Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/1990/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 02.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: 2-а/389/16/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		01.08.2024 
		 
		ЄУН 389/1990/24
		Провадження №2-а/389/16/24
		 
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		 
		01 серпня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,
		за участю секретаря судового засідання Чуканової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка адміністративну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовною заявою ОСОБА_1 до  ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, 10 червня 2024 року подав до суду вказану позовну заяву, вимоги якої обгрунтував тим, що 29 травня 2024 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно нього, в порушення вимог ст.272 КУпАП, складено протокол про адміністратвине правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. На підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 17000 грн. Однак, дій спрямованих на порушення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів він не вчиняв. Добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а стосовно нього ще й склали протокол про адміністратвине правопорушення, зі змісту якого йому не зрозуміло, що він порушив. У його діях відсутній склад адміністратвиного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. Докази правопрушення відсутні. Виклики до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не надходили. Він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а тому згідно з п.3 ч.1 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не підлягає мобілізації, звільнений від призову, і про це добре знають у першому ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак, просить скасувати постанову про накладання на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №167 від 03 червня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на суму 17000 грн.
		Позивач та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій просив заявлені позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача   ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.
		Згідно з ч.4 ст.159 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Судом встановлено, що 03 червня 2024 року начальником  ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову№167про накладенняадміністративного стягненнявідповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовозобов?язаним, досягнувши віку старше 25-ти років, під час дії воєнного стану в особливий період порушив правила військового обліку, а саме після виключення з обліку призовників протягом більше 13-ти років не став на військовий облік як військовозобов?язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (до 30 березня 2021 року військовому комісаріаті), що передбачено Законом України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІ зі змінами відповідно до Закону України №3633-IX від 11 квітня 2024 року та Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами відповідно до Постанови КМУ №563 від 16 травня 2024 року, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів та Правила військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Згідно з абз.8 ч.3 ст.1 вказаного Закону №2232-XII військовий обов?язок включає «виконання військового обов?язку в запасі та дотримання правил військового обліку». Відповідно до ч.8 ст.2 зазначеного Закону виконання військового обов?язку в запасі військовозобов?язаними полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку. Згідно з абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-Х та п.п.1 п.1 Правил військового обліку (ПКМУ №1487), взяттю на військовий облік військовозобов?язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII такі особи підлягають зняттю з військового обліку призовників. Так, громадянин ОСОБА_1 , під час перебування з 15 січня 2003 року до 2011 року на військовому обліку призовників Знам?янського ОМВК Кіровоградської області (з 30 березня 2021 року перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в травні 2011 року був переданий з обліку призовників на облік військовозобов?язаних, відповідно до частини 1 статті 18 Закону №2232-XII, як такий, що досяг граничного 25-річного віку, як не розшуканий. Однак, з травня 2011 року, ОСОБА_1 , всупереч вимогам законодавства щодо порядку і правил військового обліку, будучи зареєстрованим та проживаючи за адресою АДРЕСА_1 до кінця травня 2024 року не став на облік військовозобов?язаних в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 (до липня 2021 року Знам?янському ОМВК) і, відповідно, не отримав військово-обліковий документ (військовий квиток чи тимчасове посвідчення), який є документом, що посвідчує особу військовозобов?язаного та визначає належність його власника до виконання військового обов?язку, чим порушив правила військового обліку під час дії військового стану в особливий період, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
		Оскаржувана постановавинесена занаслідками розглядупротоколу №167про адміністративнеправопорушення зач.3ст.210КУпАП від29травня 2024року складеногостосовно ОСОБА_1 ,до якогобуло доданопояснення ОСОБА_1 та копіюйого паспорта.Копія протоколуотримана ОСОБА_1 у деньйого складення. У протоколі повідомлено останнього про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		ОСОБА_1 під час розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, був відсутній. Копію постановивід 03червня 2024року пронакладення нанього адміністративногостягненняза вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, отримав 05 червня 2024 року, що засвідчено його підписом, який міститься у постанові.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
		Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		За ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		За приписамист. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідност. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		За ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
		Відповідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Статтею 65Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України"Провійськовий обов`язоківійськову службу" №2232-ХІІ (вредакції станомна часподії -травень 2011року) взяттю навійськовий обліквійськовозобов`язаниху районних(міських)військових комісаріатахпідлягають громадяниУкраїни:  звільненіз військовоїслужби взапас; звільненіз альтернативної(невійськової)служби;військовозобов`язані,які прибулиз іншихмісцевостей (адміністративно-територіальниходиниць)України абоз-закордону нанове місцепроживання;  звільненізі службиначальницького тарядового складуМіністерства внутрішніхсправ України,центрального органувиконавчої владиз питаньцивільного захисту,Державної кримінально-виконавчоїслужби України,Державної податковоїадміністрації України; якінабули громадянстваУкраїни ізгідно зцим Закономпідлягають взяттюна обліквійськовозобов`язаних; виключеніз військовогообліку Службибезпеки України;які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
		У ст.18 Закону №2232-ХІІ зазначалось, що від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 25-річного віку. 
