Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/1560/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2024. Зареєстровано: 06.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/766/2397/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024230000000023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/1560/24
		н/п 1-кп/766/2397/24
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.08.2024 року м. Херсон
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області в складі: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю секретаря: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 05.01.2024 під №12024230000000023 за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Повозочне Північноказахстанської області, громадянина рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рф, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,  
		- у вчиненні кримінального правопорушення, 
		передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Цюрупинськ, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_3 ,   
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, 
		передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		В умовах міжнародного збройного конфлікту значна частина Херсонської області, починаючи з 24.02.2022, у тому числі м. Херсон з 01.03.2024 по 11.11.2024, перебувала під контролем регулярних з`єднань та підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними військових радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації, зокрема із залученням військовослужбовців національної гвардії рф (далі по тексту - внг рф), які входили до складу допоміжного пункту управління 50 окрема бригада оперативного призначення (військова частина НОМЕР_1 , далі - 50 оброп) та федеральної служби безпеки рф (діла - фсб).
		У березні-жовтні 2022 року з метою досягнення основної мети щодо широкомасштабних нападів на цивільне населення, невстановленими досудовим розслідуванням військовими рф та представниками інших силових структур, за підтримки вищого керівництва рф в захоплених приміщеннях державних органів і установ м. Херсона та області організовано місця для нелегального ув`язнення, катування та жорсткого поводження з цивільними особами, вчинення іншого фізичного і психологічного тиску з метою одержання інформації про проукраїнських активістів, противників окупаційної влади та подальшого схилення вищевказаних осіб до співпраці з державою-агресором. 
		Так у період з 01.03.2022 по 03.03.2022 (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) невстановлені військовослужбовці регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , захопили та встановили свій контроль над приміщенням Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області), що не було обумовлено воєнною необхідністю, а здійснено виключно з метою нелегального ув`язнення, застосування фізичного насильства та катування цивільного населення Херсонської області для отримання відомостей, що цікавили окупаційну владу та військових рф.
		У подальшому, але не раніше березня-жовтня 2022 року (більш точний час та дату досудовим розслідування не встановлено), невстановлені особи з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади рф залучили до реалізації спільного плану військовослужбовця 50 оброп  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якому в іншому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. 
		ОСОБА_5  та ОСОБА_6  відкрито носили автоматичну зброю, формений одяг та спорядження, які приналежні військовим рф, тобто відповідно до ст. ст. 43, 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі по тексту - Протокол І) були комбатантами зобов`язаними додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройного конфлікту. 
		Як наслідок  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  за попередньою змовою між собою та з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями рф, перебуваючи в окупованому м. Херсоні, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Женевської конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту - Конвенція) та ст. 11, ч. 2 ст. 51, 75 Протоколу І затримували та ув`язнювали цивільних осіб у приміщенні ГУНП в Херсонській області за адресою: АДРЕСА_4, застосовуючи до них жорстоке поводження, катування, з подальшою відмовою визнати таке позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування цих осіб з метою залишення їх без законодавчого захисту протягом тривалого періоду часу. 
		1. Так 15.06.2024 о другій половині дня (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) військовослужбовці збройних формувань рф за попередньою змовою з громадянином України   ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Херсоні поблизу блокпосту на Миколаївському шосе в районі магазину «Брейн» затримали  ОСОБА_7 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився підж час окупації під владою сторони конфлікту (рф). У той же день потерпілого перевезено та ув`язнено в одній з камер у приміщенні ГУНП в Херсонській області за адресою: АДРЕСА_4 , де він нелегально утримувався до 19.06.2022. 
		16.06.2022 (більш точний час не встановлено) громадянин України  ОСОБА_6  застосував до  ОСОБА_7  психологічне та фізичне насильство, а саме: надягнув потерпілому мішок на голову для його дезорієнтації у приміщенні, заламав за спину праву руку та здійснив конвоювання до одного з кабінетів ГУНП в Херсонській області. Перебуваючи у цьому приміщенні військовослужбовець внг рф  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  за попередньою змовою між собою та двома невстановленими військовими рф, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, не менше однієї години поспіль проводили допит ОСОБА_7 з метою схилити його до співпраці з окупаційною владою, а також надати неправдиву інформацію про допомогу Збройним силам України. У той момент, коли потерпілий не відповідав на поставлені питання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також відмовлявся від співпраці, двоє невстановлених військових рф застосовували до потерпілого ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення не менше 10 ударів кулаками з лівої і правої сторони по ниркам. 
