Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/25171/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2024. Зареєстровано: 02.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2024.
Дата набрання законної сили: 01.08.2024
Номер судового провадження: К/990/35079/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/25171/21
		адміністративне провадження № К/990/35079/22  
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Бучик А.Ю.,
		суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 30.06.2022 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 26.10.2022 (колегія суддів: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №640/25171/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Фонд державного майна України, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 10.06.2021 № 1455/1496 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Юрія Кондратюка, Михайла Майорова (Петра Калнишевського), північної та західної межі лісу в Оболонському районі міста Києва».
		2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам Генерального плату міста Києва на період до 2020 року, положенням Закону України від 17.02.2011  № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та порушує права позивача, а також безпосередньо впливає на його інтереси як члена територіальної громади міста Києва на комфортні умови проживання.
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
		4. Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		5. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		6. У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Від відповідача відзив не надходив.
		7. В поясненнях Фонд державного майна України доводи та вимоги касаційної скарги підтримує, просить її задовольнити.
		8. Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9. Судами встановлено, що рішенням Київської міської ради (ІІ сесії ІХ скликання) від 10.06.2021 № 1455/1496 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Юрія Кондратюка, Михайла Майорова (Петра Калнишевського), північної та західної межі лісу в Оболонському районі міста Києва» затверджено детальний план території в межах вулиць Юрія Кондратюка, Михайла Майорова (Петра Калнишевського), північної та західної межі лісу в Оболонському районі міста Києва (далі - Детальний план).
		10. З витягу зі стенограми пленарного засідання 10.06.2021 вбачається, що Департаментом проведено процедури: громадське обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки; громадське обговорення проекту Детального плану; консультації з державними органами влади; консультації з управлінням екології та природних ресурсів, Департаментом охорони здоров`я, Міністерством енергетики та захисту довкілля України, з Міністерством охорони здоров`я; громадські слухання Детального плану. Результати розгляду пропозицій громадськості, довідка про громадське обговорення, довідки про проведення консультацій з державними органами оприлюднено на сайті Департаменту, про що розміщені відповідні повідомлення у друкованих засобах масової інформації - газетах «Хрещатик Київ» та «Голос України». Проект Детального плану також розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при Департаменті.
		11. Проект Детального плану опубліковано на офіційному сайті Департаменту, а також у друкованих засобах масової інформації - газетах «Хрещатик Київ» № 68 (5347) від 22-23.10.2020 та «Голос України» № 195 (7452) від 23.10.2020.
		12. За результатами розгляду пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб до проекту Детального плану (громадське обговорення з 17.12.2019 по 27.01.2020, громадські слухання 14.01.2021) зауваження та пропозиції громадськості (у тому числі, позивача) були розглянуті, а також враховані (повністю, частково) або обґрунтовано відхилені.
		13. За результатами громадського обговорення складена довідка, якою також підтверджено розгляд та врахування (повністю, частково) пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб до проекту Детального плану.
		14. Довідку громадського обговорення було опубліковано на офіційному сайті Департаменту, про що розміщено повідомлення в друкованих засобах масової інформації - газетах «Хрещатик Київ» № 68 (5347) від 22-23.10.2020 та «Голос України» № 195 (7452) від 23.10.2020.
		15. Відповідно до протоколу засідання секції архітектурно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва від 21.12.2020 у справі №007-а-19 ухвалено рекомендувати проект Детального плану до затвердження у відповідності до повноважень міської ради з урахуванням зауважень і рекомендацій.
		16. Головне управління ДСНС України у м. Києві щодо надання висновку до проекту Детального плану не заперечувало проти застосування містобудівної документації, при умові дотримання вимог державних будівельних норм та вимог містобудівного законодавства.
		17. Департамент охорони культурної спадщини щодо погодження Детального плану повідомив, що рекомендує його для подальшого розгляду і погодження у встановленому порядку.
		18. Департамент земельних ресурсів зауважень до проекту Детального плану не мав.
		19. Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначило, що не заперечує щодо подальшого розгляду та опрацювання на засіданні архітектурно-містобудівної ради матеріалів проекту Детального плану.
