Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5634/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2024. Зареєстровано: 03.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2024.

Номер судового провадження: 2/760/1586/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/5634/21
		2/760/1586/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		02 серпня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого-судді - Усатової І.А.
		при секретарі - Омелько Г.Т.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до АТ КБ «Приватбанк» в якому просив заборонити АТ КБ «Приватбанк» здійснювати самовільне зняття коштів з будь -яких рахунків позивача, нарахування відсотків та накладення штрафних санкцій якості платежів, що стосуються кредитних коштів в сумі 20987,44 грн., які було вкрадено з платіжної картки № НОМЕР_1 до вирішення спору по суті; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача грошові кошти в сумі 28 186,35грн. (з яких 23001,64 грн. кредитні кошти та нараховані відсотки, 5184,71 грн. власні кошти позивача), судові витрати покласти на відповідача, забов`язати відповідача прийняти міри для виправлення кредитної історії позивача, якщо в наслідок дій відповідача вона була погіршена та провести належне внутрішнє розслідування.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.01.2019 між ним та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDNWFC00048216053 про відкриття карткового рахунку (шляхом оформлення заяви про приєднання до публічної оферти) в національній валюті України з видачею платіжної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою по рахункам №7LO9GOGSSM5C5FKQ від 07.03.2021.
		20.10.2020 з його платіжної картки № НОМЕР_1 було вкрадено кошти в сумі 25 132,64 грн., з яких 20 987,44 грн. кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт на платіжну картку), а 4145,20 грн. власні кошти.
		Згідно виписки з рахунку за 20.10.2020: перше зняття у 14:53 год. у банкоматі за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 87 супермаркет «Сільпо» на суму 10 275,64 грн., друге знття грошових кошів відбулося за тією ж адресою в тому ж банкоматі о 14:54 год. на суму 10 400,00 грн. Наступні зняття відбулися в інших банкоматах за часом та сумами : 14:57 год. - 1047,00 грн., 14:57 год. 1047,00 грн., 14:58 год. - 1047,00 грн., 14:59 год. 1047,00 грн., 15:00 год. - 212,00 грн., 15:09 год. 57,00 грн.
		Грошові кошти були зняті без використання платіжної картки, так як він перебував в це час на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з роботи та витягом з електронної пропускної системи офісного центру за вказаною адресою. Повідомлення про ці списання банк позивачу не надсилав.
		На момент протиправних дій на його картковому рахунку був позитивний баланс у сумі 4145,20 грн. власних коштів та невикористаного кредитного ліміту в сумі 21000,00 грн. Тобто заборгованість перед відповідачем у нього була відсутня. 
		Після крадіжки заблокував банківську картку за допомогою мобільного додатку «Приват24», після чого повідомив службу підтримки Приватбанку, який за його зверненням заблокував картку за ознакою шахрайських дій третіх осіб та оформив наступні заявки на повернення коштів за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .
		Після цього, звернувся до із заявою про викрадення коштів з банківської картки, відповідно до якої було відкрито кримінальне провадження №12020105090001442 за ч.1 ст.185 КК України. Також звернувся із заявою до Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України із відповідною заявою про викрадення коштів з його банківської картки. 
		В якості досудового врегулювання спору, 04.12.2020 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» із заявою про припинення стягнення кошів, в якості погашення платежів та нарахування відсотків та штрафних санкцій на суму викрадених кредитних коштів в сумі 20 987,44 грн. та повернення його власних коштів в сумі 4145,20 грн., однак листами №20.1.0.0.0./7-201111/11938 від 16.11.2020 та №20.1.0.0.0/7-201209/4902 від 19.12.2020 йому відмовлено, посилаючись на те, що під час зняття коштів був введений правильний ПІН-код картки і банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду, згідно умов і правил надання банківських послуг. 
