Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/375/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2024. Зареєстровано: 05.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2024.

Номер судового провадження: 13/907/375/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 серпня 2024 р.                     м. Ужгород                              Справа  № 907/375/24 
		     
		Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., 
		за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
		Розглянув матеріали справи
		за позовом ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області
		до відповідача 1 ОСОБА_2 , м. Фастів Київської області
		до відповідача 2 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо», м. Київ
		до відповідача 3 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», м. Київ
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області
		про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, витребування частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників
		 
		За участю представників:
		позивача - Стриж Лариса Анатоліївна, адвокат, ордер серії АХ №1181865 від 09.04.2024 в режимі відеоконференції;
		відповідача - Римець Христина Богданівна, адвокат, ордер серії АА №1437808 від 30.04.2024 в режимі відеоконференції;
		відповідача 2 - Кулаков Віталій Вікторович ордер серії АА №14455254 від 10.06.2024 в режимі відеоконференції;
		відповідача 3 - Кучерук Ніна Станіславівна, адвокат, ордер серії АІ №1633478 від 13.06.2024 в режимі відеоконференції;
		третьої особи - не з`явився.
		 
		ВСТАНОВИВ
		ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , а також до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» та Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» в якому просить суд (з урахуванням заяви позивача від 29.05.2024 про зміну предмету позову):
		- розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» б/н від 25.01.2021 р. та договір від 26.01.2021 р. про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021;
		- витребувати у Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», що становить 50 % від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», що у грошовому вираженні складає 2 150 000, 00 грн;
		- витребувати у Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» на користь ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», що становить 20 % від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», що у грошовому вираженні складає 1 935 000, 00 грн;
		- визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» у розмірі 4 300 000, 00 грн та розмір часток учасників у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», а саме: - ОСОБА_1 з часткою в розмірі 3 225 000, 000 грн, що дорівнює 75% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест»; - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» з часткою в розмірі 1 075 000, 00 грн, що дорівнює 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест». 
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №907/375/24 за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також призначив у справі підготовче засідання на 16 травня 2024 року.
		Ухвалою від 16 травня 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 14.05.2024 про витребування доказів та постановив відкласти підготовче засідання у справі на 29 травня 2024 року.
		У підготовчому засіданні 29 травня 2024 року суд відклав розгляд клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів та оголосив перерву до 05 червня 2024 року зважаючи на відповідне клопотання представника позивача для забезпечення можливості подання письмового клопотання про зміну предмету позову.
		За наслідками проведеного 05 червня 2024 року підготовчого засідання суд постановив ухвалу якою прийняв до розгляду заяву позивача від 29.05.2024 про зміну предмету позову та постановив здійснювати надалі розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову; залучив до участі в справі як відповідача 2 Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» та відповідача 3 Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон», а також відклав підготовче засідання у справі на 27 червня 2024 року.
		У підготовчому засіданні 27 червня 2024 року суд оголосив перерву до 11 липня 2024 року з огляду на заявлені учасниками справи клопотання.
		З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою від 11.07.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті 01.08.2024 року.
		В судовому засіданні 01.08.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві (з урахуванням заяви від 29.05.2024 про зміну предмету позову) підстав, надав пояснення щодо спірних правовідносин з урахуванням поданих відповідачами заперечень щодо заявленого позову.
		Представники відповідачів в судовому засіданні 01.08.2024 заперечують проти задоволення позовних вимог з зазначених у їх відзивах на позов підстав.
		Представник третьої особи в судове засідання 01.08.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали суду від 11.07.2024 до електронного кабінету ТОВ «Катіон Інвест», про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 16.07.2024 року.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
		Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 11.07.2024 явка учасників справи в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи.
		Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наданих сторонами доказів.
		ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Правова позиція позивача.
		Позовні вимоги обґрунтовуються позивачем неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021, з урахуванням договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до означеного договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 в частині сплати у визначений п. 1 договору від 26.01.2021 строк усієї вартості отриманого відповідачем 1 від позивача товару.
		За позицією позивача, відповідачем 1 не здійснено оплату частини вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» в розмірі 5000 доларів США, а відтак у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 695 ЦК України виникло право відмовитися від такого договору і вимагати повернення проданого товару.
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить суд розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 та договір від 26.01.2021 про додаткову домовленість до означеного договору.
		При цьому, у зв`язку з подальшим відчуженням відповідачем 1 спірної частки на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» (а надалі і частини цієї частки на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон»), позивач згідно з заявою про зміну предмета позову від 30.05.2024 (яка прийнята судом до розгляду) просить суд витребувати у відповідачів 2 та 3 належні їм частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» в розмірі 50% та 20% відповідно, а також, у зв`язку з наведеним, визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» у розмірі 4 300 000, 00 грн та розмір часток учасників ТОВ «Катіон Інвест», а саме:
		- ОСОБА_1 з часткою в розмірі 3 225 000, 000 грн, що дорівнює 75% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест»; 
		- Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» з часткою в розмірі 1 075 000, 00 грн, що дорівнює 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест».
		Заперечення (відзив) відповідача 1.
		Відповідач 1 згідно з відзивом на позовну заяву від 30.04.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що 25.01.2021 року між позивачем та відповідачем 1 підписано Акт приймання-передачі 70 % частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», відповідно до п. 2 якого сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», що за позицією відповідача 1 зайвий раз підтверджує, що позивач в повному обсязі одержав оплату за 70 % частки статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», а відповідач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу частини частки статутному капіталу ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		В частині належного виконання відповідачем 1 умов договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до означеного договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 ОСОБА_2 звертає увагу, що сплата третього і четвертого платежів відповідно до вказаного в п. 1 даної додаткової домовленості графіку були обумовлені не лише настанням відповідної дати, але й настанням відповідної події -затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування в Державній комісії по запасам корисних копалин або в Державній службі геології надр України, яка не наступила й досі.
		При цьому, зауважує, що відповідач 1, незважаючи на ненастання цієї події, добровільно здійснив погашення усіх наступних платежів, поза погодженим сторонами графіком погашення платежів. В даному аспекті доводить, що зазначена позивачем сума недоплати в розмірі 5000 доларів США була передана відповідачем 1 позивачу ще 25.07.2021 за проханням останнього, як кошти, які були необхідні ОСОБА_1 на лікування з подальшим їх врахуванням при здійсненні розрахунків за додатковою домовленістю.
