Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/3396/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 61-18235ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                      
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 703/3396/22
		провадження № 61-18235св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Смілянська державна нотаріальна контора, 
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Смілянської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання постанови про відмову             у вчиненні нотаріальної дії незаконною та її скасування
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів:                               Василенко Л. І., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати постанову державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевої О. А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 615/02031                від 16 серпня 2022 року незаконною та скасувати її.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому квартиру заповів позивачці, яка у встановлений законом строк звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Також із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - мати ОСОБА_4 .
		 
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 серпня 2022 року державний нотаріус Смілянської державної нотаріальної контори Зайцева О. А. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість постанови державного нотаріуса позивачка просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Смілянський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 30 серпня                2023 року в задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги                                                        є необґрунтованими та недоведеними, оскільки державний нотаріус правомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно померлого у зв`язку із зверненням до нотаріуса спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.
		 
		Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
		 
		Черкаський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що в спірному випадку суд фактично вирішив питання про права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, зокрема, мають право на обов`язкову частку у спадщині. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій справі, оскільки предметом позову є спір про право, що визнано нотаріусом як підстава для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . При цьому визначений позивачем процесуальний статус ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які залучені за клопотанням позивача як треті особи без самостійних вимог, не відповідає змісту спірних правовідносин.
		 
		З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом учасників справи.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року та справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                                         від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20.
		 
		Касаційна скарга мотивована передчасністю висновку апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 як особи, які, зокрема, мають право на обов`язкову частку                            у спадщині, оскільки є непрацездатними вдовою та матір`ю спадкодавця. При цьому суд не врахував, що померлий ОСОБА_4 був громадянином російської федерації, там зареєстрований і проживав, його дружина ОСОБА_3 також                           є громадянкою російської федерації. Смілянська нотаріальна контора витребовувала копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 за місцем його смерті в м. Москві, однак відсутність відповіді унеможливила встановлення переліку майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 та було успадковане непрацездатними вдовою і матір`ю спадкодавця, його вартість,                         і у зв`язку з цим можливість встановлення, чи відповідає розмір усього успадкованого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майна розміру належної їм обов`язкової частки.
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначила, що на час смерті її сина вона була непрацездатною, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині. Крім неї, таке право має дружина спадкодавця, а також його син ОСОБА_5 як особа з інвалідністю.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		19 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Апеляційний суд встановив, що на підставідоговору купівлі-продажу від 15 січня 2004 року ОСОБА_4 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		На підставі доручення від 15 січня 2004 року ОСОБА_4 уповноважив               ОСОБА_1 зареєструвати у бюро технічної інвентаризації придбане ним майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Із заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського округу                             13 грудня 2005 року ОСОБА_6 , відомо, що ОСОБА_4 належну йому трикімнатну квартиру  АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 .
		 
		Згідно зі свідоцтвом про смерть від 20 квітня 2020 року серії НОМЕР_1 , виданим відділом ЗАГС м. Москви, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
		 
		26 вересня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті                             ОСОБА_4 .
		 
		Згідно з повторним свідоцтвом про укладення шлюбу від 18 серпня 2020 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 07 березня 1987 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
		 
		Як відомо з довідки від 26 березня 2003 року серії МСЕ 011 № 706236,                            ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності безтерміново.
		 
		26 вересня 2020 року до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також звернулася його мати  ОСОБА_2 . 
		 
		Як відомо з паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 02 лютого 1999 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Смілі.
		 
		Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня                     2021 року задоволено позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на частку квартири та виключення частки квартири із складу спадкового майна. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею                       68,4 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключено 1/2 частину цієї квартири зі складу спадкового майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на                     1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею                                      68,4 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м, як обов`язкову частку майна, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіку та дружині.
		 
		16 серпня 2022 року ОСОБА_9 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на всю квартиру                   АДРЕСА_1 .
		 
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 серпня 2022 року державний нотаріус Смілянської державної нотаріальної контори Зайцева О. А., відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті                         ОСОБА_4 19 квітня 2020 року, згідно із заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Смілянського нотаріального округу Пешехоновою А. В. за реєстровим номером 3791.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,                    є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		 
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		 
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).
		 
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
		 
		Разом із тим у статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного                   з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
		 
		Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
		 
		Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
		 
		Верховний Суд зазначає, що законом передбачена можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі                                  № 438/610/14-ц зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
		 
		У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише в разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.
		 
		Якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи не вчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає розгляду саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.
		 
		Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
		 
		Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року                               у справі № 325/1141/18 (провадження № 61-5045св19).
		 
		Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила визнати незаконною постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та скасувати її.
		 
		Метою захисту порушеного права позивачки є отримання свідоцтво про право на спадщину на всю квартиру, яку спадкодавець заповів позивачці.
		 
		Разом з цим суди встановили, що на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2021 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 як обов`язкову частку майна, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як чоловіку та дружині. Також суд встановив, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадковому майні.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору                    є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли                 з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
		 
		За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		 
		Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові                       від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
		 
		Ураховуючи зміст і характер спірних правовідносин між учасниками справи та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі фактично оспорюється право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкування обов`язкової частки у спірній квартирі.
		 
		За таких обставин цей спір стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не залучені до участі у справі як співвідповідачі, проте такий спір підлягає розгляду саме між особами, які безпосередньо брали участь                                      у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.
		 
		З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки апеляційний суд не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі. 
		 
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів до уваги не бере з огляду на те, що після встановлення порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та відмовив                       у задоволенні позову з цих підстав.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова касаційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття,                                  є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...