Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/3879/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2024. Зареєстровано: 03.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/947/551/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022232190000104

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/3879/23
		Провадження № 1-кп/947/551/24
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.08.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі: 
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Одеси кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42022232190000104від 07.06.2022року заобвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Чаплинка, Херсонської області, громадянина України, пенсіонер, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
		Так, згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна у розумінні Гаазьких конвенцій 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року, а також міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ про повномасштабне вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації та федеральної служби військ національної гвардії російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування військового озброєння, яке перебувало у їх розпорядженні та фактичного його застосування, незаконно вторглись на територію суверенної держави, - Україна, через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші критичні об`єкти цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави України, здійснили тимчасову окупацію частини вказаних територій.
		У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що триває до цього часу, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України було видано Указ від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затверджений Законом України від 16 листопада серпня 2022 року № 2738-IX, про часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі  Резолюція 3314)  «Використання збройної сили державою першою в порушення Устава є prima facie свідченням акту агресії». 
		Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день дії російської федерації проти України підпадають під пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування російської федерації вторглися на територію Каховського району Херсонської області та встановили контроль над ним, у тому числі через створені окупаційні адміністрації та незаконні правоохоронні органи. 
		Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907 року, територія Каховського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил РФ.
		Окрім того, відповідно до додатку до наказу міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року» (в редакції від 04.11.2022) зазначено, що Чаплинська селищна територіальна громада Херсонської області, розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). 
		Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтею 68Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом,, громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживаєна територіїсмт.Чаплинка Каховськогорайону Херсонськоїобласті,будучи пенсіонероморганів МВСУкраїни, достеменно поінформованим, що у 2014 році розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, а також те, що з 24.04.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ РФ на територію суверенної держави, до громадянства якої він належить. Також, ОСОБА_10 об`єктивно розумів зміст загальновідомих подій, про те що збройні формування російської федерації, шляхом вчинення воєнного нападу, 24.02.2022 захопили Каховський район Херсонської області. 
		Незважаючи на вказані факти, але в силу свого життєвого і професійного досвіду, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, її суверенітет України поширюється на всю територію держави, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, ОСОБА_10 , знаходячись у невстановленому місці в смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області, наприкінці травня 2022 року (більш точний час не встановлено), діючи в інтересах та на користь російської федерації, добровільно погодився на пропозицію представників окупаційної влади, та зайняв посаду начальника (керівника) в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території під назвою «відділ поліції Чаплинського району», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		Обіймаючи вказану посаду, ОСОБА_10 , перебуваючи в смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області, проводив добір працівників до вказаного незаконного правоохоронного органу та організовував його діяльність, здійснював прийоми громадян.
		Так, в період часу з травня по липень 2022 року (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_10 здійснював добір працівників до відділу поліції Чаплинського району шляхом проведення бесід із діючими працівниками ВП №3 Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, які після 24.02.2022 не виїхали за межі окупованої території Каховського району Херсонської області, та перебували в смт. Чаплинка з метою схилити їх до співпраці, а також пропонував працевлаштуватися до незаконно утвореного правоохоронного органу пенсіонерам МВС, які проживали на території селища.
		Також ОСОБА_10 використовував територію та будівлю ВП №3 Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для організації діяльності незаконно утвореного правоохоронного органу та протиправного утримання громадян України, залучаючи їх до примусової праці.
		Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Обґрунтування застосування судом in absentia:
		Відповідност. 129 Конституції України,ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		 
		Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 статті 111-1 КК України, обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.04.2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.
		Таким чином, у зв`язку з здійснення спеціального судового провадження по зазначеному кримінальному провадженню, обвинувачений ОСОБА_10 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.
		Відповідно до ч. 2ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно ч. 1ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Судом встановлено, що розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам розгляду кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Так, розгляд даного кримінального провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були забезпечені державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Одеській області.
		Обвинувачений ОСОБА_10 будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його проживання не надсилались, оскільки місцем проживання ОСОБА_10 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_10 належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_10 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		 
		Докази, які досліджені судом
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 статті 111-1 КК Українипідтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:
		Фактичними даними, що містяться в показах допитаних під час судового розгляду свідків:
		-допитаний всудовому засіданнісвідок  ОСОБА_11 пояснив,що напочатку вторгненняросійськими військамина територіюУкраїни,війська зайшлина територіюЧаплинського районуде вінмешкав зродиною. У квітня 2022 року йому зателефонував колишній голова ОСОБА_12 , і сказав, що з ним хочуть побачитися і порозмовляти дехто, сказав негайно їхати "сюди" інакше знайдуть. Він приїхав на автомобілі до селищної ради смт. Чаплинка, де стояв колишній голова ОСОБА_13 і ще один невідомий йому чоловік, його запросили у кабінет голови селищної ради. З ним розмовляла людина у цивільному одязі, із суті розмови було зрозуміло, що він від влади окупантів. Потім зайшов, ще один чоловік, почали його допитувати, чому не виїхав, відповів, що пенсіонер. Оці двоє невідомих людей почали працювати і допомагати владі окупантів, йому стало зрозуміло, що вони бажають набрати людей до нової поліції окупантів. Зазначені чоловіки називали перелік прізвищ, які вже погодилися працювати у новому органі поліції, прізвище ОСОБА_14 теж назвали. Він відмовився на їх пропозицію, наголосив, що пенсіонер, працювати не мав наміру, йому запропонували подумати. До виходу на пенсію він працював на посаді міліціонера ППС, ІТТ, керівником конвою, секторі реагування патрульної поліції. Потім йому стало відомо, що керівником поліції було призначеного ОСОБА_10 , який почав його розшукувати, про що йому повідомляли різні люди, це було у травні місяці 2022 року. Про те, що з ним хоче побачитися ОСОБА_15 та запропонувати роботу, йому казали колишній керівник дільничних ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , який працював раніше з ним в ІТТ, але йому не відомо працювали вони на окупаційну владу, чи ні. Потім він з родиною виїхав з Чаплинського району.
		 