		20. Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду проекту Детального плану, враховуючи перенавантаження існуючої мережі закладів освіти та прогнозоване збільшення кількості населення, наполягав на необхідності будівництва нових закладів освіти для забезпечення потреб мешканців мікрорайону місцями в загальноосвітніх та дошкільних закладах освіти.
		21. Управління патрульної поліції у м. Києві інформувало Департамент про погодження проекту Детального плану в частині дотримання вимог правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		21. За результатом консультацій з органами виконавчої влади у процесі стратегічної екологічної оцінки Детального плану складено довідку, якою підтверджено врахування (повне/часткове) пропозицій та зауважень відповідних органів, або обґрунтоване їх відхилення. Зазначену довідку опубліковано на офіційному сайті Департаменту, про що розміщено повідомлення в друкованих засобах масової інформації - газетах «Хрещатик Київ» № 68 (5347) від 22-23.10. 2020  та «Голос України» № 195 (7452) від 23.10.2020.
		22. Листом від 16.04.2021 № 032/04 Приватне підприємство «АРГ», як розробник проекту Детального плану, повідомило Департамент, що зауваження та пропозиції, які надійшли під час громадських слухань, опрацьовані та повністю враховані у містобудівній документації.
		23. Заява про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки Детального плану опублікована в газеті «Голос України» № 246 (7001) від 21.12.2018, в газеті «Хрещатик» № 139 (5190) від 21.12.2018 та на сайті Департаменту.
		24. Громадські слухання були проведені 14.01.2020 за участі 373 зареєстрованих учасників, за результатом яких складено протокол щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту Детального плану.
		25. Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури м. Києва від 28.09.2021 № 055-22776 позивачу повідомлено, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів нового будівництва в межах земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:137:0044 протягом 2013-2021 років не видавалися.
		26. Листом Департаменту земельних ресурсів від 28.09.2021 № 0570202/2-26824 позивачу повідомлено, що земельні ділянки: 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:137:0010 надані у постійне користування ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» для ведення сільськогосподарської діяльності; земельна ділянка 8000000000:78:137:0044, - перебуває у постійному користуванні ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» з цільовим призначенням: для влаштування та подальшої експлуатації пасіки.
		27. Листом від 30.09.2021 № 055-232777 Департамент повідомив позивача, що відповідно до проектних рішень ДПТ земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:78:137:0005 віднесена до території комунальних підприємств; 8000000000:78:137:0010 віднесена до території громадської забудови, багатоквартирної забудови, закладів освіти, комунальних підприємств, інженерної інфраструктури, зелених насаджень спеціального призначення; 8000000000:78:137:0044 віднесена до території багатоквартирної забудови, комунальних підприємств та зелених насаджень спеціального призначення.
		28. Вважаючи рішення Київської міської ради від 10.06.2021 № 1455/1496 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		29. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано процедуру розроблення містобудівної документації, яка визначена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 290. Крім того матеріали справи не містять жодного доказу порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним рішенням на момент його звернення до суду.
		30. Суди дійшли висновку, що оспорюваний детальний план території був розроблений та прийнятий на підставі низки рішень Київської міської ради та Договору від 29.07.2015 № 73/Пмд-15, який був укладений в момент чинності Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві на період 2013- 2016 рр.
		31. Громадське обговорення відбувалось протягом одного місяця з моменту публікації оголошення у засобах масової інформації.
		32. За таких обставин, суди дійшли висновків про відсутність порушень щодо порядку проведення громадських слухань проекту оскаржуваного ДПТ.
		33. Щодо тверджень позивача про невідповідність оспорюваного ДПТ чинному Генеральному плану міста Києва, суди наголосили, що Генпланом передбачений розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, відповідно посилання на наявні розбіжності є безпідставними.
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		34. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не досліджено Генеральний план міста Києва на період до 2020 року, якому суперечить  Детальний план території, затверджений оскаржуваним рішенням.
		Крім того звернув увагу, що улаштування буферного парку «Берізка Шевченка» на частині 114 кварталу лісу за Детальним планом території, затвердженим оскаржуваним рішенням, є порушенням законодавства України, а земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:135:0044 є землями сільськогосподарського призначення, однак Детальним планом території на вказаних ділянках передбачена житлова забудова.
