Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/6659/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано судом: 31.07.2024. Зареєстровано: 31.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/5454/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5454/24 Справа № 202/6659/23   Суддя у 1-й інстанції - Доценко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко  Е. Л.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2024 року        колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		        головуючого  судді Демченко Е.Л.
		суддів  Барильської А.П., Макарова М.О.
		        при секретарі  Кругман А.М. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровськавід 05березня 2024року посправі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Краматорської міської ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   У квітні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти Краматорської міської ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, мотивуючи його тим, що 02 січня 2009 року її було призначено на посаду завідувача ДНЗ №53, який на тепер перейменований на КДН (ясел-садка) №53 «Забава» комбінованого типу Краматорської міської ради. Після початку військової агресії рф проти України, наказом Управління освіти Краматорської міської ради №42 від 25 лютого 2022 року було тимчасово припинено освітній процес у ДНЗ №53. Відповідно до наказу Управління освіти Краматорської міської ради №53 від 25 квітня 2022 року з 01 травня 2022 року оголошено простій для працівників закладів дошкільної освіти. Працівники ДНЗ №53 з 26 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року, згідно рекомендацій Управління освіти, знаходились у відпустках без збереження заробітної плати. За вимогою працівників всім надавались щорічні та соціальні відпустки. Відповідно до наказу Управління освіти №153 від 23 вересня 2022 року призупинено освітній процес в закладах дошкільної освіти до закінчення дії воєнного стану або до особливого розпорядження, у зв`язку з абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівниками відповідної роботи.
		   Вказувала, що продовжувала виконувати свої посадові обов`язки з 24 лютого 2022 по 11 березня 2022 року, перебуваючи безпосередньо на своєму робочому місці. Відповідно до наказу Управління освіти та відповідних наказів по ДНЗ №53 було припинено дію трудових договорів з усіма педагогічними працівниками та технічними працівниками з 01 жовтня 2022 року, окрім, завідувача, завгоспа (1.0 ставки), сторожів (2.75 ставки), двірника (1.0 ставки). З метою збереження життя та здоров`я, уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на території Донецької області, вона 15 березня 2022 року разом з сім`єю виїхала спочатку до м.Вінниця, а 02 квітня 2022 року до м.Амстердаму Королівства Нідерландів, де і перебуває по теперішній час.
		   Зазначала, що з 15 березня 2022 року по 07 квітня 2022 року вона знаходилась у щорічній відпустці, а з 08 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року у безоплатній відпустці. В період з 01 травня 2022 року по 31 липня 2022 року вона щодня протягом робочого часу знаходилась на зв`язку та виконувала всі завдання керівництва. Відповідно до наказу управління освіти №102 від 15 липня 2022 року для завідувачів ДНЗ було запроваджено дистанційну роботу з 01 серпня 2022 року. В період з 01 серпня 2022 року по 30 вересня 2022 року кожної п`ятниці до 12 год. нею надавались звіти про виконану роботу. Наказом №189 Управління освіти Краматорської міської ради від 31 жовтня 2022 року «Про роботу керівників закладів дошкільної освіти з 10 листопада 2022 року було відновлено роботу керівників відповідних закладів в очному форматі. З 01 жовтня 2022 року по 22 листопада 2022 року вона знаходилась у щорічній відпустці. З 10 листопада 2022 року ДНЗ №53 було призначено в.о. завідувача  ОСОБА_2 З 23 листопада 2022 року по 20 лютого 2023 року їй надано 90 днів відпустки як працівнику, що виїхала за кордон.
		   13 лютого 2023 року вона надіслала заяву на ім`я начальника Управління освіти ОСОБА_3 з проханням надати їй відпустку без збереження заробітної плати згідно статті 26 Закону України «Про відпустки», з урахуванням ч.3 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до припинення або скасування воєнного стану, але отримала відмову. 14 лютого 2023 року вона отримала повідомлення про необхідність приступити до виконання посадових обов`язків з 21 лютого 2023 року безпосередньо на робочому місці згідно наказу Управління освіти №189 від 31 жовтня 2022 року. 
		   21 лютого 2023 року вона не повернулась в Україну та не стала до роботи у зв`язку з тим, що вона вважала, що запропоновані умови праці є небезпечними для її життя і здоров`я, тому що м.Краматорськ Донецької області, де знаходиться місце її роботи, знаходиться на території, де ведуться бойові дії (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від №309), а також вона опікувалась хворим чоловіком. 
