Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/1199/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2024. Зареєстровано: 05.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2024.
Дата набрання законної сили: 01.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2024 року 
		м. Київ
		Справа №  903/1199/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
		за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., 
		учасники справи:
		представник ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" - Скалевська Л. А.,
		представник ТОВ "Еконива" - Василюк І. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (вх.  №3951/2024)
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
		у складі колегії суддів: Саврій В. А. (головуючий), Коломис В. В., Миханюк М. В.
		та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 
		у складі судді Слободян О. Г.
		у справі № 903/1199/23
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива"
		про банкрутство, -
		ВСТАНОВИВ:
		Обставини справи
		1.          У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" (далі - ТОВ "Веставтотрейд") звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" (далі - ТОВ "Еконива").
		2.          Заява мотивована наявністю у ТОВ "Еконива" невиконаних зобов`язань перед ТОВ "Веставтотрейд" щодо оплати товару (дизельного палива) за договором поставки нафтопродуктів від 28.06.2022 № В-0000030 на загальну суму 1  514  714,24  грн.
		3.          На підтвердження наведених обставин до заяви ТОВ "Веставтотрейд" були додані копії договору поставки нафтопродуктів від 28.06.2022 № В-0000030, видаткових і товарно-транспортних накладних, акту звірки взаємних розрахунків, претензії про сплату заборгованості.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		4.          28.06.2022 між ТОВ "Веставтотрейд" (постачальник) та ТОВ "Еконива" (покупець) укладено договір № В-00000030 поставки нафтопродуктів, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець - прийняти товар й оплатити його на умовах цього договору.
		5.          Факт передачі товару у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної). Днем виконання постачальником обов`язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній та товаро-транспортній накладній (пункти 3.1, 3.8 договору).
		6.          Згідно з пунктами 4.2 - 4.6 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товар у власність лише на підставі повної попередньої оплати товару, але не пізніше дня поставки товару. У разі несплати покупцем сто відсотків загальної вартості товару постачальник вправі змінити ціну на товар у разі зміни ціни на ринку. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника. До вартості товару входить вартість послуг з доставки до місця вивантаження нафтопродуктів від постачальника. Розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
		7.          Звіряння взаєморозрахунків за поставлений товар сторони здійснюють не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалась поставка, про що складається Акт звіряння взаєморозрахунків (пункт 4.9 договору).
		8.          За доводами заявника, ТОВ "Веставтотрейд" здійснило поставку ТОВ "Еконива" товару (дизельне паливо) на загальну суму 2 442 714,24 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 12.07.2022 на суму 170 996,70 грн; від 10.08.2022 на суму 229 996,50 грн; від 10.08.2022 на суму 100 140,48 грн; від 13.08.2022 на суму 229 996,50 грн; від 18.08.2022 на суму 229 996,50грн; від 22.08.2022 на суму 206 996,85 грн; від 26.08.2022 на суму 218 767,92грн; від 27.08.2022 на суму 164 345,58 грн; від 03.09.2022 на суму 118 432,95 грн; від 20.09.2022 на суму 190  192,50  грн; від 15.10.2022 на суму 251 450,00 грн; від 16.10.2022 на суму 79  951,76  грн; від 18.10.2022 на суму 251 450 грн. 
		9.          Видаткові накладні підписані сторонами та завірені їх печатками без зауважень.
		10.          Крім того, у матеріалах справи наявні копії відповідних товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) з відмітками ТОВ "Еконива" про отримання вантажу, податкових та акцизних накладних, квитанції про відправку податкових та акцизних накладних, ліцензії ТОВ "Веставтотрейд" на право оптової торгівлі пальним, ліцензії ТОВ "Еконива" на право зберігання пального.
		11.          Оплату вартості поставленого товару боржник здійснив частково на суму 928  000 грн.
		12.          Враховуючи відсутність повної оплати поставленого товару, з метою мирного врегулювання спору, 01.11.2023 ТОВ "Веставтотрейд" зверталося до боржника з претензією про сплату заборгованості у сумі 1514714,24 грн, яка була залишена боржником без задоволення.
		13.          01.11.2023 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, яким боржник підтвердив заборгованість перед ТОВ "Веставтотрейд" на суму 1 514 714,24 грн.
		Розгляд справи судами та короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		14.          12.12.2023 ухвалою Господарського суду Волинської області, зокрема, відкрито провадження у справі № 903/1199/23 про банкрутство ТОВ "Еконива"; визнано грошові вимоги ТОВ "Веставтотрейд" до ТОВ "Еконива" на загальну суму 1  536 186,24 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кушнірук Ю. П.
		15.          Суд першої інстанції зазначив, що заявлені ТОВ "Веставтотрейд" до ТОВ "Еконива" грошові вимоги у розмірі 1 514 714,24 грн підтверджуються укладеним між сторонами договором поставки нафтопродуктів від 28.06.2022 №В-00000030, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) та підписаним актом звірки взаєморозрахунків.
