Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 387/753/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2024. Зареєстровано: 08.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.

Номер судового провадження: 2-а/387/12/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 387/753/24
		Номер провадження по справі 2-а/387/12/24
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 серпня 2024 року                            смт Добровеличківка
		 
		Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області, в складі:
		 
		Головуючого судді                                   Солоненко Т. В. , 
		за участю секретаря судового засідання                    Косюг І.В., представника відповідача в режимі відеоконференції             Крецули О.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Добровеличківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови № 127/2024 по справі про адміністритивне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП, винесеної 24 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності ознак та складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24.05.2024 відповідачем було винесено оскаржувану постанову якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. На думку позивача, оскаржувана постанова є необґрунтованою, яка не містить належних доказів щодо вчинення ним правопорушення, оскільки склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній. 
		Позивач зауважує, що за змістом оскаржуваної постанови, правопорушення вчинено 15.05.2024, у вигляді неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 після повідомлення належним чином про час явки. За доводами позивача, постанова не містить інформації про докази, на підставі яких начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшов до вказаних у ній висновків щодо належного повідомлення позивача про необхідність явки на 15.05.2024. У постанові не зазначено які саме положення Законів України "Про війський обовязок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено. При розгляді справи по суті, в порушення положень 279 КУпАП, не роз`яснено позивачу його прав та обов`язків, не враховано того факту, що позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Також позивач зауважує на тому, що оскаржувана постанова винесена на підставі ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавста про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 09.05.2024 №3696-ІХ, який набув чинності 19.05.2024. Вказана норма передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі від 8500 грн до 11900 грн. Тоді як на момент вчинення правопорушення (15.05.2024) чинна редакція вказаної норми перебачала відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період. Відповідальність за такі правопорушення передбачена у вигляді штрафу в розмірі від двохсот до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі від 3400 грн до 5100 грн. Натомість, як зауважує позивач, оскаржуваною постановою застосовано адміністративну відповідальність у вигляду штрафу у розмірі 17000 грн., що не відповідає санкції частини 2 тсатті 210-1 КУпАП в редакції, чинній станом на 15.05.2024.
		Окремо позивач звертає увагу на ту обставину, що оскаржувана постанова складена щодо ОСОБА_1 , при цьому адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_3 .
		Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про протиправність постанови та наявність підстав для її скасування.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 вказану позовну заяву розподілено судді Солоненко Т.В..
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2024 відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено на 05.08.2024.
		02.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі. Наполягає на тому, що позивач був належним чином повідомлений про час та дату явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зауважує, що наявність відстрочки в зв`язку з бронюванням чи іншими сімейними обставинами не дає права військовозобов`язаному ігронувати виклики до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Також відповідач зазначає, що у постанові № 1247/2024 від 24.05.2024 допущено описки, тому притягнення до адміністративної відповідальності просить рахувати за ч. 3 ст. 210-1 КупАП, і в резолютивній частині слова " ОСОБА_3 " замінити словами " ОСОБА_1 ".
		В судове засідання позивач не з`явився. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Представник відповідача взяв участь в засіданні суду в режимі відеоконференції. Проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив відмовити в його задоволенні.
		Відповідно до ч. 3ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача за наявними матеріалами справи.
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
		Судом встановлено, що 24.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 стосовно позивача було винесено постанову №127/2024 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн..
		За змістом постанови, ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним, належним чином повідомлений про необхідність явки на 09 год. 00 хв. 15.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , порушуючи вимоги Законів України "Про військовий обов`язок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час дії правового стану в державі "військовий час", в зазначений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, причин своєї неявки не повідомив. 
		Відповідно до витягу з книги протоколів засідань комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол 5№2/207 від 02.02.2024) громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відстроку від призову на військову службу під час мобілізації згідно вимог абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відтрочка від призову на військову службу під час мобілізації діє до 27.06.2024.
		З 24 лютого 2022 року відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено режим воєнного стану.
		Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022оголошено провести загальну мобілізацію.
		Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. 
		Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема,Закони України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»та «Про оборону України».
