Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/288/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 01.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 1623 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2024 року                                          м. Харків                        Справа № 913/288/24  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя  Шутенко І.А.,
		за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
		за участю представників сторін:
		від позивача - адвокат Левицька А.В., на підставі довіреності (в залі суду)
		інші представники сторін в судове засідання не з`явились
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  першого відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал"   (вх. № 1623 Л),
		на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 (повний текст судового рішення складений   та підписаний 21.06.2024, суддя Вінніков С.В.)
		у справі №913/288/24
		за   позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,
		до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал", с. Денежникове Новоайдарського району Луганської області,
		2. ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області, 
		про стягнення 804 488 грн 33 коп,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Ухвалою  господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/288/24 заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" від 19.06.2024 про забезпечення позову  задоволено.
		Накладено арешт у межах ціни позову - 804 488 грн 33 коп. на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вул. Вишнева, буд. 1-Г, с. Денежникове Новоайдарського району Луганської області, 93511, ідентифікаційний код 33484818): 
		- автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 
		- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована висновком про те, що з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ «ПриватБанк», а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, є обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно боржника - ТОВ «Агрокомерціал»: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 у межах ціни позову.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал", перший відповідач, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким  відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал" посилалось на наступне:
		- задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно першого відповідача у межах ціни позову, судом першої інстанції не було враховано, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» перед банком вже забезпечені договором застави сільськогосподарської техніки від 08.04.2021 №33484818-ДЗ-1/1 та договором поруки від 08.04.2021 № 33484818-ДП-1, тому у випадку задоволення судом позовних вимог та виникнення обставин утруднення виконання судового рішення про стягнення заборгованості, інтереси банку не будуть порушені;
		- судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено про наявність припущення, за якого останній дійшов висновку про ймовірність невиконання відповідачем у майбутньому судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, обставин необхідності забезпечення позову, тому накладення арешту на майно першого відповідача у даному випадку є неправомірним та суперечить положенням чинного процесуального законодавства.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.07.2024 для розгляду справи №913/288/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №913/288/24 витребувано у господарського суду Луганської області матеріали справи №913/288/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал"  (вх.№1623Л) на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/288/24, до надходження матеріалів справи.
		10.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/288/24.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі №913/288/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал"  (вх. № 1623 Л) на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/288/24; призначено справу до розгляду на "30" липня 2024 р. о 12:30   годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №  132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; доведено до відома учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 24.07.2024 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів апелянту в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 24.07.2024 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.
		26.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
		На підтвердження власної правової позиції Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зазначало наступне:
		- у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач повинен доводити неспівмірність чи недоцільність заходів забезпечення позову, про що свідчить правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.10.2022 у справі №905/447/22;
		- твердження апелянта щодо обов`язку заявника доводити існування об`єктивних ризиків утруднення виконання судового рішення є безпідставними, адже відповідний обов`язок покладений саме на відповідача; апелянт умисно не зазначає про наявність у банку та першого відповідача декількох судових справ щодо стягнення заборгованості, що свідчить про недобросовісність виконання останнім взятих на себе зобов`язань;
		- до відзиву на апеляційну скаргу позивач надає довідку про основні засоби першого відповідача станом на 14.06.2021, в якій, зокрема, наявна інформація про автомобіль Лада 2019 року, яка першим відповідачем станом на звернення позивача з позовом вже не була зареєстрована за останнім, що може свідчити про намір першого відповідача реалізувати власне майно та утруднити виконання судового рішення.
		Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу надано довідку про основні засоби першого відповідача станом на 14.06.2021 та договір застави від 08.04.2024 №33484818-Д3-1/1, укладений між банком та першим відповідачем.
		Щодо наведених доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		За змістом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.
		Обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
		Згідно положень частин 1-4 статті 14  Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Проте, всупереч наведених вимог, апелянт не зазначив про неможливість подати докази до суду першої інстанції та її причини.
		Таким чином, розглянувши наведені докази, які виникли ще до подання заяви про забезпечення позову, однак не були надані до такої заяви, а також зважаючи на відсутність клопотання про поновлення строку для їх подання з обґрунтуванням причин їх неможливості надання до суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про долучення таких документів до матеріалів оскарження ухвали без надання правової оцінки в розрізі перегляді оскаржуваного судового рішення.
		В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
		Інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» 20.05.2024 звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» та   ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 08.04.2021 №33484818-КД-1 у сумі 804  488,33грн, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 600  000,00грн, заборгованості по процентах за період з 02.02.2022 до 29.03.2024 у сумі 204  488,33грн.
		Позовні вимоги банку обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Агрокомерціал» зобов`язань з повернення сум кредиту, сплати процентів за кредитним договором від 08.04.2021 №33484818-КД-1, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 08.04.2021 №33484818-ДП-1, який укладений між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 
		19.06.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій  просило забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить на праві власності боржнику - ТОВ "Агрокомерціал": 
		1) транспортний засіб: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 
		2) транспортний засіб: автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 .
		До вказаної заяви позивачем була надана копія листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) від 12.06.2024 №31/27/06/37-аз/01-2024-36-2024, до якої додані облікові картки від 08.09.2018 №203056179 та від 01.11.2016 №105062959.
		Інших доказів до заяви про забезпечення позову заявником не подавалось.
		В обґрунтування наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно першого відповідача у межах ціни позову позивач посилався на те, що:
		- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;
		- у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, про що зазначено Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22;
		- позичальник тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює погашень кредиту, тому у банку відсутні підстави вважати, що боржником будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.