		16.          Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, також врахував відзив боржника, в якому боржник не заперечував наявності зазначеної вище заборгованості перед ініціюючим кредитором та повідомив про відсутність у нього майна, необхідного для задоволення цих вимог.
		17.          Не погодившись із зазначеною ухвалою, конкурсний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (далі - ТОВ Кам`янка-Бузький комбікормовий завод") оскаржило її в апеляційному порядку у частині грошових вимог ініціюючого кредитора.
		18.          В апеляційній скарзі ТОВ Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" стверджувало про недоведеність грошових вимог ТОВ "Веставтотрейд" до боржника на заявлену суму з огляду відсутність у справі зареєстрованих акцизних та податкових накладних, відповідних ліцензій, акцизних складів, численні суперечливості в поданих кредитором відомостях та документах, невідповідність первинних документів вимогам спеціального законодавства, зокрема податкового, законодавства з державного регулювання обігу пального, відсутність необхідних даних у товарно-транспортних накладних тощо.
		19.          ТОВ "Веставтотрейд" з метою спростування доводів апеляційної скарги додало до відзиву на апеляційну скаргу копії: акцизних та податкових накладних, ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
		20.          У свою чергу, боржник також заперечував проти апеляційної скарги ТОВ Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", додавши до відзиву копію ліцензії на право зберігання пального.
		21.          03.04.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Волинської області від 12.12.2023 у справі №  903/1199/23 - залишено без змін.
		22.          Суд апеляційної інстанції не погодився із доводами ТОВ Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" та зазначив, що наданими ініціюючим кредитором доказами підтверджується заборгованість боржника на суму 1 514 714,24 грн, а неістотні недоліки у документах, на які посилається апелянт, не є підставою для невизнання оспорюваних господарських операцій, оскільки такі недоліки, за оцінкою суду, не перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні поставки товару (дизельного палива), та містять відомості про дату складання документів, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарських операцій.
		23.          Відтак, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Еконива" у суду першої інстанції були відсутні.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		24.          У касаційній скарзі ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 у справі № 903/1199/23 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Веставтотрейд" до ТОВ "Еконива" на суму 1 514 714,24 грн, а справу у цій частині направити новий розгляд до суду першої інстанції.
		25.          ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" зазначило, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що надані кредитором до суду першої інстанції первинні документи не доводили розмір заявлених кредиторських вимог на суму 1 514714,24 грн, оскільки:
		-          акт звірки від 01.11.2023 містив більшу суму часткової оплати, ніж зазначено у заяві ТОВ "Веставтотрейд"; 
		-          сторони не надали платіжні документи на доведення дійсного розміру оплати за договором поставки нафтопродуктів № В-00000030; 
		-          із банківської виписки з рахунку боржника вбачається факт оплати божником на користь ініціюючого кредитора суми у розмірі 80 000 грн, який не зазначений у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство та в акті звірки взаєморозрахунків від 01.11.2023 і не врахований кредитором в сумі часткової оплати;
		-          видаткові накладні містять системні недоліки: відсутність прізвищ імен, по батькові та посад підписантів сторін, що не дозволяє ідентифікувати жодну відповідальну особу за здійснення цих операції;
		-          усі товарно-транспортні накладні не відповідають спеціальним вимогам до їх змісту та форми: на одній з них відсутній підпис вантажовідправника; у 10 із 11 товарно-транспортних накладних відсутні прізвищ, імена, по батькові та посади підписанта - отримувача вантажу;
		-          до розміру кредиторських вимог за поставки нафтопродуктів № В-00000030 безпідставно включено видаткові накладні на загальну суму поставки 790 129,98 грн, які, на думку скаржника, не стосуються договору поставки нафтопродуктів №В-00000030, а іншого договору сторони не надали.
		26.          Наведене, як стверджує скаржник, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2021 у справі №  910/8861/20, від 05.05.2023 по справі №  1340/5998/18.
		27.          ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції прийняв на стадії апеляційного провадження додаткові докази за недоведеності учасниками справи неможливості подати їх до суду першої інстанції, цим самим порушивши приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не врахувавши висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, викладених у постановах від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 18.11.2020 у справі №  910/11152/19, від 23.07.2019 у справі №  917/2034/17.
		28.          Скаржник також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази (акт звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні, банківську виписку із рахунку боржника, товарно-транспортні накладні) та порушили принцип підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, закріплений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 справа №910/14923/20; а також встановили обставину часткової оплати отриманого товару на підставі заяви кредитора та акту звірки взаєморозрахунків за відсутності відповідних платіжних документів, тобто на підставі недопустимих доказів.
