 26.09.2023 року Головне управління ДПС у Львівській області вказало, що Гаражний кооператив «Конвейєр» сплачує земельний податок, а відтак відповідач належним чином виконує Ухвалу від 10.07.2014 року № 3655. Вказує на те, що прийняті виконавчим комітетом рішення, розроблені проєкти відведення земельної ділянки, які зібрано у технічній документації з інвентаризації земель кооперативу підтверджують правомірність землекористування відповідачем землею. Окрім того, скаржник у додаткових поясненнях покликається на справу № 5015/1183/12 та зазначає, що наведеним вище доказам надана оцінка судом у зазначеній справі. Просить рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2024 року у справі №914/2673/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що ухвал Львівської міської ради щодо затвердження документації на земельні ділянки за кадастровими номерами 4610137500:11:05:0045 та 4610136300:06:002:0004 на АДРЕСА_1 не приймалося. Документи, які посвідчують право користування зазначеними земельними ділянками у гаражно-будівельного кооперативу «Конвейєр» відсутні, оскільки ні договорів оренди, ні вчинених правочинів щодо вищенаведених земельних ділянок у відповідача немає. Зазначає, що земельні ділянки на вул. Шевченка, 367 є сформовані. Наголошує, що оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Просить рішення господарського суду області від 05.03.2024 року у справі №914/2673/23 залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		 
		Розгляд клопотання
		 
		Відповідач подав клопотання та додаткові обгрунтування до клопотання (вх. № 01-04/4379/24 від 27.06.2024 року, вх. № 01-04/4409/24 від 28.06.2024 року) про долучення доказів. Зазначає, що представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи технічної документації з інвентаризації земель і встановлення меж землекористування ГК «Конвейєр» вул. Шевченка, 367, 1998 рік. Технічна документація включає усі рішення Львівської міської ради та проекти відведення земельної ділянки відповідачу, починаючи з 1986 року, матеріали кадастрової зйомки, за результатами якої встановлено зовнішні межі земельної ділянки ГК «Конвейєр» площею 4,4459 га. Також зазначає, що вказана технічна документація була досліджена судами у справі 5015/1183/12. Просить приєднати до матеріалів справи Технічну документацію з інвентаризації земель і встановлення меж землекористування ГК «Конвейєр», вул.Шевеченка, 367, 1998 рік.
		Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, враховуючи таке.
		Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".
		Отже, при поданні учасником справи, зокрема, відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
		Відповідач у додаткових обгрунтуваннях вказує на те, що вказана технічна документація була досліджена судами у справі 5015/1183/12, а отже у відповідача була можливість подати технічну документацію під час розгляду справи № 914/2673/23 в суді першої інстанції.
		Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення доказів.
		 
		В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яки у позові відмовити.
		Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення. 
		 
