Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2439/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2024. Зареєстровано: 07.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2024.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.07.2024 року          м.Дніпро         Справа №  904/2439/23
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
		суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
		при секретарі судового засідання: Жолудєв А.О.
		 
		Представники сторін:
		від скаржника: Чоха Костянтин Олексійович (в залі суду) - Довіреність
		від позивача: Підлужний Василь Михайлович (в залі суду) - ордер
		від позивача: Селін Денис (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР голова ГО
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/2439/23
		за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", м.Дніпро
		до відповідача-1 Дніпровської міської ради, м. Дніпро
		до відповідача-2 Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
		про визнання незаконним та скасування п.2 рішення від 21.09.2022 №67/27, припинення права постійного користування на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
		 
		Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 11.05.2023 до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради про (з урахуванням уточненої позовної заяви):                                    
		1) визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2022 №67/27 "Про передачу земельної ділянки по пр. Слобожанському в районі буд. 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР для будівництва багатофункціонального спорткомплексу; 
		2) припинити право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради; 
		3) скасувати державну реєстрацію за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48381596); 
		4) зобов`язати КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради повернути земельну ділянку площею 5,6044 га з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. 
		Також позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати по сплату судового збору у сумі 8 052,00 грн.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23 задоволено частково позов Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до відповідача-1 Дніпровської міської ради, до відповідача-2 Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування п.2 рішення від 21.09.2022 №67/27, припинення права постійного користування на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		Визнано незаконним та скасувати п.2 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2022 №67/27 "Про передачу земельної ділянки по пр. Слобожанському в районі буд. 118 (Індустріальний район) у постійне користування Комунальному підприємству "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.
		Припинено право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га за Комунальним підприємством "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради.
		Зобов`язано Комунальне підприємство "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради повернути земельну ділянку площею 5,6044 га з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.           
		Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" 4 026, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		Стягнуто з Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради на користь Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" 4 026, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що в  м. Дніпро по просп. Слобожанському у районі будинку №118 розташований Парк Дружби Народів. На території цього парку розташована ділянка площею 5,6044 г кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 (далі - земельна ділянка) що є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, (далі - відповідач-1) та передана у постійне користування Комунальному підприємству Дніпровський спортивно-видовищний центр Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2, КП ДСВЦ ДМР) для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.
		Право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість). 
		Судом встановлено, що спірне Рішення Дніпровської міської ради № 67/27 "Про передачу земельної ділянки по проспекту Слобожанському 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР, код ЄДРПОУ 25518364, для будівництва багатофункціонального комплексу" стосується навколишнього природного середовища, а тому громадські організації, враховуючи приписи Орхуської конвенції, мають право на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.  
		Згідно з Генеральним планом м. Дніпро, затвердженим  рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 за №2/17 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є рекреаційною зоною зелених насаджень загального користування. Відповідно до схеми зонування територія, на якій розміщена земельна ділянка є ландшафтна-рекреаційною зоною Р-3-2 (зона розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків).  Згідно з Пояснювальною запискою про внесення змін до плану зонування території міста (зонінг) метою організації рекреаційної зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків Р-3-2 є збереження природних особливостей ландшафту, створенні умов для відпочинку населення з максимальним виявленням особливостей ландшафту і мінімальним впливом на природне середовище.  
		Відповідно до оскаржуваного Рішення Дніпровської міської ради №67/27 "Про передачу земельної ділянки по проспекту Слобожанському 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР, код ЄДРПОУ 25518364, для будівництва багатофункціонального комплексу" передбачає ряд заходів, що мають вплив на навколишнє середовище, а саме збільшення дефіциту зелених насаджень, що підтверджується Пояснювальною запискою до Рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпра": Згідно таблиці 8.1 ДБН Б.2.2-12:2019 потреба в зелених насадженнях загальноміського значення для населення м. Дніпро складає 1455,12 га, виходячи з розрахункової чисельності населення 1010,5 тис. осіб та нормативу 14,4 м2/людину. На даний час, згідно листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2019 №6/24-33, в місті зелені насадження загального користування займають площу біля 856,47 га. На розрахунковий строк дефіцит зелених насадженнях загального користування становить біля 1455,12-856,47-598,65 га. 
		Таким чином, приймаючи до уваги у сукупності всі вищенаведені обставини та положення законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Дніпровська міська рада повинна була відмовити у наданні такого дозволу КП "ДСВЦ" ДМР для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.  На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції визнав п.2 рішення №67/27 21.09.2022 Дніпровської міської ради таким, що не відповідає та порушує вимоги чинного законодавства України.
		Враховуючи мету, зазначену в Пояснювальній записці про внесення змін до плану зонування території міста (зонінг), а саме збереження природних особливостей ландшафту, створення умов для відпочинку населення з максимальним виявленням особливостей ландшафту і мінімальним впливом на природне середовище та предмет укладеного договору № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних робіт, суд приходить до висновку про доведеність факту нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером  1210100000:04:233:0090 КП "ДСВЦ" ДМР, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Комунальне підприємство "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради повернути земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 підлягають задоволенню. 
		Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48381596) суд першої інстанції з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" дійшов висновку,  що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
		 
		Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у  справі №904/2439/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		Узагальнення доводів апеляційної скарги:
		 
		Апеляційні скарги обґрунтовані наступним:
		Апелянт зазначає, що твердження Громадської організації, що подання до суду позову у цій справі було обумовлено саме «право/охоронюваний законом інтерес за захистом якого звернулась Організація з даним позовом, є правом/охоронюваним інтересом її членів, а також жителів відповідної території. Враховуючи положення статуту Громадської організації, а також положень Орхуської конвенції та практики Верховного Суду, громадська організація має право звертатись для захисту порушених прав та інтересів» - не може сприйматися як здійснення організацією своїх повноважень, оскільки до позовної заяви не було долучено будь-якої інформації про звернення до Позивача її членів або інших мешканців міста щодо здійснення певних дій для захисту порушених прав та інтересів.
		Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон «Про громадські об`єднання» не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів.
		Ефективний спосіб захисту має бути таким, який відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		У даній справі Громадська організація подала позов задля захисту прав та інтересів своїх членів та інших осіб, а також з метою захисту їх суспільних, зокрема, екологічних інтересів. Позивачем вказується: «Зелені зони є важливим елементом міського середовища, оскільки забезпечують чисте повітря та позитивно впливають на здоров`я мешканців,- у тому числі і на членів громадської організації».
		Зазначає, що відсутні будь-які правові підстави для звернення громадської організації до суду з цим позовом в інтересах суспільства, а також не вбачається обставин, які б свідчили про уповноваження Позивача діяти в інтересах мешканців міста, оскільки таке право прямо не передбачене нормами законодавства.
		Виникає необхідність з`ясування права та інтереси кого саме з членів громадської організації представляє Позивач та яким чином відбувалось звернення до керівних органів та вирішення питання стосовно необхідності подання позовної заяви за захистом прав та інтересів членів громадської організації у судовому порядку. Також, необхідно звернути увагу Суду, що матеріали позовної заяви та додані до неї документи не містять будь-якої інформації, що б мала змогу встановити кого саме з членів Громадської організації представляє Позивач.