		Звертає увагу, що з моменту купівлі відповідачем 1 в позивача 70% частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» в січні 2021 року та Протягом 2022-2024 рр. у Товариство було інвестовано близько 110 мільйонів гривень, а ОСОБА_1 , який залишався у Товаристві як учасник, який володіє 5%, статутного капіталу Товариства жодним чином не оспорював це право, а навпаки щоразу підтверджував шляхом надання нотаріально посвідчених заяв про відмову від переважного права на наступні відчуження спірної частини частки відповідачем 1 на користь відповідача 2, а останнім на користь відповідача 3, як і стверджував про відсутність будь-яких претензій майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням спірної частини частки статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест».
		З посиланням на правові позиції Великої Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 р. у справі № 916/667/18, Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 р. у справі № 906/655/18, від 06.06.2022 р. у справі № 902/66/20, від 07.10.2021 р. у справі № 925/1382/19 звертає увагу на невірному обранні позивачем способу судового захисту, який за позицією відповідача 1 з наведених позивачем обґрунтувань позову та відсутності у відповідача 1 на час розгляду справи спірного майна, - повинен полягати у стягненні недоплаченої відповідачем 1 частини коштів, у випадку підтвердження дійсного неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань перед позивачем.
		Відповідь на відзив відповідача 1.
		Позивач згідно з відповіддю на відзив відповідача 1 від 06.05.2024 спростовує аргументи відповідача 1, зазначаючи, що доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву Акт приймання-передачі частки підтверджує факт оплати відповідачем суми у розмірі 3 010 000, 00 грн. на користь позивача за Договором від 25.01.2021 та не оспорюється самим позивачем, який доводить неналежне виконання відповідачем 1 зобов`язань за вказаним договором з урахуванням договору про додаткову домовленість від 26.01.2021 до договору купівлі-продажу від 25.01.2021 року.
		Вважає, що посилання відповідача на те, що строки оплати третього та четвертого платежу не настали, в умовах, коли настання цих строків прямо та безпосередньо залежало від дій призначеного відповідачем 1 на посаду керівника ТОВ «Катіон Інвест» члена його родини, свідчить про недобросовісність відповідача 1 як сторони договору. В даному контексті зауважує, що строки затвердження проекту розробки родовища встановлюються у програмі робіт з видобування корисних копалин, яка є додатком до Угоди про умови користування надрами та невід`ємною частиною спеціального Дозволу на видобуток корисних копалин та такий проект станом на дату укладення між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу мав бути складений власними коштами ТОВ «Катіон Інвест» та затверджений до закінчення 4-го кварталу 2021 року.
		Доводить, що надані відповідачем заяви свідків не є та не можуть бути допустимими доказами розрахунку за договором купівлі-продажу частки, позаяк сторони такого договору погодили, що доказом отримання позивачем (продавцем) коштів від відповідача 1 (покупця) є розписка, яку продавець надає покупцю.
		Зауважує, що відповідач, посилаючись на зростання активів Товариства, не підтверджує свої доводи жодними доказами, а саме підприємство фактично перебуває на межі стану неплатоспроможності.
		З посиланням на правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах № 906/655/18 від 29.04.2020 та № 925/1382/19 від 07.10.2021, які вважає релевантними у спірних правовідносинах доводить правильність та ефективність обраного позивачем способу судового захисту в порядку ст. 695 ЦК України шляхом розірвання договору купівлі-продажу та витребування частки у відповідачів 2 та 3.
		Заперечення відповідача 1 на відповідь на відзив.
		Відповідач 1, заперечуючи аргументи позивача, які викладені у відповіді на відзив акцентує увагу на відсутності матеріальних претензій позивача до відповідача 1 у зв`язку з передачею останньому частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», про що вказано в акті приймання-передачі частини частки від 25.01.2021 року.
		Спростовуючи аргументи позивача щодо добросовісності відповідача 1 в частині розробки та затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування пояснює, що 26 липня 2022 року між ТОВ «Катіон Інвест» та Державною службою геології та надр України було укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 6192 та Програму робіт у новій редакції, відповідно до якої розробка проекту родовища передбачалася на 3 та 4 квартал 2022 року, проте у зв`язку з воєнним станом в Україні та відповідно до абз. 7 ст. 15 Кодексу України про надра вказані строки вважають продовженими, а відтак Товариством не порушені жодні строки, а Програма робіт виконується відповідно до вимог законодавства. 
		У зв`язку з викладеним вкотре доводить, що відповідач, враховуючи ненастання відповідної події, мав право не здійснювати жодних інших платежів, однак діючи з доброї волі, поза погодженим сторонами графіком платежів, відповідач 1 здійснив усі розрахунки з позивачем відповідно до Додаткової домовленості.
		Окремо звертає увагу, що законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування, відтак кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами (позиція Великої Палати Верховного суду у справі №916/667/18 від 08.09.2020), а предметом розгляду даної справи є не стягнення заборгованості за договором позики і розписки, що фігурують у справі є не про отримання коштів у борг, у зв`язку з чим вважає, що нотаріальні покази свідків у даній справі є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими й електронними доказами, а оцінка їх як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом.
		Звертає увагу, що станом на час розгляду справи в суді ТОВ «Катіон Інвест» володіє спеціальним дозволом на користування надрами від 16 березня 2017 року № 6192, займається розробкою Тереблянського родовища кам`яної солі та виконує гірничо - капітальні роботи по облаштуванні солерудника у с. Теребля, Тячівського району, Закарпатської області та 29.09.2023 розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації - Закарпатської обласної військової адміністрації № 864 ТОВ «Катіон Інвест» визнано підприємством, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад, та є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення області в особливий період; кількість працівників на Товаристві - 43 особи, у розпорядженні Товариства знаходяться земельні ділянки, екскаватори, усі необхідні основні засоби для ведення господарської діяльності, а на земельній ділянці кадастровий номер 2124487000:01:001:0132 виконуються гірничо - капітальні роботи по облаштуванні солерудника; зокрема, за 2023 рік проведено та частково забетоновано 230,4 м гірничо - капітальної виробки ствола № 2 та 60 м гірничо - капітальної виробки ствола № 1.
