Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4922/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2024. Зареєстровано: 06.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/958/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100000878

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/4922/24
		                               Номер провадження: 1-кп/336/958/2024
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 серпня 2024 року м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
		за участю сторін: прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62024080100000878 від 09.02.2024 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горбаків, Гощанського району, Рівненської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, утриманців немає, військовослужбовця за мобілізацією, який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		27.10.2023 наказом №307 командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , звання солдат, та останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє в теперішній час.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
		Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
		Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
		03.11.2023 солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , який дислокувався біля населеного пункту АДРЕСА_3 .
		При цьому, поважних причин для самовільного залишення місця служби, солдат ОСОБА_4 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», 03.11.2023, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби без поважних причин, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , який дислокувався біля населеного пункту АДРЕСА_3 , після чого службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд до 22.04.2024 року, коли був доставлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленомуобвинуваченні визнавповністю тапідтвердив обставинивикладені вобвинувальному акті,пояснив суду,що улистопаді 2023покинув місцедислокування в населеному пункті Червоний Яр Пологівського району Запорізької області. З якої причини покинув службу  сказати не може. У квітні 2024 року його затримали. Цей час він працював неофіційно на будівництві. Заходів для повернення до місця несення служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв. У вчиненому розкаюється, засуджує свої дії.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За згодою всіх учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів: допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
		При цьому суд роз`яснив сторонам, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.
		За таких обставин суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
		Метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного.
		Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин.
		Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.
		Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах введеного в Україні воєнного стану, є військовослужбовцем, має зареєстроване та постійне місце проживання, утриманців немає, за місцем несення служби характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд доходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Суд при призначенні покарання також виходить із положень ст.50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з ситуації, яка існує у країні, на думку суду, поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України та інших військових формувань, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим. Суд вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої, ухилення від виконання покладених на військовослужбовця обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.
		З огляду на зазначені обставини, суд не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_4 положення статей 75 та 69 КК України.
		Крім того, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23.04.2024 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
		ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, в умовах воєнного стану, враховуючи особу обвинуваченого, суд не знаходить підстав для скасування або зміни раніше обраного судом щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У зв`язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого, для забезпечення його належної процесуальної поведінки та для запобігання ризиків, що продовжують існувати.
		Враховуючи те,що згідноз ухвалоюслідчого суддіКомунарського районногосуду м.Запоріжжя від23.04.2024(справа№ 333/3844/24,провадження №1-кс/333/1284/24),відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,то строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 23.04.2024, тобто з моменту фактичного затримання.
		Цивільний позов не заявлявся.
		В даному кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.
		Керуючись ст. 65 КК України, ст.ст. 349, 368, 373- 376 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 23.04.2024 року. 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 період знаходження в місцях попереднього ув`язнення з часу затримання 23.04.2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Обвинувачений та захисник мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...