		Після застосування фізичного насильства медична допомога потерпілому не надавалась, що є грубим порушенням п. «а» ст. 3 Конвенції в частині заборони жорстокого поводження з особою. 
		У період ув`язнення ОСОБА_7 перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров`ю, але не мав можливості вільно залишити місце утримання, чим військовослужбовець внг рф ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та інші невстановлені військові рф порушили вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 79 Конвенції та ст. ст. 11, 75 Протоколу І. Потерпілого ОСОБА_7 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах непридатних для тривалого перебування людини, його обмежували у наданні їжі та води, потерпілому заборонялось відвідувати вбиральню, що зумовлювало здійснення біологічних потреб безпосередньо у приміщенні, в якому він утримувався. 
		Лише 19.06.2022 (більш точний час не встановлено) громадянином України ОСОБА_6 та іншими військовослужбовцями рф звільнено з місця нелегального ув`язнення потерпілого ОСОБА_7 без надання йому будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення. 
		 
		2. 26.07.2022 близько 11:00 години (більш точний час не встановлено) не менше двадцяти невстановлених військовослужбовців рф за попередньою змовою з  ОСОБА_6  прибули за адресою: АДРЕСА_5 , будучи озброєними вогнепальною зброєю, погрожуючи застосуванням фізичного насильства у разі непокори, без складання процесуальних документів, затримали (нелегально ув`язнили) потерпілих  ОСОБА_8  та  ОСОБА_9 , які у складі Збройних сил чи інших збройних формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не приймали, тобто були особами, які підпадають під захист ст. 4 Конвенції, як громадяни України, котрі не беруть активної участі у бойових діях та опинилися підж час окупації під владою сторони конфлікту (рф). У той де день потерпілих перевезено та ув`язнено в одній із камер у приміщенні ГУНП в Херсонській області за адресою: АДРЕСА_4 , де вони нелегально утримувались до 05.08.2022. 
		У період ув`язнення ОСОБА_8 та ОСОБА_8 перебували в умовах, що загрожували їх життю та здоров`ю, але не мали можливості вільно залишати місце утримання, чим ОСОБА_6 та інші невстановлені військові рф порушили вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 79 Конвенції та ст. ст. 11, 75 Протоколу І. Потерпілих постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах непридатних для тривалого перебування людини, їх обмежували у наданні їжі та води, ночували на бетонній підлозі, заборонялось відвідувати вбиральню, що зумовлювало здійснення біологічних потреб безпосередньо у приміщенні, в якому вони утримувались.
		05.08.2022 (більш точний час не встановлено) військовослужбовцями потерпілих переміщено до місця несвободи, що знаходилось у захопленій будівлі ІТТ №1 за адресою: АДРЕСА_6 , де вони утримувались до 25.09.2022. 
		Отже військовослужбовець внг рф ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими військовими рф вчинили жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_7 , що виражалось у нелюдяному поводженні (утримання в камері непристосованій до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (надягання мішка на голову для дезорієнтації в приміщенні), а ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф вчинив жорстоке поводження з цивільними особами ОСОБА_8 та ОСОБА_8 , що виражалось у нелюдяному поводженні (утримання в камері непристосованій до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води) нелегально ув`язненому потерпілому, тобто у вчиненні катування останнього; а також вчинили інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув`язненні цивільної особи, яка перебуває під захистом, чим грубо порушили ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції, ч. 2 ст. 51, ст. 75 Додаткового протоколу І Конвенції. 
		 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого  ОСОБА_5  за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб. 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого  ОСОБА_6  за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб. 
		 
		ІI. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинувачених, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 02.02.2024 було призначено підготовче судове засідання.
		Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 20.02.2024, 14.03.2024, 28.03.2024.
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачені повідомлялися про судовий розгляд кримінального провадження стосовно них та мали можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.
		Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не скористались. 
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 438 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
		Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинувачених, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачені були обізнані щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.
		Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		 
		Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинувачених.