		Зазначає, що відсутнє погодження ДПТ від оператора газотранспортної системи.
		Громадські слухання носили формальний характер, оскільки проводились у січні 2020, а оскаржуваний ДПТ прийнято у червні 2021.
		Також вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення міської ради не порушує жодних реальних прав позивача.
		Посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у  постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №320/1030/19, від 13.04.2020 у справі №803/1254/17, від 14.11.2019 у справі №0740/885/18.
		Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування статтей 16, 17 та 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у їх взаємозв`язку з нормами статей 22 та 39 Земельного кодексу України.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		35. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
		36. Частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		37. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		38. Пунктом 42 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		39. Закон  № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		40. Частиною першою статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (п. 3).
		41. Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п. 7).
		42. Частинами першою, третьою статті 16 Закону №3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		43. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
		44. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		45. Частиною першою статті 17 цього Закону визначено, що Генеральний план  населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними  стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.  
		46. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування  території цього населеного пункту.
		47. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		48. Згідно зі статтею 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (частина перша).
		Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України, та державних і регіональних інтересів.
		Затвердження детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (частина друга).
		51. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території (частина третя).
		49. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		50. Частиною п`ятою статті 19 Закону № 3038-VI встановлено, що детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
		51. Згідно з частиною шостою статті 19 Закону № 3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		52. Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування (частина сьома статті 19).
		53. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.
		54. Детальний план території в межах населеного пункту щодо земель державної власності, що підлягають передачі в оренду для цілей здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, розглядається і затверджується відповідною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання. У такому разі фінансування робіт з розробки детального плану територій може здійснюватися за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим або коштів підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління концесієдавця, державного партнера, або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
		55. Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується протягом 30 днів з дня його подання (частина восьма статті 19).
		56. Детальний план території не підлягає експертизі (частина дев`ята статті 19).
		57. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (частина десята статті 19).
		58. Відповідно до пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25.09.1997 №164, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.
		59. Пунктами 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 № 107 передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району, при цьому розроблення детального плану на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, здійснюється на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.
		60. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі Генерального плану території та не можуть йому суперечити. 
		61. Отже, генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання. Водночас детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		62. Вказана правова позиція сформована та застосована Верховним Судом у постановах від 19.10.2021 у справі №369/9375/17, від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 15.04.2020 у справі №702/1384/16-а, від 11.11.2020 у справі №191/1169/16-а, від 30.09.2021 у справі №320/1030/19, від 22.11.2022 у справі № 826/3497/18, від 14.12.2022 у справі №    640/28978/20
		63. Якщо ж на момент розроблення і затвердження детальних планів територій вже існує зонінг у складі генерального плану або як окрема містобудівна документація, то у такому випадку детальний план території повинен відповідати плану зонування, враховувати його положення і йому не суперечити, що узгоджується з приписами пунктів 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території».
		64. Тому, враховуючи зміст вищенаведеного правового регулювання, колегія суддів вважає, що усі ці норми введено законодавцем з тією метою, щоб під час розроблення і затвердження різних видів містобудівної документації на місцевому рівні між ними не виникало невідповідності та суперечностей, забезпечувались сталий розвиток, планування, забудова та інше використання територій відповідно до вимог законодавства з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		65. Відповідно до частини другої, четвертої статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
		66. Судами встановлено, що оскаржуваним  рішенням від 10.06.2021 відповідач затвердив  детальний план території в межах вулиць Юрія Кондратюка, Михайла Майорова (Петра Калнишевського ), північної та західної межі лісу в Оболонському районі м.Києва, до якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:135:0044.
		67. Згідно з оскаржуваним ДПТ функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005 визначене як території комунальних підприємств,  ділянки з номером 8000000000:78:137:0010 - як території громадської забудови, багатоквартирної забудови, закладів освіти, комунальних підприємств, інженерної інфраструктури, зелених насаджень спеціального призначення, а ділянки 8000000000:78:137:0044 - як території багатоквартирної забудови, комунальних підприємств та зелених насаджень спеціального призначення
		68. Водночас згідно даних Публічної кадастрової карти перелічені земельні ділянки мають цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення. 
