Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/289/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 01.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2024.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Номер судового провадження: 1624 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2024 року                                     м. Харків                        Справа № 913/289/24  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя  Слободін М.М.
		          за участю секретаря судового засідання - Соляник Н.В.
		          та за участю представників сторін: 
		          від позивача - Левицька А.В. (довіреність № 5141 К-Н-О від 09.06.2023);
		          від відповідача 1 (апелянта) - не з`явився;
		          від відповідача 2 - не з`явився;
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вх. № 1624Л)
		          на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 (повний текст складено та підписано 21.06.2024), постановлену у складі судді Смоли С.В.
		          у справі № 913/289/24
		          за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,
		          до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал»,
		          до відповідача 2  ОСОБА_1 ,
		          про стягнення 4 059 505, 38 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.06.2024 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, у якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить на праві власності боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал»: 1) транспортний засіб: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) транспортний засіб: автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.06.2024 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт у межах ціни позову - 4 059 505, 38 грн  на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал»: 
		- автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 
		- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 .
		 
		Не погодившись з ухвалою, постановленою судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», яке просить:
		- ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 скасувати;
		- ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.06.2024 про забезпечення позову в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує:
		- задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, судом першої інстанції не було враховано, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» перед банком вже забезпечені договором застави сільськогосподарської техніки від 19.07.2021 №33484818-ДЗ-2/1, договором застави сільськогосподарської техніки від 19.07.2021 №33484818-ДЗ-2/2 та договором поруки від 19.07.2021 № 33484818-ДП-2/1, тому у випадку задоволення судом позовних вимог та виникнення обставин утруднення виконання судового рішення про стягнення заборгованості, інтереси банку не будуть порушені;
		- судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено про наявність припущення, за якого останній дійшов висновку про ймовірність невиконання відповідачем у майбутньому судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, обставин необхідності забезпечення позову, тому накладення арешту на майно у даному випадку є неправомірним та суперечить положенням чинного процесуального законодавства.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у справі № 913/289/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи № 913/289/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вх. № 1624Л) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24 до надходження матеріалів справи.
		10.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи № 913/289/24.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вх. № 1624Л) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 29.07.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 30.07.2024 о 15:15   годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
		29.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24 про забезпечення позову. Оскаржувану ухвалу залишити без змін. 
		До відзиву додано: договір застави, договір застави, довідка про основні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал».
		Присутня у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити та ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Також просила врахувати практику Верховного Суду викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а саме: що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
		На запитання суду: «Чи була подана довідка про основні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» до суду першої інстанції?», відповіла, що ні, оскільки вона була надана Луганським відділенням лише після звернення скаржника до суду з даною апеляційною скаргою.
		Апелянт (відповідач 1) у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 15.07.2024.
		Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, ухвала суду від 15.07.2024 була направлена на адресу останнього.
		Крім того, з метою належного повідомлення всіх учасників справи на веб-сайті «Судова влада України» здійснено публікацію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024.
		Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідач 1 (апелянта) та відповідача 2, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
		 
		Щодо долучення нових доказів доданих до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
		Тобто, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.
		Представник позивача разом з відзивом на апеляційну скаргу надає: договір застави, договір застави, довідка про основні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал».
		Водночас, зазначені докази не були подані до суду першої інстанції.
		У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
		Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).
		Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.  
		Судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, однак позивач при зверненні до суду з позовом та із заявою про забезпечення позову не надав всі наявні у нього докази.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що і клопотання про поновлення строку на подання таких доказів з обґрунтуванням причин їх подання саме до суду апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу не містить.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази, а саме: договір застави, договір застави, довідка про основні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.
		 
		У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як встановлено судом, в провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал», ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.07.2021 №33484818-КД-2 у сумі 4 059 505,38 грн, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 2 945 515,27 грн, заборгованості по процентах за період з 02.02.2022 до 01.05.2024 у сумі 1 113 990, 11 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» зобов`язань з повернення сум кредиту, сплати процентів за кредитним договором від 19.07.2021 №33484818-КД-2, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 19.07.2021 №33484818-ДП-2/1, який укладений між Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
		Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на наступне нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві власності боржнику - ТОВ «Агрокомерціал»: 1) транспортний засіб: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) транспортний засіб: автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.04.2024 у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 20.05.2024 про забезпечення позову відмовлено. 
		Ухвала мотивована тим, що надана позивачем Інформаційна довідка про транспортні засоби з Українського Бюро Кредитних Історій не містить інформації щодо джерела наведених у ній відомостей, а надані позивачем роздруківки з сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування взагалі не містять інформації про власника зазначених у них транспортних засобів, з огляду на що вказані інформаційні довідки та роздруківки не можуть вважатися належними доказами на підтвердження обставин щодо власника наступних транспортних засобів: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 .
		18.06.2024 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, у якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить на праві власності боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал»: 1) транспортний засіб: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) транспортний засіб: автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
		У заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що транспортні засоби: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , на праві власності належать ТОВ «Агрокомерціал», на підтвердження цих обставин надає копію листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) від 12.06.2024 №31/27/06/37-аз/01-2024-36-2024, до якої додані облікові картки від 08.09.2018 №203056179 та від 01.11.2016 №105062959.  
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.06.2024 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт у межах ціни позову - 4 059 505, 38 грн  на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал»: 
		- автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 
		- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 .
		Ухвала мотивована тим, що з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно боржника - ТОВ «Агрокомерціал»: автомобіль марки Nissan, модель ТЗ - Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ТЗ - TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 у межах ціни позову - 4 059 505 грн 38 коп.
		 
