Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/6327/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 02.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кс/991/6360/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000480

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/6327/24
		Провадження № 1-кс/991/6360/24
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 липня 2024 року                                                                        м. Київ
		 
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , 
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		учасників кримінального провадження:
		з боку обвинувачення: старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 , 
		представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від 19.07.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000480 від 18.09.2023,
		установив:
		23.07.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна від 19.07.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000480 від 18.09.2023. 
		І. Суть клопотання
		Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування за фактом імовірного вчинення посадовими особами ПАТ «Укрнафта», яке згідно з діючим законодавством відноситься до суб`єкта господарювання державної власності, суспільно протиправних дій, які виразились у тому, що вони, діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», шляхом укладання між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/1490-МТР від 02.08.2023 на поставку товару у виді труб обсадних, за очевидно завищеними цінами та подальшої оплати цього товару, здійснили розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах; ймовірна сума збитку від закупівлі труб за завищеною (за слідчою версією подій) вартістю становить щонайменше 18 млн грн.
		Відповідно до змісту клопотання, директор дирекції з сервісів ПАТ «Укрнафта», діючи умисно, тобто усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи наслідки, за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», в особі директора ОСОБА_6 , уклав від імені ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «Інтерпайп Україна» договір купівлі-продажу № 23/1490-МТР від 02.08.2023. Згідно з умовами цього договору ТОВ «Інтерпайп Україна» (продавець) зобов`язується передати продукцію у виді труб обсадних у власність ПАТ «Укрнафта» (покупець), загальна сума договору становить 40 499 989,5 грн (з ПДВ).
		Разом з тим, у ході досудового розслідування встановлено, що вартість товару, який є предметом договору № 23/1490-МТР від 02.08.2023, укладеного між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна», є завищеною, а ймовірна сума збитку від закупівлі труб за завищеною вартістю становить щонайменше 18 084 993,91 грн (з ПДВ). Завищення вартості товару, за слідчою версією подій, здійснено за рахунок перепродажу товару між юридичними особами (ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ» до AT «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» та у подальшому до ТОВ «Інтерпайп Україна», яке, в свою чергу, поставило товар кінцевому отримувачу - ПАТ «Укрнафта»).
		Вказані дії попередньо кваліфіковані органом досудового розслідування як розтрата та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах.
		18.07.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання директора (керівника) ТОВ «Інтерпайп Україна» ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung SM-G975F/DS, захищений системою логічного захисту.
		Під час проведення обшуку ОСОБА_6 , за рекомендацією свого адвоката, свідомо заблокував телефон та відмовився у подальшому повідомляти пароль доступу до нього, з огляду на що провести огляд наявної у ньому інформації, а також детально встановити реквізити телефону під час проведення обшуку не виявилось можливим.
		Цього ж дня у кримінальному провадженні призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу. Надання цифрового пристрою (мобільного телефону) експерту є обов`язковим для проведення експертного дослідження.
		З метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просить накласти арешт на мобільний телефон, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 
		ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
		Старший детектив Національного бюро ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон, з метою забезпечення збереження речових доказів та інформації, яка у ньому міститься. Зазначив, що мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України. Прийняття постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом не є обов`язковою у розрізі положень Кримінального процесуального кодексу України. 
		Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
		Зазначив, що, за версією сторони обвинувачення, дії посадових осіб ПАТ «Укрнафта» охоплюються диспозицією ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, які є взаємовиключними формами можливого вчинення кримінального правопорушення. Перерахування коштів ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтерпайп Україна» здійснено на підставі діючого договору купівлі-продажу № 23/1490-МРТ від 02.08.2023, тобто на виконання зобов`язань, не протиправно та не безоплатно, а в рахунок виконання певних господарських зобов`язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Також, є безпідставними та необґрунтованими доводи сторони обвинувачення про завищення вартості трубної продукції, оскільки стороною обвинувачення здійснюється порівняння не тотожної за своїми характеристиками трубної продукції. Матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, не є належними та достатніми доказами, які б свідчили про факт вчинення кримінального правопорушення. Також, клопотання не містить жодних даних, які б пов`язували вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон із обставинами можливо вчиненого кримінального правопорушення та, як наслідок, не містить переліку ознак речового доказу. Більш того, постанова про визнання мобільного телефону речовим доказом у цьому кримінальному провадженні відсутня. У зв`язку з неможливістю подальшого використання телефону, ОСОБА_6 не матиме змоги виконувати свої повноваження належним чином та відновити всю необхідну інформацію для роботи. 
		Володілець майна ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився, про поважність причин свого неприбуття не повідомив. Його неприбуття за таких обставин не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
		ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
		Подане прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
		У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
		Зазначені вище вимоги прокурором дотримані, 19.07.2024 клопотання про арешт майна направлено до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», в межах строку 48 годин після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
		У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
		Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
		-        існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
		-        потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
		-        може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
		За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. 
		Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 170 КПК України).
		Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
		Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. 
		Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
		-         правову підставу для арешту майна;
		-        можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
		-        розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
		-        наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
		Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
		Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 18.07.2024), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України. У цьому витязі зазначено, що органом досудового розслідування розслідуються обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, які полягають у розтраті посадовими особами ПАТ «Укрнафта» грошових коштів у особливо великому розмірі. 
		Під час розгляду клопотання старшим детективом Національного бюро ОСОБА_3 доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України. Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, в копіях: доповідна записка про виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколи огляду від 31.08.2023, від 03.10.2023, від 04.10.2023, від 01.12.2023, від 15.12.2023, від 17.06.2024 та від 18.06.2024, із додатками до них; договір поставки № 23/1490-МТР від 02.08.2023, укладений між ТОВ «Інтерпайп Україна» та ПАТ «Укрнафта» (предметом якого є труби обсадні), із додатком до нього та інші матеріали, здобуті у ході здійснення досудового розслідування, які на цьому етапі досудового розслідування вказують на достатність підстав вважати, що під час укладення посадовими особами ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/1490-МТР від 02.08.2023 на поставку товару у вигляді труб обсадних, вартість товару могла бути завищена, у зв`язку з чим діями посадових осіб ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп України» були ймовірно спричинені збитки суб`єкту господарювання державної форми власності у особливо великому розмірі, який, за слідчою версією подій, становить 18 млн грн.
		Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення має враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди (цивільний позов)). У цій справі слідчий суддя вирішує питання арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		2) Правові підстави для арешту майна
		Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
		За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також речі та документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
		Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та виявлення, у тому числі засобів мобільного та інтернет зв`язку, зокрема, сім-карток, смартфонів, які містять відомості про підготовку, створення, редагування, обговорення, зберігання, пересилання, у тому числі засобами електронної пошти, листування, у тому числі в месенджерах та файлообмінниках Skype, iMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, Threema, Outlook та інші, документів та/або відображених у них відомостей, що стосуються кримінального провадження, зокрема спілкування з представниками ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ», ТОВ «Інтерпайп Україна», АТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», ТОВ «Інтерпайп Менеджмент» з приводу продажу трубної продукції за процедурами закупівель та договорами, а також інших обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.
		Відповідно до протоколу від 18.07.2024, ОСОБА_6 у ході проведення обшуку надав детективам Національного бюро власний мобільний телефон Samsung SM-G975F/DS, однак відмовився повідомити значення коду доступу до нього та його вмісту, посилаючись на рекомендацію адвоката.
		У зв`язку з викладеним, необхідністю подолання системи логічного захисту та проведення експертного дослідження, детективом Національного бюро прийнято рішення про вилучення вказаного мобільного телефону. 
		Оцінюючи вилучений під час обшуку мобільний телефон на предмет наявності у ньому ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Доступ до вмісту вилученого у ході проведення обшуку мобільного телефону обмежений його володільцем - ОСОБА_6 та пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.
		Із метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування та може міститися на вилученому мобільному телефоні, подолання системи логічного захисту доступу, 18.07.2024 старшим детективом Національного бюро ОСОБА_3 прийнято постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено ряд запитань, визначених у п. 2 прохальної частини постанови (щодо наявності на вилученому мобільному телефоні системи логічного захисту доступу до інформації, а також можливості копіювання інформації, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу), об`єкт дослідження надано експерту.
		Враховуючи той факт, що доступ до вмісту мобільного телефону відсутній, подолання системи логічного захисту, за таких обставин, можливо здійснити лише із залученням експерта. У такому випадку необхідним є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується з положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. 
		Таким чином, вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон, з огляду на обставини кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, може містити у собі відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, однак перевірити на даний момент це неможливо, у зв`язку з обмеженням доступу до нього власником мобільного телефону та необхідністю подолання системи логічного захисту. 
		Абзацом другим частини третьої статті 170 КПК України передбачено, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
		Проаналізувавши викладені вище обставини та факти, слідчий суддя вважає, що у цьому випадку існує сукупність достатніх підстав вважати, що вилучений у ході проведення обшуку мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно було зазначено в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, доступ до вмісту мобільного телефону пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, а надання технічного пристрою є необхідною умовою проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту на майно.
		Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що відсутність у матеріалах клопотання постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не є перешкодою для накладення на нього арешту, адже прийняття такої постанови не є обов`язком слідчого, прокурора згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, вирішальним у цьому випадку є відповідність вилученого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
		3) Річ є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
		Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
		4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна
		Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення вилученого у ході проведення обшуку мобільного телефону та інформації, яка у ньому міститься, є обґрунтованою.
		5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
		Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
		Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
		Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження за наявних обставин неможливо.
		Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
		При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
		На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_6 належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження майна, зокрема до завершення експертного дослідження.
		У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів володільця майна ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
		Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
		Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати тимчасову заборону користування, розпорядження та відчуження вказаного у клопотанні прокурора майна, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, псування або знищення мобільного телефону, вилученого у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а також інформації, яка в ньому зберігається.
		При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
		Керуючись ст. 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
		постановив:
		Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.
		Накласти арешт на майно, вилучене 18.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024, а саме:
		- мобільний телефон Samsung SM-G975F/DS, який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
		Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні. 
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...