		Закон України №2232-ХІІ до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте, з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		У ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, в редакціїстаном начас події зазначалось,що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
		У подальшому до вказаної статті внесено зміни, та вказано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		У відповідності до положень ст.235КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Відповідно до пункту 10 Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. №377 (із змінами), яка втратила чинність 19 грудня 2016 року, місцеві державні адміністрації забезпечують разом з військовими комісаріатами функціонування системи військового обліку громадян, організовують бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнний час, а також подання звітності із зазначених питань.
		Органи місцевого самоврядування забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників та бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнний час, а також подання звітності із зазначених питань.
		У населених пунктах, де немає військових комісаріатів, виконкоми сільських, селищних, міських рад, керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування забезпечують, зокрема:повноту та якість обліку військовозобов`язаних і призовників відповідної території, підприємства, установи, організації чи навчального закладу за правилами і формами, встановленими Міноборони і Мінстатом;систематичне звіряння відомостей, зазначених в особових картках військовозобов`язаних і призовників, із записами у їх військових квитках і посвідченнях про приписку до призовних дільниць, подання цих карток не рідше одного разу на рік до відповідних військових комісаріатів для звіряння з обліковими даними військових комісаріатів;внесення в 5-денний термін до особових карток військовозобов`язаних і призовників змін стосовно їхнього сімейного стану, місця проживання, службового стану та освіти і повідомлення про зміни до військових комісаріатів у визначені ними терміни.
		Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 24Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яка втратила чинність 05 січня 2023 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №74 від 06 лютого 2019 року) з метою забезпечення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов`язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснюють постійний контроль за виконанням громадянами, посадовими особами підприємств, установ та організацій, які перебувають на території відповідних населених пунктів, встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз`яснювальної роботи. Звернення щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку, надсилаються до органів Національної поліції для їх розшуку, затримання і доставки до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (додаток 5).
		Пунктом 33 Порядку №921 було встановлено, що у разі отримання розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників і військовозобов`язаних про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, зокрема звертаються до органів Національної поліції щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку, для їх розшуку, затримання і доставки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Пунктом 56 Порядку №921 було встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема звертаються до органів Національної поліції для розшуку, затримання та доставки до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку (додаток 13).
		Статтею 210КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		19 травня 2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210КУпАП доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», тому особливий період.
		Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст.210КУпАП не існувало.
		Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
		Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
		Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Судом встановлено, що позивач, якому ще у 2011 році виповнилося 25 років і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, мав обов`язок стати на військовий облік як військовозобов`язаний, однак законом не визначалось строків виконання цього обов`язку. Доказів вжиття органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов`язаних, вищевказаних заходів щодо взяття призовника ОСОБА_1 на військовий облік матеріали справи не містять. Також відсутні докази, що позивач отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 (до липня 2021 року Знам`янського ОМВК) з метою постановлення на облік.
		З 19.05.2024 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч.3 ст.210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.
		На виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 , 29 травня 2024 року з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте на нього склали протокол за ч.3 ст. 210 КУпАП за не постановку на облік військовозобов`язаних ще з 2011 року, на той момент, коли не існувало ні норми ч.3 ст.210 КУпАП, ні строків виконання обов`язку.
		З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП з травня 2011 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив 29 травня 2024 року. Таким чином, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення ч.3 ст.210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн штрафу.
		Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотньої дії у часі. Крім того, згідно ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
		Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. 
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29).
		Згідно з ч.1 ст.132КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 1 статті 139КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп, що підтверджується відповдною платіжною інструкцією.
		З урахуваннямзазначених процесуальнихнорм сплаченийпозивачем судовийзбір увказаній суміпідлягає стягненнюна користьпозивача зарахунок бюджетнихасигнувань відповідача рішенням якого порушені права останнього.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
		Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №167 від 03 червня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп, - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
		Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач  ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
		Відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Г.В. Берднікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...