Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/2366/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2024. Зареєстровано: 08.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.

Номер судового провадження: 2/335/1528/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/2366/24  2/335/1528/2024 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого                                судді Шалагінової А.В.,
		за участі секретаря судового засідання                                Філатової О.О.,
		представника позивачки                                                адвоката Заруднього І.В.,
		представника відповідача (в режимі відеоконференції)                адвоката Якушева С.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів,
		                                               ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заруднього І.В. звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1   є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому нею відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 . До вказаної картки був зареєстрований фінансовий номер телефону позивача.
		13.10.2023 позивачка не змогла зі свого телефону увійти в застосунок «Приват24», у зв`язку із чим звернулась до найближчого відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де її повідомили про оформлення кредиту на вказаний рахунок в розмірі 50 000 грн., зміну анкетних даних, оформлення на її ім`я картки « ЄВідновлення » та зняття з картки 11.10.2023 двома транзакціями грошових коштів розміром 20 800,00 грн. та 20 797,79 грн. При цьому, позивачка повідомила співробітника банку, що від банку не надходили СМС-повідомлення або дзвінки з приводу отримання кредиту, документів на отримання кредиту вона не підписувала, грошові кошти з карти не знімала. Також позивачка звернулась на гарячу лінію банку 3700 і повідомила про шахрайські дії з боку невідомих осіб.
		14.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про вчинення шахрайства, після чого звернулась до служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Цього ж дня Відділом поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було зареєстроване кримінальне провадження № 12023082060001595 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		01.11.2023 позивачці зателефонували з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та повідомили, що відповідь на її звернення надаватися не буде, а також, що позивачка є боржником та має сплачувати кредит. 01.12.2023 відповідачем були списані відсотки за користування кредитом в розмірі 2 363,73 грн.
		Листом від 17.11.2023 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для повернення знятих грошових коштів.
		Оскільки банк в добровільному порядку не виконує своїх обов`язків з повернення коштів та списання заборгованості за кредитною карткою, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
		Посилаючись на вищезазначені обставини, ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві просила суд:
		- визнати транзакції щодо зняття грошових коштів в розмірах 20 800 грн. та 20 797,79 грн. з її рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не чинними та такими, що не є дозволеними користувачем;
		- зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» закрити рахунок за кредитним договором № SAMDNWFC0056711533 від 16.12.2019 та списати кредитну заборгованість в розмірі 48 292,77 грн.;
		- стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.
		Відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі представника адвоката Якушева С.О. позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що на підставі обставин, зазначених позивачкою, та перевірених відповідачем, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 повідомила або ненавмисно надала доступ до своїх персональних даних, паролю входу до власного «Приват24», можливо, через фішингове посилання, що є дуже розповсюдженим способом отримання третіми особами доступу до клієнтського аккаунту «Приват24» у мережі Інтернет. Натомість, звернення клієнтки до банку про те, що вона не має доступу до додатку «Приват24» було запізнілим - лише 13.10.2023, у той час як кошти були зняті ще 11.10.2023. Тому, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Завдані збитки не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки згідно з п. 2.1.4.5.1 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати карти або нанесені на них дані в цілях, не передбачених договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки.
		Натомість, позивачка бажає стягнути з відповідача вкрадені в неї кошти, безпідставно покладаючи відповідальність за власну недбалість та бездіяльність по захисту персональних даних на банк, а також припинити щомісячне нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій за договором на існуючий борг за кредитним лімітом.
		16.12.2019 між сторонами була підписана анкета-заява клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, також сторонами було погоджено використання позивачкою фінансового номеру телефону НОМЕР_2 , який є дуже важливим для здійснення будь-якої платіжної операції чи укладення правочину за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису і що банк буде правомірно вважати, що саме клієнт здійснює цю операцію чи укладає правочин, а не інша/третя особа. 18.08.2022 позивачка підписала Паспорт споживчого кредиту, у якому погодилась з умовами кредитування, що запропоновані банком. Отже, кредит було надано позивачці у відповідності до погоджених нею умов. Тому слід вважати, що всі платіжні операції від 11.10.2023, які оспорює позивачка, були вчинені нею самою добровільно, тобто вона сама ініціювала та підтвердила ці транзакції. 
		Посилаючись на положення Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, судову практику Верховного Суду, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також у відзиві вказав на необґрунтованість та неспівмірність заявлених позивачкою витрат на правничу допомогу.
		Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
		Ухвалою від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи її учасникам, призначене перше судове засідання на 12.04.2024 на 13:00 год.