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 28.03.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024230000000023 від 05.01.2024 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 19.04.2024 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
		Разом з цим, за період часу з 02.02.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 05.08.2024, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
		За час судового розгляду обвинувачені могли визначитися з провадженням проти них, та усвідомлюючи, що у них виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінили свою процесуальну поведінку та продовжили подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розжгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		IV. Позиція сторін кримінального провадження.
		Прокурор під час судових дебатів висловила позицію, щодо повної доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину. Просила визнати обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України, з урахуванням правил визначених ст. 29 КК України.
		Захисник просила суд ухвалити вирок на підставі досліджених судом доказах. 
		 
		V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2024 (справа №487/73/24, н/п №1-кс/487/493/24), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
		Вина ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні поставлених їм у провину протиправнихж дій, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказах, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		1. Показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який дав суду пояснив, що станом на початок окупації м. Херсона в березні 2022 року працював рятувальником в Державній службі з надзвичайних ситуацій, а тому навіть у червні місяці 2022 року виїжджали на виклики про пожежі. Так 15.06.2022 приблизно після 12:00 години повертались з с. Чорнобаївка назад з виклику в частину по Миколаївському шосе, де в районі магазину «Брейн» був розташований блокпост окупаційних військ. Розпізнавальних знаків на військових не було, але єдине що вказувало на окупаційні війська - це прапор рф. Їх автомобіль було зупинено для перевірки документів та телефонів, під час якої в його телефоні виявили скріншот з позначеннями блокпостів в м. Херсоні. Напарників відпустили, а його відвели в бік від місця зупинки, а хвилин за 15 після того за ним приїхав інший автомобіль, в якому також були озброєні військові. Йому одягнули кайданки на руки та мішок на голову, посадили в автомобіль. Їхали хвилин 20, як він зрозумів більше для того, щоб він не зміг зорієнтуватись куди саме везуть і якою дорогою. Коли нарешті прибули на місце, то почув звук залізних воріт, які відчиняли. 
		Коли вивели з машини, то повели до якогось приміщення, в яке доводилось спускатись вниз, а також був специфічний запах, тому і зробив висновок, що то підвальне приміщення. Крім того йому наказували піднімати ноги і попереджали про сходи. Мішок з голови заборонили знімати, проте він все одно зняв його та зміг роздивитись місце утримання - це була невелика кімната у підвальному приміщенні, де на стелажі був формений одяг поліцейських України. На його питання про туалет дали пляшку і повідомили, що це і є туалет. В камері постійно горіла одна лампочка, вікна не було, брудно, тому взагалі не можливо було зрозуміти яка пора доби. Годували за весь час лише один раз, але й ця їжа була дуже низької якості.
		Для допиту його переводили в інше приміщення, де його допитували чи передавав він кудись дані про військових рф в Херсоні. Під час всіх допитів один чоловік стояв перед ним, інший позаду. Перед першим допитом перевіряли кармани, а коли заперечив проти того, що допомагав Збройним силам України, то йому чоловік, який був позаду наніс удар по нирках, від чого він знепритомнів. І взагалі удари, якщо і наносились, то саме чоловіком, який стояв позаду.
		Його повернули до камери, куди приходив начебто лікар, щоб взяти аналізи на інфекцію, який паличкою поводив у нього в носі, після чого його свідомість стала «як в тумані» і цей стан тримався ще певний час навіть після звільнення. 
		Потім його ще раз виводили на допит і питали про інформацію в телефоні, брали відбитки пальців. На допити виводили в кайданках і шапці на голові, проте під час третього допиту він зміг зняти шапку та побачив обличчя ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були без балаклав. 
		Коли його все ж таки відпустили, то в шапці та кайданках знову певний час возили по місту, а потім повернули телефон і зняли шапку, сказали йти. Він зрозумів, що його висадили десь по АДРЕСА_7 , звідки він пішов до своєї частини. Там вже йому казали що він був у полоні днів 5. Вже вдома, розказуючи брату про побачене та умови, дійшли висновку, що то було приміщення АДРЕСА_4 . 
		Зауважив, що у складі Збройних Сил України жодного дня не перебував, як і не мав жодного виду озброєння. 