		На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2022 відмовлено у задоволені клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		Від АТ КБ «Приватбанк» 04.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів порушення його прав. Вказують, що позивач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до виписки по рахунку позивача, виявляється, що 20.10.2020 за допомогою картки «Універсальна», в банкоматі в мережі м. Київ, з рахунку позивача було знято коштів на загальну суму 24 250,00 грн. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація, що передається по відкритих каналах зв`язку, в тому числі за допомогою СМС-запитів, стане відомою третім особам в результаті прослуховування або перехоплення каналу зв`язку, а також у разі несумлінного виконання користувачем умов зберігання та використання картки, мобільного телефону, сім-картки зв`язку. Отже, зняття грошових коштів з рахунку позивача було здійснено за допомогою кредитної картки в банкомат ній мережі з введенням ПІН-коду. Отже, здійснене банком видача грошових коштів не може вважатись безпідставним. 
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Судом встановлено, що 08.01.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDNWFC00048216053 про відкриття карткового рахунку (шляхом оформлення заяви про приєднання до публічної оферти) в національній валюті України з видачею платіжної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою по рахункам №7LO9GOGSSM5C5FKQ від 07.03.2021.
		Позивач посилається на те, що 20.10.2020 дізнався, що невідомі особи заволоділи усіма грошовими коштами, які знаходились на його рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк».
		Як встановлено з виписки по картці /рахунку 20.10.2020 у період часу з 14:53 год. по 15:09 год. з платіжної картки № НОМЕР_10 списані кошти в розмірі 25 132,64 грн., з яких 20 987,44 грн. кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт на платіжну картку), а 4145,20 грн. власні кошти.
		Після виявлення факту списання коштів, позивачем через мобільний додаток «Приват24» заблоковано банківську картку та повідомлено у службу підтримки «Приватбанк» про списання коштів, що не заперечується сторонами.
		Також позивач звернувся до поліції із заявою про скоєння злочину, на підставі чого Солом`янським УП ГУ НП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12020105090001442 за ч.1 ст.185 КК України за ознаками ч.1 ст. 185 КК України. Крім того, звернувся із заявою про злочин до Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України.
		04.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про припинення стягнення коштів в якості погашення платежів та нарахування відсотків та штрафних санкцій на суму викрадених кредитних коштів в сумі 20 987,44 грн. та повернення його власних коштів у сумі 4145,20 грн.
		Листами №20.1.0.0.0./7-201111/11938 від 16.11.2020 та №20.1.0.0.0/7-201209/4902 від 19.12.2020 позивача повідомлено, що під час зняття коштів був введений правильний ПІН-код картки і банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду, згідно умов і правил надання банківських послуг.
		Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. До того ж відсутні докази, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації які дають змогу ініціювати платіжні операції. 
		Також, судом встановлено, що відповідач звернувся до банку про заблокування платіжної картки та повідомив службу підтримки Приватбанк, які за зверненням позивача заблокували картку за ознакою шахрайських дій третіх осіб та оформили наступні заявки на повернення коштів за №19742855, 19742852, 1346684, 1346686, 1346687, 1346688, 1346689, 1346690. ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.
		Частиною 3 ст.1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		Згідно із п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Крім того, відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
		Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
		Отже враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		До того ж у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН-коду, здійснення смс-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24.
		Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
		Отже судом встановлено несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків позивача та вважає, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним засобом правового захисту.
		Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій часині про зобов`язання відповідача повернути безпідставно списані кошти підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява підлягає часткову задоволенню.
		У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати, які підлягають стягненню, пропорційно до задоволених вимог у вигляді судового збору у становлять 536,80 грн., а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача стягується сума судового збору в дохід держави.
		Круючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», статтями 23, 526, 614, 1073, 1167, 1092 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-82, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів, задовольнити частково.
		Заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» списання коштів з банківських рахунків ОСОБА_1 ( НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення кредитних коштів в сумі 20987,44 грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 28 186,35 грн. ( з яких 23001,64 грн. кредитні кошти нараховані відсотки, 5184,71 грн. власні кошти).
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:                                                                          І.А.Усатова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...