Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7625/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна; у т. ч. об’єктів приватизації.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 02.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2024.
Дата набрання законної сили: 17.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		17 липня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/7625/23 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
		секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
		за участю представників сторін:
		позивача - Гейвах О.В. (адвокат)
		відповідача - Павленко А.В. (самопредставництво)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 (у складі колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український імідж"
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		про визнання недійсним акта про непідписання договору та стягнення коштів
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		15.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український імідж" (далі - ТОВ "Український імідж", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, Відповідач, Скаржник) про визнання недійсним Акта про непідписання договору купівлі-продажу, складеного та підписаного останнім 17.02.2023 в рамках електронного аукціону (далі - Акт від 17.02.2023), та про стягнення 6 562 506,45 грн гарантійного внеску. 
		Позов обґрунтовано тим, що Акт від 17.02.2023 складено з порушенням статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пунктів 64, 67 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги та відзива на касаційну скаргу
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 вказане рішення скасовано, позов задоволено: 
		- визнано недійсним Акт від 17.02.2023;
		- стягнуто з РВ ФДМУ по місту Києву 6 562 506,45 грн гарантійного внеску.
		При цьому суд апеляційної інстанції врахував доводи позовної заяви про складення оскаржуваного Акта з порушенням вимог чинного законодавства, а саме за відсутності факту відмови чи ухиляння Позивача від підписання договору купівлі-продажу за результатами аукціону. Як наслідок, суд прийшов до висновку про стягнення з Відповідача гарантійного внеску відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава його набуття відпала.
		З вказаною постановою не погодилося РВ ФДМУ по місту Києву та оскаржило її у касаційному порядку, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пунктів 64 та 67 Порядку № 432.
		Водночас ТОВ "Український імідж" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін з огляду на те, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №   906/1516/20 вже викладав висновок про застосування зазначених Відповідачем норм права у подібних правовідносинах.
		Касаційне провадження у справі відкрито 24.06.2024 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
		27.01.2022 в електронній торговій системі ProZorro.Продажі відбувся електронний аукціон з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Електронмаш". Організатором аукціону було РВ ФДМУ по місту Києву, яке здійснювало продаж єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш" як об`єкта малої приватизації. Серед п`яти учасників аукціону було ТОВ "Український імідж", яке 26.01.2022 подало оператору електронного майданчика (ТОВ "Аукціоніст") та організатору аукціону (РВ ФДМУ по місту Києву) заяву на участь у приватизації об`єкта малої приватизації і сплатило 1300 грн реєстраційного внеску та 6 562 506,45 грн внеску на гарантійне забезпечення.
		За результатами аукціону ТОВ "Український імідж" стало переможцем з ціною продажу лота 516 000 000 грн.
		Про результати електронного аукціону 27.01.2022 сформовано протокол № UA-PS-2021-12-31-000025-1, 31.01.2022 його підписано ТОВ "Український імідж" та ТОВ "Аукціоніст", а 01.02.2022 - РВ ФДМУ по місту Києву на підставі свого наказу від 01.02.2022 № 268 про затвердження цього протоколу.
		У протоколі зазначено, що переможець електронного аукціону зобов`язується укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
		Упродовж лютого 2022 року між ТОВ "Український імідж" та РВ ФДМУ по місту Києву тривала процедура узгодження умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації. Зокрема, отримавши від Відповідача проект договору, Позивач попросив роз`яснити частину його умов. Після отримання такого роз`яснення Позивач надіслав Відповідачу протокол розбіжностей до одержаного проекту договору. У свою чергу РВ ФДМУ по місту Києву, у відповідь на попереднє звернення ТОВ "Український імідж", надало свою пропозицію щодо одного з спірних положень проекту договору.
		У подальшому сторони погодили дату підписання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Електронмаш" - 24.02.2022.
		Проте 24.02.2022 підписання договору не відбулося у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через повномасштабне російське вторгнення на територію України.
		З квітня 2022 року сторони продовжили процедуру укладення договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації. Її ініціатором виступило РВ ФДМУ по місту Києву, яке 29.04.2022 звернулося до ТОВ "Український імідж" з пропозицією в 7-денний з дати отримання цього листа визначитись та повідомити про дату укладення договору або про відмову від його підписання.
		У відповідь ТОВ "Український імідж" листом від 18.05.2022 запропонувало повернутися до питання укладення (підписання) договору купівлі-продажу після завершення обставин, які виникли 24.02.2022, тобто після офіційного завершення воєнного стану та припинення існування форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок його запровадження.
