Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/9652/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 08.08.2024. Зареєстровано: 08.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.
Дата набрання законної сили: 10.09.2024
Номер судового провадження: 2/204/1747/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		Справа № 204/9652/23
		Провадження № 2/204/1747/24
		РІШЕННЯ
		іменем України 
		 
		08 серпня 2024 року м. Дніпро
		Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого  судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство закордонних справ України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії,  
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з Російської Федерації на свою користь грошові кошти в сумі 1000000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. На підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що внаслідок нападу збройних сил Російської Федерації позивачу довелось вступити до лав захисту територіальної оборони м. Дніпро, а з 14 березня 2022 року мобілізуватись до Національної гвардії України. За більше ніж три роки безпосередньої участі у бойових діях проти військової агресії Російської Федерації, позивач безпосередньо приймав участь в боях в районі н.п. Піски, Маріуполі, Слов`янську, Бахмуті Донецької області та Рубіжного і Лисичанська Луганської області. Під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України в квітні 2022р н.п. Рубіжне Луганської області, позивач отримав кульове поранення в руку та хімічний опік легенів, внаслідок чого змушений проходити тривалий курс лікування. Вказує, що окрім поранення та хвороби, його психологічний стан був пригнічений через втрату близьких друзів  справжніх патріотів своєї країни. У нього на очах загинули захисники України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Віталій Українцев, ОСОБА_4 , а також отримали поранення та каліцтва багато побратимів. Також позивач вказує, що він перебуває у постійному стресі через ракетні обстріли міста Дніпро, в якому проживає його родина та які тривають і досі. Внаслідок постійних ракетних обстрілів родина позивача знаходиться постійно в небезпеці, діти позбавлені можливості нормально ходити до школи, на спортивні та культурні заходи. З метою захисту своєї родини від злочинних дій Російської Федерації позивач вступив до лав Національної гвардії України та тривалий час не має змоги бачитись з родиною, виховувати дітей, що завдає йому додаткових моральних страждань. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації він отримав моральні страждання пов`язані з переживаннями, тривогою та постійним острахом, станом стресу та психічними стражданнями викликаними постійними артилерійськими та ракетними обстрілами, хвилюванням за своє здоров`я та безпеку, безпеку за здоров`я рідних, був позбавлений можливості тривалий час бачитись з родиною, тривалий час перебував у екстремальних умовах в тимчасових земляних укриттях, в напівзруйнованих приміщеннях, без світла та опалення, а іноді і під відкритим небом.
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		01 квітня 2024 року від третьої особи Міністерства закордонних справ України до суду надійшли письмові пояснення, у яких представник третьої особи зазначає, що діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, отримання згоди на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється. 
		Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини. 
		В період з 12.06.2014 р. по 30.08.2014 р., з 15.09.2014 р. по 18.11.2014 р., з 10.02.2015 р по 31.03.2015 р, з 12.05.2015 р. по 11.06.2015 р., з 12.07.2015 р. по 13.08.2015 р. позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь Донецької області, с.м.т. Піски Донецької області (а.с.8).
		14 березня 2022 року позивач був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану (а.с.10, а.с.10 зворотна сторона).
		В період з 28.03.2022 по 10.04.2022, з 16.05.2022 по 04.10.2022, з 13.10.2022 по 28.12.2022, з 29.12.2022 по 07.02.2023 позивач брав безпосередньо участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в ОТУ «Північ», ОТУ «Лиман», та ОТУ «Соледар» (а.с.9).
		07 квітня 2022 року близько 12 год.00 хв. виконуючи службово-бойові завдання у м. Рубіжне Сеєверодонецького району Луганської області позивач отримав травму у зв`язку з вибухом та дією шкідливих і токсичних речовин (а.с.12-13).
		З 27 квітня 2022 року по 11 травня 2022 позивач проходив стаціонарне лікування у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» I терапевтичне відділення (а.с. 11).
		Відповідно до акту розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), що стався 07 квітня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 ЦОТО НГ України від 07 червня 2022 року, травма отримана позивачем в період проходження служби під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій на території Луганської області (а.с.14-15).
		З довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» №58-с/НГУ встановлено, що позивач має травми та захворювання пов`язані із захистом Батьківщини; рішення медичної (військово-лікарської) комісії: «Гостре отруєння парами азотної кислоти (07.04.2022) без порушення функції» (а.с.60).
		З довідки військової частини НОМЕР_1 від 24 травня 2023 року встановлено, що позивач станом на час видачі довідки продовжує проходити службу (а.с.10 зворотна сторона). 
		Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне. 
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
		Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		В силу частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Як передбачено частиною першою статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
		В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
		При цьому на потерпілого покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
		У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
		Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
		У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		З огляду на надані позивачем докази суд приходить до висновку щодо доведеності пред`явлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню. 
		Крім того, судом враховується, що військова агресія та окупація Російською Федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй). 
		Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.
		За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у цій справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд.
		З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.
		Оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі N 635/6172/17).
		Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство закордонних справ України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії  задовольнити. 
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією проти України, грошові кошти в сумі 1000000 (один мільйон) грн 00 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...