		14.03.2024 надійшов відзив відповідача на позов з доданими до нього матеріалами.
		16.05.2024 надійшла уточнена позовна заява.
		Ухвалою суду від 27.06.2024 уточнена позовна заява прийнята до розгляду у цій справі.
		04.07.2024 надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких просив долучити до справи додаткові документи (довідку про зміну умов кредитування, повідомлення та дії банку, які були здійснені 11.10.2023, входи до акаунта «Приват24» позивачки).
		У судове засідання позивачка не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника.
		Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в їх уточненій редакції та просив їх задовольнити. Пояснив, що відповідачем не було надано доказів саме щодо використання позивачкою фішингового посилання, а також, що позивачка передала стороннім особам свої персональні дані, логін та пароль від додатку «Приват24». Щодо збільшення кредитного ліміту вона до банку не зверталась, а отже даний правочин є нікчемним. 
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Також надав пояснення про те, що у разі вчинення шахрайських дій позивачка повинна була негайно повідомити банк, але зробила це двома днями пізніше, 13.10.2023. Позивачка сама передала свої дані шахраям через фішингове посилання, а тому банк не несе відповідальності за ці операції. Закриття рахунку позивачки можливе лише після погашення заборгованості. Просив у позові відмовити в повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
		16.12.2019 ОСОБА_1 була підписана анкета-заява клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої позивачці було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 . До вказаної картки був зареєстрований фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .
		18.08.2022 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому були зазначені основні умови кредитування, порядок повернення кредиту та інша необхідна інформація.
		Згідно з випискою по картковому рахунку 11.10.2023 о 15:12 год. та о 15:13 год. було здійснено зняття готівки в банкоматі іншого банку на суми 20 800,00 грн. та 20 797,79 грн., які, як стверджує позивачка, вона особисто не проводила.
		13.10.2023 позивачка звернулась до найближчого відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та у подальшому, на гарячу лінію банку 3700 з приводу шахрайських дій відносно неї та блокування і перевипуску банківської картки.
		14.10.2023 позивачка звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060001595 та розпочате досудове розслідування за фактом крадіжки грошових коштів з банківського рахунку позивачки, за ч. 4 ст. 185 КК України.
		В межах досудового розслідування кримінального провадження було проведено допит позивачки в якості потерпілої, проведено огляд її мобільного телефону, проведено тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні АТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановлено місце обготівкування грошових коштів та за наслідками тимчасового доступу в АТ «УКРСИББАНК» встановлено, що у банкоматі АТМ за адресою: АДРЕСА_1 відсутні фото-, відео- фіксація зняття готівки за період з 09.10.2023 по 20.10.2023.
		Листом від 17.11.2023 відповідач надав відповідь на звернення позивачки стосовно повернення грошових коштів, які були списані з її картки, за змістом якої позивачку повідомлено, що вхід в «Приват24» був здійснений під авторизацією позивачки, а в подальшому грошові кошти були зняті через банкомат іншого банку. Позивачці рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.
		13.12.2023 позивачкою подано заяву до Національного Банку України щодо неправомірних, на її думку, дій відповідача.
		06.03.2024 позивачці з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виставлено позасудову вимогу, в якій повідомили про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 06.03.2024 розміром 48 292,77 грн. 
		Відповідно до п. і. 1.2.1.10 Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в разі втрати Клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку. На підставі звернення Клієнта про зазначений факт Банк знімає з номера телефону Клієнта ознаку "Фінансовий" та блокує аккаунт Клієнта в Системі "Приват24" з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта.
		Згідно п. 1.1.10.7.1 Умов в разі здійснення неналежних операцій з використанням Платіжної картки, Клієнт зобов`язаний повідомити Банк шляхом звернення за будь-яким із зазначених каналів:
		-        цілодобова підтримка Клієнтів 3700 - для дзвінків по Україні (безкоштовно з мобільних у межах України);
		-        чат «Допомога Онлайн» (з Системи «Приват24» або з сайту банку);
		-        відділення банку - звернення безпосередньо до працівника відділення;
		-        сайт https://privatbank.ua, меню «Скарги та пропозиції». Повідомлення, запити та кореспонденцію потрібно надавати особисто або електронною поштою.
		Таким чином, ОСОБА_1 після виявлення факту неправомірного використання електронного платіжного засобу повідомила банк у спосіб, передбачений договором, своєчасно та належним чином виконала покладений на неї Умовами та Правилами обов`язок щодо блокування картки та інформування Банку як усно на номер 3700, так і шляхом особистого звернення до відділення банку про вчинення шахрайських дій з її карткою.
		Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.        
		В розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		Згідно зі ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
		За правилом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що «…користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не спростував тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не втрачала та не сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції...»
		У даній справі судом встановлено факти звернення ОСОБА_1 до банку про скасування спірних транзакцій, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивачки була відсутня воля на вчинення таких транзакцій, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про їх скасування.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
		«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн., яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У межах розгляду даної цивільної справи відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивачки, не довів, що позивачка, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку позивачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
		Окрім того, не знайшло під час судового розгляду справи свого підтвердження посилання представника відповідача про те, що позивачка перейшла за фішинговим посиланням і у такий спосіб передала шахраям свої персональні дані та пароль від додатку «Приват24». Надані представником відповідача дані про входи до акаунта «Приват24» клієнтки лише свідчать про те, що 11.10.2023 до її акаунту «Приват24» зафіксовані входи з іншого номеру телефону та іншого пристрою, аніж зареєстрований фінансовий номер позивачки. Натомість, позивачкою долучено до позовної заяви копію протоколу огляду від 14.10.2023, згідно з яким слідчий оглянув телефон позивачки та не встановив будь-якої інформації, що має значення для досудового розслідування. Тобто, оглядом телефону позивачки не було підтверджено її перехід за будь-якими фішинговими посиланнями (а.с. 16 зворот - а.с. 17).
		Згідно із Законом України «Про платіжні послуги» неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Так, неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. (стаття 1).
		Відповідно до вказаного Закону користувач спеціального платіжного засобу (картки) зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		В свою чергу, Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
		Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Судом встановлено, що при здійсненні платіжних операцій 11.10.2023 ОСОБА_1 особисто не використовувала електронний платіжний засіб. Вона не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомила банк та правоохоронні органи про вчинений злочин, а тому вона не несе відповідальності за такі платіжні операції, здійснені за допомогою платіжної картки та за відповідні правові наслідки у вигляді нарахованих відсотків, пені штрафу, що настали у зв`язку із здійсненням таких операцій.
		Відповідач, в свою чергу, на засадах змагальності цивільного судочинства не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку. Водночас, саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		За результатами службового розслідування банк (відповідач) погодився, що дійсно мало місце шахрайство. Однак, так звана «фішингова» схема шахраїв, на що посилається відповідач у своїх запереченнях, розрахована не тільки на неуважність користувачів системи банку та недостатню захищеність їх ПК, а й на наявність особливостей деяких сервісів систем самого банку-відповідача, які можна використовувати для обману користувачів.
		Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
		Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12.02.2018 у справі № 592/2386/16-ц, відповідно до якого, саме на банк покладений обов`язок з доведення обставин, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Проте, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у листі від 17.11.2023 відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її запиту щодо призупинення нарахування відсотків та списання заборгованості по кредитній картці, з якої шахраї зняли грошові кошти без її відома та згоди.        
		З урахуванням викладеного, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 стала жертвою шахрайських дій інших осіб, які скористались її особистими даними, збільшили по картці кредитний ліміт в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», проте ці дії не відповідали внутрішній волі ОСОБА_1 , вона не отримувала коштів, не давала згоди на збільшення кредитного ліміту, транзакції щодо зняття грошових коштів 11.10.2023 в розмірі 20 800,00 грн. та 20 797,79 грн. є нечинними, а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до наведених вище вимог закону зобов`язаний скасувати кредитну заборгованість розміром 48 292,77 грн., яка утворилась внаслідок вищезазначених операцій.
		Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про закриття рахунку НОМЕР_4 , відкритому в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК», то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не доведено передбачених законом підстав для закриття рахунку.
		Зокрема, Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, передбачено, що умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування і закриття зазначаються в договорі, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем - власником рахунку, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 13 р. І). 
		Форми заяв про відкриття/закриття рахунків розробляються надавачем платіжних послуг самостійно з урахуванням указівок щодо заповнення реквізитів заяви про відкриття рахунків, зазначених у додатку 1 до цієї Інструкції, та вказівок щодо заповнення реквізитів заяви про закриття рахунків, зазначених у додатку 2 до цієї Інструкції. Користувач та надавач платіжних послуг заповнюють реквізити відповідної заяви з урахуванням вимог, зазначених у вказівках щодо заповнення реквізитів заяви (додаток 1, додаток 2), та цієї Інструкції. Користувач має право самостійно оформити заяву про закриття рахунку в довільній формі із зазначенням реквізитів, визначених у додатку 2 до цієї Інструкції для відповідного користувача. Користувач подає заяву про закриття рахунку до надавача платіжних послуг у порядку, визначеному договором (п. 26 р. І).