		При перегляді ухвали місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Згідно з ч. 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується:
		1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
		6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За змістом ч. 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. 
		З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: (1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; (2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; (3) наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; (4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; (5) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також викладених ним доводів, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) яке є відповідача чи третіх осіб може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
		Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, також у постанові від 01.07.2024 у справі №916/795/24.
		Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником у заяві про забезпечення позову зазначалося про те, що оскільки перший відповідач допустив тривале невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а банк звернувся з позовом про солідарне стягнення грошових коштів з позичальника та поручителя, наявні правові підстави для накладення арешту на рухоме майно першого відповідача у межах ціни позову, право власності на яке підтверджується наданими до заяви документами.
		Заявником зазначено, що банк у даному випадку немає процесуального обов`язку щодо доведення обставин ймовірності утруднення виконання судового рішення, оскільки у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
		Разом з тим, колегія суддів зауважує, що зі змісту заяви позивача про забезпечення позову убачається, що вона не містить обґрунтованих доказів та\або доводів на підтвердження наявності фактичних обставин, які б могли підтверджувати або свідчити про необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, про який просить позивач, а також не містить доказів та\або доводів щодо вчинення першим відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позивачем вимог про сплату заборгованості, безпідставне розпорядження коштами та майном товариства або їх приховування.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що така підстава, як наявність іншого відкритого судового провадження відносно першого відповідача, про яку зазначає банк у відзиві на апеляційну скаргу, не була викладена позивачем у заяві про забезпечення позову, а тому не може бути предметом розгляду на стадії апеляційного розгляду справи.
		Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо відчуження першим відповідачем автомобіля LADA 2019 року ще до подання позовної заяви, у заяві про забезпечення позову, поданої до суду першої інстанції, також не були викладені, а тому відповідно не можуть бути предметом розгляду апеляційного перегляду.
		Зазначена вище заява позивача про забезпечення позову, яка задоволена судом першої інстанції у повному обсязі, містить лише посилання позивача на можливість ухилення першим відповідачем від виконання можливого рішення суду з огляду на тривале невиконання останнім умов кредитного договору, що в свою чергу не може бути достатньою правовою підставою для задоволення заяви.  
		Звертаючись з позовом про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, позивачем, беручи до уваги необхідність дотримання критеріїв співмірності заходів забезпечення позову до предмету позову, взагалі не зазначається та не надаються відомості щодо наявності або відсутності саме грошових коштів, зокрема, інформації щодо відкритих банківських рахунків у першого відповідача, їх балансу тощо.
		Заявником, яким визнається укладення між сторонами спору договорів поруки та застави рухового майна, та доводиться виникнення у першого відповідача грошової заборгованості зі сплати кредиту, яка є предметом спору, за відсутності інформації про наявність або відсутність грошових коштів, у тому числі в межах ціни позову, не наведено взаємозв`язку між заявленими позовними вимогами про стягнення грошових коштів та забезпечення позову шляхом накладення арешту на визначене банком рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал».
		Наведене у сукупності свідчить про те, що заявник як не підтвердив викладені у заяві обставини ймовірності невиконання чи утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, так і не навів обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов саме таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно першого відповідача, тобто не довів, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Судова колегія звертається до висновків, викладених Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник.
		Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
		Така правова позиція Верховного Суду також викладена у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
		Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22).
		Також позивач посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, в яких зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
		Разом із цим та зважаючи на обов`язковість врахування судами висновків Верховного Суду, судова колегія звертається до правової позиції суду касаційної інстанції, у відповідності до якої застосування процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України у справах залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №916/938/24).
		Як зазначалося вище, подана банком заява про забезпечення позову містить лише посилання на те, що перший відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що, за доводами позивача, є достатнім для забезпечення заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно одного з відповідачів у межах ціни позову.
		Натомість, у розумінні положень процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що покладення на відповідача тягаря доведення недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач у суду, не нівелює обов`язок позивача належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою на момент її подання та з урахуванням загальних вимог, передбачених статями 73, 74 ГПК України, подавати докази, обґрунтовувати наявність ймовірних та фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу  забезпечення позову.
		Саме лише звернення з грошовими вимогами до відповідача у розумінні принципів верховенства права, справедливості та рівності учасників судового процесу перед законом та судом, не може свідчити про беззаперечну можливість задоволення заяви про забезпечення позову за умови відсутності належного обґрунтування необхідності вжиття певних заходів забезпечення позову.
		Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що у даному випадку позивачем належним чином не було обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не зазначено будь-яких обставин, з якими заявник пов`язує ймовірність невиконання у майбутньому судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, має місце недоведеність співмірності обраного засобу забезпечення позову до предмету спору, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було передчасно задоволено заяву позивача про забезпечення позову, чим допущено порушення норм процесуального права.
		Одночасно суд апеляційної інстанції роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову за умов та в порядку, встановленому ГПК України.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали та є підставою для її скасування.
		Відповідно до ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вх. № 1624Л) підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.06.2024 про забезпечення позову відмовити.
		Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерціал» (вх. № 1624Л) задовольнити.
		Ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.06.2024 у справі № 913/289/24 скасувати.
		У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 18.06.2024 про забезпечення позову відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2024.
		 
		Головуючий суддя                                                                    І.А. Шутенко
		 
		Суддя                                                                                           Н.В. Гребенюк  
		 
		Суддя                                                                                           М.М. Слободін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...