		У позовній заяві не зазначено хто з членів громадської організації потребує судового захисту, яким чином вони звертались до громадської організації, що є Позивачем та чи взагалі звертались, не вказано за захистом яких прав та інтересів член (члени) організації звернулись, не долучено належних доказів таких звернень та порушення прав заявників тощо.
		Крім того, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для прийняття до розгляду додатково подані докази, що надійшли до суду разом з відповіддю на відзив щодо звернень громадян до Позивача з метою захисту та представництва.
		Позивачем, всупереч наведеним нормам, не долучено до матеріалів позовної заяви 'будь-які докази звернень певних осіб, що б надали змогу встановити наявність права Позивача на звернення до суду за захистом їх прав та інтересів, не заявлено відповідних клопотань 10 щодо неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою, не долучено до відповіді на відзив клопотання про поважність причин, що стали підставою для долучення додатково поданих доказів по справі з порущенням норм процесуального права, що у своїй сукупності призводить до необхідності залищення таких доказів без розгляду. З огляду на зазначене, керуючись нормами процесуального права, Позивачем жодним чином не доведено право на звернення до суду за захистом екологічних прав та інтересів . їх членів та інших осіб, а позовна заява не має належного обґрунтування та ґрунтується виключно на міркуваннях Позивача.
		Громадська організація не довела, що має право на звернення до суду в інтересах своїх членів, а останні потребують такого захисту. Відсутність у Позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.
		Зазначає, що матеріали судової справи не містять будь-якої інформації стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 належить до території парка Дружби.
		Твердження суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка з кадастровим 1210100000:04:233:0090 «розташована на території Парку Дружби Народів» не відповідає дійсності, зокрема, через технічні підстави - земельній ділянці під територією парку Дружби присвоєно кадастровий номер 1210100000:04:233:0035. Зазначені кадастрові номери земельних ділянок (1210100000:04:233:0090 та 1210100000:04:233:0035) є дійсними, не скасовані та не припинені, а отже вказані земельні ділянки є самостійними об`єктами цивільних прав.
		Включення територій та об`єктів екомережі до відповідних переліків здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Станом на час розгляду даної справи, пропозицій щодо переліку територій для формування екологічної мережі м. Дніпра органами місцевого самоврядування не надавалось. Рішення Дніпровської міської ради щодо включення територій та об`єктів екомережі м. Дніпра до відповідних переліків схеми розташування екологічної мережі Дніпропетровської області, що затверджена рішенням Дніпропетровської' обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VII не приймалися.
		Крім того, за інформацією Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в даних інформаційної бази містобудівного кадастру відсутня інформація щодо документу, що засвідчує участь в прийнятті рішення для резервування земельних ділянок на території м. Дніпра для формування екологічної мережі Дніпропетровської області відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/УІІ, яким було затверджено Проект екомережі.
		Зважаючи на вищезазначене, відсутні правові підстави для відношення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 до Слобожанської екомережі міста Дніпро у зв`язку з відсутність сформованої та затвердженої схеми сформованої екологічної мережі на території міста Дніпро відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VІІ.
		Оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради від 21.09.2022 № 67/27 передано Комунальному підприємству "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради земельну ділянку (план земельної ділянки додається), площею 5,6044 га (кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), у постійне користування для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по просп. Слобожанському в районі буд. № 118 за рахунок земель не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту). Таким чином, будівництво багатофункціонального спорткомплексу передбачене положеннями чинного законодавства на земельній ділянці з категорією: землі рекреаційного призначення; вид використання: ' для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Жодних порушень норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення Дніпровською міською радою допущено не було.
		Зазначає, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, а правокористувачем згідно оскаржуваного рішення міської ради є Комунальне підприємство «Дніпровський спортивно-видовищний центр» Дніпровської міської ради.
		Проте, долучений до матеріалів позовної заяви договір № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних робіт укладений між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баглій-ХІ». Відсутнє жодне погодження, затвердження чи візування вказаного договору власником чи правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, що б надало змогу суду першої інстанції дійти до висновку «про доведеність факту нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 КП «ДСВЦ» ДМР».
		З огляду на вищезазначене, договір № 501-ПР/21 про виконання проектно- вишукувальних робіт укладений між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баглій-ХІ» є неналежним доказом по справі та не повинен був братися судом першої інстанції до розгляду, оскільки не стосуються предмета доказування.
		Крім того, висновок суду першої інстанції щодо того, що договір № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних свідчить про нецільове використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 Відповідачем-2, а саме КП «ДСВЦ» ДМР є припущенням.
		Дніпровська міська рада вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі № 904/2439/23 підлягає скасуванню, так як винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, позовні вимоги Громадської організації «ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ» є безпідставними та необгрунтованими, права та інтереси не порушено, а тому позовна заява була задоволена неправомірним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі № 904/2439/23 ухваленим без встановлення фактичних обставин по справі, що є підставою для скасування рішення суду.
		 
		Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
		 
		Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 по справі №904/2439/23 залишити без задоволення, а рішення без змін.
		 
		Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
		 
		Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 8 325 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23.
		До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.04.2024 об 11:00 год.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2024 на 12:00 год.
		23.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
		 
		В м. Дніпро по просп. Слобожанському у районі будинку №118 розташований Парк Дружби Народів. На території цього парку розташована ділянка площею 5,6044 г кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 (далі - земельна ділянка) що є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, (далі - відповідач-1) та передана у постійне користування Комунальному підприємству Дніпровський спортивно-видовищний центр Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2, КП ДСВЦ ДМР) для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.
		Цільове призначення земельної ділянки: Землі рекреаційного призначення.
		Відповідно до Генерального плану міста Дніпра територія на якій знаходиться земельна ділянка є зоною зелених насаджень загального користування.
		Відповідно до схеми зонування територія на якій розміщена земельна ділянка є ландшафтно-рекреаційною зоною (Р), (Р-3-2 - зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків).
		Земельна ділянка віднесена до ключових територій екомережі міста Дніпра Слабожанська екомережа.
		22 грудня 2021 року Рішенням Дніпровської міської ради №419/14 надано Комунальному підприємству "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку 118. На підставі зазначеного вище рішення приватним підприємством "АЙЛАНТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.
		24 листопада 2021 року Рішенням Дніпровської міської ради №94/12 "Про припинення процедури ліквідації Комунального підприємства "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердження Статуту у новій редакції назву юридичної особи КП "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради змінено на КП "Дніпровський спортивно видовищний центр" Дніпровської міської ради. 
		21 вересня 2022 року Рішенням Дніпровської міської ради №67/27 (далі - рішення 67/27) за результатами розгляду вищезазначеного проекту землеустрою:
		1) Зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Дніпровської міської ради; 
		2) Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ПП "АЙЛАНТ", та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано Комунальному підприємству "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 25518364, земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), у постійне користування для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку 118 за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту); 
		3) Віднесено земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 за основним цільовим призначенням до категорії "Землі рекреаційного призначення".