		   Посилаючись на те, що 22 лютого 2023 року нею було отримано лист від Управління освіти щодо надання пояснень про відсутність на робочому місці та 23 лютого 2023 року вона надала відповідне пояснення, 03 березня 2023 року отримала наказ Управління освіти №28-к від 03 березня 2023 року про звільнення за прогул без поважних причин на підставі п.4. ст.40 КЗпП України, що є незаконним, тому просила суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ Управління освіти Краматорської міської ради №28-к від 03 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом (ясел-садка) №53 «Забава» комбінованого типу Краматорської міської ради за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, та поновити на посаді з 03 березня 2023 року. 
		   Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		   В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким її позов задовольнити. 
		   Апеляційна скарга мотивована тим, що правові підстави для її звільнення відсутні. Акти про результати службового розслідування складені з порушеннями. ЇЇ відсутність на робочому місті викликана поважними причинами. 
		   03 травня 2024 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошує на тому, що позивачкою проігноровано повідомлення про необхідність стати до роботи та допущено прогул, внаслідок чого її звільнено на законних підставах. 
		   Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		   Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		   Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачка в період з 02 січня 2009 року по 03 березня 2023 року перебувала на посаді завідуючої КДНЗ №53 «Забава» комбінованого типу Краматорської міської ради.
		   Відповідно до статуту КДНЗ (ясел  садку) №53 «Забава» комбінованого типу Краматорської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 10 жовтня 2014 року №42/VI-217, заклад є комунальним закладом дошкільного виховання, підпорядковується в своїй діяльності Управлінню освіти Краматорської міської ради (розділ І, п.1.1.,1.5) Розділом VIII визначено порядок управління ДНЗ, відповідно до якого управління здійснює Управління освіти Краматорської міської ради (п.п.8.1), а безпосереднє керівництво роботою закладу - його завідувач, який призначається і звільняється з посади начальником управління освіти із дотриманням чинного законодавства (п.п. 8.2). Відповідно до визначених обов`язків, серед іншого керівник здійснює керівництво та контроль за діяльністю ДНЗ,діє від імені установи, представляє ДНЗ в усіх державних і інших органах. Укладає угоди з юридичними та фізичними особами. Розпоряджається та відповідає за збереження його матеріально-технічної бази ,приймає, звільняє працівників ДНЗ, видає в межах повноважень накази, розпорядження,затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції працівників.
		   Відповідно до посадової інструкції завідуюча ДНЗ №53 ОСОБА_1 підпорядковується безпосередньо начальнику Управління освіти Краматорської міської ради та має визначені права та обов`язки. 
		   Таким чином, за своїми посадовими обов`язками, позивач була наділена організаційно - розпорядчими функціями які полягали в прийомі - звільненні з роботи, здійсненні керівництва та контролю за виконанням своїх обов`язків членами трудового колективу. Також на неї, як на керівника закладу, були покладені адміністративно-господарські функції, які полягали в управлінні та розпорядженні в установчому порядку майном ДНЗ та покладено відповідальність за збереження його матеріально-технічної бази.
		   Після початку збройної агресії рф робота ДНЗ №53 наказом Управління освіти Краматорської міської ради №42 від 25 лютого 2022 року було тимчасово припинено освітній процес у закладах дошкільної освіти з 28 лютого 2022 року по 12 березня 2022 року включно ДНЗ №67.
		   Відповідно до наказу Управління освіти Краматорської міської ради №53 від 25 квітня 2022 року з 01 травня 2022 року оголошено простій для працівників закладів дошкільної освіти (далі ЗДО), який був продовжений для працівників закладів дошкільної освіти з 01 червня 2022 року по 31 липня 2022 року (наказ управління освіти №72 від 20 травня 2022 року, наказ управління освіти Краматорської міської ради №91 від 23 червня 2022 року.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №100 від 14 липня 2022 року було визначено канали офіційного зв`язку.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №101 від 15 липня 2022 року з 01 серпня 2022 року виведені з простою керівники закладів дошкільної освіти.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №102 від 15 липня 2022 року з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року керівникам закладів дошкільної освіти запроваджено дистанційну роботу, згідно з заявами працівників.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №104 від 19 липня 2022 року з 01 серпня 2022 року продовжено простій для працівників ЗДО, окрім, завідувачів закладів.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №121 від 22 серпня 2022 року, у зв`язку із військовою агресією рф, з 01 вересня 2022 року до 21 листопада 2022 року або до фактичного відновлення роботу закладів призупинено дію трудових договорів з працівниками закладів дошкільної освіти, за виключенням завідувачів, для забезпечення загального управління закладом, завідуючих господарством - для забезпечення належного догляду за матеріальними цінностями, технічними працівниками у розмірі 2.0 ставки  для забезпечення технічного обслуговування будівлі та прилеглої території закладу, сторожів у розмірі 2,75 ставки  для забезпечення охорони закладу.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №130 від 29 серпня 2022 року продовжено дистанційний режим роботи керівникам ЗДО згідно із заявами працівників.