		Потерпілий ОСОБА_7 впізнав фото із зображенням ОСОБА_6 як особи, яка здійснювала затримання, доставку до місця утримання та був присутнім під час допитів, де наносили тілесні ушкодження (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.10.2023). Також потерпілий ОСОБА_7 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, який був присутнім під час допитів, де наносили тілесні ушкодження, а також ставив питання (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.10.2023).
		Під час проведення слідчого експерименту, про що складено протокол проведення слідчого експерименту від 13.11.2023 з відеозаписом до нього, потерпілий ОСОБА_7 продемонстрував в камері підвального приміщення ГУНП в АДРЕСА_4 ) наступне.
		 
		На території ГУНП в Херсонській області потерпілий зазначив, що його привезли на автомобілі до місця утримання і з-під пакету на голові він зміг розгледіти бруківку на землі. Перебуваючи у дворі вказав на наявність сходів та вказав на вхід до підвального приміщення. Зауважив, що під час конвоювання його військовими рф він при вході в будівлю спускався сходами вниз, після чого були ще сходи у більшій кількості. Спустившись до підвального приміщення потерпілий провів прямо у дверний отвір, після чого звернув ліворуч по коридору, зазначивши, що вкаже на камеру, де його утримували, що визначив, бо під час конвоювання переступав через труби, які виступали підпорками для закритих дверей до камер утримання. Пройшовши до кінця коридору потерпілий вказав на камеру з правої сторони, зазначивши що у вказаній камері його утримували також. Крім того потерпілий показав камеру, де військові набирали воду. Потерпілому було запропоновано показати кімнату, де проводили допити, на що він провів коридором до входу до сходів та при вході до коридору звернув ліворуч, пройшовши до кімнати вказав на прохід до кімнати з лівої сторони, на яку і вказав як на ту, де проводились допити і тут же йому наносили тілесні ушкодження. В цьому ж приміщенні він зміг побачити обличчя військових рф без балаклав. 
		2. Показаннями потерпілої  ОСОБА_8 , яка суду пояснила таке. До початку повномасштабного вторгнення вона працювала в громадській організації, яка займалась військовополоненими, тому після 24.02.2022 усвідомлювала, що військові рф можуть її шукати. З урахуванням цієї обставини з сестрою ОСОБА_12 та батьками переїхали жити в будинок знайомих по АДРЕСА_5 . 
		26.07.2022 приблизно об 11:00 годині (батьків вдома не було) до них на подвір`я зайшла група з військових рф зі зброєю, якась частина була одягнута в тактичний одяг, хтось в цивільний. З одним з «відвідувачів» вона зустрілась поглядами і встигла свій телефон заховати, проте телефон сестри і батьків залишився у вільному доступі. Їм з сестрою наказали сісти на диван і чекати. Вона попросила води, але їй сказали, що потерпить. Всі присутні були в балаклавах. І першим питанням було, де її племінник ОСОБА_13 - син сестри ОСОБА_14 , на що вони повідомили, що після 24.02.2022 жодного разу його не бачили і з ним не спілкувались. Оскільки будинок, де вони жили належав хлопцю з « ІНФОРМАЦІЯ_3 », то військові рф знайшли там формений одяг, при цьому обшукали весь будинок. 
		Вони дали їй шапку і наказали надягнути її на голову. Їх з сестрою вивели на вулицю, де було припарковано декілька автомобілів без розпізнавальних знаків. Вона попросила її не катувати, а просто вбити, проте їх десь повезли у невідомому напрямку. Зробила висновок, що возили по центру міста, бо їхали не дуже довго і заїхали у двір, куди відкривали залізні ворота. Їх з сестрою стали спускати десь вниз, де відчувався запах цвілі, тому дійшла висновку, що то підвал. Людина , яка її супроводжувала після того як завели в кімнату - стягнула з неї шапку і штовхнула всередину, вона побачила його обличчя і він пригрозив, що розстріляє її. Ця ж людина приймала участь в обшуку будинку і він же конвоював їх до ГУНП, постійно штовхав в спину, поводив себе грубо. Вона спитала де туалет, на що він жбурнув їй відро. Вже пізніше зрозуміла, що їх привезли до приміщення ГУНП в Херсонській області, бо там був формений одяг поліцейських.