		69. Згідно Генерального плану міста Києва до 2020 року земельні ділянки, з кадастровими номерами: 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:135:0044 є землями сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005 згідно з графічних матеріалів Генерального плану міста Києва до 2020 року має функціональне призначення - комунально-складські землі, хоча за відкритими кадастровими відомостями  вид використання як і цільове призначення відповідає вказаним вище земельним ділянкам - для іншого сільськогосподарського призначення.
		70. Позивач в касаційній скарзі вказує, що Детальним планом території, який є предметом розгляду у цій справи, ці земельні ділянки відводяться під громадсько-житлову забудову, що можливо зробити виключно через первісне внесення змін до Генерального плану міста Києва до 2020 року.
		71. Колегія суддів звертає увагу, що генеральний план населеного пункту у відповідності до приписів статті 17 Закону № 3038-VI не містить функціонального призначення територій населеного пункту, а призначений для довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		72. Завданням генплану є не тільки сприяння розвитку населеного пункту, а й максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам`яток, особливо цінних ділянок природи. Саме генеральний план є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об`єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій. 
		73. Водночас функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної зони визначаються планом зонування та/або детальним планом територій.
		74. Визначення функціонального призначення земельної ділянки наведене в ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», згідно якого це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.
		75. Цільове призначення земельної ділянки - це її використання за тим призначенням, яке визначене на підставі відповідної технічної документації із землеустрою та чинного законодавства. 
		76. Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
		77. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		78. Таким чином, норми Закону № 3038-VI також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.
		79. Верховний Суд у постановах від 02.12.2021 у справі № 640/23893/19 та від 13.04.2022 у справі №826/1754/18 вже звертав увагу на той факт, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.
		80. Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
		81. Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		82. За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		83. Отже, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
		84. Отже, функціональне призначення земельної ділянки - це вид її використання, визначений містобудівною документацією. У документах на земельну ділянку воно не зазначається. Функціональне призначення території повинно встановлюватись планом зонування або детальним планом території, проте не повинно суперечити генеральному плану населеного пункту.
		85. Проте судами попередніх інстанцій не надано оцінки чинному Генеральному плану міста Києва, не співставлено відповідність останньому включення до  оскаржуваного ДПТ земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:135:0044 з функціональним призначенням для громадсько-житлової забудови.
		86. Суди попередніх інстанцій послались на рішення Київської міської ради від 15.12.2011 № 824/7060, яким затверджено Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, якою визначені основні цілі, завдання та заходи стратегії, зокрема, щодо гармонійного розвитку міста, з урахуванням інтересів громадськості, бізнесу та влади, до яких належить, окрім іншого, розробка та затвердження нового Генерального плану, а також відповідної містобудівної документації (в тому числі планів зонування, детальних планів територій) з урахуванням наявних галузевих концепцій розвитку і європейських норм/стандартів в галузі сталого міського планування та будівництва (п. 2.1. Стратегії). 
		87. Також посилались на рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма) та доручено Департаменту виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.
		88. Однак колегія суддів посилання на перелічені Стратегію та Програму, схвалені рішеннями Київської міської ради від 15.12.2011 № 824/7060 та від 13.11.2013 № 518/10006 відхиляє, оскільки зазначеними рішеннями схвалено основні положення концепції стратегічного розвитку міста Києва як основу для розробки Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року та доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) забезпечити розробку Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року та подання його на затвердження Київської міської ради.
		89. Ці документи є проміжними, спрямованими на розробку генерального плану, але не є містобудівними документами, які рівнозначні чинному Генеральному плану.
		90. Вказана позиція відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 04.09.2019  у справі № 826/13852/17.
		91. Суд апеляційної інстанцій послався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 16.06.2020 № 711-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» доповнивши п. 6-3 такого змісту:
		« 6-3. Встановити, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно- заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.»
		92. Проте колегія суддів не приймає посилання на вказану норму, оскільки в місті Києві наявний чинний Генеральний план міста Києва до 2020 року, а детальний план території розробляється на його підставі та не може йому суперечити.
		93. Однією із підстав для відкриття касаційного провадження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування статей 16, 17 та 24 Закону № 3038-VI у їх взаємозв`язку з нормами статей 22 та 39 Земельного кодексу України.