		У межах розгляду цієї справи суду не надано доказів звернення позивачки із заявою про закриття рахунку в порядку, передбаченому вищезазначеною Інструкцією та умовами договору між сторонами. Відтак, за відсутності факту звернення позивачки до відповідача із відповідною заявою та факту відмови відповідача у задоволенні такої заяви, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені відповідні права позивачки на закриття її рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також суд враховує і те, що позовна заява (з урахуванням її уточнення) не містить посилань на конкретні вимоги чинного законодавства та умови договору між сторонами, які б зобов`язували відповідача здійснити закриття рахунку в односторонньому порядку.
		Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання нечинними транзакцій щодо зняття грошових коштів 11.10.2023 в розмірі 20 800 грн. та 20 797,79 грн. та зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скасувати кредитну заборгованість розміром 48 292,77 грн., яка утворилась внаслідок вищезазначених операцій. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача закрити її рахунок слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу представником позивача в процесі розгляду цієї справи надано суду такі докази: 
		копію договору про надання правової допомоги № 55/з від 12.02.2024, укладеного між адвокатом Заруднім І.В. та ОСОБА_1 , згідно із яким адвокат Зарудній І.В. зобов`язався надати правову допомогу позивачці, зокрема у цивільній справі та представляти її інтереси в суді. Сторони погодили вартість послуг адвоката з розрахунку 1 500 грн. за годину роботи. Виконання послуги підтверджується актом виконаних робіт;
		попередній розрахунок суми витрат на суму 13 500 грн., у тому числі зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, аналіх документів (1 година) - 1 500 грн., підготовка та подання позовної заяви (5 годин) - 7 500 грн.; два судових засідання в суді першої інстанції (2 години) - 3 000 грн.; написання відповіді на відзив відповідача (1 година) - 1 500 грн.;
		акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.02.2024 на суму 9 000 грн.;
		квитанція серії СО № 19/11-3 від 29.02.2024 на суму 9 000 грн.
		Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідачем в особі представника адвоката Якушева С.О. у відзиві на позов наведено заперечення щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги, в якому посилався на відсутність підстав для стягнення зазначених витрат через те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг і ціною позову.
		Суд вважає такі заперечення представника відповідача необґрунтованими, оскільки, як зазначено судом вище, частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Отже, зазначеною нормою права визначено перелік документів, що мають бути подані учасником справи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, це - договір про надання правничої допомоги та докази щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надання будь-яких інших доказів чинним законодавством не передбачено.
		Представником позивача у повному обсязі надані вищезазначені документи, на підставі яких встановлено як факт надання відповідних послуг, так і їх обсяг, а також підтверджено їх вартість, яку позивач сплатила представнику позивача відповідно до вищезазначеної платіжної інструкції розміром 9 000 грн.
		При цьому, фактичне надання вказаних послуг підтверджується також і матеріалами цієї справи, адже в матеріалах справи наявні відповідні заяви, клопотання, складені представником позивача в інтересах позивача, а також підтверджено участь представника позивача у судових засіданнях.
		При цьому, представником відповідача не зазначено конкретних доказів, які б спростовували розмір понесених позивачкою витрат. Заперечення представника відповідача зводились до посилань на положення чинного законодавства та судової практики Верховного Суду, без посилання на докази відповідних обставин у даній конкретній справі.
		Отже, суд вважає, вищевказані документи в їх сукупності достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Водночас, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 судом задовольняються частково, а також, що суду надано докази на підтвердження оплати послуг адвоката саме на суму 9 000 грн., суд, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто у розмірі 6 000 грн.
		Також, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору у цій справі, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, розміром 1 816,80 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів задовольнити частково.
		Визнати нечинними трансакції щодо зняття грошових коштів 11 жовтня 2023 року в розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) гривень та 20 797 (двадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 79 копійок з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 , відкритому в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК».
		Зобов`язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» скасувати кредитну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 48 292 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 77 копійок, яка утворилась за наслідками оскаржуваних операцій від 11 жовтня 2023 року.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» на користь Державного бюджету України судовий збір розміром 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2024 року.
		Рішення складене в повному обсязі 06 серпня 2024 року. 
		Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
		Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
		Відповідач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094.
		 
		 
		 
		Суддя                                                        А.В. Шалагінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...