		При цьому, зазначає, що на час коли відповідачем 1 придбавалася частина частки статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», Товариство не вело жодної господарської діяльності, а сам спеціальний дозвіл на користування надрами № 6192, який був отриманий у 2017 році у зв`язку з невиконанням протягом 2017 - січня 2021 років жодної умови дозволу був зупинений 11.11.2020 за керівництва позивача, який був на цей час директором Товариства, тоді як з 2022 року почалося оформлення земельних ділянок, отримання технічних умов на підключення до електромереж, облаштування електроживлення Тереблянського родовища кам`яної солі тощо.
		Окремо акцентує увагу на добросовісності відповідачів 2 та 3 як набувачів належних їм часток в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», наявність відмови позивача від переважного права на придбання спірної частки при її відчуженні відповідачем 1 та відсутність в позивача будь-яких претензій майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням вищевказаної частки статутного капіталу Товариства до громадянина ОСОБА_2 , про що позивач зазначав у нотаріально посвідчених заявах від 12.09.2022, 29.11.2022 року.
		Заперечення (відзив) відповідача 2.
		Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 18.06.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ОСОБА_1 , як Продавець в один і той же день 25 січня 2021 року отримав усі кошти, передбачені Договором купівлі-продажі від 25.01.2021, а Покупець - ОСОБА_2 отримав частку у розмірі 70% статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», що свідчить про фактичне виконання кожною із сторін свої зобов`язань за договором та припинення таких зобов`язань в силу приписів ст. 599 ЦК України у зв`язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
		З посиланням на правові позиції судів касаційної інстанції зауважує, що припинення зобов`язання має остаточний характер, а цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання, а за загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням, тоді як внесення змін до договору, зобов`язання за яким вже припинилися, вочевидь не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов`язання має остаточний характер, і чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання.
		У зв`язку з викладеним вважає, що зобов`язання між позивачем та відповідачем-1 щодо передачі та оплати 70 % статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест» були повністю виконанні та припинені за Договором купівлі-продажу від 25.01.2021, а укладена від 26.01.2021 року Додаткова домовленість є окремим зобов`язанням і немає відношення щодо передачі 70% статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», оскільки дане зобов`язання виконане в повному обсязі.
		Зауважує, що відповідач 2 на підставі укладеного 16 вересня 2022 року з відповідачем-1 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», тобто на законних підставах набув право власності 95 % статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», повністю оплатив дану частку і як законний власник в подальшому здійснив розпорядження частиною цієї частки на користь відповідача 3 (договір від 29.11.2022).
		Звертає увагу, що укладення обидвох правочинів (від 16.09.2022 та від 29.11.2022) відбулося за нотаріально посвідченої згоди позивача, відповідно до якої, він як учасник, що який володіє 5%, статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», відмовляється від переважного права на придбання та вказує про відсутність будь-яких претензій майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням частки статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест».
		Враховуючи викладене, наполягає на недоведеності позивачем недобросовісних дій відповідачів 2 та 3 у спірних правовідносинах щодо придбання часток в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження визначеного позивачем розподілу спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» (70%) між відповідачем 2 в розмірі 50% частки та відповідачем 3 в розмірі 20% частки.
		Окрім того, вказує, що розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а відтак, розірвання укладених між позивачем та відповідачем 1 договорів не призведе до недійсності чи скасування договору купівлі-продажу від 16 вересня 2022 та договору купівлі-продажу від 29.11.2022, на підставі яких відповідачі 2 та 3 набули частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», а відтак, неможливим є і задоволення віндикаційного позову до відповідачів 2 та 3 та визначення розмірі статутного капіталу третьої особи та часток учасників в пропонованій позивачем редакції.
		Вважає, що за умови встановлення факту невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань перед позивачем єдиним належним способом останнього відновити своє порушене право є позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів, а розірвання договору купівлі-продажу від 25.01.2021 та Додаткової домовленості від 26.01.2021 не створює підставу для повернення частки, оскільки відповідач-1 не володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», тоді як підстави для витребування часток у відповідачів 2 та 3, які набули своїх законних прав на підставі інших договорів купівлі-продажу, що укладалися за згоди Позивача - в останнього відсутні.
		Відповідь на відзив відповідача 2.
		Позивач згідно з відповіддю на відзив відповідача 2 від 24.06.2024 спростовує аргументи відповідача 2, зазначаючи, що Договором від 26.01.2021 р. про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 позивачем та відповідачем-1 було змінено умови оплати за частину частки без встановлення ні альтернативних, ані додаткових, чи окремих зобов`язань для відповідача-1, тобто фактично відбулась зміна умов договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 р. щодо вартості та порядку розрахунків за вказаним договором, а розпискою від 25.01.2021 підтверджується той факт, що позивач і відповідач-1 вже у день підписання договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 погодили додаткову домовленість щодо вартості та порядку розрахунків за вказаним договором, а саме відповідачем-1 було сплачено на користь позивача суму у розмірі 5 142 долара США, яка саме і зазначена у Договорі від 26.01.2021 про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		Просить звернути увагу, що ОСОБА_2 отримав частину частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 95% за договорами, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яку в подальшому відчужив на користь відповідача 2, в якому керівником та кінцевим бенефіціарним власником є сам ОСОБА_2 та означена обставина свідчить про те, що АТ відповідач 2 не є та не може бути визнано добросовісним набувачем, адже він повністю контролюється особою, яка свідомо ухилилася від виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу частини частки.
		У зв`язку з викладеним позивач вважає, що зазначає, що частина частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 25%, яка належала ОСОБА_3 , на даний час належить саме відповідачу 3 та, відповідно, частина частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 70%, яка належала ОСОБА_1 на даний час знаходиться у відповідача 2 (50%) та відповідача 3 (20%).
		В іншій частині відповіді на відзив позивач зазначає аргументи, аналогічні відповіді на відзив відповідача 1.
		Заперечення відповідача 2 на відповідь на відзив.
		Відповідач 2 у поданому суду запереченні від 26.06.2024 вважає, що відповідь на відзив позивача жодним чином не підтверджує правомірність заявлених позовних вимог, а також не спростоває аргументів відповідача 2 у відзиві та наданих належних та допустимих доказів.