		27.07.2022 їх з сестрою повели десь по коридору та в іншій кімнаті відібрали відбитки пальців, там побачили прапор рф. У них питали за татуювання, проте повірили «на слово», що у них їх немає і не перевіряли. Кормили один раз на добу і їжа була дуже низької якості. Перебували в ГУНП в Херсонській області до 05.08.2022, як таких допитів не проводили - просто спілкувались і тиснули морально. Направляли в їх сторону автомати, забороняли рухатись. Умови утримання були жахливі, оскільки ані можливості прийняти душ не було, як і були відсутні жодні засоби гігієни. Спали на дерев`яних піддонах, на які накидали куртки поліцейських. В ГУНП їх з сестрою утримували в одній камері, коли ж перевезли до ІТТ, то там вже тримали в різних приміщеннях. 
		 
		Жодних процесуальних документів щодо їх затримання не складали, як і не зазначали про підстави затримання. Основним питанням було - де племінник. 
		Потерпіла ОСОБА_9  підтвердила достовірність показань ОСОБА_8 , доповнивши її показання тим, що обшук в будинку проводили біля двох годин. Спитали їх дійсну адресу і вірогідно туди когось також відправили для проведення обшуку. Вона також бачила обличчя чоловіка, який їх конвоював, він же і жбурнув в них відром на питання про туалет. Потім їх з сестрою перевезли до ІТТ, де утримували до 25.09.2022. Дійсно фізичну силу до них не застосовували, просто тиснули морально. Погрожували під час затримування, направляли на них з сестрою зброю. Коли перебували по вул. Лютеранській, то чула і крики інших людей. 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2023 потерпіла ОСОБА_17 впізнала фото із зображенням ОСОБА_6 як особи, яка здійснювала їх з ОСОБА_18 затримання з подальшим супроводом до місця ув`язнення. ОСОБА_19 впізнала фото із зображенням ОСОБА_6 як особи, яка здійснювала їх з ОСОБА_12 затримання з подальшим супроводом до місця ув`язнення (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2023).
		3. Іншими доказами на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є:
		- протокол огляду місця події з фототаблицею до нього від 28.12.2022, відповідно до змісту якого оглянуто ділянку місцевості, на якій знаходиться Головне управління національної поліції в Херсонській області, розташоване за адресою: АДРЕСА_4. При огляді будівлі з вул. Лютеранської встановлено, що вхід до будівлі п`ятиповерхової здійснюється через металопластикові двері та ролети, який на момент огляду в положенні зачинено, який має пошкодження. Крім того виявлено пошкодження трьох металопластикових вікон на першому поверсі. Вхід на територію здійснюється через металеві ворота та зліва від яких металева хвіртка, яка на момент огляду відчинена. Справа від входу на території знаходиться п`яти поверхова будівля з цегляними стінами та металопластиковими вікнами, в якій виявлено на другому поверсі пошкодження вікон, а саме: пошкодження скла та віконних рам. При подальшому огляді встановлено, що з тильної сторони вказаної території знаходяться автомобільні бокси, які на момент огляду відчинені та пошкоджені дерев`яні ворота до приміщень. 
		- протокол огляду місяця події від 03.01.2023 з фототаблицею, згідно якого місцем огляду являється підвальне приміщення, яке знаходиться на території АДРЕСА_4 ), яке складається з одного коридору та п`яти приміщень. При огляді приміщення встановлено, що порядок речей у приміщенні порушено. Так у приміщеннях зазначеного підвалу виявлено значна кількість ліпких стрічок, стяжок, ліжка, письмові зазначення імен, що в цілому створює переконання в тому, що вказане приміщення було обладнано та використовувалось для незаконного утримання людей, щодо яких вірогідно застосовувались заходи впливу за допомогою вилучених під час огляду предметів. 
		- протокол огляду місяця події від 04.01.2023 з фототаблицею, згідно якого оглянуто приміщення головного корпусу ГУНП в Херсонській області, а саме: приміщення ради ветеранів МВС України та музею МВС України. У вестибюлі ліворуч від входу знаходяться накидані на купу меблі, серед яких на підлозі виявлено порожні упаковки від добового раціону харчування армії рф. Також на дверях виявлено напис: «без разрешения не входить! Расположение Вагнер!» Крім того виявлено та вилучено значну кількість предметів, які свідчать про перебування у вказаному приміщенні представників окупаційної влади та військовослужбовців рф.
