Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/10437/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2024. Зареєстровано: 08.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.09.2024
Номер судового провадження: 2-5403/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/10437/24-ц 
		пр. 2-5403/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Остапчук Т.В.,
		при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Державної Казначейської служби України, третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди,- ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Державної Казначейської служби України, третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовної заяви  позивач зазначає, що що спільно з ГО «Проти придурків та ідіотів» звернувся до НКРЗІ зі зверненням від 04.01.2021 та повторно від 22.03.202 про порушення ПрАТ «Київстар» Закону України «Про телекомунікації» та «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 із змінами та доповненнями, в якому просив призначити та провести перевірку в ПрАТ «Київстар» за фактами порушень прав заявника допущених оператором. НКРЗІ належним чином  звернення не розглянула. Житомирський  окружний адміністративний  суд виніс рішення, яким зобов`язав розглянути зазначене звернення  позивача в установленому законом порядку, проте рішення суду залишилось не виконаним. Неналежний розгляд звернення позивача спричинив до втрачання особистого часу, коштів, сил для відновлення  порушеного права  та завдання моральної шкоди позивачу в сумі еквівалентній п`яти мінімальним розмірам заробітної плати в сумі 35500 грн. 
		07.03.2024 ухвалою суду залишено позов без руху для усунення недоліків.
		29.03.2024 ухвалою суду було відкрито провадження  за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін та призначено до судового розгляду.
		15.04.2024 представником відповідача НКРЗІ було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не відповідають дійсності, оскільки на звернення ОСОБА_1 від 04.01.2021 року відповідач-1 надав відповіді: 09.02.2021 за №06/1311-2652/Х-519 про продовження строку розгляду звернення; 23.02.2021  №06/1311-7698/Х-519. Крім того, відповідач роз`яснив позивачу, що згідно до п.4 та 13 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» . споживачі мають право на вибір операторів, провайдерів телекомунікацій, зокрема, шляхом звернення до суду. При цьому ОСОБА_1 не звернувся до суду з приводу оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів  телекомунікацій у встановленому законом порядку. Вказує, що обставини, на які вказує ОСОБА_1 не підтверджені належним чином. Крім того, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду відповідач-1 виконав рішення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі, здійснивши розгляд звернень позивача від 04.01.2021 та 22.03.2021, за результатом яких позивачу направлена відповідь від 08.02.2023 року за № 01-801/162. Щодо моральної шкоди, відповідач-1 вважає, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння протиправною бездіяльність НКЕК та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача. Просить стягнути Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, а в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання  коштів  з єдиного казначейського рахунку  кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 35500 грн.
		25.04.2024 року позивачем було подано відповідь на відзив .
		25.04.2024 року представником відповідача-1 було подано  заперечення на відповідь на відзив, в якому вказує, що причини звернення позивача були предметом розгляду його ж позову до Житомирського окружного адміністративного суду, яким 30.11.2022 року було ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні вимоги про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації вжити передбачених законодавством заходів щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за заявою ОСОБА_1 . А тому  відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у позивача моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		25.04.2024 року відповідачем-2 Державною казначейською службою України подано відзив, в якому вказує, що  не є учасником спірних відносин та є безпідставно залученим відповідачем.
		В судове засідання позивач не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з цим, направив до суду заяву, в якій просив  розглядати справу за його відсутності, вимоги підтримав.
		Представник відповідача-1 в судове засідання  не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з цим, направив до суду заяву, в якій просив  розглядати справу за його відсутності, заперечував проти задоволення позову.
		Представник відповідача-2 в судове засідання  не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Представник третьої особи в судове засідання  не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, наявне клопотання представника про розгляд справи за  відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечував.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. 
		За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди.
		За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Зокрема, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
		Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
		  Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст.23 ЦК України).
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
		У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
		Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від  3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).
		У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації -було задоволено частково. А саме: «визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо ненадання відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 04.01.2021 та від 22.03.2021; зобов"язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації розглянути звернення ОСОБА_1 від 04.01.2021 та від 22.03.2021 в установленому законом порядку; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи. Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу.
		Крім того, практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних категоріях справ визначена презумпція моральної шкоди: у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду).
		Наявність моральної шкоди позивач мотивував тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, оскільки для встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності відповідача він був вимушений неодноразово звертатися до органів державної влади, витрачати особистий час та кошти. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.
		Судом враховано, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
		Оскільки бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку щодо позивача встановлено рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, моральна шкода, заподіяна органом державної влади позивачу незаконними рішеннями, підлягає відшкодуванню за рахунок держави незалежно від вини цього органу.
		Проаналізувавши встановлені обставини цієї справи, що стосуються порушених життєвих зв`язків позивача, з урахуванням зусиль, яких він змушений був докласти для захисту своїх прав, а також негативних емоцій, яких позивач відчував у зв`язку з бездіяльністю, суд вважає доведеними обставини наявності душевних страждань та завдання йому моральної шкоди.
		Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
		Так, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
		Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
		У частині третій статті 12, частині першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Зважаючи на глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок бездіяльності , тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для відновлення свого права на звернення , доведення своїх вимог в суді та оскарження неправомірних  дій відповідача, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2 000,00 грн, що є достатньо для відшкодування спричиненої моральної шкоди.
		Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, колегія суддів, в контексті установлених обставин справи та виходячи із засад виваженості та справедливості, вважає, що такий розмір моральної шкоди є розумним та пропорційним глибині душевних страждань потерпілого.
		Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), відповідно до якого визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		При цьому суд враховує, що позивачем не доведено, що на відновлення отриманих ним моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду саме у розмірі  35000 грн, виходячи з обсягу душевних, емоційних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав ОСОБА_1 у результаті  нерохгляду його звернення.
		При вирішенні порядку відшкодування шкоди колегія суддів враховує, що моральна шкода у визначеному розмірі 2 000,00 грн. повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
		Водночас, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
		Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган.
		Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
		Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17.
		За таких обставин суд  приходить о висновку про часткове задоволення позову. 
		На підставі наведеного, керуючись ст..23, 1174 ЦК України,  ст. ст. 11, 15, 16, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 272, 274-279 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державного регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Державної казначейської служби України, третя особа: Громадська організація «Проти примурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    2 000 гривень компенсації моральної шкоди.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня  проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 
		відповідач: Національна комісія, що здійснює державного регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3, код ЄДРПОУ 37994258.
		відповідач: Державна Казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646
		третя особа: громадська організація «Проти придурків та ідіотів» 12504, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Гагаріна, 48, код ЄДРПОУ 41029047
		Суддя                                                                                                   Т.В. Остапчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...