		   Відповідно до наказу Управління освіти Краматорської міської ради №153 від 23 вересня 2022 року керівникам ЗДО наказано призупинити освітній процес в закладах дошкільної освіти до закінчення дії воєнного стану або до особливого розпорядження, у зв`язку з абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівниками відповідної роботи, окрім завідуючих господарством, технічних працівників у розмірі 2.0 ставки, сторожів у кількості 2,75 ставки.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №184 від 25 жовтня 2022 року продовжено дистанційну роботу, в тому числі і керівникам ЗДО, згідно з заявами працівників та визначено порядок взаємодії керівників закладів з управлінням освіти Краматорської міської ради за допомогою офіційних каналів електронного зв`язку, визначених в наказі №100 «Про визначення офіційних каналів електронного зв`язку «від 14 липня 2022 року та надання звітів про виконану роботу.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №189 від 31 жовтня 2022 року зобов`язано керівникам закладів дошкільної освіти з 10 листопада 2022 року стати до роботи в очному форматі з дотриманням встановленого у закладі режиму праці для забезпечення належної роботи з організації підтримки технічного стану будівель, прилеглої території закладів освіти, зберігання та передання продуктів харчування, зберігання матеріальних цінностей.
		   Позивачка 13 лютого 2023 року зверталась до начальника Управління Краматорської міської ради про надання відпустки без збереження заробітної плати з 21 лютого 2023 року до дня припинення або скасування дії воєнного стану, у зв`язку із необхідністю виїхати за межі України із-за ризиків для життя та гуманітарну ситуацію у місті, що пов`язано з військовими діями та їхніми наслідками. На заяві зазначена резолюція керівництва «Заперечую у зв`язку зі службовою необхідністю».
		   Управління освіти Краматорської міської ради від 14 лютого 2023 року позивачку, як керівника ДНЗ №53, письмово повідомило, що 20 лютого 2023 року спливає термін її відпустки без збереження заробітної плати, наданої відповідно до ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та зазначено, що 21 лютого 2023 року їй необхідно приступити до виконання посадових обов`язків як керівника закладу.
		   22 лютого 2023 року Управління освіти Краматорської міської ради звернулась до керівника ДНЗ №53 ОСОБА_1 для надання пояснень щодо відсутності її на роботі 21 лютого 2023 року та повідомити де знаходяться печатка закладу та правовстановлюючі документи.
		   22 лютого 2023 року ОСОБА_1 надала пояснення щодо відсутності на робочому місці, пояснивши, що вона не може бути на робочому місці тому, що вона вважає, що є ризики для життя внаслідок військової агресії рф. Пояснила, що з 30 березня 2022 року вона із сім`єю перебуває за кордоном України та опікується хворим чоловіком. Дистанційно виконувала свої обов`язки сумлінно. 13 лютого 2023 року направила заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати до закінчення військового стану, але їй відмовлено.
		   Таким чином, судом встановлено, що позивачка, після закінчення відпустки 21 лютого 2023 року, не приступила до виконання своїх посадових обов`язків в очному режимі, відповідно до наказу роботодавця.
		   Актом про результати службового розслідування відсутності ОСОБА_1 на робочому місці від 27 лютого 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про наказ Управління освіти від 31 жовтня 2022 року №189 «Про роботу керівників закладів дошкільної освіти про переведення з 10 листопада 2022 року, у встановлений час не стала до роботи, зазначені нею причини визнані неповажними, а відсутність на роботі  прогулом без поважних причин.
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №28-к від 03 березня 2023 ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. 
		   Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка скористалась своїм правом на відпустку та на відпустку без збереження заробітної плати в максимально встановлених розмірах та її заява на продовження дії відпустки до закінчення воєнного стану не була задоволена роботодавцем (відповідно до норм Закону "Про відпустки", Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є правом роботодавця), про що вона була належним чином повідомлена. Роботодавець попередив позивачку завчасно про закінчення строку відпустки та необхідність стати до роботи в очному порядку та попереджено про наслідки невиходу на роботу без поважних причин, позивачка на роботу не вийшла. Пояснення позивачки по своїй суті виражають небажання виконувати наказ Управління освіти та виходити на роботу до закінчення воєнного стану в Україні з посиланням на небезпечні умови праці та хворобу чоловіка, яким вона опікується. За результатами службового розслідування доводи позивача, викладені в поясненнях, не були прийняті як поважні причини невиходу на роботу, тому, що не підтверджені доказами, а її відсутність на робочому місті була визнана прогулом без поважних причин, що стало підставою для її звільнення. 
