Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/1067/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державним підприємству, установі, організації.
Надіслано судом: 05.08.2024. Зареєстровано: 06.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2024.
Дата набрання законної сили: 31.07.2024
Номер судового провадження: 22-ц/818/1176/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________
		Справа № 626/1067/23                Головуючий суддя І інстанції Гусар П. І.
		Провадження № 22-ц/818/1176/24                Суддя доповідач Яцина В.Б.
		Категорія: про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державним підприємству, установі, організації
		ПОСТАНОВА
		іменем України
		31 липня 2024 року                                            м. Харків.
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах
		Головуючого: судді-доповідача    Яцини В.Б.,
		суддів колегії        Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
		за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1  адвоката Луговського Юрія В`ячеславовича на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року, по справі № 626/1067/23, за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником,-
		в с т а н о в и в:
		   У квітні 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником в розмірі 2019266,85 грн з яких:
		-згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи за №14 від 14.03.2023 року ОСОБА_2 було заподіяно збитку власнику майна автомобіля DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 713142,80 грн;
		-згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи за №15 від 14.03.2023 року ОСОБА_2 було заподіяно збитку власнику майна напівпричепа Pollini P-3-SP-115105, номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 1089814,90 грн;
		-згідно товарно-транспортної накладної №ИП-20221225/001 від 25.12.2022 року, та видаткової накладної ОСОБА_2 перевозилось молоко знежирене охолоджене в кількості 24,575 тон на загальну суму 216309,15 грн.
		Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму судового збору в розмірі 13420,00 грн.
		В обґрунтування позову представник позивача ФО-П ОСОБА_1  адвокат Луговський Ю.В. в позовній заяві зазначив, що ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів з 08.12.2021 року.
		Згідно ЗУ «Про дерадянізацію законодавства України» від 07.05.2022 року за №2215-ІХ, було скасовано постанову щодо переліку таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, які були затверджені постановою Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року №447/24 (далі  Перелік №447).
		Між позивачем та відповідачем 01.10.2022 року було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність (надалі Договір), згідно якого останній взяв на повну індивідуальну відповідальність майно, а саме: автомобіль DAF модель FT XF 105,460, тип сідловий тягач, номер шасі № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2012 (надалі Тягач); напівпричіп н/пр.-цистерна, марка Pollini P-3-SP-115105, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2004 (надалі Цистерна).
		Згідно п. 5.2. Договору у разі недостачі Майна/Товару або його знищення/втрата на Працівника покладається матеріальна відповідальність в повному розмірі спричиненого збитку.
		25 грудня 2022 року під час здійснення відповідачем перевезення товару (молоко знежирене охолоджене) в кількості 24,575 тон, що підтверджується товарно-транспортною накладною за №ИП-20221225/001 від 25.12.2022 року та накладною на товар від 25.12.2022 року, загальною вартістю 216309,15 грн, потрапив в дорожньо-транспорту пригоду, внаслідок якої Тягач, Цистерна та товар було знищено та втрачено.
		Відповідно до GPS  трекера, який було встановлено на знищений автомобіль та витягу з програмного забезпечення «Wialon» моніторингу транспорту та контролю, чітко проглядається рух автомобіля по прямій дорозі зі швидкістю 75 км/год, наступна швидкість 45 км/год, а потім 0 км/год  зіткнення з деревом, згідно схеми до протоколу ДТП.
		Якщо звернути увагу на схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної природи від 25.12.2022 року (під цифрою 3) лейтенант поліції ОСОБА_3 фіксує сліди котіння транспортного засобу, будь-які сліди гальмування відсутні.
		Так як, на момент підписання договору про повну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року між позивачем та відповідачем не діяв Перелік №477, тому відповідальність настає в повному обсязі, згідно укладеного договору.
		Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року Позов ФО- ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником  задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ФО-П ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання ФО-П: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, заподіяну працівником у розмірі середнього заробітку в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп., який визначений у Наказі №14-К від 07.12.2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 .
		Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ФО-П ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання ФО-П: АДРЕСА_2 судові витрати на оплату судового збору 42 (сорок два) грн 94 коп.
		В іншій частині позовних вимог  відмовлено.
		Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26.12.2023 року у справі № 626/1067/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відшкодувати понесені судові витрати.
		На обґрунтування скарги вказав наступне. Відповідач 26.12.2023р, тобто запізно, надав докази на спростування доводів позову, тому суд першої інстанції з мотивів порушення вимог щодо рівності сторін перед судом не мав їх брати до уваги.
		Наявними у справі доказами підтверджується розмір завданої позивачу майнової шкоди та вина відповідача у її заподіянні, тому відповідно до п. 1 та 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП відповідач підлягає матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди,
		Суд першої інстанції помилився у своїх висновках, про те, що позивач не мав правових підстав для укладання з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність.
		Відповідно до Додатку № 1 Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» визначений Перелік актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У п.362вказаного Додатку зазначено про Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» (із наступними змінами).