		- на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України встановлено документ, який підтверджує особу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, мобільний телефон, які перебували у користуванні, посаду. Так надано відомості з «СПО СК: АС «российский паспорт», відповідно до яких ОСОБА_5 народився у с. Повозочне Північно-Казахстанскої області. Станом на 24.11.2022 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		- протокол огляду від 01.11.2023 з додатком у виді компакт-диску зі збереженою інформацією, відповідно до якого за участі спеціаліста оглянуто загальнодоступну інформаційно-телекомунікаційну систему соціальну мережу «Вконтакте», де виявлено профіль зареєстрований на ім`я « ОСОБА_20 », яка містить фото із зображенням одного й того самого чоловіка, в тому числі наявні і фото у військовій формі, які свідчать про його приналежність до збройних сил рф. Вказані фото були збережені на оптичний диск. 
		- висновок експерта від 10.01.2023 №СЕ-19/111-23/61070-ФП, за яким на фотографіях: копії на видачу паспорту на ім`я « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженец Северо-Казахстанская обл., Сергеевский Северо -Казахстанская обл. с. Повозочное, зарегестрирован по адресу (остання адреса реєстрації): 24.11.2022 Ростовская обл., Ростов-на-Дону, Халтуринский (фотозображення знаходиться на 1 та 4 аркушах), у рапорті Відділу протидії Кіберзлочинам в Херсонській області Департаменту Кіберполіції Національної поліції України (фотозображення особи знаходиться на 7 аркуші рапорту), фотозображення особи які отримано під час проведення огляду сторінок соціальної мережі «http://vk.com» які мають відповідні назви: 1) «fOZtnnB6irE.jpg» (особа у формі, у центральній частині фотозображення); 2) «pzif_M6FTJo.jpg» (особа чоловічої статі в формі з правої сторони); 3) «фото1.jpg» (особа чоловічої статі з лівої сторони) зображена одна й та сама особа. 
		- на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України встановлено відомості щодо ОСОБА_6 , зокрема анкетні дані та матеріали, що характеризують його особу. Так серед іншого надано відомості з Державної міграційної служби України, відповідно до якої « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Цюрупинськ, Херсонської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ». Наявне фото із зображенням ОСОБА_6 
		- протокол огляду від 02.11.2023 з додатком у виді компакт-диску зі збереженою інформацією, за яким за участю спеціаліста оглянуто загальнодоступну інформаційно-телекомунікаційну систему соціальну мережу «Вконтакте», де виявлено профіль зареєстрований на імя « ОСОБА_24 », яка містить фото із зображенням одного й того самого чоловіка, зазначено дату народження - 23.04.1991. З метою збереження отриманих даних та недопущення видалення інформації з мережі Інтернет здійснено збереження відповідних даних на оптичний диск.
		 
		VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		Вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 врахуванню з метою подальшої оцінки протиправності дій останніх підлягають наступні норми міжнародного права. 
		Відповідно до ст. ст. 43, 44 Протоколу І Збройні  сили   сторони, що  перебуває  в   конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи,  відповідальної перед цією стороною  за  поведінку  своїх  підлеглих,  навіть якщо ця сторона представлена урядом  чи  властями, не   визнаними   супротивною стороною. Такі    збройні  сили  підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі,  яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм   міжнародного   права, застосовуваних  у  період  збройних конфліктів. Особи,  які  входять  до  складу збройних сил сторони,  що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного  персоналу,  про який ідеться  у  статті  33  Третьої  конвенції,  є комбатантами,  тобто вони мають право брати безпосередню участь  у воєнних діях. Щоразу, коли сторона, яка перебуває в конфлікті, включає у свої   збройні   сили   напіввоєнну   організацію   або   озброєну організацію, що забезпечує охорону порядку, вона повідомляє про це інші сторони, що перебувають у конфлікті.  