		Обставини справи
		 
		Як видно з наявних у справі копій документів, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 132 від 27.03.1986 «Про відвод Львівському виробничому об`єднанню «Конвейєр» земельної ділянки по вул. Шевченка для влаштування тимчасової закритої автостоянки» відведено Львівському виробничому об`єднанню «Конвейєр» земельну ділянку площею до 1,0 га по вул. Шевченка, 367 для тимчасового встановлення металевих конструкцій гаражів працівників підприємств промвузла «Рясне». 
		13.05.1986 на виконання зазначеного рішення, виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова прийнято рішення № 269 «Про створення тимчасового гаражно-будівельного кооперативу металевих збірно-розбірних гаражів по вул.Шевченка 367», відповідно до п.1 якого створено гаражно-будівельний кооператив металевих збірно-розбірних гаражів по вул. Шевченка 367 та присвоєно йому назву «Конвейєр». 
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 102 від 21.03.1991 року територію гаражного кооперативу розширено на 1,0 га за рахунок території Львівської залізниці. 
		Ухвалою Львівської міської ради народних депутатів № 794 від 12.06.1997 року «Про надання в тимчасове користування гаражно-будівельному кооперативу «Конвейєр» земельної ділянки на вул. Шевенка, 367 у м. Львові» гаражно-будівельному кооперативу «Конвейєр» надано в тимчасове користування терміном на 10 років земельну ділянку по вул.Шевченка, 367 у м. Львові, площею 2500 м.кв. для обслуговування гаражів на вул.Шевченка, 367 у м. Львові за рахунок земель м. Львова, в тому числі земельну ділянку площею 500 кв.м. для обслуговування десяти гаражів жертвам політичних репресій. 
		Ухвалою ЛМР №3655 від 10.07.2014, зі змінами, внесеним ухвалою ЛМР №1922 від 27.04.2017, ГК Конвеєр надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,4459 га по вул. Т.Шевченка, 367. У п.2.1 ухвали зобов`язано ГК Кооператив здійснювати плату за землю у вигляді земельного податку.
		На підставі наведених ухвал було сформовано дві земельні ділянки 4610137500:11:05:0045 та 4610136300:06:002:0004 загальною площею 4,4459 га.
		Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001200522023 від 23.06.2023 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:11:05:0045 площею 3,1782 га проведена 22.11.2021р. на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 08.02.2021, ФОП Білоус Віталій Віталійович.
		Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001199992023 від 23.06.2023 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:002:0004 площею 1,2677 га проведена 09.07.2021р. на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 08.02.2021, ФОП Білоус Віталій Віталійович. 
		23.02.2022 відповідач звернувся у Львівську міську раду щодо затвердження документації на земельні ділянки 4610137500:11:05:0045 та 4610136300:06:002:0004.
		31.03.2023 відповідачу скеровано лист № 2403-вих-23971 про неможливість вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою у зв`язку з невідповідністю площі земельних ділянок.
		Згідно з актом обстеження земельних ділянок по вул. Т.Шевченка, 367 у м. Львові №59 від 21.12.2022, працівниками управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР встановлено, що ГК «Конвейєр» фактично використовує земельні ділянки площею 3,1782 га кадастровий номер 4610137500:11:05:0045 та площею 1,2677 га кадастровий номер 4610136300:06:002:0004 за адресою: вул. Шевченка, 367 для обслуговування кам`яних та металевих гаражів та для обслуговування металевої естакади.
		Згідно Витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 3,1782 га кадастровий номер 4610137500:11:05:0045, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 367 у м. Львові (дата формування витягу 03.07.2023), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28202393,34 грн.
		Згідно Витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 1,2677 га кадастровий номер 4610136300:06:002:0004, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 367 у м. Львові (дата формування витягу 03.07.2023), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11249189,49 грн.
		Згідно Реєстру неприбуткових установ та організацій Гаражний кооператив «Конвейєр» (код згідно ЄДРПОУ 20858096) включено до цього Реєстру як неприбуткова організація, ознака неприбутковості: 0042- садівничі та гаражні, гаражно-будівельні кооперативи, товариства. 
		Згідно відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 26.09.2023 року гаражний кооператив «Конвейєр» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Львівській області, ДПІ Шевченківській район м. Львова, дата взяття на облік 23.03.1995р.; сплачує до бюджетів, зокрема, земельний податок з юридичних осіб. Згідно проведених нарахувань та наявної сплати в ІС «Податковий блок» у інтегрованих картках платника податків у Гаражного кооперативу «Ковнейєр» (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 367 станом на 25.09.2023р. заборгованість відсутня. 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012 року у справі №5015/1183/12 (№27463243 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року (№25666679 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), за результатами розгляду позову Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача Гаражного кооперативу «Конвейєр» про стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки за адресою вул. Шевченка, 367 та її звільнення в задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 року (№ 27295303 в Єдиному державному реєстрі судових рішень) касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі № 5015/1183/12 - без змін.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі №5015/1183/12 встановлено, що:
		- відповідно до п.1 рішень виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №438 від 20.11.1986 року, №413 від 15.12.1988 року «Про розширення гаражного кооперативу «Конвейєр» територію гаражного кооперативу «Конвеєр» по вул.Шевченка, збільшено за рахунок території міськземфонду на 0,9 га та 0,4 га відповідно;
		- земельні ділянки надавались в користування гаражному кооперативу «Конвеєр» без встановлення обмежень щодо строку такого користування.
		Підставою звернення Львівської міської ради з позовом до суду у розглядуваній справі № 914/2673/23 слугувало використання відповідачем спірних земельних ділянок без оформлення договірних відносин. Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельними ділянками комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 559 846,43 грн.
		 
		Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		За змістом частини 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		У відповідності до частини 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України.
		Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		За приписами частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
		За змістом статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Главою 15 Земельного кодексу України встановлено правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
		Згідно частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено суб`єкти, які можуть набути права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
		Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Статтею 141 Земельного кодексу України встановлений перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.
		Аналізуючи зміст статті 92, 93 і 141 Земельного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що за загальним правилом право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. 
		Пунктом 6 Розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
		Водночас Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
		За обставинами цієї справи, згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 132 від 27.03.1986 «Про відвод Львівському виробничому об`єднанню «Конвейєр» земельної ділянки по вул. Шевченка для влаштування тимчасової закритої автостоянки» відведено Львівському виробничому об`єднанню «Конвейєр» земельну ділянку площею до 1,0 га по вул. Шевченка, 367 для тимчасового встановлення металевих конструкцій гаражів працівників підприємств промвузла «Рясне». 
		13.05.1986 на виконання зазначеного рішення, виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова прийнято рішення № 269 «Про створення тимчасового гаражно-будівельного кооперативу металевих збірно-розбірних гаражів по вул.Шевченка 367», відповідно до п.1 якого створено гаражно-будівельний кооператив металевих збірно-розбірних гаражів по вул. Шевченка 367 та присвоєно йому назву «Конвейєр». 
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 102 від 21.03.1991 року територію гаражного кооперативу розширено на 1,0 га за рахунок території Львівської залізниці. 
		Ухвалою Львівської міської ради народних депутатів № 794 від 12.06.1997 року «Про надання в тимчасове користування гаражно-будівельному кооперативу «Конвейєр» земельної ділянки на вул. Шевенка, 367 у м. Львові» гаражно-будівельному кооперативу «Конвейєр» надано в тимчасове користування терміном на 10 років земельну ділянку по вул.Шевченка, 367 у м. Львові, площею 2500 м.кв. для обслуговування гаражів на вул.Шевченка, 367 у м. Львові за рахунок земель м. Львова, в тому числі земельну ділянку площею 500 кв.м. для обслуговування десяти гаражів жертвам політичних репресій. 
		На момент відведення земельної ділянки для влаштування закритої автостоянки гаражно-будівельного кооперативу «Конвейєр» діяв Земельний кодекс УРСР від 08.07.1970 року. 
		Згідно статті 14 Земельного кодексу УРСР Колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям, установам і громадянам СРСР земля надається в безплатне користування.
		Відповідно до статті 16 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. 
		15.03.1991 року введений в дію Земельний кодекс України № 561-XII.
		За положеннями статті 19 Земельного кодексу України № 561-XII Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.
		За змістом статті 66 Земельного кодексу України № 561-XII житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів надаються у постійне користування земельні ділянки для житлового, гаражного і дачного будівництва, розмір яких установлюється відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації.
		У пункті 5 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» (чинна на час прийняття Ухвали Львівської міської ради народних депутатів № 794 від 12.06.1997 року) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
		Відповідно до п.7 розділу Х Перехідні положення чинного на даний час Земельного кодексу України № 2768-III громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. 
		Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі №5015/1183/12 встановлено, що земельні ділянки надавались в користування гаражному кооперативу «Конвеєр» без встановлення обмежень щодо строку такого користування. Також зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідно до п.1 рішень виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №438 від 20.11.1986 року, №413 від 15.12.1988 року «Про розширення гаражного кооперативу «Конвейєр» територію гаражного кооперативу «Конвеєр» по вул.Шевченка, збільшено за рахунок території міськземфонду на 0,9 га та 0,4 га відповідно.
		У справі № 914/2673/23 відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.76, 77 ГПК України, докази, які б спростовували обставини, встановлені судами у справі №5015/1183/12.
		Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumaresku v.Romania }, No28343/9,5 ECHR 1999-УІІ).
		Згідно з статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. 
		Плата за землю  це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). 
		Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної чи комунальної власності  обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України).
		В ході розгляду апеляційної скарги встановлено, що ухвалою ЛМР №3655 від 10.07.2014, зі змінами, внесеними ухвалою ЛМР №1922 від 27.04.2017, ГК Конвеєр надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,4459 га по вул. Т.Шевченка, 367. У п.2.1 ухвали зобов`язано ГК Кооператив здійснювати плату за землю у вигляді земельного податку.
		Гаражний кооператив «Конвейєр» перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Львівській області, ДПІ Шевченківській район м. Львова, дата взяття на облік 23.03.1995р. та сплачує за земельну ділянку земельний податок з юридичних осіб. 
		На підставі наведених ухвал було сформовано дві земельні ділянки 4610137500:11:05:0045 та 4610136300:06:002:0004 загальною площею 4,4459 га.
		Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001200522023 від 23.06.2023 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:11:05:0045 площею 3,1782 га проведена 22.11.2021р. на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 08.02.2021 , ФОП Білоус Віталій Віталійович.
		Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001199992023 від 23.06.2023 державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:002:0004 площею 1,2677 га проведена 09.07.2021р. на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 08.02.2021, ФОП Білоус Віталій Віталійович. 
		23.02.2022 відповідач звернувся у Львівську міську раду щодо затвердження документації на земельні ділянки 4610137500:11:05:0045 та 4610136300:06:002:0004.
		В матеріалах даної судової справи відсутні докази того, що Львівська міська рада приймала відповідне рішення за результатами розгляду заяви кооперативу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
		Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 дійшла наступних висновків:
		«Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала».
		Проаналізувавши вищенаведені норми права, долучені до цієї справи докази, з урахуванням встановлених судами обставин справи №5015/1183/12, колегія суддів прийшла до висновку про те, що у позивача відсутні підстави для звернення з позовом в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач користується земельною ділянкою на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування, які не були визнані недійсними чи скасовані у встановленому порядку.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
		В той же час, як зазначено вище, ухвалою Львівської міської ради №3655 від 10.07.2014, зі змінами, внесеними ухвалою ЛМР №1922 від 27.04.2017, гаражному кооперативу Конвеєр було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,4459 га по вул. Т.Шевченка, 367 та в пункті п.2.1 цієї ухвали зобов`язано ГК Конвеєр здійснювати плату за землю саме у вигляді земельного податку (відповідно до чинної на той час редакції ст.269 Податкового кодексу України).
		З цього приводу необхідно зазначити, що відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (в редакції Закону №1914-ІХ від 30.11.2021) платниками плати за землю є:
		269.1.1. платники земельного податку:
		269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
		269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
		269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
		За змістом статті 270 Податкового кодексу України: 
		270.1. Об`єктами оподаткування платою за землю є:
		270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком:
		270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;
		270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;
		270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
		270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
		В даному спорі вирішальним є питання стосовно завершення процедури оформлення між позивачем та відповідачем договірних відносин з приводу користування землею та, відповідно, визначення статусу відповідача як суб`єкта плати за землю (у формі земельного податку (у випадку передачі земельних ділянок у власність)) або у формі орендної плати (у випадку передачі земельних ділянок в оренду). 
		З урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції, наведений в оскарженому рішенні, про те, що до укладення договору оренди землі позивач як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення з відповідача коштів за користування землею на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити в повному обсязі, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		 
		Судові витрати
		 
		Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу Конвейєр б/н від 03.04.2024 року (вх. № 01-05/989/24 від 04.04.2024 року) задовольнити.
		Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2024 року у справі №914/2673/23 скасувати. Прийняти нове рішення.
		У позові відмовити.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.
		Справу повернути в господарський суд Львівської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
		 
		Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
		 
		Головуючий суддя О.В. Зварич 
		 
		 
		СуддяВ.М. Гриців
		 
		 
		СуддяІ.Б. Малех

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...