		Місцевий господарський суд з доводами позивача погодився та задовольнив вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника у межах ціни позову в повному обсязі.
		Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія з наведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
		1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
		6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. 
		З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: (1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; (2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; (3) наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; (4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; (5) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також викладених ним доводів, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) яке є відповідача чи третіх осіб може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
		Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, також у постанові від 01.07.2024 у справі №916/795/24.
		Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником у заяві про забезпечення позову зазначалося про те, що оскільки перший відповідач допустив тривале невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а банк звернувся з позовом про солідарне стягнення грошових коштів з позичальника та поручителя, наявні правові підстави для накладення арешту на рухоме майно першого відповідача у межах ціни позову, право власності на яке підтверджується наданими до заяви документами.
		Заявником зазначено, що банк у даному випадку немає процесуального обов`язку щодо доведення обставин ймовірності утруднення виконання судового рішення, оскільки у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечения, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, про що зазначено Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
		Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що вона не містить обґрунтованих доказів та\або доводів на підтвердження наявності фактичних обставин, які б могли підтверджувати або свідчити про необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, про який просить позивач, а також не містить доказів та\або доводів щодо вчинення першим відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позивачем вимог про сплату заборгованості, безпідставне розпорядження коштами та майном товариства або їх приховування.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що така підстава, як наявність іншого відкритого судового провадження відносно першого відповідача, про яку зазначає банк у відзиві на апеляційну скаргу, не була викладена позивачем у заяві про забезпечення позову, а тому не може бути предметом розгляду на стадії апеляційного розгляду справи.
		Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо відчуження першим відповідачем автомобіля Лада 2019 року ще до подання позовної заяви, у заяві про забезпечення позову, поданої до суду першої інстанції, також не були викладені у спірній заяві, а тому відповідно не можуть бути предметом розгляду апеляційного перегляду.
		Зазначена вище заява позивача про забезпечення позову, яка задоволена судом першої інстанції в повному обсязі, містить лише посилання позивача на можливість ухилення першим відповідачем від виконання можливого рішення суду з огляду на тривале невиконання останнім умов кредитного договору, що в свою чергу не може бути достатньою правовою підставою для задоволення заяви.  
		Звертаючись з позовом про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, позивачем, беручи до уваги необхідність дотримання критеріїв співмірності заходів забезпечення позову до предмету позову, взагалі не зазначається та не надаються відомості щодо наявності або відсутності саме грошових коштів, зокрема, у першого відповідача, у ціні позову, інформації щодо відкритих банківських рахунків останнього, їх балансу.
		Заявником, яким визнається укладення між сторонами спору договорів поруки та застави рухового майна, та доводиться виникнення у першого відповідача грошової заборгованості зі сплати кредиту, яка є предметом спору, за відсутності інформації про наявність або відсутність грошових коштів, у тому числі в межах ціни позову, не наведено взаємозв`язку між заявленими позовними вимогами про стягнення грошових коштів та забезпечення позову шляхом накладення арешту на визначене банком рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал».
		Наведене у сукупності свідчить про те, що заявник як не підтвердив викладені у заяві обставини ймовірності невиконання чи утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, так і не навів обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов саме таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно першого відповідача, тобто не довів, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Судова колегія звертається до висновків, викладених Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник.
		Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
		Така правова позиція Верховного Суду також викладена в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
		Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22).
		Також позивач посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, в яких зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
		Разом із цим та зважаючи на обов`язковість врахування судами висновків Верховного Суду, судова колегія звертається до правової позиції суду касаційної інстанції, у відповідності до якої застосування процесуальних норм статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у справах залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №916/938/24).
		Як зазначалося вище, подана банком заява про забезпечення позову містить лише посилання на те, що перший відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що, за доводами позивача, є достатнім для забезпечення заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно одного з відповідачів у межах ціни позову.
		Натомість, у розумінні положень процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що покладення на відповідача тягаря доведення недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач у суду, не нівелює обов`язок позивача належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою на момент її подання та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст. 73, 74 ГПК України, подавати докази, обґрунтовувати наявність ймовірних та фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу  забезпечення позову.
		Саме лише звернення з грошовими вимогами до відповідача у розумінні принципів верховенства права, справедливості та рівності учасників судового процесу перед законом та судом, не може свідчити про беззаперечну можливість задоволення заяви про забезпечення позову за умови відсутності належного обґрунтування необхідності вжиття певних заходів забезпечення позову.
		Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що у даному випадку позивачем належним чином не було обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не зазначено будь-яких обставин, з якими заявник пов`язує ймовірність невиконання у майбутньому судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, має місце недоведеність співмірності обраного засобу забезпечення позову до предмету спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було передчасно задоволено заяву позивача про забезпечення позову, чим допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/288/24 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви банку про забезпечення позову.
		Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову за умов та в порядку, встановленому Господарським процесуальним Кодексом України.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.
		У розумінні положень 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги першого відповідача покладаються на позивача.  
		Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал"  (вх.1623 Л)  на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/288/24 - задовольнити.
		Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі №913/288/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову (від 19.06.2024 вх.№3/24) - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерціал" (93511, Новоайдарський р-н, Луганська обл., село Денежникове, вулиця Вишнева, будинок, 1/Г; код ЄДРПОУ 33484818) судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі  2422,40грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено   01.08.2024 
		 
		Головуючий суддя                                                                     Н.В. Гребенюк
		 
		Суддя                                                                                           М.М. Слободін  
		 
		Суддя                                                                                           І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...