		31.05.2022 РВФДМУ по місту Києву розглянуло протокол розбіжностей Позивача від 23.02.2022, надіславши останньому свої пропозиції. Про їх прийняття чи відхилення ТОВ "Український імідж" не повідомило.
		18.08.2022 РВФДМУ по місту Києву направило Позивачу лист з проханням повідомити щодо наміру укладання договору купівлі-продажу із зазначенням дати його укладання. 
		У свою чергу ТОВ "Український імідж" 03.10.2022 попросило надати останній проект договору купівлі-продажу, і Відповідач 26.10.2022 такий проект направив. Проте договір так і не був підписаний Позивачем. 
		Листом від 30.01.2023 РВФДМУ по місту Києву запросило Позивача на нараду 06.02.2023 для вирішення питання підписання договору. Як вбачається з матеріалів справи, лист Позивачем отримано 08.02.2023.
		З огляду на викладене РВФДМУ по місту Києву склало Акт від 17.02.2023, який засвідчив непідписання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш". Підставою складання акта зазначено відсутність станом на 17.02.2023 факту підписання договору купівлі-продажу переможцем електронного аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Український імідж".
		Акт від 17.02.2023 завантажено та опубліковано в електронній торговій системі ProZorro.Продажі на сторінці електронного аукціону № UA-PS-2021-12-31-000025-1 з приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш".
		Про складання акта Відповідач повідомив Позивача листом від 20.02.2023 за № 30-03/1286, який останнім отримано 07.03.2023.
		За таких обставин, як вже зазначалося, 15.05.2023 ТОВ "Український імідж" звернулося з даним позовом до суду.
		У подальшому 29.05.2023 проведено повторний електронний аукціон з продажу спірного майнового комплексу, і 30.06.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву уклало з переможцем аукціону договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш".
		Позиція Верховного Суду щодо підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду з таких підстав.
		Під час підготовки справи до касаційного перегляду встановлено, що Верховним Судом прийнято постанову від 08.02.2022 у справі №   906/1516/20 у якій Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, зазначила про необхідність сформувати єдину практику застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, а саме:
		1) за яких умов переможець аукціону вважається таким, що відмовився від підписання договору купівлі-продажу, та чи може вважатися переможець аукціону таким, що відмовився від підписання договору купівлі-продажу, чи таким, що не підписав договір у встановлений строк (якщо орган приватизації: не встановлював дату, до якої переможець аукціону повинен підписати договір купівлі-продажу, не направляв проект договору переможцю аукціону та не повідомляв про місце та час, куди необхідно з`явитися для його підписання; відсутні відомості про відмову переможця підписати договір купівлі-продажу або прибуття у встановлені органом приватизації час та місце для підписання договору, проте наявні докази інформування переможцем орган приватизації про готовність укласти договір);
		2) чи може переможець аукціону, який не згоден, що він відмовився підписати договір-купівлі продажу чи не підписав його у встановлений строк, оспорювати акт про не підписання переможцем аукціону договору купівлі продажу, беручи до уваги те, що саме на підставі цього акту сплачений гарантійний внесок не повертається, а переможець позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого об`єкта.
		За результатами розгляду цієї справи колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних справ та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вирішуючи спір у вказаній справі, виснувала про наступне: 
		"37. Абзац перший пункту 67 Порядку № 432 проведення електронних аукціонів конкретизує, що якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання договору купівлі-продажу чи не підписав такий договір у встановлені строки, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.
		38. Отже відмова переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу фіксується шляхом складання акту про відмову від підписання договору купівлі-продажу (у разі якщо переможець прямо заявив про таку відмову) чи акту про не підписання такого договору (у разі якщо переможець ухилявся та не вчинив необхідні дії). При цьому акт з підстав не підписання може бути складений виключно, якщо переможець не вчинив необхідні дії у встановлені строки.
		39. Зокрема, пункт 64 Порядку № 432 проведення електронних аукціонів визначає, що переможець електронного аукціону укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
		40. Отже, Порядок № 432 визначає як строк, протягом якого має бути підписаний договір, так і наслідки порушення саме цього строку. Ні Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", ні Порядком № 432 не передбачено можливість та право змінювати цей строк за рішенням органу приватизації. Відповідно акт про не підписання договору орган приватизації може скласти виключно у разі, якщо переможець електронного аукціону ухилявся від його підписання протягом 30 календарних днів, що встановлені Порядком № 432.