		29.          Крім того, за доводами скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання  про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		30.          Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" вказало пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
		31.          Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
		В. Розгляд клопотань
		32.          У клопотанні ТОВ "Веставтотрейд" просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на те, що до касаційної скарги, підписаної адвокатом Феденко Л. А., доданий ордер, який, на думку цього товариства, не відповідає підпункту 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) та не підтверджує повноваження адвоката Феденко Л. А. на представництво інтересів скаржника саме у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
		33.          У письмових поясненнях ТОВ "Веставтотрейд" доповнило клопотання про закриття касаційного провадження, зазначивши, що йому стало відомо про те, що на підставі свідоцтва про шлюб від 17.02.2024 після державної реєстрації шлюбу адвокат Феденко Л. А. змінила прізвище на Скалевська. Проте в ордері вказано попереднє прізвище адвоката, а тому вважає, що цей ордер не відповідає також підпункту 12.5 Положення.
		34.          ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" просить залишити вказані вище клопотання та письмові пояснення ТОВ "Веставтотрейд" без розгляду як такі, що подані із порушенням приписів ГПК України та містять ознаки надмірного формалізму. При цьому, зазначає, що нові ордери на прізвище Скалевська почали генеруватися у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України лише з 24.07.2024 після отримання 24.07.2024 Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з новим прізвищем, заміна якого з огляду на об`єктивні обставини потребувала певного часу.
		35.          Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
		36.          Частиною четвертою статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		37.          Згідно з підпунктами 12.4, 12.5 пункту 12 Положення яким ордер повинен назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане
		38.          Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
		39.          Так, у доданому до касаційної скарги ордері серії АР № 1142214 від 02.04.2024 у графі "орган, у якому надається правова допомога" вказано "Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду", а в графі адвокат - "Феденко Любов Анатоліївна".
		40.          Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28.05.1985, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13.02.2001).
		41.          Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).  Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
		42.          Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. 
		43.          Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
		44.          Зважаючи на викладене, перевіривши та оцінивши доводи ТОВ "Веставтотрейд" і ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", не допускаючи ні надмірного формалізму, ні надмірної гнучкості, колегія суддів дійшла висновку, що доданий до касаційної скарги ордер серії АР № 1142214 від 02.04.2024 є належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність у зазначеного адвоката повноважень на представництво інтересів скаржника у Верховному Суді у цій справі.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		45.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		46.          Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції у частині грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника.
		47.          Частиною першою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.
		48.          На ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.
		49.          Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. 
		50.          Правова позиція подібного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, про неврахування висновків у якій стверджує скаржник.
		51.          Наведені висновки є загальними і усталеними у правозастосовній практиці Верховного Суду щодо розгляду справ про банкрутство.
		52.          У цій справі встановлено, що між боржником як покупцем та ініціюючим кредитором як постачальником був укладений договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо), а покупець, у свою чергу, зобов`язався - прийняти товар й оплатити його.
		53.          Відповідно до частин першої-другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		54.          За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
		55.          Згідно з частинами першою та другою статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
		56.          У пункті 3.1 договору сторони погодили, що факт передачі товару у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної).
		57.          Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов договору ТОВ "Веставтотрейд" поставило ТОВ "Еконива" обумовлений договором товар на загальну суму 2 442 714,24 грн, який покупець не оплатив у сумі 1 514 714,24 грн.
		58.          Зазначені обставини суди попередніх інстанцій встановили, дослідивши, зокрема, додані до заяви ініціюючого кредитора видаткові та товарно-транспортні накладні, врахувавши визнання факту отримання товару самим боржником.
		59.          Натомість, як вбачається із касаційної скарги, ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" не погоджується із оцінкою судами вказаних первинних документів, оскільки вважає, що через наявні у них дефекти (відсутність посад та прізвищ осіб, які підписали документи тощо), такі документи не можуть бути прийняті судами як докази на підтвердження обставин поставки ініціюючим кредитором боржнику товару на заявлену у заяві суму.
		60.          У частинах першій та другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		61.          Так, суди попередніх інстанцій встановили, що додані до заяви ТОВ "Веставтотрейд" копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних підписані представниками сторін договору без зауважень та скріплені печатками ТОВ "Веставтотрейд" та ТОВ "Еконива". Факт отримання товару за цими накладними визнавався боржником.
		62.          Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, наявність певних недоліків у вказаних документах, про які стверджує скаржник, не є підставою для невизнання господарських операцій, враховуючи, такі недоліки не перешкодили можливості судам попередніх інстанцій з`ясувати зміст та обсяг господарської операції, її учасників, дати складання документів тощо.
		63.          Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
		64.          Звідси необґрунтованими є і доводи про порушення судами попередніх інстанцій пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України щодо не дослідження доказів (акту звірки взаєморозрахунків, видаткових та товарно-транспортних накладних, банківської виписки із рахунку боржника), оскільки вони полягають у незгоді скаржника із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		65.          При цьому колегія суддів відхиляє доводи щодо неврахування судами у цій справі висновку щодо застосування норми права, викладеного у пункті 4.5 постанови Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 (який скаржник процитував у касаційній скарзі), оскільки у пункті 4.5 вказаної постанови Верховним Судом лише процитовані частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та відсутні правові висновки щодо застосування цих норм. 