		03 листопада 2022 року на підставі вказаного вище рішення, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Ординською Оленою Вячеславівною було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 5,6044 гa з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському у районі буд. 118.
		Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулась до господарського суду із позовом про: 
		1) визнання незаконним та скасування п.2 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2022 №67/27 "Про передачу земельної ділянки по пр. Слобожанському в районі буд. 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР для будівництва багатофункціонального спорткомплексу; 
		2) припинення права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради; 
		3) скасування державної реєстрації за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48381596); 
		4) зобов`язання КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради повернути земельну ділянку площею 5,6044 га з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
		 
		Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
		Колегія суддів зауважує, що підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову".
		Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи колегія суддів самостійно перевіряє доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надає відповідну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).
		Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно частин 1,2 та статті 4 Господарського процесуального кодексу України:
		1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		3. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Отже, особи, які наділені правом на звернення до суду, поділяються на такі дві групи: особи, які звертаються до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів й, відповідно, мають як матеріально-правову, так і процесуальну заінтересованість у конкретному результаті розгляду справи, займають процесуальне становище позивача; особи, які звертаються до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, заінтересованість яких має суто процесуальний характер й процесуальне становище яких за загальним правилом є відмінним від процесуального становища позивача.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
		Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, тому він має довести (а суд - встановити), що йому належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитися у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
		Відповідно до пункту "и" частини першої статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен громадянин України має право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
		Згідно зі статтею 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
		Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
		Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІУ, тому її приписи відповідно до статті 9 Конституції України є правовими нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
		Сторони цієї конвенції визнали, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, а також зобов`язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.
		Згідно зі статтею 1 Орхуської конвенції з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї конвенції.
		У розумінні цієї конвенції "громадськість" означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; "зацікавлена громадськість" означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі (пункти 4, 5 статті 2).
		Відповідно до пункту 9 статті 3 Орхуської конвенції у межах відповідних положень цієї конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.
		У пункті 2 статті 9 Орхуської конвенції врегульовано, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче. Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції.
		Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища (пункт 3 статті 9 Орхуської конвенції).
		У пункті 4 статті 9 Орхуської конвенції наголошено, що процедури, згадані в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов`язаними з непомірно великими витратами.
		Отже, відповідно до Орхуської конвенції представники зацікавленої громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
		Аналіз приписів Орхуської конвенції дає змогу виокремити кілька чинників, що не повинні враховуватися під час визначення наявності інтересу у справі про охорону довкілля (відповідно і при визначенні наявності чи відсутності права на позов): 1) кількісні, оскільки у розумінні конвенції громадськість означає об`єднання, організацію, групу осіб, а також одну чи більше фізичних або юридичних осіб; 2) територіальна, національна чи інша належність, оскільки конвенція надає можливість громадськості на доступ до правосуддя з питань довкілля без дискримінації за певними ознаками.
		Порушення приписів нормативно-правових актів у сфері навколишнього середовища може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.
		Пунктом 2.1. Статуту ГО "Платформа Громадський Контроль"  (далі за текстом - Статут( визначено, що метою організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобіганню та припиненню корупційних правопорушень, поновленню та захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, усуненню причин і наслідків вчинення корупційних  діянь: слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства; виявлення причин та наслідків проявів порушення вимог чинного законодавства та інформування про такі факти правоохоронних органів та органів контролю; захист соціальних, економічних, екологічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших прав та інтересів членів ОРГАНІЗАЦІЇ, споживачів товарів і послуг та інших осіб в органах державної влади, місцевого самоврядування, у національних і міжнародних судах.
		        Громадська організація "Платформа Громадський контроль" входить, згідно   пункту 1 наказу  Міністерства екології та природних ресурсів України № 407 від 30.11.2018р. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" та на підставі протоколу Установчих зборів з формування' до складу Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України (далі - Громадська рада) (т.2 а.с. 76-79)
		Для реалізації мети та завдань, відповідно до Статуту, Громадська організація згідно п.2.4 Статуту, в тому числі, має право:
		-          Виступати учасником цивільно - правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
		-          пред`являти і захищати права та законні інтереси своїх членів та інших осіб у державних органах, органах місцевого самоврядування, національних і міжнародних судах, у той час звертатися з позовами до суду з метою їх захисту (т.1 а.с. 27-40).
		У рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2013 від 28.11.2013 Конституційний Суд України зазначив, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
		Відповідно до п. 2.5 Статуту , з метою досягнення мети організації, а також реалізації завдань, за рішенням голови Правління можуть створитися внутрішні структурні координаційні утворення ОРГАНІЗАЦІЇ - Платформи, які не є відокремленими підрозділами ОРГАНІЗАЦІЇ. Платформи утворюються за певними сферами чи напрямами діяльності ОРГАНІЗАЦІЇ. У рішенні голови Правління може зазначатись назва платформи, напрям чи сфера діяльності певної платформи, а також може бути визначено координатора та дійсних чи асоційованих членів ОРГАНІЗАЦІЇ, які входять до складу платформи
		Рішенням Голови правління  Громадської організації "Платформа Громадський контроль"     № 3105/23 від 01.05.2023р. " … Про створення внутрішнього координаційного утворення Платформи Асоційованих членів ''Захист прав у сфері екології" за напрямом діяльності Організації у сфері захисту, збереження, відновлення довкілля та природних ресурсів, отриманні компенсації за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, життю та здоров`ю громадян.", Враховуючи систематичні усні та письмові звернення мешканців міста Дніпра до          Громадської Організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" що стосуються відведення для забудови зеленої зони на території Парку Дружби Народів поступила пропозиція по створенню Платформи "Захист прав у сфері екології" за напрямом діяльності Організації у сфері захисту, збереження, відновлення довкілля, раціонального використання природних ресурсів, отриманні компенсації за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, житло та здоров`ю громадян.
		Перевіривши інформацію за зверненнями мешканців та встановивши, що Рішенням           Дніпропетровської обласної ради "Про затвердження схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області" визначено ключові території екомережі міста Дніпра. Відповідно до даного рішення (його графічної частини) Парк Дружби народів віднесений до ключових територій екомережі міста Дніпра (Слобожанської екологічної мережі). Натомість Рішенням Дніпровської міської ради № 67/27: Затверджено проект землеустрою щодо відведення          земельної ділянки, розроблений ПП "АЙЛАНТ', та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано Комунальному підприємству "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 25518364,земельну ділянку площею           5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), у постійне користування для          будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському          в районі будинку 118 за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код          виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту).
		Керуючись пунктом 2.5 Статуту Громадської Організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ", відповідно до якого з мстою досягнення мети організації, а також реалізації завдань, за рішенням голови Правління можуть створюватися внутрішні структурні координаційні утворення ОРГАНІЗАЦІЇ - Платформи, які не є відокремленими підрозділами ОРГАНІЗАЦІЇ. Платформи утворюються за певними сферами чи напрямами діяльності ОРГАНІЗАЦІЇ…" було вирішено створити внутрішнє структурно-координаційне утворення за напрямом діяльності Організації у сфері захисту, збереження, відновлення довкілля та природних ресурсів, отриманні компенсації за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, житло та здоров`ю громадян, збереження ключових територій екологічної мережі Дніпропетровської області та раціонального, невиснажливого використання екомережі як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку України, охорони навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших Інтересів суспільства - Платформу Асоційованих членів "Захист прав у сфері екології" (п.1) Координатором Платформи Асоційованих членів "Захист прав у сфері екології" призначено Купрієнко Олександра Юрійовича (п.2) (т. 2 а.с. 67-68).