		41. Оскільки законом не передбачена можливість встановлення іншого строку та складання акту про не підписання договору переможцем у строки, які не визначені Порядком № 432, обставини надсилання позивачці листів після спливу 30 денного строку з пропозицією підписати договір якнайшвидше не мають значення для правильного вирішення спору."
		При цьому колегія суддів вважає, що спори у справі № 906/1516/20 та даній справі № 910/7625/23 виникли у подібних правовідносинах з огляду на усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка застосовується судами касаційної інстанції, однак не погоджується із зазначеними висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Суд вважає, що приписи частини шостої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та прийнятого на його виконання Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, зокрема пункту 64 щодо визначення строку, в який переможець електронного аукціону має укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації, необхідно тлумачити та застосовувати з урахуванням обставин справи наступним чином.
		Пунктом 64 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу визначаються обов`язки переможця електронного аукціону, зокрема, щодо підписання протоколу про результати електронного аукціону, сплати на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціни продажу об`єкта, укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації та строки їх виконання.
		Недотримання зазначених строків з боку переможця електронних торгів є підставою для органу приватизації для вжиття відповідних заходів, зокрема, й складання актів про відмову від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу, не підписання такого протоколу або договору у встановлені строки, не сплату ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 67 Порядку).
		Водночас, якщо під час строку встановленого законодавством на укладення договору між сторонами виникають переддоговірні відносини пов`язані з його укладанням та узгодженням окремих його положень, насамперед, за ініціативою переможця торгів, та намагання органу приватизації завершити процес приватизації в найбільш ефективний, законний спосіб на найвигідніших умовах визначених за результатами аукціону, то вирішення таких спорів з посиланням на те, що 1) порядок визначає як строк протягом якого має бути підписаний договір, так і наслідки порушення саме цього строку 2) ні Законом, ні Порядком не передбачено можливість та право змінювати цей строк за рішенням органу приватизації 3) відповідно акт про не підписання договору орган приватизації може скласти виключно у разі, якщо переможець електронного аукціону ухилявся від його підписання протягом 30 календарних днів, що встановлені Порядком без врахування конкретних обставин справи, зокрема щодо добросовісності дій переможця аукціону є формальним підходом.
		Отже, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо системного застосування статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пунктів 64, 67 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 у подібних правовідносинах, викладеного в пунктах 39-41 раніше ухваленої постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 906/1516/20 у складі колегії суддів з іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що, хоча на момент виникнення спірних правовідносин у справах № 906/1516/20 та № 910/7625/23 відповідні положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу відрізнялися внаслідок змін до законодавства, однак внесені зміни фактично не вплинули на їх системне застосування.
		При цьому колегія суддів також не погоджується з висновком, який міститься у пунктах 33-34 ухваленої постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №   906/1516/20:
		"33. Суди безпідставно не брали до уваги, що акт породжує для особи, стосовно якої він складений, несприятливі правові наслідки (неможливість брати участь в наступних торгах; неможливість повернути гарантійний внесок, оскільки підставою для набуття коштів є саме цей акт), тому позбавлення позивачки права на його оскарження без визначення іншого ефективного способу захисту її прав є обмеженням доступу до суду.  
		34. З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що висновки судів про відмову позові з тих підстав, що акт про не підписання переможцем електронного аукціону договору купівлі-продажу не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, і вимога про його недійсність не відповідає визначеним у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способам захисту прав та інтересів, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм абзацу 3 частини другої статті 20 ГК України, частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, статті 55 Конституції України."
		Так статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
		За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Водночас обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такі висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №   916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі №   200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку , викладеного у вказаній постанові, що оскарження акта про непідписання договору купівлі-продажу є самостійним, належним та ефективним способом захисту прав у подібних правовідносинах, оскільки оцінку його законності та обґрунтованості може надати суд під час вирішення спору про право (зокрема в контексті спірних правовідносин щодо визнання укладеним відповідного договору, стягнення гарантійного внеску тощо). 
		Висновки Верховного Суду
		З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.02.2022 у справі №   906/1516/20 щодо застосування у подібних правовідносинах статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пунктів 64 та 67 Порядку № 432.
		Відповідно до положень частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати.
		Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові, що прийнята колегією суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних справ та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, справа №910/7625/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 300, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		УХВАЛИВ:
		Передати справу №   910/7625/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає
		 
		Головуючий                                                                                В. Зуєв
		 
		Судді                                                                                          І. Берднік
		 
		                                                                                          І. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...