		66.          Разом з тим підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Колегія суддів враховує, що саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися ця норма права.
		67.          Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18 необхідно зазначити, що у наведеній справі, яка розглядалася у порядку адміністративного судочинства, вирішувався спір за участю вимога платника податків та податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Тож, враховуючи критерії подібності правовідносин, справи № 1340/5998/18 і № 903/1199/23 не є подібними ні за предметом розгляду, ні за підставами та нормативно-правовим регулюванням правовідносин, ні за предметом доказування, ані за фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами.
		68.          ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" також стверджує, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, оскільки прийняв додаткові докази на стадії апеляційного провадження за недоведеності учасниками справи неможливості подати їх до суду першої інстанції.
		69.          Згідно з частинами першою - третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		70.          Так, у постанові від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції прийняв додаткові докази без встановлення причин їх неподання до суду першої інстанції та на підставі цих доказів встановив нові обставини, які і стали підставою для висновків цього суду по суті спору.
		71.          У справі № 917/2034/17 суд апеляційної інстанції, взявши до уваги додаткові докази, долучені до апеляційної скарги, не встановлював та не зазначив об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання до суду першої інстанції документів. До того ж обставини, які суд апеляційної інстанції встановив на підставі цих доказів, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		72.          У справі № 46/603 рішення суду першої інстанції було ухвалене у 2011 році. Додатково подані позивачем докази (які не подавалися до суду першої інстанції) суд апеляційної інстанції прийняв у другому новому розгляді цієї справи у 2021 році (тобто майже через 10 років з дня ухвалення рішення судом першої інстанції), поклавши, зокрема, їх в основу оскаржуваного судового рішення.
		73.          Зазначені обставини у справах № 910/11152/19, № 917/2034/17 і № 46/603 стали підставою для скасування Верховним Судом судових рішень судів апеляційних інстанцій.
		74.          Натомість із матеріалів даної справи та встановлених судами обставин не вбачається, що суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо встановленого обставин поставки товару на заявлену ініціюючим кредитором суму, виходячи з інших доказів аніж суд першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, на відміну від вказаних скаржником справ, не встановлював інших (нових обставин) на підставі доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів.
		75.          Посилання цього суду на докази, долучені до відзиву на апеляційну скаргу (зокрема акцизні та податкові накладні) стосувалися спростування доводів апеляційної скарги, оскільки в суді першої інстанції боржником не заперечувався факт поставки йому відповідачем товару, а сторонами у справі про банкрутство не наводилося мотивованих сумнівів щодо обґрунтованості цих грошових вимог.
		76.          Тож відмінність застосування статті 269 ГПК України у наведених скаржником справах із справою №  903/1199/23 зумовлена неоднаковими фактичними обставинами цих справ.
		77.          Щодо доводів про те, суд першої інстанції відповідно до ухвали від 20.02.2024 необґрунтовано відхилив клопотання ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про витребування та дослідження доказів, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки як видно зі змісту вказаної ухвали зазначене клопотання про витребування доказів було подане після постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції під час розгляду судом додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора, що були визнані ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2024. Разом з тим ухвала Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 не є предметом цього касаційного перегляду.
		78.          Що ж стосується посилань скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставину часткової оплати товару на підставі недопустимих доказів Верховний Суд зазначає таке.
		79.          Згідно з частинами третьою та четвертою  статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		80.          За змістом статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		81.          Як зазначалось вище, ініціюючий кредитор до свої заяви додав документи, що підтверджували поставку товару боржнику на загальну суму 2 442 714,24 грн. Проте, пославшись на часткову оплату товару боржником, просив визнати грошові вимоги лише в сумі 1 514 714,24 грн. 
		82.          Сторонами цих правовідносин не заперечувався ні факт часткової оплати товару, ні його розмір. Натомість скаржник, висловивши сумніви щодо розміру часткової оплати, не надав жодних доказів того, що розмір цієї оплати є більшим ніж зазначалося у заяві ініціюючого кредитора. 
		83.          Суд першої інстанції перевірив розрахунок непогашеної заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором та встановив його обґрунтованість. Правильність такого розрахунку була предметом перевірки також в суді апеляційної інстанції. Натомість перевірка такого розрахунку не є завданням Верховного Суду. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		84.          З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" не підтвердилися.
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		85.          Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		86.          Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню без змін.
		В. Розподіл судових витрат
		87.          Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 у справі №   903/1199/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 В. Пєсков
		 
		Судді                                                                                                    С. Жуков
		 
		                                                                                                    К. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...