Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/3155/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 02.08.2024. Зареєстровано: 02.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2024.
Дата набрання законної сили: 03.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/233/626/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024050010003105

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Код суду233   Справа № 233/3155/24 
		 
		 
		                        Вирок 
		            Іменем України
		 
		01 серпня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: 
		головуючого судді                             ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                             ОСОБА_4 ,
		захисника                                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024050010003105 від 28 травня 2024 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Роздолівка, Мурованокуриловецького р-ну, Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину, яка є особою з інвалідністю 3 групи, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
		У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Закон порядку та фактично на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2024 року № 3564-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб., який діяв станом на 13 березня 2024 року.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2024 № 69 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_4 , який перебуває у розпорядження командира військової частини  номер обслуги НОМЕР_2 кулеметного відділення кулеметного взводу 4 стрілецького батальйону вважається таким, що з 03.03.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2022 № 349 (по стройовій частині) майор ОСОБА_6 заступник командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що з 22.12.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою заступника командира 4 стрілецького батальйону з морально психологічного забезпечення.
		Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом  Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає внаділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця,наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		Статтею 29 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. 
		Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання майор належать до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.
		Статтею 32 Статуту передбачено, що майори за своїм військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
		Також, відповідно до ст. 107 Статуту, заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону. 
		Таким чином, заступник командира 4 стрілецького батальйону з морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 по відношенню до номер обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 є прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останній  підлеглим майора ОСОБА_6 . 
		Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
		Згідно зі ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
		Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
		Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватисяКонституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
		Згідно зі ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
		Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира  віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого  їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
		Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.
		Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		В свою чергу, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
		З грудня 2022 року та по теперішній час особовий склад військової частини НОМЕР_1 приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування військової агресії РФ на території Луганської та Донецької областей, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі та в період здійснення зазначених заходів.
		13 березня 2024 року близько 10 год. 15 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації тилового пункту управління військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_4 отримав усний наказ свого начальника  заступника командира 4 стрілецького батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 , відданий на підставі бойового розпорядження командира 4 стрілецького батальйону № НОМЕР_4 ОКП-Диліївка від 13.03.2024 про вибуття о 10 год. 30 хв. 13.03.2024 на автотранспорті високої прохідності та приступити до ведення активної оборони ВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в районі західніше АДРЕСА_2 , з метою постійного ведення розвідки противника, не допущення прориву (просування) противника в напрямках АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , нанесення максимальних втрат противнику, недопущення захоплення противником займаних позицій.
		Продовжуючи свої кримінальні протиправні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 13.03.2024 близько 10 год. 15 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації тилового пункту управління військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримавши усний наказ свого начальника  заступника командира 4 стрілецького батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 , відданий на підставі бойового розпорядження командира 4 стрілецького батальйону № НОМЕР_5 від 13.03.2024 про вибуття о 10 год. 30 хв. 13.03.2024 на автотранспорті високої прохідності та приступити до ведення активної оборони ВП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в районі західніше АДРЕСА_2 , з метою постійного ведення розвідки противника, не допущення прориву (просування) противника в напрямках АДРЕСА_2 та н.п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області, нанесення максимальних втрат противнику, недопущення захоплення противником займаних позицій, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення. Підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, додав, що дійсно 13 березня 2024 року приблизно о 10 год. 30 хв. в м. Костянтинівка відмовився виконати бойове розпорядження командира ОСОБА_7 за станом здоров`я, (низький психоемоційний стан) який, на його думку, не дозволяв йому виконати наказ командира. Повідомив, що шкодує з приводу вчиненого. Додав, що до мобілізації тривалий час, понад 10 років, працював начальником АЗС, строкову службу не проходив, з 29 грудня 2022 року мобілізований, перебував у навчальному центрі, а потім був направлений до зони активних бойових дій в районі населеного пункту Кліщіївка поблизу ОСОБА_8 . У липні 2023 року біля населеного пункту Курдюмівка Донецької області, дрон ворога вичислив їх на спостережному пункті та з танку розбили їх бліндаж, він отримав поранення, був доставлений до м. Дружківка, в подальшому переведений до лікарні в м. Полтава. Отримав міно-вибухову травму, контузію, протягом 3-х тижнів відновлювалась мова, погіршився психоемоційний стан, виявився тривожно-дипресивний синдром, який мав не стабільний стан. Перебував на антидепресантах періодично. На час оголошення бойового наказу вживав медичні препарати для покращення стану здоров`я, які мали вплив на його психоемоційний стан. Зазначив, що за довідками ВЛК визнаний придатним до військової служби, однак не погодився з останньою довідкою ВЛК та оскаржив її. Результати розгляду скарги йому не відомі. Просив суворо не наказувати, врахувати, що він є учасником бойових дій, раніше виконував всі бойові завдання, отримав поранення, що вплинуло на його психоемоційний стан, має на утриманні неповнолітніх дітей, син закінчив 11 клас та потребує коштів для навчання, дружина є особою з інвалідністю 3-ї групи.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, враховуючи декілька обставин, які пом`якшують покарання - щиро покаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину, яка є особою з інвалідністю, раніше не судимий, просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст.402КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_4 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 23 квітня 2024 року.
		Захисник в судовому засіданні звернув увагу суду, що обвинувачений в повному обсязі визнав провину в інкримінованому правопорушенні, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Проте мотивом відмови виконати наказ командира був низький психоемоційний стан здоров`я ОСОБА_4 , який виник внаслідок отриманої травми під час виконання попереднього бойового наказу. Додав, що до цього часу обвинувачений виконував всі бойові розпорядження, є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітніх дітей та дружину з інвалідністю. Просив призначити мінімальне покарання, враховуючи щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, які вплинули на прийняття рішення щодо відмови виконати наказ командира.
		Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст.349КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.
		Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 402 КК України, непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
		При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 міру покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Відповідно дост.62КК Українипокарання увиді триманняв дисциплінарномубатальйоні призначаєтьсявійськовослужбовцям строковоїслужби,військовослужбовцям,які проходятьвійськову службуза контрактом,особам офіцерськогоскладу,які проходятькадрову військовуслужбу,особам офіцерськогоскладу,які проходятьвійськову службуза призовом,військовослужбовцям,призваним навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод,військовослужбовцям,призваним навійськову службуза призовомосіб ізчисла резервістівв особливийперіод (крімвійськовослужбовців-жінок),на строквід шестимісяців додвох роківу випадках,передбачених цимКодексом,а такожякщо суд,враховуючи обставинисправи таособу засудженого,вважатиме заможливе замінитипозбавлення воліна строкне більшедвох роківтриманням удисциплінарному батальйоніна тойсамий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
		Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, за довідкою ВЛК придатний до проходження військової служби, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем (за мобілізацією), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину, яка є особою з інвалідністю, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 62, 69 КК України, та призначення ОСОБА_4 покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на один рік та заміни позбавлення волі на триманням у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на той самий строк.
		Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами правопорушень.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
		Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
		Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2024 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 діб.
		Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , строк його попереднього ув`язнення з 23 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з 01 серпня 2024 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_4 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 1 (один) рік. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 попереднє ув`язнення починаючи з 23 квітня 2024 року до 31 липня 2024 року включно у строк відбутого покарання з розрахунку один день тримання під вартою в умовах гауптвахти дорівнює одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
		Строк відбуванняпокарання рахуватиз 01серпня 2024 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти залишити без змін до набрання вироком законної сили. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою з дня отримання копії судового рішення.
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...