		Зазначає, що сам позивач, погодивши укладання договору купівлі-продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2, вказав, що умови продажу частки йому відомі, будь-яких претензій майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням вищевказаної частки статутного капіталу Товариства до громадянина ОСОБА_2 немає і в майбутньому не матиме, а відтак сам позивач нотаріально підтвердив, що відповідач-1 є законним власником частки та має право відчужувати частку у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест».
		Акцентує увагу, що при відчуженні частки на користь відповідача 2 та відповідача 3 саме позивач підтверджував, що відчуження здійснюється на законних підставах, виражав свою волю на відповідне відчуження, вказував що будь-яких претензій у нього немає, а сам відповідач-2 на законних підставах набув частку у розмірі 95 % статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест», здійснив розрахунки, і як власник майна в подальшому здійснив відчуження частини частки.
		З урахуванням викладеного вказує на недобросовісність дій позивача, який спочатку виражає свою волю на відчуження частки, а в подальшому звинувачує набувачів майна у недобросовісних діях.
		Зауважує, що позивач у відповіді на відзив не наводить жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували розподіл витребуваних часток - 50% від відповідача 2 та 20% від відповідача 3 та вказана обставина є недоведеною позивачем.
		Заперечення (відзив) відповідача 3.
		Відповідач 3 в поданому суду відзиві на позов від 24.06.2024 з посиланням на умови укладеного між відповідачами 2 та 3 договору купівлі-продажу частки від 29.11.2022, оплатність вказаного договору, його виконання сторонами та наявність нотаріально посвідченої згоди позивача щодо відповідного продажу доводить добросовісність Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» та неможливість витребування в такому разі у відповідача спірної частки за правилами ст. 388 ЦК України.
		Окремо звертає увагу, що правові підстави для задоволення вимоги позивача про визначення розміру частки відповідача - 25 % у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» відсутні, оскільки, розірвання/нерозірвання спірних договорів не змінює розміру частки її добросовісного набувача, а така вимога за своєю суттю є похідною від вимоги про витребування від відповідача 3 частини частки в розмірі 20 %, у задоволенні якої слід відмовити. При цьому, за позицією відповідача 3, позовна заява не містить інших доводів та підстав для визначення відповідачу 3 частки в розмірі 25 % статутного капіталу ТОВ «Катіон Інвест» замість наявної в розмірі 45 %.
		Відповідь на відзив відповідача 3.
		Позивачем не подано суду відповіді на відзив відповідача 3 в порядку ст. 166 ГПК України.
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
		25 січня 2021 року між ОСОБА_1 , як Продавцем та ОСОБА_2 , як Покупцем був укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця (відступити) належну йому частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», що становить 70% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що у грошовому вираженні складає 3 010 000,00 грн, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити Частину частки у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
		За змістом п. 3.1. Договору відступлення Частини частки за цим Договором є чинним і Покупець вважається таким, що отримав Частину частки від Продавця з моменту підписання сторонами цього Договору.
		Відповідно до п. 5.1. Договору за настання обставин, зазначених в п. 3.1. Договору Покупець набуває усіх прав та обов`язків по відношенню до Товариства та по відношенню до інших учасників Товариства, які передбачені чинним законодавством України та Статутом Товариства для учасника Товариства, виходячи з розміру його частки.
		Згідно з п. 4.1. Договору за відступлення частини частки Покупець сплатив Продавцю 3 010 000,00 грн. Своїм підписом на цьому Договорі Продавець підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належну йому частину частки до Покупця не має.
		Ціна продажу частини частки, зазначена в п. 4.1. даного Договору, встановлена за згодою сторін, є остаточною та змінам не підлягає (п. 4.2. Договору).
		За змістом п. 8.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом всього часу, коли Продавець залишається учасником Товариства та 3 роки після припинення його участі в Товаристві.
		Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Продавець відповідно до Акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021, посвідченого 25.01.2021 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. за №77, 78, - передав, а Покупець прийняв частину частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 70%, яка в грошовому еквіваленті становить 3 010 000,00 грн.
		За змістом п. 2 Акту сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест».
		Отримання Продавцем в повному обсязі оплати за Договором підтверджується, серед іншого, й наданою ОСОБА_1 розпискою від 25.01.2021 року.
		Відповідно до протоколу №25/01 від 25.01.2021 загальних зборів учасників ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 у зв`язку з відчуженням Продавцем на користь Покупця частини частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 70% та придбання Покупцем також належної іншому учаснику - ОСОБА_3 її частки в розмірі 25%, - учасниками Товариства прийнято рішення, зокрема, про новий розподіл часток в Товаристві: ОСОБА_2 - 95% та ОСОБА_1 - 5%; викладення та затвердження у зв`язку з цим Статуту товариства в новій редакції; здійснення у зв`язку з цим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державної реєстрації змін про юридичну особу ТОВ «Катіон Інвест».
		В подальшому, 26 січня 2021 року між сторонами у справі укладено Договір про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 (надалі - Договір про додаткову домовленість), за змістом п. 1 якого сторони погодили, що ціна частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», що становить 70% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що у грошовому вираженні складає 3 010 000,00 грн становитиме 350 000,00 доларів США. 
		З урахуванням даного Покупець зобов`язаний додатково оплатити Продавцю вартість частини частки, що є предметом Договору за наступним графіком:
		-           5142,00 доларів США - до 31.01.2021 року;
		-           70 000,00 доларів США - до 31.05.2021 року;
		-           65 000,00 доларів США - до 31.08.2021, але не раніше затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування в Державній комісії по запасам корисних копалин або в Державній службі геології надр України;
		-           65 000,00 доларів США - не пізніше 4 (чотирьох) місяців з дати попереднього платежу.
		Відповідно до п. 2. Договору про додаткову домовленість сторони погодили, що кожен наступний платіж сплачується за умови повної оплати попереднього платежу та виконання відповідних умов, встановлених даним Договором.
		Сторони також погодили, що розрахунок здійснюється у готівковій формі відповідно до курсу НБУ на день здійснення оплати. Підтвердженням отримання коштів є розписка продавця, яку він надає Покупцю (п. 3 Договору про додаткову домовленість).