		Відповідно до протоколу 4/05/23 засідання Правління Громадської організації "Платформа Громадський контроль"   від 11.05.2022р. : "…Члени Правління, заслухавши доводи та аргументи Селіна Д. В., дішли до висновку про необхідність звернення до суду з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів Платформи Асоційованих членів "Захист прав у сфері екології" за напрямом діяльності Організації у сфері захисту, збереження, відновлення довкілля та природних ресурсів, отриманні компенсації за шкоду завдану навколишньому природному середовищу, життю та здоров`ю громадян, збереження ключових території екологічної мережі Дніпропетровської області та раціонального, невненажливого використання екимережі як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого.-екологічно-збалансованого розвитку України, охорони навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства…".
		З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що Громадська організація "Платформа Громадський контроль" є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції, КонституцІї України та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", а також відповідно до свого статуту, має право на захист у суді як власних екологічних інтересів, так і екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини і громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
		Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18), відповідно до яких Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство. Суди застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є позивач.
		Також у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 539/369/19 (провадження № 61-10863св19), Верховний Суд зробив висновок, що, відмовляючи у позові у цій справі, суди застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною.
		Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17 (провадження № К/9901/14908/19), від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 (провадження № К/9901/998/19, К/9901/68979/18), від 25 червня 2020 року у справі № 826/11374/15 (провадження № К/9901/7765/18), від 11 серпня 2020 року у справі № 821/837/17 (провадження № К/9901/43694/18, К/9901/43698/18), від 27 липня 2021 року у справі № 540/2450/18 (провадження № К/9901/23360/19), від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20 (провадження № К/9901/27778/21), від 24 листопада 2021 року у справі № 1340/3880/18 (провадження № К/9901/23507/19, К/9901/23384/19), на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
		Також у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 607/15910/15-а (провадження № К/9901/7735/18) зроблено висновок про те, що у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.
		У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 606/2381/15-а (провадження № К/9901/6918/18) також зазначено, що для вирішення питання про наявність порушеного права позивача, а відтак і права на судовий захист, визначальним є визначення належності позивача до відповідної територіальної громади.
		Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 326/1062/16-а (2-а/329/18/2017) (провадження № К/9901/48160/18), від 22 січня 2020 року у справі № 682/3063/18 (провадження № К/9901/22238/19), від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16) (провадження № К/9901/13855/18), від 12 жовтня 2020 року у справі № 9901/263/20 (провадження № П/9901/263/20), на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
		Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодксу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.  
		Оскільки апелянтом, як під час розгляду справи в судів першої інстанції,  так і в суді апеляційної інстанції не оспорювався то          й факт, що членами Громадської Організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" є саме мешканці територіальної громади м.Дніпра, Дніпровська міська рада позбавлена права заперечувати проти цієї обставини.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
		Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
		З урахуванням відсутності належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господаського процесвуального кодексу України доказів на спростування вищевстановлених обставин правомірності здійснення позивачем своєї природозахисної діяльності у відповідності до Орхуської конвенції, Конституції України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", колегія суддів вважає доведеним той факт, що Громадська Організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ", як громадська організація, до складу якої входять мешканці територіальної громади м.Дніпра, має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав щодо безпечного довкілля призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення, а доводи апеляційної скарги про те, що : " … Щодо відсутності порушеного права та інтересу Позивача …
		… відповідно до ст.13 ГПК України судочинство …
		… Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування…
		…Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ…
		… Ураховуючи вищезазначене, Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" звернулась з позовною заявою до суду оскільки "парк на якому планується здійснюватися будівництво є зеленою зоною загального користування. Тобто будь-який член громадської організації має право відвідувати цей парк. Здійснення будівництва без відповідності вимогам містобудівної документації та екологічним вимогам порушує права учасників громадської організації".
		Так, громадяни, України мають право на …
		…  твердження Громадської організації, що подання до суду позову у цій справі було обумовлено саме "право/охоронювапий законом інтерес за захистом якого звернулась Організація з даним позовом, є правом/охоронюваним інтересом її членів, а`також жителів відповідної території. Враховуючи положення статуту Громадської організації, а також положень Орхуської конвенції та практики Верховного Суду, громадська організація має право звертатись для захисту порушених прав та інтересів" - не може сприйматися як здійснення організацією своїх повноважень, оскільки до позовної заяви не було долучено будь-якої інформації про звернення до Позивача її членів або інших мешканців міста щодо здійснення певних дій для захисту порушених прав та інтересів.
		Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх.членів чи інших осіб Закон "Про громадські об`єднання" не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів….
		…Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/11511/18).
		Верховним Судом України свого часу неодноразово викладався правовий висновок (у справах №№ 6-20цс11, 6-32цс13, 6-55цс15, зокрема і в цій справі № 914/1128/16) щодо можливості захисту порушеного цивільного права чи інтересу і в спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16).
		Захисту підлягає виключно наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено Відповідачем.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).
		Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
		Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру- його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 22.01.2019 по справі № 912/1856/16).
		Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
		Узагальнюючи вищезазначене, можливо дійти до висновку, що ефективний спосіб захисту має бути таким, який відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		Слід відзначити, що статтею 53 ГПК України, яка …
		… У даній справі Громадська організація подала позов задля захисту прав та інтересів своїх членів та інших осіб, а також з метою захисту їх суспільних, зокрема, екологічних інтересів. Позивачем вказується: "Зелені зони є важливим елементом міського середовища, оскільки забезпечують чисте повітря та позитивно впливають на здоров`я мешканців,- у тому числі і на членів громадської організації".
		Варто зазначити, що відсутні будь-які правові підстави для звернення громадської організації до суду з цим позовом в інтересах суспільства, а також не вбачається обставин, які б свідчили про уповноваження Позивача діяти в інтересах мешканців міста, оскільки таке право прямо не передбачене нормами законодавства.
		Більше того, варто відзначити, що позови в інтересах суспільства (мешканців міста), відомі як асііо рориіагіз, загалом не характерні для правових систем країн Європи. Асііо рориіагіз має на увазі право кожного представляти скаргу без обов`язку довести, що відповідна норма безпосередньо зачіпає його права і свободи. Захист таких інтересів, репрезентованих громадськими організаціями, може надаватися як виняток. Українське законодавство не передбачає можливості подання позову в "інтересах правопорядку".
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19).
		Стосовно звернення до суду з даним позовом в інтересах членів ГО "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" необхідно зазначити, що особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 року у справі № 815/219/17 та від 31.03.2021 року у справі №640/21611/19.
		У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновків, що громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Тож, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.
		Вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати:
		-          статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;
		-          мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову;
		-          інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;
		-          чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;
		-          добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
		Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, з яких слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
		Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:…
		… Згідно статуту Громадської організації визначено, що метою є, зокрема, "...захист соціальних:, економічних:, екологічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших прав та інтересів членів Організації.." (пункт 2.1 Статуту).
		У той самий час, п. 3.1 Статуту визначено, що членство в Організації поділяється на дійсне та асоційоване.
		На підставі п. 3.7 Статуту, дійсний член Організації має право на захист своїх законних інтересів з боку Організації.
		Пунктом 3.8 Статуту визначено, що асоційований член Організації має право звертатись до органів Організації за допомогою у судовому захисті законних прав, інтересів і свобод людини і громадянина, що були порушені.
		З наведеного слідує необхідність з`ясування права та інтереси кого саме з членів громадської організації представляє Позивач та яким чином відбувалось звернення до керівних органів та вирішення питання стосовно необхідності подання позовної заяви за захистом прав та інтересів членів громадської організації у судовому порядку. Також, необхідно звернути увагу Суду, що матеріали позовної заяви та додані до неї документи не містять будь-якої інформації, що б мала змогу встановити кого саме з членів Громадської організації представляє Позивач.
		Як можна зрозуміти з обставин звернення Громадської організації з цим позовом до суду, останнього зумовило це зробити не стільки з виникненням спору (щодо оскарження рішення міської ради), скільки з метою відновлення законності. При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності.
		Тобто, звернення до суду за відсутності спору і безпосереднього порушення чиїхось прав чи інтересів, зокрема членів громадської організації, виключає і право на захист.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 по справі № 804/577/18. позивачем у якій також було Громадська організація "Платформа громадський контроль".
		Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а).
		Водночас, необхідно відзначити, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
		Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 19.12.2018 у справі №826/37/17 та від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19.
		З огляду на вищевикладене, у позовній заяві не зазначено хто з членів громадської організації потребує судового захисту, яким чином вони звертались до громадської організації, що є Позивачем та чи взагалі звертались, не вказано за захистом яких прав та інтересів член (члени) організації звернулись, не долучено належних доказів таких звернень та порушення прав заявників тощо….
		… Позивачем, всупереч наведеним нормам, не долучено до матеріалів позовної заяви 'будь-які докази звернень певних осіб, що б надали змогу встановити наявність права Позивача на звернення до суду за захистом їх прав та інтересів, не заявлено відповідних клопотань 10 щодо неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою, не долучено до відповіді на відзив клопотання про поважність причин, що стали підставою для долучення додатково поданих доказів по справі з порущенням норм процесуального права, що у своїй сукупності призводить до необхідності залищення таких доказів без розгляду. З огляду на зазначене, керуючись нормами процесуального права, Позивачем жодним чином не доведено право на звернення до суду за захистом екологічних прав та інтересів . їх членів та інших осіб, а позовна заява не має належного обґрунтування та ґрунтується виключно на міркуваннях Позивача.
		Крім того, наразі чинним законодавством не визначено правові підстави для звернення громадських організацій до суду за захистом екологічних інтересів або спільних інтересів територіальної громади, мешканців міста без жодних належних на те правових підстав, а саме без відповідних звернень з метою порушення зазначених питань певними членами організації або іншими особами, якщо зазначене відповідає статуту громадської організації'.
		Наголошення Позивачем лише на практику ЕСПЧ та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Орхуську Конвенцію та на позиції Верховного Суду відносно наявності права на звернення до суду, без належної аргументації їх застосовності до повноважень Громадської організації щодо захисту прав та інтересів членів та інших осіб при захисті екологічних інтересів та без належних доказів - не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням тверджень щодо наявності права звернення за судовим захистом в інтересах інших (третіх) осіб. '
		Таким чином, можливо дійти до висновку, що громадська організація не довела, що має право на звернення до суду в інтересах своїх членів, а останні потребують такого захисту. Відсутність у Позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, що було залишено поза увагою судом першої інстанції…" як такі, що носять декларативний характер, побудовані на концепції негативного доказу і не враховують сталу судову практику Верховного Суду в питанні порядку доведення порушення екологічних прав жителів відповідних муніципальних утворень. 
		Згідно із частиною другою статті 293 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до знищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Водночас згідно з екологічним законодавством припиненню в судовому порядку підлягає не лише діяльність, яка завдає шкоди довкіллю, а й діяльність, що здійснюється з порушенням його вимог.
		З урахуванням визначених позивачем підстав позову, колегія суддів зазначає, що публічний характер позовних вимог обумовлений не стільки порушенням вимог статті 293 ЦК України, скільки порушенням норм  конституційного та екологічного права, якими гарантовано право власності Українського народу на природні ресурси (стаття 13 Конституції України, стаття 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", законів "Про тваринний світ", ";Про Червону книгу України"), а також похідним від нього правом кожного на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів (пункт г частини першої статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
		Колегія суддів зауважує, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є Громадська організація "Платформа Громадський контроль".
		Колегія суддів апеляційного господарського суду у такому висновку керується тим, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому у питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав право позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадська організація, звертаючись до суду з позовом, покликаним на охорону навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією. Суд у такій категорії справ має зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, й у разі, якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі . Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 759/23414/20
		При цьому, колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване судове рішення у справі № 904/2439/23 прийняте місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/11511/18; №№ 6-20цс11, 6-32цс13, 6-55цс15, зокрема і в цій справі № 914/1128/16; від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16; від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18); Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19; від 22.01.2019 по справі № 912/1856/16, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, від 11.06.2020 по справі № 804/577/18, від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а, від 19.12.2018 у справі №826/37/17 та від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. 
		З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України , колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що  22 грудня 2021 року Рішенням Дніпровської міської ради №419/14 надано Комунальному підприємству "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку 118,на підставі якого, відповідно, приватним підприємством "АЙЛАНТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу; прийняття 24 листопада 2021 року Рішенням Дніпровської міської ради №94/12 "Про припинення процедури ліквідації Комунального підприємства "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердження Статуту у новій редакції назву юридичної особи КП "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради змінено на КП "Дніпровський спортивно видовищний центр" Дніпровської міської ради; прийняття 21 вересня 2022 року Рішенням Дніпровської міської ради №67/27 (далі - рішення 67/27), яким за результатами розгляду вищезазначеного проекту землеустрою: 1) Зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Дніпровської міської ради; 2) Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ПП "АЙЛАНТ", та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано Комунальному підприємству "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 25518364, земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090), у постійне користування для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку 118 за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту); 3) Віднесено земельну ділянку площею 5,6044 га кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 за основним цільовим призначенням до категорії "Землі рекреаційного призначення"; реєстрацією 03 листопада 2022 року на підставі вказаного вище рішення, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Ординською Оленою Вячеславівною було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 5,6044 гa з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському у районі буд. 118.
		Пунктом 1 рішення сесії Дніпровської міської ради XXIV скликання № 41/22 від 08.12.2004р. "Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові" затверджено перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові згідно додатку, до якого п.6.2 увійшов "Парк Дружби" (т.1 а.с. 90-93 або 169-172) відповідно до доданої схеми (т.1 а.с. 94 або 173).