		   Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. 
		   Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
		   Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		   15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX, який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		   Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		   Згідно з п.2 Прикінцевих положень КЗпП України (в редакції Закону №2136-IX від 15 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		   Тобто, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
		   Відповідно до ст.26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
		   Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
		   Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.
		   У періоддії воєнногостану роботодавецьможе відмовитипрацівнику унаданні невикористанихднів щорічноївідпустки.Норми частинисьомої статті79,частини п`ятоїстатті 80Кодексу законівпро працюУкраїни тачастини п`ятоїстатті 11,частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.
		   Частина 3 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".
		   Згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".
		   За правилами ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		   Згідно із п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		   У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
		   Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		   Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.22,24 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3,4,7,8 ч.1 ст.40, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		   Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
		   Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.    Причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».
		   У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі №235/5659/20 (провадження №61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		   Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».
		   Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		   Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі №643/10816/17 (провадження №61-188св21).
		   У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі №536/1755/20 (провадження №61-21194св21) вказано, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
		   Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».
		   Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
		   Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		   За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.     Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		   Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
		   Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		   Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		   Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		   Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		   Наказом Управління освіти Краматорської міської ради №189 від 31 жовтня 2022 року зобов`язано керівникам закладів дошкільної освіти з 10 листопада 2022 року стати до роботи в очному форматі з дотриманням встановленого у закладі режиму праці для забезпечення належної роботи з організації підтримки технічного стану будівель, прилеглої території закладів освіти, зберігання та передання продуктів харчування, зберігання матеріальних цінностей.
		   З матеріалів справи та пояснень, наданих сторонами, вбачається, що після закінчення терміну, на який у закладі дошкільної освіти було встановлено дистанційну роботу, позивачка скористалася правом на відпустку 90 днів як працівник, який виїхав за кордон, в подальшому позивачка звернулася до начальника Управління Краматорської міської ради про надання відпустки без збереження заробітної плати з 21 лютого 2023 року до дня припинення або скасування дії воєнного стану, у зв`язку із необхідністю виїхати за межі України із-за ризиків для життя та гуманітарну ситуацію у місті, що пов`язано з військовими діями та їхніми наслідками. На заяві зазначена резолюція керівництва «Заперечую у зв`язку зі службовою необхідністю».
		   Тобто позивачка скористалась своїм правом на відпустку та на відпустку без збереження заробітної плати в максимально встановлених розмірах.
		   Колегія суддів звертає увагу на те, що надання протягом періоду дії воєнного стану працівнику, який виїхав за межі території України, відпустки без збереження заробітної плати, якщо працівником вже було використано 90 днів такої відпустки, є правом, а не обов`язком роботодавця.
		   У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2023 року у справі №568/487/22 зазначено, що виходячи із положень статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України "Про відпустки" та частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).     У справі, що переглядається, встановлено, що жодними доказами не спростовано факту відсутності позивачки на робочому місці. 
		   Із доводів апеляційної скарги також вбачається, що позивачка не заперечує факт відсутності її на робочому місці, мотивуючи поважність такої відсутності військовими діями та її переїздом до м.Амстердаму (Королівство Нідерланди) та доглядом за хворим чоловіком. 
		   Втім колегія суддів звертає увагу на те, що доказів того, що позивачка має намір повернутись в Україну та стати до виконання своїх обов`язків, як керівника закладу в встановленому роботодавцем порядку.
		   Отже,суд першоїінстанції дійшовправильного висновку,що відповідач,приймаючи наказ №28-к від 03 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом (ясел-садка) №53 «Забава» комбінованого типу Краматорської міської ради, за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, діяв увідповідності допорядку,визначеного чиннимзаконодавством України,на підставіта успосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. 
		   Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		   Інші доводиапеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		   Неможе бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		   Виходячи звищевикладеного,колегія суддіввважає,що рішеннясуду постановленоз дотриманнямнорм матеріальногоі процесуальногоправа,тому апеляційнаскарга підлягаєзалишенню беззадоволення,а рішеннямає бутизалишено беззмін.  
		   Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,  
		п о с т а н о в и л а:
		 
		   Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		   Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2024 року залишити без змін. 
		    
		   Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		    
		 
		       Головуючий:                    Е.Л.Демченко 
		 
		       Судді:                        А.П.Барильська 
		 
		                                   М.О.Макаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...