		У межах вказаного Указу Президії Верховної Ради СРСР у п. 11 зазначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
		Як наслідок,Перелік,що бувДодатком №1до постановиДержкомпраці СРСРта СекретаріатуВЦРПС від28.12.1977р.№447/24(зізмінами тадоповненнями,внесеними постановоюДержкомпраці СРСРта СекретаріатуВЦРПС від14.09.1981року №259/16-59),перестав застосовуватисьна територіїУкраїни.Тому,під часукладення договорівпро повнуматеріальну відповідальністьварто керуватисьстаттею 135-1Кодексу законівпро працюУкраїни,у якійзазначено,що письмовийдоговір проповну матеріальнувідповідальність можебути укладенопідприємством,установою,організацією зпрацівником,який досягвісімнадцятирічного вікута: 1.займає посадуабо виконуєроботу,безпосередньо пов`язануіз зберіганням,обробкою,продажем (відпуском),перевезенням абовикористанням упроцесі виробництвапереданих йомуцінностей.Перелік такихпосад іробіт,а такожтиповий договірпро повнуіндивідуальну матеріальнувідповідальність затверджуютьсяв порядку,встановленому КабінетомМіністрів України(станомна сьогоднітакий Перелікпосад,який затвердженийКабінетом МіністрівУкраїни -відсутній); 2. виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
		Отже, у зв`язку із відсутністю, станом на сьогодні, затвердженого переліку посад і робіт з якими підприємство, установа, організації може укласти договір про повну (індивідуальну) матеріальну відповідальність, роботодавцю не заборонено самостійно визначати такі категорії працівників (з урахуванням умов, встановлених статтею 135-1 КЗпП України) у локальному документі (наказі, погодженому з трудовим колективом або профспілкою), правилах внутрішнього трудового розпорядку, колективному договорі) з якими можливо укласти договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 
		Проте, надалі, опісля затвердження Переліку таких посад і робіт, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність Кабінетом Міністрів України роботодавцю слід привести у відповідність свій наявний перелік посад та робіт до вказаного затвердженого переліку Кабінетом Міністрів України. 
		Тому суд помилково не взяв до уваги доданий до позову належний доказ - копію договору про повну матеріальну відповідальність відповідача  працівника, в якому за ним було закріплено автомобіль.
		   У відзиві на скаргу представник відповідача ОСОБА_2  адвокат Билим О.М. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду  без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Вказав, що посилання у доводах скарги на те, що суд прийняв докази з порушенням ст. 83 ЦПК України є хибним, оскільки у заяві про часткове визнання позовних вимог від 23.08.2023 року, копія якого була направлена на адресу позивача, у додатках була копія постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка з відміткою  чинна була отримана із інформаційно-пошукової системи Закон Онлайн, тобто даний доказ є публічно доступний. 
		   Посилання скаржника на порушення судом норма матеріального права також є помилковим, оскільки Міністерство економіки України листом № 4706-05/152-07 від 07.12.2023 року повідомило, що постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 № 447/24 «Про затвердження Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» - діє на території України відповідно до постанови ВП України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
		   Суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що оскільки посада водія не входить до вищевказаного Переліку посад, відповідач, який був прийнятий на посаду водія за Наказом № 14-К від 07.12.2021 ФОП ОСОБА_1 , - не підлягає повної матеріальної відповідальності, як це передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України. Тому укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 не має юридичної сили і не може бути підставою для повної матеріальної відповідальності. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 січня 2018 року у справі № 743/641/15-ц (провадження № 61-679св18), від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17 (провадження № 61-1146св19).
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. 
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи скарги та аргументи відзиву на скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
		1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Наведеним вимогам рішення суду відповідає.
		Частково задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.
		Матеріалами справи підтверджується, що ДТП за участю водія ОСОБА_2 сталася під час виконання ним трудових обов`язків, а саме перевезення товару (молоко знежирене охолоджене), що також не заперечується відповідачем по справі.
		Згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи за №14 від 14.03.2023 року заподіяно збитку власнику майна автомобіля DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 713 142,80 грн.
		Згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи за №15 від 14.03.2023 року заподіяно збитку власнику майна напівпричепа Pollini P-3-SP-115105, номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 1 089 814,90 грн.
		Згідно товарно-транспортної накладної №ИП-20221225/001 від 25.12.2022 року, та видаткової накладної ОСОБА_2 перевозилось молоко знежирене охолоджене в кількості 24,575 тон на загальну суму 216 309,15 грн.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року № 14, за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.
		Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року, що був позивачем укладений із водієм ОСОБА_2 , не має юридичної сили і не може бути підставою для його матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди, оскільки такий договір можна укладати тільки із працівниками визначених категорій. Факт укладення із працівником договору про повну матеріальну відповідальність, сам по собі не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.
		Повна матеріальна відповідальність Працівника складає в його обов`язку компенсувати спричинений Адміністрації пряму дійсну шкоду в повному розмірі (п. 1.3 Договору).
		Разом з тим, відповідно до Переліку посад і робіт № 447/24 посада водія не належить до посад, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.
