Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13696/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2024. Зареєстровано: 03.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2024.

Номер судового провадження: 3/753/5018/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 753/13696/24
		провадження № 3/753/5018/24
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       "02" серпня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувавався, за ст. 124, ст.122-4 КпАП України, суддя -
		ВСТАНОВИВ:
		11 червня 2024 року о 14 годині 52 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Сітроен», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул.Бориспільська, 34 в м.Києві, під час руху заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Део», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв, що призвело до пошкодження транспортних засобів
		Своїми діями порушив п.10.9 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
		Й, будучи учасником вказаної дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, до якої він причетний, внаслідок чого також порушив п. 2.10 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 1224 КпАП України.
		Провадження за двома протокола про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст.122-4 КпАП України суддею об`єднано в одне провадження за правилом ст. 36 КпАП України.
		Так, відповідно до ст. 36 КпАП України при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
		Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
		Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством ( ПДР України ).
		Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
		Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п. 1. 5 ПДР України).
		Правопорушник, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справ за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової вдади (суду), смс - повідомленнями, які доставлено, не з`явився. 
		Пояснення за складом адміністративного правопорушення, будь-які заяви про причини неприбуття до суду не надходили, а тому суд позбавлений надати їм оцінку.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
		Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
		За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29- 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про  адміністративне  правопорушення,  є будь - які фактичні дані,  на  основі яких  у  визначеному  законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,  винність  даної  особи  в  його вчиненні та інші обставини,  що  мають  значення  для  правильного вирішення  справи. Ці  дані   встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями  особи, яка притягається  до  адміністративної  відповідальності,  потерпілих, свідків,  висновком  експерта,  речовими  доказами,    показаннями технічних  приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки,   відеозапису   чи   засобів   фото-   і   кінозйомки, відеозапису,   які  використовуються  при  нагляді  за  виконанням правил,  норм  і  стандартів,  що  стосуються забезпечення безпеки дорожнього  руху, протоколом  про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.
		Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
		Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
		Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
		Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
		Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ст. 124 та ст.122-4 КпАП України є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
		Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень, не встановлені.
		Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності: протоколами про адміністративні правопорушення, письмовими поясненнями учасників ДТП, в яких правопорушник визнав вину, схемою місця ДТП, рапортами працівників поліції тощо. 
		У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом ».
		Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом ).
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні п.10.9, 2.10 «а» ПДР України та вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ст.122-4 КпАП України.
		Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчинених правопорушень, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ст. 124 та ст.122-4 КпАП України, з урахуванням ст. 36 КпАП України, тобто стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у даному випадку за ст.122-4 КпАП України - в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (ст. 124 КпАП України).
		Відповідно до ст. 1224 КпАП України залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.
		Відповідно до ст. 401 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
		На підставі викладеного та, керуючись ст. ст.36, 124, ст.122-4, 276, 283 - 285, 287 - 289 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя - 
		ПОСТАНОВИВ: 
		ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні правопорушень за 124, ст.122-4 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 (нуль) коп. на користь держави.
		Стягнути з ОСОБА_1  на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
		Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд міста Києва.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
		Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС РУЮ за територіальністю.
		Строк звернення до виконання - три місяці.
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...