		94. Наведені норми регулюють планування територій на місцевому рівні (стаття 16 Закону), генеральний план населеного пункту (стаття 17), особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності (стаття 24) та поняття земель сільськогосподарського призначення і земель житлової та  громадської забудови (статті 22, 39 Земельного кодексу України).
		95. В межах розгляду цієї справи слід зазначити про те, що функціональне призначення території не є тотожним поняттю цільового призначенні земельної ділянки, а стосується визначення організації, призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, тощо та може стосуватись декількох земельних ділянок. Тому визначення функціонального призначення території в оскаржуваному ДПТ не означає зміни цільового призначення земельних ділянок, включених до нього, яке, водночас, має відбуватись у порядку, передбаченому чинним земельним законодавством на підставі проектів землеустрою щодо їх відведення. Проте детальний план території повинен відповідати положенням генерального плану, а не суперечити йому.
		Стосовно влаштування буферного парку
		96. Щодо доводів позивача про те, що влаштування буферного парку «Берізка Шевченка» на частині 114 кварталу лісу по ДПТ, затвердженому оскаржуваним рішенням є порушенням законодавства України, колегія суддів зазначає таке.
		97. Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
		98. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		99. Згідно з визначенням буферний парк (як різновид лісопарку) - це упорядкована частина території лісу населеного пункту, розташована на межі міста з лісом та призначена для вільного короткотривалого відпочинку.
		100. Буферні парки відносяться до міських лісів і являються частиною лісового фонду України.
		101. Крім того в розділі 12.3 «Зелене та рекреаційне будівництво» Генерального плану міста Києва до 2020 року передбачено створення буферних парків загальною площею 1243,5 га на базі лісопаркових насаджень Святошинського (601,5га), Дарницького (430,0га) лісопаркових господарств, Боярської ЛДС (47,0га) та ЛПГ "Конча-Заспа" (165,0га).
		102. Судами встановлено, що згідно з графічними матеріалами детального плану території межі лісу не змінились.
		103. Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що  влаштування буферного парку «Берізка Шевченка» на частині 114 кварталу лісу відповідно до Детального плану території не змінює функціонального призначення вказаної зони, відповідно доводи позивача щодо порушення законодавства у зазначеній частині є помилковими.
		Стосовно громадського обговорення ДПТ
		104. Згідно з статті 21 Закону №3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
		Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.
		Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.
		105. На виконання вимог частини десятої статті 21 Закону №3038-VI Урядом України затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555; далі - Порядок №555).
		106. Позивач в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах неодноразово звертає увагу, що відповідачем при затвердженні спірного ДПТ проведено громадські слухання неналежним чином, проігноровано обставини щодо зауважень громадськості під час його розгляду, зокрема, щодо невідповідності діючому Генеральному плану міста Києва, відсутності соціальної інфраструктури (шкіл, дитячих садочків, закладів охорони здоров`я тощо), нестворення погоджувальної комісії для розгляду спірних питань, які виникли при проведенні громадських слухань.
		Вказаним доводам судами не надано оцінки.
		107. Позивач в касаційній скарзі вказує, що оскаржуваний ДПТ не містить погоджень усіх органів виконавчої влади та зацікавлених осіб, зокрема, відсутні погодження від ТОВ «Оператор ГТС України», яке з 1 січня 2020 року є сертифікованим оператором газотранспортної системи України. Зазначає, що територія, на яку розроблено ДПТ частково знаходиться в охоронній зоні магістральних газопроводів.
		108. Проте колегія суддів звертає увагу, що ні під час розгляду справи судами  першої чи апеляційної інстанції позивач цей довід не наводив, а тому судові рішення в цій частині не можуть бути предметом касаційного перегляду.
		Стосовно оцінки порушення прав та інтересів позивача в межах спірних правовідносин та наявності права на звернення з даним позовом до суду, колегія суддів зазначає таке.