		Отже, посада водія не входить до Переліку № 447/24 і такі трудові функції не передбачають таких дій як забезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Не передбачають вони і дій, пов`язаних зі збереженням транспортного засобу, який використовує водій під час перевезення вантажу. (висновки Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц , від 28 липня 2021 року у справі № 524/2050/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17).
		Крім того суд також звертає увагу, що до матеріалів справи не надано посадової інструкції водія ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд не має можливості перевірити, які трудові обов`язки були покладені на відповідача.
		Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що будь-які роботи, передбачені Переліком № 447/24, були включені до трудової функції/трудових обов`язків відповідача.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 552/2002/18 (провадження № 61-16369св19) про відшкодування майнової шкоди вказав: «Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року № 686/12599/17 (провадження № 61-46213св18) вказано: «Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій форму тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним».
		Таким чином, суди вирішуючи спори про відшкодування шкоди перевіряють договори про повну матеріальну відповідальність на відповідність вимогам закону та у випадках встановлення невідповідності не беруть їх до уваги як юридичні факти або ж вказують про їх недійсність у мотивувальній частині судових рішень.
		Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року, що укладений із водієм ОСОБА_2 , не має юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди, оскільки такий договір можна укладати тільки із працівниками визначених категорій. Факт укладення із працівником договору про повну матеріальну відповідальність, сам по собі не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.
		Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 не належить до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між сторонами Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року юридичної сили не має.
		Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
		Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 не належить до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між сторонами Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року юридичної сили не має.
		   Отже позивачем доведено суду, що відповідачем по справі при виконанні трудових обов`язків, йому було завдано матеріальну шкоду з вини відповідача, але не доведено, що відповідач є працівником який несе повну матеріальну відповідальність.
		При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
		Позивач позов визнав частково у розмірі середнього заробітку в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп., який визначений у Наказі №14-К від 07.12.2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 , інші відомості про суми заробітку відповідача у справі відсутні, а отже суд позбавлений можливості здійснити контр розрахунок.
		Виходячи з викладеного, з урахуванням представленим у справі доказам, у їх сукупності та того, що позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_2 , є працівником який несе повну матеріальну відповідальність, суд вважає за необхідне даний позов задовольнити частково в межах визнаних позовних вимог у розмірі середнього заробітку в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп., який визначений у Наказі №14-К від 07.12.2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 .
		   Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовуються, виходячи з наступного.
		   Апелянт не оспорює обґрунтованість встановлених судом обставин справи щодо факту та розміру завданої відповідачем внаслідок ДТП матеріальної шкоди, про доведеність необережної вини відповідача у її завданні під виконання трудових обов`язків, а лише заперечує проти висновків суду про те, що у даному випадку на відповідача не пошиються норми закону про повну матеріальну відповідальність, 
		   Наведені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення про її доводів підтверджуються матеріалами справи та нормами цивільного процесуального і матеріального права.
		Колегія суддів погоджується з тим, що укладений між сторонами Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 року не має юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача у повному розмірі заподіяної шкоди, оскільки відповідач не належить до тієї категорії працівників, які за своїми посадовими обов`язками відповідає за збереження товарно-матеріальних цінностей при їх отриманні та транспортуванні, що є ознакою посади експедитора, а не водія автомобіля. Позивач всупереч свого процесуального обов`язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідних доказів, що з відповідачем був укладений трудовий договір на виконання роботи саме на таких умовах, посадової інструкції, в якій зазначені такі посадові обов`язки відповідача, - до суду не надав. 
		Суд першої інстанції також правильно вважав, що Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 № 447/24 «Про затвердження Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» - діє на території України відповідно до Постанови Верховного Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», яка Законом України «Про дерадянізацію законодавства України» від 07.05.2022 року за №2215-ІХ не скасована. Чинна Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» дотепер передбачає, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Інший підхід до тлумачення вказаних нормах актів не відповідає принципу правової визначеності та верховенству права, а тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.
		З огляду на це факт укладення із відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність не має юридичної сили та не є підставою для покладення на нього матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України. Посада відповідача як водія та робота, яку він виконував на день ДТП за своїми посадовими обов`язками не належить до посад, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, наведені з цього приводу аргументи скарги є помилковими.
		   Наведене свідчить, що суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що оскільки посада водія не входить до вищевказаного Переліку посад, відповідач, який був прийнятий на посаду водія за Наказом № 14-К від 07.12.2021 ФОП ОСОБА_1 , - не підлягає повної матеріальної відповідальності, як це передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України. Тому укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність від 01.10.2022 не має юридичної сили і не може бути підставою для повної матеріальної відповідальності. При цьому суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано застосував релевантні за обставинами справи правові висновки, які були висловлені у постановах КЦС Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 552/2002/18 (провадження № 61-16369св19), від 29 червня 2021 року № 686/12599/17 (провадження № 61-46213св18) про те, що договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій форму тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним».
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доводи скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду не спростували.
		На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
		Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1  адвоката Луговського Юрія В`ячеславовича залишити без задоволення.
		Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року по справі № 626/1067/23 - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст судового рішення складений 02 серпня 2024 року.
		   Головуючий                            В.Б. Яцина.
		 Судді колегії                            І.В. Бурлака.                            
		Ю.М .Мальований.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...