		-допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_18 пояснив,що вінмешкав ус.Чаплинка із 2017 року, на момент вторгнення перебував в смт. Чаплинка до 01.07.22 року, потім він виїхав до міста Запоріжжя. На початок війни він займав посаду заступника селищного голови. 24.02.22 року почали заходити війська РФ, окупація відбулась із першого дня, було споруджено блокпости, військові РФ почали здійснювати огляд і займати адміністративні будівлі на території селища. 23.05.22 року він з дружиною та дитиною знаходився у себе вдома, коли почули галас у під`їзді, їм почали вибивати двері в квартирі. Потім до квартири вдерлися 6 людей у формі із закритими обличчями, обшукали квартиру, позабирали телефони, поклали його на підлогу, повідомили дружині що забирають його до ОСОБА_19 відділення поліції. Його викрали тому, що він вів проукраїнський канал. По дорозі, десь хвилин десять, його били, руки йому тримали за спиною, наказали дивитися в підлогу. Потім його відвели і закинули до ізолятору тимчасового тримання. На наступний день, окупанти наказали йому працювати на задньому подвір`ї, він там побачив знайомих людей, а саме: голову Чаплинської громади і ще одну людину. Заставили працювати бо повинен був приїхати начальник. Через годину роботи вони побачили людину на яку всі чекали. Чоловік років 50, не худий, 180 зросту, мав залисини та вуса, без бороди. Видно було, що людина приїхала оглядати свої володіння та підтримання порядку на території. Він не чув про що говорили, о це було небезпечно для нього та його родини. Потім при проведенні слідчих дій, він впізнав цю особу яка там знаходилась. Йому відомо, що він знаходився у відділку поліції, він завжди знаходився на тому місці (перехрестя вул. Грушевського, біля магазину АТб та управління СоцЗабезп). Він впізнав цю людину як керівника окупаційного, бо було повідомлено що повинне було приїхати керівництво - і я зробив висновок, що ця особа і був керівником. Особисто він його не знав, зі слів друзів він знав, що та особа має прізвище ( ОСОБА_14 ), і він повинен зайняти посаду керівника поліції, до цього працював в МВС України, але завершив свою роботу там.
		 
		- допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції свідок ОСОБА_20 пояснив, що 22 лютого 2024 року він прокинувся через обстріли, по сигналу тривоги прибув на робоче місце до ГУНП, упакували майно та перевозили його до ОСОБА_21 , пролунав вибух і вони поїхали до ОСОБА_22 . В березні 2022 року зайшли окупаційні війська, їм прийшлось повернутися назад до дому. ОСОБА_23 стало відомо, що він перебуває на окупованій території і він почав його розшукувати через батька та мешканців ОСОБА_24 . В травні 2022 року він був вимушений прийти до відділення поліції АДРЕСА_3 , на другому поверху кабінет начальника, ОСОБА_15 представився старшим по Чаплинському району, повідомив йому, що займається створенням поліції у районі, пропонував йому роботу та пропонував підйомні гроші в рублях. На його пропозицію він повідомив ОСОБА_23 , що подумає, на що ОСОБА_15 казав, щоб з прийняттям рішення не затягував, тому що він формує склад поліції. ОСОБА_25 він знає з 2005 року, він з ним разом працював в поліції. У кабінеті був ОСОБА_15 і ще троє військових у чорній формі з білими пов`язками на руках, ногах, та у масках, але примусу на ОСОБА_25 з їх боку не було, ОСОБА_15 навіть розписував пошту. В його присутності ОСОБА_15 ніяких вказівок військовим не давав, вони були для безпеки ОСОБА_25 
		 
		-допитаний всудовому засіданнів режимівідеоконференції свідок ОСОБА_26  пояснив, що він знає ОСОБА_25 , як мешканця смт. Чаплинка, який працював на російську поліцію. ОСОБА_15 мав намір запропонувати йому роботи, але яку конкретно він в телефонній розмові не повідомив. Потім ОСОБА_23 стало відомо, що він виїхав до міста Києва і більше не чіпав його. Також, ОСОБА_15 приходив до його батьків, також пропонував співпрацю, але його батьки відмовилися. Все це відбувалося у квітні 2022 року, йому подзвонила мати і розповіла, що ОСОБА_15 буде очолювати російську поліцію, працював керівником місцевого райвідділу. Йому відомо, що до того, як ОСОБА_15 почав працювати на окупантів він був на пенсії, займався господарством, за характером ОСОБА_15 брехливий. Потім він бачив в телеграм каналах інформацію, що ОСОБА_15 працює на руський НОМЕР_1 . В ході досудового розслідування, впізнання за його участю не проводили, але ОСОБА_15 дзвонив йому, у нього зберігся його номер телефону і він знає його голос. 
		 
		- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що ОСОБА_25 він знає, був його сусідом, ОСОБА_15 колишній працівник поліції, був на пенсії, він з ним не працював, працював в службі по справам дітей, з ОСОБА_28 були сусідські відносини. 24 лютого 2022 року російські війська захопили селище, стояли блок пости. В кінці травня 2022 року в селі Чаплинка стало відомо, що ОСОБА_15 став очолювати поліцію. До нього мешканці зверталися з різноманітними питаннями, так звернулися стосовно однієї родини, тому він поїхав до поліції в Чаплинку, до нього вийшов ОСОБА_15 , який займав посаду начальника поліції. ОСОБА_15 записав все, потім сказав, щоб він йшов до них працювати в поліцію бо зарплата добра, але він відмовився йти працювати до поліції. На його думку ОСОБА_15 пішов працювати до поліції через гроші та владу. Йому невідомо здійснювали чи ні тиск на ОСОБА_25 , йому казав сам ОСОБА_15 , що колишній його начальник запропонував йти працювати до поліції і ОСОБА_15 погодився. Коли він спілкувався з ОСОБА_28 були військові російських військ, стояли, вони не пускали у приміщення відділу поліції.
		 
		Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:
		 
		-Витяг із ЄРДР № 42022232190000104 від 07.06.2022 р.;
		 
		-Протокол огляду від 17.08.2022 року з фото таблицею, із якої вбачається, що спеціаліст ОСОБА_29 провів огляд публікації на сайті на сайти «Мост» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: «Окупаційну поліцію» Чаплинки очолив пенсіонер МВС. Публікація має наступний зміст: - «Колишній поліцейський ОСОБА_30 очолив окупаційну «поліцію» Чаплинки» Про це МОСТу розповіли джерела у селищі. Саме ОСОБА_14 намагається зараз найняти на роботу у колаборантську структуру рядовий склад. Відомо, що ОСОБА_14 54 роки. В 2021 році він судився з Пенсійним фондом, вимагаючи збільшення пенсії. І суд встав на його бік, зобов`язавши виплатити майбутньому зраднику пенсію з 2019 по 2021 роки і виплатити недоотримані кошти. Строкову службу ОСОБА_14 проходив на острові Майський. З 1961 по 1991 роки на острові дислокувалася бригада спецназу ВМФ СРСР. Єдине фото поряд із пам`ятником водолазу в Очакові у соцмережі Вконтакті це підтверджує. Нагадаємо, що окупаційним гауляйтером Чаплинки росіяни призначили ОСОБА_31 , а його «заступником» став російський загарбник, який воював на Донбасі.
		-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.09.2022 року
		 
		-Витяг з наказу №127 від 27.12.2006 року УМВСУ в Херсонської області про звільнення з 31.12.2006 року із органів внутрішніх справ, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в запас ЗСУ.
		 
		-Копія присяги працівника органів внутрішніх справ України, яку 03.02.1992 року підписав ОСОБА_10 вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України.
		 
		-Копія службового переліку працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_10 , М-053362.
		 
		-Інформація, згідно якої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 користується наступним абонентським номером телефону мобільного зв`язку: НОМЕР_2 .
		 
		-Довідка, з якої вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці не перебуває.
		 
		-Ухвала центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2023 року про обрання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		-Ухвала центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2023 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42022232190000104 від 07.06.2022 р. відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
		 
		 
		 
		Прокурор, який підтримує обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні в судовому засіданні відмовився від допиту свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , інші учасники кримінального провадження погодились з прокурором.
		Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
		Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Відповідно дост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Зокрема, згідно зіст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, відповідно до ч. 1ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		 
		Оцінка суду
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_36 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.
		Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 діючі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження. 
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, враховуючі пояснення свідків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», і кваліфікує його дії за ч.7 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
		Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікованаЗаконом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції»і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Призначаючи покарання суд виходить із наступного
		Відповідно до ч. 5ст. 12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення. 
		Обставин, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено.
		Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , також не встановлено.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, які посягають на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 7 ст.111-1 КК України,з позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, бо вважає це покаранняє необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого тапопередження скоєнняним кримінальнихправопорушень умайбутньому.
		Призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд враховує, що згідно ч. 1ст. 59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 додатковий вид покарання у вигляді конфіскації особистого майна.
		Підстави для застосування положень ст.69,75 КК Українивідсутні, оскільки відсутні обставини, передбаченіст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_10 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.
		Крім того суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2023 року ОСОБА_10 в порядку ч. 6ст. 193 КПК Україниобрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, суд вважає вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 слід рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.
		Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК Українипо справі відсутні.
		Керуючись ст. ст.323,369-376,615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією особистого майна, та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років. 
		Обраний запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання засудженному ОСОБА_10 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.
		Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...