		109. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		110. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		111. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		112. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		113. У рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		114. У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		115. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		116. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваними наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
		117. Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
		118. Позивач зазначає, що з 1990 року є мешканцем Мінського масиву в Оболонському районі міста Києва і користувачем об`єктами соціальної інфраструктури та рекреації - північної та західної меж лісу в Оболонському районі, а саме лісовим масивом Святошинського лісового господарства, що розташований на території, стосовно якої затверджено детальний план території. Крім того позивач зазначив, що у зв`язку з будівництвом нового житлового мікрорайону територія Мінського масиву буде додатково забруднена вихлопами газів від транспортних засобів та створюватиметься додатковий шум, а також буде здійснено додаткове навантаження на навчальні заклади району.
		119. У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» вказав, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
		120.          Збільшення чисельності населення на певній території, обмеження користування лісовим масивом та буферним парком тягне за собою безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, що є порушенням прав таких осіб рішеннями, на підставі яких відбувається збільшення чисельності населення.
		121. Так, відповідно до статті 8 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		122. Згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979    року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32).
		123. Європейський Суд з прав людини у справі Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії від 24.02.2009 за позовом екологічної організації про відмову держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції.
		124. Отже, позивач  у цьому випадку звернувся за захистом своїх законних інтересів, пов`язаних із участю в здійсненні місцевого самоврядування. Цей інтерес полягає у бажанні захистити від додаткового надмірного навантаження на існуючу соціальну інфраструктуру Оболонського району міста Києва, рекреаційну зону північної та західної межі лісу в Оболонському районі, а саме лісового масиву Святошинського лісопаркового господарства та не допустити її зменшення за рахунок розміщення у ній багатоквартирних житлових забудов і переведення лісу в статус парку, що може призвести до негативних наслідків по відношенню до стану всього цього лісового масиву із влаштування в ньому різного роду капітальних споруд.
		125. Колегія суддів дійшла висновку, що, у позивача як члена територіальної громади, безпосередньо мешканця мікрорайону,  наявне право звернення до суду з даним позовом, оскільки вимоги стосуються безпосередньо його інтересів.
		126. У даному випадку позивач як мешканець Мінського масиву в Оболонському районі міста Києва і користувач об`єктами соціальної інфраструктури - закладами охорони здоров`я, автодорожніми шляхами, паркувальними майданчиками, спортивними закладами тощо та рекреації - лісового масиву Святошинського лісопаркового господарства, що займає 94,45 га та розташований на території, стосовно якої прийнято оскаржуване рішення, звернувся за захистом своїх прав та інтересів.
		127. Наведене вище узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 14.11.2019 у справі №0740/885/18, неврахування якої стало підставою для відкриття касаційного провадження.
		128. Водночас Суд не приймає посилання позивача на постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 320/1030/19 та  від 13.04.2020 у справі № 803/1254/17, оскільки підставами для скасування детального плану території стало непроведення громадських слухань та відсутність стратегічної екологічної оцінки, що не відповідає обставинам справи, що розглядається. 
		129. Також суд не знаходить підтверджень порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції, в частині дотримання норм КАС України про розгляд справи новим складом суду спочатку.
		130. Зі справи вбачається, що у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Чаку Є.В. на підставі розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 № 4668 здійснено заміну судді Чаку Є.В. на суддю Сорочка Є.О. Склад суду, який ухвалив рішення позивачу був відомий, оскільки 26.10.2022 останній брав участь в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання.
		Також вказаним протоколом підтверджується, що судове засідання проведене у відповідності статей  31 та  310 КАС України.
		Відтак, жодні доводи позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження в суді касаційної інстанції.
		131. Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
		132. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків про законність оскаржуваного у справі рішення органу місцевого самоврядування.
		133. Відтак, оскільки фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного судового рішення, не встановлено, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати факти, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог статті 353 КАС України судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
		134. Відповідно до частини другої  статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		135. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		136. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку правомірності включенню земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:137:0010, 8000000000:78:137:0005, 8000000000:78:135:0044 до спірного детального плану території з функціональним призначенням території як землі громадсько-житлової забудови та відповідності оскаржуваного ДПТ Генеральному плану м. Києва. Також встановити чи проведені громадські слухання відповідають статті 21 Закону №3038-VI та Порядку № 555.
		137. Враховуючи результат касаційного перегляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС  України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 30.06.2022  та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 26.10.2022 скасувати.
		Справу № 640/25171/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                                          А.І. Рибачук 
		 
		                                                                                                    С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...