		Колегія суддів, дослідивши письмові докази подані на підтвердження заявлених позовних вимог: кадастровий план земельної ділянки 1210100000:04:233:0090 (т.1 а.с. 110), графічну частину містобудівної документації від 21.03.2022р. № 17/31-438,  на якій зазначена земельна ділянка позначена з урахуванням назв вулиць   (т.1 а.с. 152) схему (т.1 а.с. 94 або 173), викопіювання з генерального плану міста (т.2 а.с. 190), викопіювання з генерального плану розвитку міста (т.2 а.с. 191), викопіювання з плану зонування (т. 2 .а.с 192), викопіювання з плану зонування м.Дніпро (т. 2 а.с. 193) встановила, що лінія меж земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 (т. 1 а.с. 110) від точки А до точки Б повністю відтворює лінію проїзду від проспекту Слобожанський між вулицями Архімеда та Блакитна, за виключенням ділянки, яка на кадастровому плані земельної ділянки 1210100000:04:233:0090 позначена як проспект Слобожанський 118 (1210100000:04:233:0084 (т.1 а.с. 110), на  генеральному плані має назву 7-3 ( т.1 а.с. 165), на витязі із схеми зонування територій, відповідно, назву  Г-6 (т.1 а.с. 167) . 
		Апелянтом не надано належних і допустимих в розумінні статей 76,77              Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того факту, що земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 територіально знаходиться в іншому місці, ніж земельна ділянка на якій розташовано "Парк Дружби"  (( т.1 а.с. 165), (т.1 а.с. 167), (т.1 а.с. 94 або 173).
		Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		Відповідно до тексту відзиву на позовну заяву: "  …  Так, міською радою, розглянувши лист КП "МК ЦАДС" ДМР від 01.12.2021 вх. № 36/7628, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 6,0000 га, з метою забезпечення оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва багато- функціонального спорткомплексу, ураховуючи абзац 5 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, керуючись чинним земельним законодавством України і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" було вирішено надати Комунальному підприємству "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 25518364, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по просп. Слобожанському в районі буд. № 118 (згідно заявлених графічних матеріалів).
		При опрацюванні зазначеного листа КП "МК ЦАДС" ДМР від 01.12.2021 вх. №36/7628 та підготовці проекту рішення було спрямовано звернення до Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення "земельної ділянки для проектування та будівництва багатофункціонального спорткомплексу по просп. Слобожанському в районі буд. № 118.
		Листом від 06.12.2021 № 4/16-3232 було надано інформацію, що матеріалами плану зонування території міста переважна частина зазначеної ділянки розташована в рекреаційній зоні розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків Р-3-2, незначна в торгівельніи зоні Г-6. 
		Розміщення спортивного комплексу в межах зазначених зон відноситься до допустимих видів використання, які потребують спеціального погодження.
		Було відзначено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру:
		-запитувана земельна ділянка розташована в межах Індустріального району міста;
		-ділянка розташована в межах території, які рішенням міської ради від 08.12.2004 №41/22 віднесено до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові (п.6.2-Парк Дружби)
		-відсутні відомості щодо наявності визначених червоних ліній вул. Збройної в районі зазначеної земельної ділянки;
		-земельна ділянка знаходиться в охоронних зонах напірної каналізації Д=300 мм., газопроводу середнього тиску Д=400 мм., високовольтних електрокабелів, які перетинають ділянку та проходять уздовж неї…" 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідач у відзиві на позовну заяву взагалі не оспорював факт знаходження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:233:0035,  1210100000:04:233:0090 територіально в межах "Парку Дружби" в зв`язку із чим встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи в частині того, що: - в м. Дніпро по просп. Слобожанському у районі будинку №118 розташований Парк Дружби Народів. На території цього парку розташована ділянка площею 5,6044 г кадастровий номер 1210100000:04:233:0090 (далі - земельна ділянка) що є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, (далі - відповідач-1) та передана у постійне користування Комунальному підприємству Дніпровський спортивно-видовищний центр Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2, КП ДСВЦ ДМР) для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.
		Цільове призначення земельної ділянки: Землі рекреаційного призначення.
		Відповідно до Генерального плану міста Дніпра територія на якій знаходиться земельна ділянка є зоною зелених насаджень загального користування.
		Відповідно до схеми зонування територія на якій розміщена земельна ділянка є ландшафтно-рекреаційною зоною (Р), (Р-3-2 - зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків).
		Земельна ділянка віднесена до ключових територій екомережі міста Дніпра Слабожанська екомережа.
		Згідно з Генеральним планом м. Дніпро, затвердженим  рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 за №2/17 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є рекреаційною зоною зелених насаджень загального користування.
		Відповідно до схеми зонування територія, на якій розміщена земельна ділянка є ландшафтна-рекреаційною зоною Р-3-2 (зона розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків). 
		Згідно з Пояснювальною запискою про внесення змін до плану зонування території міста (зонінг) метою організації рекреаційної зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків Р-3-2 є збереження природних особливостей ландшафту, створенні умов для відпочинку населення з максимальним виявленням особливостей ландшафту і мінімальним впливом на природне середовище
		Рішенням Обласної Дніпропетровської обласної ради № 176-8/VIІ від 24.03.2017 затверджено проект схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області. Так, відповідно до цього проекту, а саме схеми "Ключові території регіональної екомережі Дніпропетровської області. Місто Дніпро", земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є складовою Слобожанської екомережі.
		Визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а доводі апеляційної скарги в частині того, що : « …Віднесення спірної земельної ділянки до території парку Дружби.
		Рішенням міської ради від 08.12.2004 № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові» затверджено перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові у тому числі п.п. 6.2 Парк Дружби.
		Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.09.2007 № 182/19 (з урахуванням змін, внесених рішенням від 19.09.2008 № 166/36) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 90,5831 га (кадастровий номер: 1210100000:04:233:0035) по просп. Газети «Правда» (дійсна назва - проспект Слобожанський). Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка віднесена до території парку Дружба та її адреса місця розташування: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 1.
		У подальшому, з метою приведення переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові (або їх меж), у відповідність до визначених меж землекористування було прийнято рішення Дніпровської міської ради від 22.12.2021 № 421/14, яким внесено зміни до рішення ДМР від 08.12.2004 № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові» (зі змінами), а саме уточнено межі земельної ділянки згідно з підпунктом 6.2 Парк Дружби відповідно до наявної землевпорядної документації.
		Проте, в оскаржуваному рішення суду зазначено наступне: «В м. Дніпро по просп. Слобожанському у районі будинку №118 розташований Парк Дружби Народів. На території цього парку розташована ділянка площею 5,6044 г кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, що є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, (далі - відповідач-1) та передана у постійне користування Комунальному підприємству Дніпровський спортивно-видовищний центр Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2, КП ДСВЦ ДМР) для будівництва багатофункціонального спорткомплексу».
		Необхідно зазначити, що матеріали судової справи не містять будь-якої інформації стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 належить до території парка Дружби.