		Також умовами Договору про додаткову домовленість встановлено, що Продавцеві буде належати 5% у новоствореному Товаристві з обмеженою відповідальністю, що буде володіти заводом і займатися виробництвом товару. У разі отримання 5% у новоствореному Товаристві з обмеженою відповідальністю Продавець зобов`язується відступити на користь Покупця 5% у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», що в грошовому вираженні складає 215 000,00 грн за ціною 215 000,00 грн або залишити свою частку у Товаристві на розсуд Покупця (п. 6 Договору про додаткову домовленість).
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, як Продавець, стверджує про неналежне виконання відповідачем 1, як Покупцем, своїх зобов`язань за Договором з урахуванням Договору про додаткову домовленість в частині повної сплати у визначений в п. 1 Договору про додаткову домовленість строк ціни частини частки, у зв`язку з чим, з урахуванням часткової сплати за Договором про додаткову домовленість грошових коштів в розмірі 200 142,00 доларів США, що підтверджується розписками від 25.01.2021, 25.05.2021, 09.11.2022, 08.03.2023 позивач стверджує про наявність заборгованості ОСОБА_2 в сумі 5000,00 доларів США, що дає підстави йому відмовитися від договору та вимагати повернення проданого товару за правилами ч. 2 ст. 695 ЦК України.
		Відповідач 1 заперечуючи проти задоволення позовних вимог в даній частині аргументації позивача доводить належне виконання ним як Договору, так і Договору про додаткову домовленість в частині повної сплати обумовлених сторонами сум грошових коштів, в тому числі й спірних 5000,00 доларів США, на підтвердження чого суду надано заяви свідків ОСОБА_2 від 29.04.2024 та ОСОБА_4 від 30.04.2024, роздруківки з месенджеру Telegram щодо електронного листування між позивачем та відповідачем 1, які за позицією ОСОБА_2 доводять передачу останнім 25.07.2021 на користь позивача грошових коштів в сумі 5000,00 доларів США в рахунок оплати за Договором про додаткову домовленість.
		Окрім того, судом встановлено, що 16 вересня 2022 року між ОСОБА_2 , як Продавцем та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» (відповідач 2), як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства (надалі - Договір від 16.09.2022), за умовами якого Продавець продав та передав у власність (відступив), а Покупець купив та прийняв у власність належну Продавцю частку в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 4 085 000,00 грн, що становить 95% статутного капіталу Товариства і зобов`язався сплатити вартість частки на визначених договором умовах.
		Ціна частки за умовами п. 3.1. Договору від 16.09.2022 становить 4 085 000,00 грн, яка відповідно до п. 3.2. Договору від 16.09.2022 повинна бути оплачена протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.
		Оплата Покупцем за Договором від 16.09.2022 вартості частки підтверджується долученою до відзиву на позов відповідача 2 від 18.06.2024 випискою по рахунку Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» за період з 19.09.2022 року по 20.09.2022 року.
		Відповідно до Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 16.09.2022, посвідченого 16.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збирит О.В. за №732, №733 ОСОБА_2 передав, а Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» прийняло частку в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 4 085 000,00 грн, що становить 95% статутного капіталу Товариства.
		За встановленими у справі обставинами при укладенні між відповідачами 1 та 2 Договору від 16.09.2022 позивач згідно з заявою від 12.09.2022, посвідченою приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Вімерт В.І. за №447:
		- відмовився від переважного права на придбання частини частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 4 085 000,00 грн, що становить 95% статутного капіталу Товариства, що належала ОСОБА_2 ;
		- зазначав про відсутність претензій до громадянина ОСОБА_2 майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням такої частини частки статутного капіталу.
		Також, судом встановлено, що 29 листопада 2022 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо», як Продавцем та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» (відповідач 3), як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства (надалі - Договір від 29.11.2022), за умовами якого Продавець продав та передав у власність (відступив), а Покупець купив та прийняв у власність належний Продавцю інвестиційний актив, а саме: частину частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 1 935 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу Товариства.
		Ціна частки за умовами п. 3.1. Договору від 29.11.2022 становить 40 500 000,00 грн, яка повинна бути оплачена згідно з встановленим в п. 3.2. Договору від 29.11.2022 графіку: 20 000 000,00 грн - до 01.01.2021 року, а залишок - 20 500 000,00 грн - до 01.05.2023 року.
		Оплата Покупцем за Договором від 29.11.2022 вартості частки підтверджується долученими до відзиву на позов відповідача 3 від 24.06.2024 платіжними інструкціями в національній валюті від 13.02.2023 за №532 та від 16.08.2023 за №635.
		Відповідно до Акту приймання-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства від 29.11.2022, посвідченого 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т.В. за №821, №822 Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» передало, а Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» прийняло частину частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 1 935 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу Товариства.
		За встановленими у справі обставинами при укладенні між відповідачами 2 та 3 Договору від 29.11.2022 позивач згідно з заявою від 09.11.2022, посвідченою приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. за №447:
		- відмовився від переважного права на придбання частини частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» у розмірі 1 935 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу Товариства, що належала Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо»;
		- зазначав про відсутність претензій до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» майнового й фінансового характеру у зв`язку з відчуженням такої частини частки статутного капіталу.
		Встановлення наявності правових підстав для розірвання Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» б/н від 25.01.2021 р. та Договору від 26.01.2021 р. про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 з визначених в позовній заяві підстав порушення Покупцем умов розрахунків та, відповідно, наявності у позивача права вимагати витребування від відповідачів 2 та 3 частини частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» в розмірах 50% та 20% відповідно з встановленням розміру статутного капіталу та часток учасників даного Товариства є предметом судового розгляду в даній справі.
		ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
		Щодо розірвання Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Положеннями частин першої та другої статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
		Відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
		У справі, що розглядається, між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини з купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Момент виконання продавцем обов`язку передати товар покупцеві визначений статтею 664 ЦК України, за змістом частини першої якої обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 
		- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
		- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
		Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
		Водночас, приписи статті 692 ЦК України встановлюють обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України).
		Істотні умови договору відчуження частки у статутному капіталі товариства визначені в ч. 5 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та включають в себе розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.
		За встановленими у справі обставинами умовами укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 встановлено момент виконання Продавцем (позивачем) обов`язку передати Покупцю (відповідачу 1) товар (частину належної позивачу частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест) - з моменту підписання сторонами цього Договору.
