Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/6806/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2024. Зареєстровано: 08.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.

Номер судового провадження: 2-341/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 229/6806/23-ц 
		пр. 2-341/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Остапчук Т.В.,
		при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С. ,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2023 року позивач звернувся до Дружківського міського суду Донецької області із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення та дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 47,72 грн пені, 10 000,00 грн моральної шкоди. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що поїзд № 705 КБ  ФІРМ ІС+Вінниця-Przemysl, який мав прибути до міста Пшемисля  29.12.2022 р. о 04:54 год., але  внаслідок незапланованої зупинки, всупереч заявленого перевізником часу приїзду, потяг прибув до місця призначення із суттєвим запізненням, оскільки поїзд зупинився на станції Мостицька Друга і простояв там 2 години 04 хвилини. В результаті чого, позивач спізнився на наступний потяг.  
		Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області  передано за підсудністю до Печерського  районного суду міста Києва.
		05 квітня 2024 року через канцелярію суду Відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що позивачем не доведено, що запізнення поїзду відбулось саме з вини відповідача. Крім того, вказує, що позивачем додано до позовної заяви копію квитка на іноземній мові, що не є належним та допустимим доказом. 
		В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати у його відсутність.  
		В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати у його відсутність.  
		Ухвалою суду від 02.02.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін.
		Суд,дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.
		Судом встановлено, що  позивач 15.12.2022 року придбав квиток (посадочний документ) на поїзд № 705 КБ  ФІРМ ІС+ по маршруту Вінниця-Пшемисль, вартістю 779,77.
		Позивач вказував, що вибувши 28.12.2022 року з міста Вінниця згідно розкладу, потяг №705 "Вінниця-Пшемисль" зупинився на станції Мостиська-2 і простояв не за розкладом 2 години 04 хвилини, в результаті чого час приїзду до Пшемисля потягом до місця призначення здійснено із суттєвим  запізненням, в результаті чого позивач запізнився на наступний потяг по маршруту  Пшемисль - Познань.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
		Згідно з п. 3 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов`язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.
		Якщо положення нормативних документів суперечать чинному законодавству,суд застосовує норми цього законодавства. У тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальної норми щодо укладеної сторонами угоди про обслуговування, суд застосовує загальні положення про зобов`язання.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами треба застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України).
		Згідно п.1) ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		Згідно частини п`ятої статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
		Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.
		Відповідно до пункту 105 цього Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
		Означені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем ОСОБА_1 надано копії: посадочного документа, претензії Акціонерному товариству «Укрзалізниця» № 92/01 від 31.01.2023 р.
		Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У відзиві відповідач визнав факт затримки потягу, обґрунтував і вказав причину його запізнення, проте своєї вини не вбачає.
		Згідно із пунктом 8.27 Правил Перевезення у разі запізнення пасажира в пункт пересадки з вини перевізника (запізнення або відміна погодженого поїзда) і на бажання продовжити поїздку перевізник повинен відправити пасажира без стягнення плати наступним поїздом, щоб пасажир прибув на станцію призначення з найменшим запізненням.
		В п. 70 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 року №252, розклад руху пасажирських та приміських поїздів сполученням у межах однією регіональною філії встановлюється керівником регіональної філії, в межах двох і  більше регіональних філій - АТ «Укрзалізниця, в межах двох та більше держав - міжнародними угодами.
		Відповідно до системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів залізничний транспорт України здійснює перевезення пасажирів в межах території Держави на мережі однієї залізниці (місцеві перевезення), а також на мережі двох та більше залізниць (пряме перевезення).
		Для випадків прямого змішаного сполучення обов`язковою умовою для застосування правил ч.3 ст.922 ЦК України про відповідальність перевізника у виді стягнення збитків у зв`язку з порушенням строку доставки пасажира до пункту призначення (що відбулося внаслідок запізнення транспортного засобу до пункту пересадки), є наявність єдиного транспортного документа для прямування кількома видами транспорту.
		Прямування позивача з міста Вінниця до міста Познань не відбулося у прямому змішаному сполученні на підставі єдиного транспортного документа.
		У правовідносинах, які склалися між позивачем та відповідачем за договором перевезення залізнична станція у місті Перемишль є кінцевою у маршруті та за правилами транспортного законодавства, не є місцем пересадки в розумінні положень статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 6 Статуту залізниць України, а відтак безпідставними є вимоги позову про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із запізненням до пункту пересадки. Відповідач не  брав на себе зобов`язань й не надав позивачу послуги з перевезення до м. Познань із пересадкою у місті Перемишль.
		Відповідно до ч.1 ст.922 ЦК України, перевізник не несе відповідальності у виді обов`язку  з відшкодування збитків, завданих пасажирові внаслідок запізнення прибуття такого транспортного засобу до пункту призначення.
		Відповідно до рапорту машиніста ОСОБА_2 , який 28.12.2022 року здійснював керування електропоїздом Хюндай HRCS-008 №705/706 на дільниці Львів-Перемишль-Львів, зазначено, що поїзд зі станції Львів відправився згідно розкладу, зі станції Мостицька-2 відправився о 7 годині 12 хвилин із запізненням на 1 годину 52 хвилини з причини затримки поїзда працівниками прикордонної служби.
		Таким чином, позивачем не доведено, що запізнення поїзда «705 сполученням Львів-Пшемисль відбулось саме з вини відповідача.
		Суд виходить з того, що відповідальність перевізника (за умови відсутності обставин, наведених в частині першій статті 922 ЦК України, які виключають відповідальність перевізника в цілому) обмежується сплатою штрафу у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), враховуючи, що позивач ОСОБА_1 аргументованих вимог про стягнення з відповідача штрафу не пред`являв, а вимоги про стягнення пені за частиною третьої статті 922 ЦК України є безпідставними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог. 
		Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст.23 ЦК України).
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Позовна вимога про стягнення моральної шкоди  в силу приписів ч. 1 ст. 188 ЩІК України є похідними, тобто їх задоволення залежить від задоволення вимоги про  відшкодування шкоди .За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.
		При таких обставинах позов не підлягає задоволенню.
		У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи та які він просив стягнути, слід залишити за позивачем.
		Керуючись  ст..16,22,23 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживача.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ЄДПРОУ: 40075815).
		 
		Суддя                                                                                        Т.В.Остапчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...