		Так, земельна ділянка, що надана на праві постійного користування оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради має кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, загальною площею 5.6044 га (адреса місце розташування: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 118).
		Земельна ділянка на якій розташований та котра відведена під парк Дружба має кадастровий номер 1210100000:04:233:0035, а загальна площа становить 90.5831 (адреса місце розташування: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 1).
		Відповідно Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
		Відповідно до статті Стаття 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Узагальнюючи вищевикладене, можливо дійти до висновку, що твердження суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка з кадастровим 1210100000:04:233:0090 «розташована на території Парку Дружби Народів» не відповідає дійсності, зокрема, через технічні підстави - земельній ділянці під територією парку Дружби присвоєно кадастровий номер 1210100000:04:233:0035. Зазначені кадастрові номери земельних ділянок (1210100000:04:233:0090 та 1210100000:04:233:0035) є дійсними, не скасовані та не припинені, а отже вказані земельні ділянки є самостійними об`єктами цивільних прав…
		…Екологічна мережа міста Дніпро.
		Також судом першої інстанції зазначено, що «Земельна ділянка віднесена до ключових територій екомережі міста Дніпра Слобожанська екомережа».
		Вказане у повній мірі не відповідає дійсності та положенням Закону України «Про екологічну мережу України» у зв`язку з наступним.
		Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 №.. 176-8/УІІ було затверджено проект схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області (ділі - Проект екомережі).До складу Проекту екомережі увійшли ключові території об`єктів природо-заповідного фонду України та території м. Дніпра.
		Відповідно до СТ.15 Закону України «Про екологічну мережу України»…
		… станом на час розгляду даної справи, пропозицій щодо переліку територій для формування екологічної мережі м. Дніпра органами місцевого самоврядування не надавалось. Рішення Дніпровської міської ради щодо включення територій та об`єктів екомережі м. Дніпра до відповідних переліків схеми розташування екологічної мережі Дніпропетровської області, що затверджена рішенням Дніпропетровської' обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/УИ не приймалися.
		Крім того, за інформацією Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в даних інформаційної бази містобудівного кадастру відсутня інформація щодо документу, що засвідчує участь в прийнятті рішення для резервування земельних ділянок на території м. Дніпра для формування екологічної мережі Дніпропетровської області відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/УІІ, яким було затверджено Проект екомережі.
		Зважаючи на вищезазначене, відсутні правові підстави для відношення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 до Слобожанської екомережі міста Дніпро у зв`язку з відсутність сформованої та затвердженої схеми сформованої екологічної мережі на території міста Дніпро відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VІІ…» відхиляються колегією суддів як такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами.
		Одними з принципів формування, збереження та використання екомережі, наведені в ст. 4 Закону 1864-IV є забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.  
		Так, на виконання цих принципів, законодавцем визначено перелік повноважень органів місцевого самоврядування: розроблення та виконання регіональних і місцевих схем та програм розвитку екомережі, проведення необхідних для цього наукових досліджень та надання відповідно до закону фінансової та іншої підтримки власникам і користувачам земельних ділянок, що знаходяться в межах територій та об`єктів екомережі. 
		З системного аналізу положень цього Закону вбачається, що можливими діями щодо екомереж в Україні можуть бути лише підтримання екологічної мережі в тому стані, в якому вона перебуває та покращення її екологічних властивостей. Водночас дії, що безпосередньо або опосередковано спрямовані на погіршення екологічних властивостей екомережі не допускаються. 
		Крім того, частиною 3 статті 6 Закону 1864-IV зазначено, що власники і користувачі територій та об`єктів, включених до переліків територій та об`єктів екомережі, зобов`язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням. 
		В основних положеннях внесення змін до Генерального плану розвитку міста Дніпро, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" зазначається, що при виконанні застосовувалися діючі державні будівельні норми України, а саме: ДБН Б.1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту", ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" та інші.
		Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. (ч.1 ст.11 Закону України "Про будівельні норми"). 
		Пунктом 8.7.1 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" встановлено, що у межах населених пунктів, на приміських та позаміських територіях, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, історико-культурного призначення слід передбачати організацію нових та збереження існуючих природних та штучно створених об`єктів національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних, дендрологічних та зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва та використовувати їх з рекреаційною та екскурсійною метою. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, крім іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.
		Більш детальне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Згідно з положеннями частини другої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		Частинами четвертою та п`ятою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Згідно з положеннями частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
		Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.
		Згідно із частинами п`ятою, восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		У пункті 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650 (далі - Порядок № 109), зазначено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.
		Пунктами 3.1-3.4 Порядку № 109 передбачено, що містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.
		Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи "Загальні дані"; "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".
		Розділ "Загальні дані" містить назву об`єкта будівництва; інформацію про замовника; наміри забудови; адресу будівництва або місце розташування об`єкта; документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); площу земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); функціональне призначення земельної ділянки; основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва.
		Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить гранично допустиму висоту будівель; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; охоронювані зони інженерних комунікацій; вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
		Графічна частина містобудівних умов та обмежень містить кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); ситуаційний план місця розташування об`єкта будівництва; викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; викопіювання з містобудівної документації (пункт 3.7 Порядку № 109).
		Згідно з пунктом 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		У частинах першій, другій статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування, саме тому за приписами частини другої статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
		Також у справі № 822/450/16 (провадження № К/9901/6340/18) Верховний Суд вважав необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що права позивача у спірних правовідносинах не порушені, оскільки позивач проживає поруч з оспорюваним будівництвом, є одним із членів ініціативної групи щодо проведення загальних зборів мешканців житлових будинків, на яких ухвалено рішення про звернення до міської ради із вимогами, зокрема, про заборону будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, наданій під будівництво церкви. Суд першої інстанції правильно встановив, що право позивача на безпечне навколишнє середовище порушується незаконним будівництвом багатоповерхового будинку, яке повинне відповідати встановленим будівельним нормам щодо щільності забудови, безпечної відстані від багатоповерхових будинків, дотримання протипожежних відстаней. Також безпечне навколишнє середовище характеризується наявністю озеленення території, а в результаті будівельних робіт вживаються заходи з видалення зелених насаджень (приблизно 30 багаторічних дерев в сквері, площею 0, 14 га, який є частиною земельної ділянки, наданої під будівництво).
		У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17 (провадження № К/9901/59758/18) Верховний Суд наголосив на тому, що неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливо враховувати інтереси держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси не збігаються. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до врахування різних інтересів. Потрібно виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та відповідно до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації постає питання про відповідність таких відхилень громадським та приватним інтересам. Водночас законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності. Отже, містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" та статтею 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". З огляду на викладене Верховний Суд зробив висновок, що суди попередніх інстанцій не з`ясували відомості щодо спірної території, передбачені Генеральним планом м. Києва та іншою містобудівною документацією (у разі її наявності), та не перевірили, чи відповідають їм містобудівні умови та обмеження.