		Крім того, як встановлено судом вище, відповідно до п. 4.1. Договору сторонами підтверджено, що до моменту укладення Договору Покупець вже сплатив Продавцю обумовлену в самому Договорі вартість (ціну) частини частки в сумі 3 010 000,00 грн, а Продавцем додатково підтверджено факт повного розрахунку з ним та відсутність претензій щодо розрахунку за належну йому частину частки до Покупця.
		З урахуванням викладеного, суд висновує, що фактично умови Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 встановлювали попередню оплату частини частки Продавцем, правове регулювання якої міститься в ст. 693 ЦК України, за ч. 1 якої якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
		Наданими учасниками справи суду Актом приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021, посвідченого 25.01.2021 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. за №77, 78 підтверджується виконання 25.01.2021 Продавцем за Договором обов`язку передання частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», її прийняття Покупцем, а згідно з письмовою розпискою Продавця від 25.01.2021 підтверджується отримання ним повної оплати за Договором купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		Окрім того, за встановленими у справі обставинами 25.01.2021 загальними зборами учасників ТОВ «Катіон Інвест» у складі позивача та відповідача 1 прийнято рішення, яким у зв`язку з відчуженням Продавцем на користь Покупця частини частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 70% та придбання Покупцем також належної іншому учаснику - ОСОБА_3 її частки в розмірі 25%, - учасниками Товариства прийнято рішення, зокрема, про новий розподіл часток в Товаристві: ОСОБА_2 - 95% та ОСОБА_1 - 5%; викладення та затвердження у зв`язку з цим Статуту товариства в новій редакції та здійснення, відповідно, державної реєстрації змін про юридичну особу ТОВ «Катіон Інвест».
		Вищенаведені обставини в сукупності свідчать про повне виконання 25.01.2021 позивачем та відповідачем 1 Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 та, відповідно, припинення з 25.01.2021 між ними зобов`язань за даним Договором в частині, що стосується обов`язку позивача, як Продавця передати частку відповідачу 1, як Покупцю, прийняття такої частки останнім та здійснення її повної оплати.
		Загальні умови припинення зобов`язань визначені в главі 50 ЦК України, за ч. 1 якої зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Припинення зобов`язання по суті визначається як суб`єктивний стан у правовідносинах між його сторонами, який виникає у визначених законом випадках та наслідком якого є припинення правового зв`язку між сторонами та відсутність в майбутньому потреби у його виконанні.
		При цьому, у визначеному в ст. 599 ЦК України випадку підставою припинення зобов`язання вже є його належним чином проведене виконання, що свідчить про відсутність в майбутньому можливостей виникнення додаткових прав та обов`язків між сторонами з приводу такого припиненого зобов`язання.
		Винятком з означеного правила може вважатися встановлена в ч. 2 ст. 214 ЦК України можливість осіб, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
		Позатим, за встановленими у справі обставинами відповідач 1 заперечує проти розірвання Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021, а позивачем позовні вимоги в цій частині обґрунтовуються положеннями ч. 2 ст. 695 ЦК України, які встановлюють право продавця відмовитися від договору у випадку порушення покупцем договору про продаж товару в кредит з розстроченням платежу.
		В даній частині суд вкотре акцентує увагу, що з системно-структурного та логічного тлумачення умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021, Акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021 вбачається, що Договір від 25.01.2021 укладався не на умовах продажу частки в кредит з розстроченням платежу, а на умовах попередньої оплати, про що достеменно свідчать:
		-          пункт 4.1. Договору, за яким Покупець сплатив Продавцю 3 010 000,00 грн, а своїм підписом на цьому Договорі Продавець підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належну йому частину частки до Покупця не має;
		-          пункт 4.2. Договору, за яким ціна продажу частини частки, зазначена в п. 4.1. даного Договору, встановлена за згодою сторін, є остаточною та змінам не підлягає;
		-          пункти 3.1., 5.1. Договору, за якими відступлення частини частки за цим Договором є чинним і Покупець вважається таким, що отримав частину частки від Продавця з моменту підписання сторонами цього Договору та з цього моменту Покупець набуває усіх прав та обов`язків по відношенню до Товариства та по відношенню до інших учасників Товариства, які передбачені чинним законодавством України та Статутом Товариства для учасника Товариства, виходячи з розміру його частки;
		-          пункт 2 Акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» від 25.01.2021, за яким сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест»;
		-          розписка Покупця від 25.01.2021, за якою ним підтверджено отримання ним повної оплати за Договором купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		Водночас, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Наслідки розірвання договору визначені в ст. 653, відповідно до частини 2 якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
		Момент припинення зобов`язань у зв`язку з розірванням договору за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України законодавцем пов`язується з набрання рішенням суду законної сили.
		Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22, від 19.03.2024 у справі №922/4078/23 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвати можна лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
		В протилежному випадку за рішенням суду з моменту набрання ним чинності відбудеться припинення зобов`язань між сторонами, які за встановленими у справі обставинами вже припинилися 25.01.2021 в частині, що стосується обов`язку позивача, як Продавця передати частку відповідачу 1, як Покупцю, прийняття такої частки останнім та здійснення її повної оплати, у зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 належить відмовити.
		Даючи оцінку заявленим позивачем підставам позову в цій частині, що пов`язуються з наступним укладенням між позивачем та відповідачем 1 Договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021, яким, за твердженням позивача, внесено зміни в Договір від 25.01.2021 в частині ціни Договору та порядку розрахунків, суд враховує наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Боржником у зобов`язанні є особа, яка має обов`язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії, тобто боржник - це зобов`язана сторона зобов`язання. В свою чергу кредитором є сторона зобов`язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення, тобто кредитор - це управнена сторона зобов`язання.
		За зобов`язаннями, які випливають з купівлі-продажу обидві сторони такого зобов`язання є кредиторами та боржниками по відношенню один до одного.
		Так, Продавець є боржником в частині зобов`язання передати предмет купівлі-продажу Покупцю та, одночасно, Продавець є кредитором в зобов`язанні з оплати товару Покупцем та має право вимагати його оплати.
		В свою чергу, Покупець, є кредитором в зобов`язанні з передачі товару, має право вимагати його передання Продавцем та, одночасно, Покупець є боржником в зобов`язанні з оплати товару.
