Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/5855/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 07.08.2024. Зареєстровано: 07.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2024.
Дата набрання законної сили: 07.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/636/1061/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226290000165

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________
		  Справа № 636/5855/24  Провадження № 1-кп/636/1061/24
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 серпня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024226290000165, яке внесене 06.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченого
		ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Гракове Чугуївського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -, 
		у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		До суду надійшов обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України. 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі - рф), а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі - зс рф) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 90 діб.
		Неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено, останнього разу згідно Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України № 3684-ІХ від 08.05.2024, з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 на 90 діб.
		Так громадянин України ОСОБА_2 після вторгнення зс рф на територію України, а саме з 15.03.2022 по липень 2022 року, перебуваючи на території с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, публічно закликав невизначене коло осіб до підтримки рішень та дій держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. Зокрема, ОСОБА_2 в період окупації с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області, а саме: в першій половині березня та в другій половині липня 2022 року (точного часу в ході встановлення досудового розслідування встановити не виявилось можливим), перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України та висловлювався про те, що росія «звільняє» місцевих мешканців, а ЗСУ наносить удари по своїй території. Далі, в травні 2022 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 висловлював подяку військовослужбовцям зс рф за те, що вони прийшли «звільнити» місцевих мешканців.
		Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-1 КК України, а саме у публічному запереченні громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
		До обвинувального акту додані: заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; розписка підозрюваного та захисника про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; матеріали досудового розслідування, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.
		Приймаючи до уваги викладене, суд умисні дії  ОСОБА_2  кваліфікує за ч. 1 ст. 111-1 КК України як публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
		Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування підозрюваний  ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності. Підозрюваний ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідженням доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		При призначенні покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, враховує відомості про особу обвинуваченого: раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг та заяв на нього не надходило. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, передбаченою статтею 66 КК України і встановленою органом досудового розслідування, суд визнає щире каяття. 
		Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, досудовим розслідуванням не встановлено.
		Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, враховуючи, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд дійшов висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 111-1 КК України в межах санкції даної частини статті у вигляді заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		Кримінальним правопорушення матеріальної шкоди не завдано. Речові докази відсутні. Витрати на залучення експертів відсутні.
		Запобіжний захід до обвинуваченому не обирався та підстав його обрання суд не вбачає.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язану із наданням публічних послуг, строком на 10 (десять) років.
		Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім підстав розгляду провадження за відсутності учасників згідно ч. 2 ст. 302 КПК України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...