		Будь-який комбатант, як це визначено у  ст. 43,  який потрапляє під владу супротивної сторони, є військовополоненим. Хоча всі комбатанти зобов`язані  додержувати норм міжнародного права,  застосовуваного в період збройних конфліктів, порушення цих норм не позбавляє комбатанта  його  права  вважатися комбатантом або,  якщо він підпадає під владу супротивної сторони, його права вважатися  військовополоненим,  за  винятком  випадків, передбачених у пунктах 3 і 4. Для сприяння посиленню захисту  цивільного  населення  від наслідків  воєнних  дій комбатанти зобов`язані відрізняти себе від цивільного населення в той час,  коли вони беруть участь у  нападі або  у  воєнній  операції,  що  є  підготовкою до нападу.  Однак у зв`язку з  тим,  що  під  час  збройних  конфліктів  бувають  такі ситуації,  коли  через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення,  він зберігає  свій статус  комбатанта  за  умови,  що  в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю: a) під час кожного воєнного зіткнення, і  b) в той час,  коли він перебуває на виду у противника в ході розгортання в бойові порядки, що передують початку нападу, в якому він повинен взяти участь. Дії, що  відповідають вимогам цього пункту,  не розглядаються як віроломні в значенні статті 37, пункт 1 b. Комбатант,  який  підпадає під владу супротивної сторони в той час,  коли він не виконує вимог, викладених у другій  фразі пункту 3, позбавляється права вважатися військовополоненим, проте йому надається захист,  рівноцінний у всіх відношеннях тому,  який надається військовополоненим згідно з Третьою  конвенцією і  цим  Протоколом.  Такий  захист  включає  захист, рівноцінний  тому,  який  надається  військовополоненим  згідно  з Третьою  конвенцією,  в разі якщо така особа передається до суду й несе покарання за будь-які правопорушення, які вона вчинила. Будь-який комбатант,  який потрапляє під владу супротивної сторони,  якщо він не бере участі в нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до  нападу,  не  втрачає  свого  права  вважатися комбатантом і військовополоненим через вчинені ним раніше дії. Дана стаття не завдає шкоди праву будь-якої особи вважатися військовополоненим відповідно до статті 4 Третьої конвенції. Дана стаття не має на меті змінити загальноприйняту практику держав щодо носіння форменого одягу комбатантами, включеними до складу одягнених у форму озброєних підрозділів регулярних військ сторони, що перебуває в конфлікті. На доповнення до категорій осіб, зазначених у ст. 13 Першої і Другої конвенцій, всі особи із складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, як це визначено у ст. 43 цього Протоколу, мають право на захист згідно з цими Конвенціями, якщо вони поранені або хворі, або стосовно до Другої конвенції, якщо вони зазнали корабельної аварії на морі або в інших водах. 
		За правилами ст. 11 Протоколу І Фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров`я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі.
		Зокрема,  забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх згодою: a) фізичним каліцтвам; b) медичним чи науковим експериментам; c) видаленню тканин чи органів для пересадки; за винятком тих випадків, коли такі дії є виправданими згідно з 
		умовами, передбаченими пунктом 1.
		Цивільне  населення  й  окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх  обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи 
		загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		 
		Цивільні особи  користуються  захистом,  передбаченим  цим розділом,  за  винятком  окремих випадків і на такий період,  поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях. Напади   невибіркового  характеру  заборонено.  До  нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх.
		Серед  інших  належить  вважати  невибірковими  такі  види нападів:  a) напад  шляхом  бомбардування будь-якими  методами   або засобами,  при  якому  як  єдиний воєнний об`єкт розглядається ряд явно пов`язаних один з одним і  розрізнюваних  воєнних  об`єктів, розміщених у місті,  у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об`єкти; і b) напад,  котрий,  як  можна очікувати,  попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам,  або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти. Заборонено напади на цивільне  населення  або  на  окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії, 
		сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57. 
		За правилами ст. 75 Протоколу І тією  мірою,  якою  їх  торкається ситуація,  зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами,  які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно  з  Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці,  заснованої на ознаках   раси,   кольору  шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану,  народження  чи  іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи,  честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені  й  будуть  залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії,  незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та  психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над  людською  гідністю,  зокрема,  принижуюче  й образливе   поводження, примус  до  проституції  чи  непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; і e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Будь-яка  особа,  що  піддається  арешту,  затриманню  або інтернуванню за дії,  пов`язані зі збройним конфліктом,  має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини  вжиття таких  заходів,  за  винятком  випадків  арешту  або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути  звільнені  у найкоротший  строк  і в будь-якому разі,  як тільки обставини,  що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними. Жінки, свобода яких обмежується з причин, пов`язаних із збройним конфліктом, утримуються в приміщеннях, відокремлених від приміщень для чоловіків. Вони перебувають під безпосереднім наглядом жінок. Однак у випадках, коли затримуються чи інтернуються сім`ї, їх, за можливості, розміщують в одному й тому самому місці й утримують як окремі сім`ї.