		Як вже зазначалось вище, за встановленими обставинами справи зобов`язання з оплати частини частки в Покупця (відповідача 1) та, відповідно, право Продавця (позивача) вимагати оплати встановленої Договором ціни частини частки припинилося 25.01.2021 у зв`язку з його належним виконанням, а відтак, невідповідними є доводи позивача про внесення сторонами відповідно до Договору про додаткову домовленість зміни в зобов`язання з оплати частини частки за Договором від 25.01.2021, яке вже на момент укладення Договору про додаткову домовленість від 26.01.2021 було припинено.
		В даному контексті суд зважає також на положення п. 4.2. Договору купівлі-продажу від 25.01.2021, якими встановлено остаточність ціни продажу частини частки та неможливість її зміни чи перегляду та погоджується з аргументами відповідачів 1 та 2, що внесення змін до договору, зобов`язання за яким вже припинилися не може бути спрямовано на досягнення відповідних правових наслідків, позаяк в такому разі змінюється припинене (відсутнє на майбутнє) зобов`язання, яке не може бути відновлено та неможливість зміни якого встановлена сторонами в самому Договорі купівлі-продажу від 25.01.2021 року.
		З урахуванням наведеного, суд висновує, що Договір про додаткову домовленість від 26.01.2021 за своїм змістом, предметом досягнутих домовленостей не може вважатися договором про внесення змін до Договору купівлі-продажу, а зобов`язанням між сторонами, які виникли з означеного договору є самостійними та пов`язані, як про це зазначає відповідач 1, з додатковим відшкодуванням останнім на користь позивача вартості особистого вкладу ОСОБА_1 в діяльність ТОВ «Катіон Інвест» за період, коли він був керівником та мажоритарним учасником Товариства та врегулювання майбутніх корпоративних правовідносин у зв`язку з ймовірним створенням нового Товариства, яке буде власником виробничих потужностей з видобування солі (п. 6 Договору про додаткову домовленість).
		Означена позиція додатково підтверджується й самим позивачем, який, звертаючись з даним позовом до суду, заявив дві окремі вимоги немайнового характеру: про розірвання Договору купівлі-продажу від 25.01.2021 та про розірвання Договору про додаткову домовленість від 26.01.2021, правова оцінка вимогам про розірвання якого буде надана судом нижче.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
		Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
		Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
		Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). 
		Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
		Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
		Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
		В даному випадку суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід вважати поведінку самого позивача, який підтвердивши в п. 4.1. Договору від 25.01.2021, п. 2 Акту приймання-передачі частину частки від 25.01.2021, розписці від 25.01.2021, нотаріально посвідченій заяві від 12.09.2022, факт повного розрахунку за Договором від 25.01.2021 та відсутність матеріальних, майнових та фінансових претензій до Покупця у зв`язку з виконанням умов Договору від 25.01.2021 в подальшому ініціює розірвання такого Договору у зв`язку з неповною сплатою Покупцем вартості спірної частини частки.
		Щодо розірвання Договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
		При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
		Підставою позовних вимог в цій частині позивачем визначено порушення відповідачем 1 положень п. 1 Договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року щодо своєчасної сплати визначених сум грошових коштів згідно з встановленим графіком.
		За встановленими у справі обставинами відповідно до п. 1 Договору про додаткову домовленість сторони погодили, що ціна частини частки у статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», що становить 70% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що у грошовому вираженні складає 3 010 000,00 грн становитиме 350 000,00 доларів США. 
		З урахуванням даного Покупець зобов`язаний додатково оплатити Продавцю вартість частини частки, що є предметом Договору за наступним графіком:
		-           5142,00 доларів США - до 31.01.2021 року;
		-           70 000,00 доларів США - до 31.05.2021 року;
		-           65 000,00 доларів США - до 31.08.2021, але не раніше затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування в Державній комісії по запасам корисних копалин або в Державній службі геології надр України;
		-           65 000,00 доларів США - не пізніше 4 (чотирьох) місяців з дати попереднього платежу.
		На підтвердження неналежного виконання зобов`язань за означеним договором позивач надав суду розписки від 25.01.2021, 25.05.2021, 09.11.2022, 08.03.2023 відповідно до яких загальна сума сплачених відповідачем 1 на користь позивача грошових коштів становить 200 142,00 доларів США, у зв`язку з чим позивач стверджує про наявність заборгованості ОСОБА_2 в сумі 5000,00 доларів США, що дає підстави йому відмовитися від договору та вимагати повернення проданого товару за правилами ч. 2 ст. 695 ЦК України.
		Відповідач 1, в свою чергу, доводить перед судом належне виконання означеного Договору про додаткову домовленість, що за позицією ОСОБА_2 підтверджується заявами свідків ОСОБА_2 від 29.04.2024 та ОСОБА_4 від 30.04.2024, роздруківками з месенджеру Telegram щодо електронного листування між позивачем та відповідачем 1.
		Оцінюючи підставність заявленого позову в цій частині суд зважає на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, за якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Як зазначено у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
		За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
		Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
		Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
		Матеріали справи свідчать про досягнення сторонами Договору про додаткову домовленість згоди щодо графіку сплати грошових коштів відповідачем 1 на користь позивача, зокрема, за досягнутими сторонами домовленостями третій платіж в сумі 65 000,00 доларів США повинен бути внесений до 31.08.2021, але не раніше затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування в Державній комісії по запасам корисних копалин або в Державній службі геології надр України, а четвертий в сумі 65 000,00 доларів США - не пізніше 4 місяців з дати третього платежу за умови його повної сплати (п.п. 1, 2 Договору про додаткову домовленість).
		Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
		Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Як встановлено судом і це визнають усі учасники справи зазначений в п. 1 Договору про додаткову домовленість Договору про додаткову домовленість проект розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування як в строк до 31.08.2021, так і на час розгляду справи в суді не затверджений ні в Державній комісії по запасам корисних копалин, ані в Державній службі геології надр України, що в силу наведених вище норм цивільного законодавства, умов Договору про додаткову домовленість дає підстави для переконливого висновку, що строк сплати третього та четвертого платежів за Договором про додаткову домовленість не настав, а відтак і безпідставними є вимоги позивача про розірвання такого договору.