		Відповідно до ч. 10ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
		Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
		Таким чином, законом чітко визначено підстави, за яких у громадян виникає обов`язок з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - отримання відповідної повістки або мобілізаційного розпорядження.
		Отже, враховуючи вищезазначені норми закону, у даному випадку в матеріалах справи про адміністративне правопорушення повинні міститися докази того, що позивач мав обов`язок прибути у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 (отримав повістку або мобілізаційне розпорядження), однак, без поважних причин не зробив цього.
		Лише за таких обставин можна вважати, що посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення достовірно з`ясовано обставини, передбаченіст. 280 КУпАП, та на законних підставах винесено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 була вручена повістка. Не доведено даної обставини і представником відповідача в судовому засіданні.
		Відтак відсутні підстави вважати, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		При вивченні матеріалів заяви судом встановлено, що оскаржувана постанова складена на ОСОБА_1 як громадянина, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.
		При цьому, в оскаржуваній постанові не зазначено саме який пункт, частину та статтю Законів України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено позивачем та не вказано, що ОСОБА_1 був присутній чи відсутній під час розгляду справи.
		Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
		Тобто, зазначена норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
		Крім того, як вбачається з оскаржувальної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КупАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, але матеріали постанови не містять інформації про притягнення позивача за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП на протязі року.
		Поряд з цим, за змісту оскаржуваної постанови слідує, що вона винесена на підставі ч. 2 ст. 210-1 КупАП в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 09.05.2024 № 3696-ІХ, який набув чинності 19.05.2024.
		Тоді як згідно з положеннями статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, тобто, в даному випадку, в редакції закону станом на 15.05.2024.
		Частиною другою статті 210-1 КУпАП, в редакції станом на 15.05.2024, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цією статті, за яке особу піддано адміністративному стягненню, а також вчинення порушення в особливий період у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі від 3400 грн до 5100 грн. 
		Проте, оскаржуваною постановою застосовано адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, що не відповідає санкції частини другої статті 210-1 КУпАП, в редакції, чинній станом на 15.05.2024.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник в судовому засіданні зауважив на тому, що в постанові допущено описки, тому притягнення до адміністративної відповідальності останній просив рахувати за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
		При цьому суд зважає, що виправлення помилок у спосіб, запропонований відповідачем, не визнечено чинним законодавством, тому відхиляє доводи відповідача в цій частині. 
		Поряд з цим, при умові кваліфікації адміністритивного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, суд зважає, що дану норму доповнено частиною третьою Законом України від 09.05.2024 № 3696-ІХ, який набув чинності 19.05.2024, тобто після 15.05.2024.
		Примітка до статті 210 КУпАП визначає, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		З матеріалів справи слідує, що відповідачу було достеменно відомо про наявність у позивача станом на 15.05.2024 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Вказані обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів і не спростовані відповідачем.
		Окремо суд зважає на ту обставину, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_3 . 
		Відповідач, вказавши на допущення описки в постанові, просив в резолютивній частині слова " ОСОБА_3 " замінити словами " ОСОБА_1 ". Проте, як зазначено судом вище, у визначений відповідачем спосіб, законом не передбачено виправлення описок. 
		Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положенняст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Із урахуванням приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України).
		За частиною другоюстатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2ст. 6 Конституції України).
		Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
		З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогстатті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		З огляду на встановлені судом обставини, у їх сукупності, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2ст. 210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно дост. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 24.05.2024 року №127/2024 є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
		Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2  користь позивача судові витрати в розмірі 605,60 грн. судового збору.
		Керуючись ст.ст.241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		   Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення - задовольнити.
		   Визнати протиправною та скасувати постанову № 127/2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАК, винесену 24 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
		   Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривні 60 копійок.
		   Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		   Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
		   Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті 05.08.2024 року, проголошено його вступну та резолютивну частини. Складання повного тексту рішення відкласти на 8 серпня 2024 року.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня його проголошення .
		   З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		 
		   
		   Суддя 
		   Добровеличківського районного суду 
		   Кіровоградської області Солоненко Т.  В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...