		Особи, які піддаються арешту, затриманню чи інтернуванню з причин,  пов`язаних зі збройним конфліктом, користуються захистом, передбаченим   цією   статтею,   до   їх остаточного  звільнення, репатріації  чи  влаштування  навіть  після  закінчення  збройного конфлікту. Щоб  уникнути будь-якого сумніву щодо переслідування осіб, які звинувачуються у вчиненні  воєнних  злочинів  або  у  злочинах проти людства, та суду над ними, застосовуються такі принципи: a) особи,  які  звинувачуються  в  таких  злочинах,   повинні переслідуватися  й  передаватися до суду згідно із чинними нормами міжнародного права; і b) будь-які особи, які не користуються сприятливим обходженням згідно з Конвенціями і цим Протоколом, користуються обходженням, передбаченим цією статтею, незалежно від того, є чи не є злочини, в яких їх звинувачують, серйозним порушенням Конвенцій і цього Протоколу.
		Жодне з положень цієї статті не може бути використане як таке, що обмежує будь-яке інше сприятливіше положення, що надає особам, про які йдеться в пункті 1, більший захист згідно з будь-якими застосовуваними нормами міжнародного права. 
		Відповідно до ст. 3 Конвенції у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення: 1. З особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Статтею 27 Конвенції визначено, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань. Проте сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
		Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей. Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей (ст. ст. 31, 32 Конвенції). Сторони конфлікту можуть інтернувати осіб, що перебувають під захистом, лише згідно з положеннями статей 41, 42, 43, 68 та 78 (ст. 79 Конвенції). Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно (ст. 147 Конвенції).
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_1 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілих, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачені діяли під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачених винними у пред`явленому їм обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинувачених (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		Таким чином, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інкримінованому їм злочині, кваліфікація їх дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
		 
		VI. Призначення покарання.
		При призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, мотиви та обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, суд розцінює вчинення вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28), тоді як інші обставини, які обтяжують покарання органом досудового розслідування встановлено не було. При визначені виду та міри покарання суд також враховує особу ОСОБА_6 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, 
		Призначаючи обвинуваченим покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченими злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченим необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинувачених та у подальшому буде достатнім для попередження вчинення ними нових злочинів.
		 
		VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Частиною 2 ст. 122 КПК України визначено, що залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України. При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України  у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Разом із цим, з обвинуваченого підлягають стягненню не будь-які витрати на залучення експерта, а лише ті, які пов`язані із доказуванням обставин скоєння особою кримінального правопорушення, зокрема передбачених ст. 91 КПК України.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КК України, до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відносяться вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України), тобто витрат, пов`язаних із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державою певним суб`єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчинення злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.
		В ході досудового розслідування даного кримінального провадження було проведено експертне дослідження №320 від 23.10.2023, яка стороною обвинувачення на підтвердження інкримінованих обвинуваченим правопорушень не надавалась. Загальні витрати на проведення даної експертизи склали 451,68 гривень, проте останні з обвинувачених в силу викладеного вище стягнуті не можуть бути, а тому мають бути віднесені на рахунок держави. 
		У свою чергу саме з ОСОБА_5 на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта, висновок якого покладено саме в основу його обвинувачення.
		Керуючись ст. ст. 118-124, 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -  
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		?Строк відбування призначеного  ОСОБА_5  покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
		?Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2024 залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		* Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 9 087 (дев`яти тисяч вісімдесяти семи) гривень 36 (тридцяти шести) копійок.
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 438 КК України та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		?Строк відбування призначеного  ОСОБА_6 покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
		?Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2024 залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		 
		* Витрати на залучення експерта в розмірі 451 гривні 68 копійок - віднести на рахунок держави. 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень. 
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. 
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...