		У постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 61-3252св19) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову фізичної особи, мешканця сусіднього будинку, про визнання недійсними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, оскільки орган місцевого самоврядування надавав містобудівні умови та обмеження, які містять дані, що не відповідають правоустановчим документам і ДБН; проєктна документація складена з порушенням вимог ДБН, а незавершений будівництвом житловий будинок зведено так, що порушуються права одного із власників квартири, розташованої на суміжній земельній ділянці з земельною ділянкою відповідача, на нормальні умови проживання.
		У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 524/2422/17 (провадження № К/9901/59642/18)враховано, що позивачка проживає у будинку, який знаходиться поруч із об`єктом будівництва, щодо якого видані оскаржувані містобудівні умови. У позові та касаційній скарзі позивачка стверджувала про порушення її права на безпечні та комфортні умови життя, гарантовані, зокрема статтею 50 Конституції України, оскільки незаконне будівництво створює умови, за яких відповідне право позивачки буде порушено. З наведених підстав Верховний Суд дійшов переконання, що у цьому випадку має місце захист особою свого законного інтересу, а саме права на безпечне навколишнє середовище та комфортні умови проживання, яке порушено внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, що у разі його реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів, вимог містобудівної документації на місцевому рівні. З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувані містобудівні умови не порушують прав позивача і відмова у позові з цих підстав, є помилковим.
		Відповідно до частини 3 статті 123 ст. Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Наукове обґрунтування біолого-екологічної цінності лісопарку Дружби народів (кадастрові номери 1210100000:04:233:0035 та 1210100000:04:233:0090) підтверджує, що для збереження біорізноманіття лісопарку Дружби є неприпустимими проведення будь-яких типів будівельних робіт на його території.
		Вищенаведений доказ є в письмовим доказом, в розумінні частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Як зазначалося вище, рішенням Дніпровської міської ради від 08.12.2004 року № 41/22 "Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові" Парком Дружби називалась вся територія, а не лише та про яку зазначалось відповідачем (а.с. 48 т. 2), на генеральному плані міста Дніпра ця територія позначена, як зона зелених насаджень загального користування. Згідно до схеми зонування, дана ділянка знаходиться на території ландшафтно - рекреаційної зони (Р) (Р-3-2 - зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків) (а.с. 152 т. 1) (а.с. 189 т. 2) .
		Відповідно до абзацу 5 п. 6.8 ДБН Б.1-1-22~2017 Склад та зміст плану зонування, зона розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків (Р-3-2) . мета організації зони полягає в збереженні цінних природних особливостей ландшафту, створенні умов для відпочинку населення з максимальним виявленням особливостей ландшафту і мінімальним впливом на природне середовище. Відповідно, здійснення на ній будівництва не відповідає вимогам містобудівної документації.
		Відповідно до Постанови Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20: Здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації, нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже порушує суспільні інтереси, які виражаються в забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту й іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні й забудові територій.
		У відповідності до частини 3 статті 52 Земельного кодексу України встановлено заборону здійснення будівництва в зонах зелених насаджень, а саме на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Отже на земельних ділянках зелених зелених і зелених насаджень міст не допускається будівництво.    
		Доводи апеляційної скарги в частині того, що "... враховуючи мету, зазначену в Пояснювальній записці про внесення змін до плану зонування території міста (зонінг), а саме збереження природних особливостей ландшафту, створення умов для відпочинку населення з максимальним виявленням особливостей ландшафту і мінімальнім впливом на природне середовище та предмет укладеного договору № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних робіт, суд приходить до висновку про доведеність факту нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 КП «ДСВЦ» ДМР».
		Слід зазначити, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, а правокористувачем згідно оскаржуваного рішення міської ради є Комунальне підприємство «Дніпровський спортивно-видовищний центр» Дніпровської міської ради.
		Проте, долучений до матеріалів позовної заяви договір № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних робіт укладений між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баглій-ХІ». Відсутнє жодне погодження, затвердження чи візування вказаного договору власником чи правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, що б надало змогу суду першої інстанції дійти до висновку «про доведеність факту нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 КП «ДСВЦ» ДМР».
		З огляду на вищезазначене, договір № 501-ПР/21 про виконання проектно- вишукувальних робіт укладений між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баглій-ХІ» є неналежним доказом по справі та не повинен був братися судом першої інстанції до розгляду, оскільки не стосуються предмета доказування.
		Крім того, висновок суду першої інстанції щодо того, що договір № 501-ПР/21 про виконання проектно-вишукувальних свідчить про нецільове використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 Відповідачем-2, а саме КП «ДСВЦ» ДМР є припущенням.
		Крім зазначеного, припущенням є наступний висновок Господарського суду Дніпропетровської області: «Відповідно до оскаржуваного Рішення Дніпровської міської ради №67/27 "Про передачу земельної ділянки по проспекту Слобожанському 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "ДСВЦ" ДМР, код ЄДРПОУ 25518364, для будівництва багатофункціонального комплексу" передбачає ряд заходів, що мають вплив на навколишнє середовище, а саме збільшення дефіциту зелених насаджень, що підтверджується Пояснювальною запискою до Рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпра": Згідно таблиці 8.1 ДБН Б.2.2-12:2019 потреба в зелених насадженнях загальноміського значення для населення м. Дніпро складає 1455,12 га, виходячи з розрахункової чисельності населення 1010,5 тис. осіб та нормативу 14,4 м2/людину. На даний час, згідно листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2019 №6/24-33, в місті зелені насадження загального користування займають площу біля 856,47 га. На розрахунковий строк дефіцит зелених насадженнях загального користування становить біля 1455,12¬856,47-598,65 га.».
		Так, матеріали судової справи не містять будь-якої інформації стосовно «ряду заходів, що мають вплив на навколишнє середовище, а саме збільшення дефіциту зелених насаджень», що сталися у зв`язку з прийняттям рішення Дніпровської міської ради № 67/27 «Про передачу земельної ділянки по проспекту Слобожанському 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП «ДСВЦ» ДМР, код СДРПОУ 25518364, для будівництва багатофункціонального комплексу», а отже, зазначене твердження суду першої інстанції є припущенням, що залежить від настання або ненастання певних обставин та наслідків.
		Свропейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У жодному разі рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16). До обов`язків суду належить повно та всебічно досліджувати обставини справи в їх сукупності, оцінювати всі зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого, законного та справедливого рішення. Однак, судом першої інстанції не було враховано, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, та залежати від настання або ненастання певних обставин, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
		Таким чином, оскаржуване рішення ґрунтується виключно на припущеннях, без всебічно досліджених доказів та становлять собою здебільшого цитування позовної заяви Позивача, що у повній мірі не відповідає вимогам до рішення суду визначених законодавством України…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на концепції негативного доказу, оскільки не містять посилань на будь-які докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, які визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до п.1 ч.1    ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1    статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
		Відповідно до частин 1, 4    статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
		У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
		З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дніпровської міської ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Розподіл судових витрат:
		 
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 12078,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2439/23 - залишити без змін.
		Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12    078,00 грн покласти на Дніпровську міську раду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складено 07.08.2024.
		 
		Головуючий суддя                                                                      М.О. Дармін
		 
		Суддя                                                                                          І.М. Кощеєв
		 
		Суддя                                                                                          О.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...