		Суд при цьому враховує, що позивачем не доведено, що зазначена як підстава настання строку сплати третього платежу подія - «затвердження проекту розробки Тереблянського родовища солі методом підземного вилуговування в Державній комісії по запасам корисних копалин або в Державній службі геології надр України» не є неминучою, а аргументи ОСОБА_1 в цій частині зводяться до невжиття керівником (директором) ТОВ «Катіон Інвест» усіх необхідних дій для розробки та затвердження такого проекту.
		Водночас, вказані аргументи позивача критично оцінюються судом, позаяк Договір про додаткову домовленість від 26.01.2021 не може покладати жодних додаткових зобов`язань ні на ТОВ «Катіон Інвест», ні на керівника даного Товариства, оскільки укладений між позивачем та відповідачем 1, а умови та строки оплати за п. 1 даного договору визначені його сторонами на власний розсуд і доказів внесення змін до них (чи намагання внести зміни) суду не надано.
		Підсумовуючи викладене, суд висновує про недоведеність позивачем обставин, які б слугували підставою для прийняття судом рішення про розірвання Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року, як і Договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до Договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» від 25.01.2021 року, а відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити, як і не підлягають до задоволення похідні вимоги позивача про витребування у відповідачів 2 та 3 належних їм часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» та встановлення, у зв`язку з цим, розміру статутного капіталі та часток учасників даного Товариства.
		В даній частині заявлених позовних вимог суд окремо вважає за необхідне звернути увагу позивача, що за змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.
		Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
		Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
		Такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар (частку), навіть у випадку доведення неналежного виконання покупцем зобов`язань з оплати вартості частки, проте за умови подальшого її відчуження на користь третіх осіб не направлений на відновлення порушеного майнового права продавця, оскільки повернення товару відповідно до правил ч. 4 ст. 694 ЦК України є неможливим у зв`язку з відсутністю товару (частки) у власності покупця та, відповідно, є неналежним способом захисту.
		Способу захисту, який належним чином захистить право продавця на отримання коштів, відповідає позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів (постанова Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №902/66/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18).
		Право власникам на витребування належного йому майна від інших осіб (добросовісних та недобросовісних набувачів) врегульовано приписами ст.ст. 387, 388 ЦК України.
		Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		За змістом ч.ч. 1-3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		За встановленими у справі обставинами відповідачі 2 та 3 набули право власності на належні їм на час розгляду справи в суді частки в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» на підставі оплатних правочинів - договорів купівлі-продажу від 16.09.2022 та від 29.11.2022, під час укладення яких позивач кожного разу погоджував їх укладення шляхом надання нотаріально засвідченої згоди та відмови від переважного права (заяви від 12.09.2022 та від 09.11.2022).
		Розрахунки між сторонами договорів купівлі-продажу від 16.09.2022 та від 29.11.2022 здійснені в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо» за період з 19.09.2022 року по 20.09.2022 року, платіжними інструкціями в національній валюті від 13.02.2023 за №532 та від 16.08.2023 за №635.
		Суд приймає до увагу, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, постанова Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 296/10422/18).
		З урахуванням викладеного, як Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ехо», так і Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юкон» в спірних правовідносинах є добросовісними набувачами належних їм на час розгляду справи в суді часток в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест» в розмірах 50% та 45% відповідно, а відтак, з огляду на те, що спірна в даній справі частка позивача (70%) вибула з володіння ОСОБА_1 з волі останнього - шляхом укладення з відповідачем 1 Договору купівлі-продажу від 25.01.2021, - витребування спірних часток від відповідачів 2 та 3 є неможливим за диспозицією ст. 388 ЦК України навіть в разі доведення підставності позову про розірвання такого Договору купівлі-продажу від 25.01.2021, а належним та ефективним способом захисту за умови доведення наявності порушеного права в такому разі, як вже зазначалось вище, буде позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
		За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
		Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
		Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
		Розподіл судових витрат.
		Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в справі.
		За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються законом.
		Таким спеціальним законом, що регулює підстави сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру належний до сплати розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
		У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Такий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 № 907/9/17.
		Судом встановлено, що у зв`язку з поданням позивачем заяви від 29.05.2024 про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду відповідно до ухвали від 05.06.2024, предметом позовних вимог позивачем визначено:
		- три вимоги немайнового характеру - про розірвання Договору купівлі-продажу від 25.01.2021, про розірвання Договору про додаткову домовленість від 26.01.2021 та про встановлення розміру статутного капіталу і розміру часток учасників ТОВ «Катіон Інвест»;
		- дві вимоги майнового характеру - про витребування від відповідачів 2 та 3 належних їм часток в статутному капіталі ТОВ «Катіон Інвест», загальною вартістю 4 085 000,00 грн.
		Таким чином, належний до сплати позивачем судовий збір за розгляд даної справи в суді, з урахуванням встановленого в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028,00 грн та беручи до уваги коефіцієнт 0,8 у зв`язку з поданням позивачем позовної заяви та заяви про зміну предмету позову в електронній формі (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») становить 56 287,20 грн ((3028,00 грн*3 + 4 085 000,00 грн*1,5/100) * 0,8).
		При цьому, загальна сума сплаченого позивачем за розгляд даної справи в суді судового збору відповідно до платіжної інструкції від 09.04.2024 та квитанції від 30.05.2024 становить 12 112,00 грн.
		Верховний Суд в постанові від 24.05.2022 у справі №910/19980/20 дійшов висновків, шо якщо на момент пред`явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не мав права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті і відповідно до статті 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі від 19.10.2021 у справі № 918/188/21.
		Так, частиною 2 статті 163 ГПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
		З урахуванням викладеного, з огляду на те, що належна до сплати сума судового збору, яка встановлена судом відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України становить 56 287,20 грн, відповідно до ст. 129, ч. 2 ст. 163 ГПК України з позивача - ОСОБА_1 , з урахуванням часткової сплати при подачі позовної заяви та заяви про зміну предмета позову судового збору в розмірі 12 112,00 грн, - підлягає достягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 44 175,20 грн (56 287,20 грн - 12 112,00 грн).
		Також, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). 
		Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 163, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.
		2.          Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 44 175,20 грн (сорок чотири тисячі сто сімдесят п`ять гривень 20 копійок) судового збору.
		 
		На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
		 
		Повне судове рішення складено та підписано 05 серпня 2024 року.
		 
		Суддя                                                                                Лучко Р.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...