Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/5779/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2024.
Дата набрання законної сили: 05.08.2024
Номер судового провадження: 61-4412ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 серпня 2024 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 336/5779/22
		провадження № 61-4412св24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - комунальне підприємство «Центр управління інформаційними технологіями», 
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року в складі судді Зарютіна П. В та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» (далі - КП «Центр управління інформаційними технологіями») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позов мотивований тим, що з 03 січня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» у КП «Центр управління інформаційними технологіями». 
		 
		Наказом директора КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 03/01-08 від 01 серпня 2022 року на виконання рішення Запорізької міської ради від 12 липня 2022 року скорочено з 12 жовтня 2022 року посади структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів», зокрема, і посаду начальника диспетчерсько-ліфтової служби.
		 
		04 серпня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України. У повідомленні зазначено, що станом на 04 серпня 2022 року в КП «Центр управління інформаційними технологіями» відсутні вакантні посади, що відповідають кваліфікації ОСОБА_1 .
		 
		Наказом КП «Центр управління інформаційними технологіями» від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільненій з роботи з 12 жовтня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		 
		Зазначає, що відповідач у порушення положень статті 49-2 КЗпП України під час попередження про звільнення не запропонував усі вакантні посади на підприємстві, зокрема, наявну вакантну посаду заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка відповідає його кваліфікації.
		 
		Крім того, позивач був головою первинної профспілкової організації КП «Центр управління інформаційними технологіями», у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 252 КЗпП України його могли звільнити лише за наявності на це попередньої згоди вищого профспілкового органу Запорізького обласного комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України. 
		 
		Внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними стражданнями через незаконне звільнення, підрив авторитету та ділової репутації.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		поновити його на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» в КП «Центр управління інформаційними технологіями»;
		стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; 
		стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що:
		в КП «Центр управління інформаційними технологіями» відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки, належним чином було отримано згоду профспілкової організації про наступне скорочення чисельності штату працівників;
		ОСОБА_1 вбачає порушення свого права при звільненні у тому, що йому не було запропоновано саме конкретну посаду заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», проте, чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця запропонувати працівникові, який підпадає під скорочення, усі наявні на підприємстві вакантні посади, а виключно ті, які відповідають професії та спеціалізації працівника.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу  ОСОБА_1  задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
		власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення з підстав змін в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працює. Оскільки обов`язок працевлаштувати працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та/або існували на день звільнення за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, неодноразово підтримана Великою Палатою Верховного Суду та Касаційним цивільним судом (див. постанови  Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 10 листопада 2022 року у справі №525/983/21 (провадження № 61-5659св22), а також від 29  січня 2020 року в справі № 761/41149/16-ц, від 06 травня 2020 року в справі № 487/2191/17, від 09 грудня 2021 року в справі № 646/2661/20, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 10 вересня 2018 року в справі № 487/6407/16, на які заявник посилається у касаційній скарзі;
		при зверненні з позовом ОСОБА_1 вказував, що його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП проведено із порушенням трудового законодавства, оскільки відповідач не запропонував йому усі наявні вакантні посади, за якими він міг продовжити працювати;
		суди встановили, що 04 серпня 2022 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та відсутність на підприємстві вакантних посад, які відповідають кваліфікації позивача; 
		аналіз матеріалів справи свідчить, що на запит представника позивача від 05 жовтня 2022 року роботодавець надав перелік наявних на підприємстві вакантних посад станом на 04 серпня 2022 року (15 вакансій), у якому зазначена посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». При цьому перелік вакантних посад станом на 04 серпня 2022 року (15 вакансій) наданий суду без зазначення посади заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». Відповідно до акту від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з переліком наявних на підприємстві вакантних посад від 04 серпня 2022 року (15 вакансій), у якому відсутня посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». 15 вересня 2022 року на посаду заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» переведено начальника відділу системного адміністрування Лоїка В. А.; 
		ОСОБА_1 під підпис ознайомлений із переліком вакантних посад (18 вакансій) в КП «Центр управління інформаційними технологіями» станом на 07 жовтня 2023 року, від яких позивач відмовився. У вказаному переліку посада заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» відсутня;
		суди не звернули уваги на те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду та/або існувала на день звільнення. Роботодавець не спростував доводи позивача про те, що станом на момент попередження позивача про звільнення (04 серпня 2022 року) була наявна вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології»; 
		відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили із того, що «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця запропонувати працівникові, який підпадає під скорочення, усі наявні на підприємстві вакантні посади, а виключно ті, які відповідають професії та спеціалізації працівника». При цьому аргументи відповідача про те, що не запропонована позивачу посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», на яку він міг претендувати, не відповідає кваліфікації ОСОБА_1 і саме з цих причин йому не пропонувалася, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не перевірили, не надали їм оцінку та з огляду на встановлене не зробили висновків щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Сам по собі висновок апеляційного суду про те, що «позивач не мав належної кваліфікації для відповідності посаді заступника директора», без встановлення дійсних обставин про це, підтверджених відповідними доказами, без наведення мотивів та оцінки аргументів сторін щодо цих обставин є передчасним. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18 (провадження № 61-4367св20) вказував, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20;
		відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15;
		Верховний Суд України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 зробив висновок про те, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення;
		суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що 04 серпня 2022  року директором підприємства повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації. Отже, ОСОБА_1 попереджений про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться за два місяці. 04 серпня 2022 року начальником сектору по роботі з персоналом КП «ЦУІТ» Кретовою Н. В. ОСОБА_1 був доведений перелік вакантних посад на підприємстві. Від підпису про ознайомлення із зазначеним переліком ОСОБА_1 відмовився, про що було складено акт 04 серпня 2022 року, підписаний Кретовою Н. В. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідач належним чином виконав приписи частини другої статті 40 КЗпП України, а ненадання згоди ОСОБА_1 на переведення на жодну із запропонованих йому посад свідчить, що при звільненні позивача відповідач не допустив будь-яких порушень його прав;
		статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Матеріалами справи підтверджено, що постановою президії Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 14.09.2022 надано згоду на звільнення начальника диспетчерсько-ліфтової служби КП «Центр управління інформаційними технологіями» ОСОБА_1 за статтею 40 пункт 1 КЗпП у зв`язку із скороченням штату працівників;
		в КП «Центр управління інформаційними технологіями» відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки, належним чином було отримано згоду профспілкової організацію про наступне скорочення чисельності штату працівників;
		ОСОБА_1 вбачає порушення свого права при звільненні у тому, що йому не було запропоновано саме конкретну посаду - заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». Судом встановлено, що позивач не мав належної кваліфікації для відповідності посаді заступника директора, яка передбачає наявність стажу роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення (Розділ 6 посадової інструкції заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології»), в той час як позивач, перебуваючи раніше на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби технічного обслуговування систем диспетчеризації ліфтів КП «Центр управління інформаційними технологіями», в зазначеній області не працював, оскільки його функціональними обов`язками, правами, зобов`язаннями, взаємодією, відповідальністю та кваліфікаційними вимогами до посади начальника названої служби не передбачалося виконання трудових обов`язків в області системного програмного забезпечення. Оскільки трудовий договір є добровільною угодою між працівником та працедавцем, укладаючи який працедавець визначає кваліфікаційні, освітні та професійні вимоги до працівника, а при наявності двох чи більше претендентів на вказану посаду працедавець має право обирати одного з них, виходячи з освіти, попереднього досвіду роботи, кваліфікаційних ознак та особистісних характеристик претендентів, КП «Центр управління інформаційними технологіями» прийняло на вказану іншого працівника за переводом, натомість ОСОБА_1 були запропоновані інші вакантні посади, від яких позивач відмовився, у зв`язку з чим був звільнений. Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		            за приписами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення з підстав змін в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працює. Оскільки обов`язок працевлаштувати працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та/або існували на день звільнення за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, неодноразово підтримана Великою Палатою Верховного Суду та Касаційним цивільним судом (див. постанови Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 10 листопада 2022 року у справі №525/983/21 (провадження № 61-5659св22), а також від 29 січня 2020 року в справі № 761/41149/16-ц, від 06 травня 2020 року в справі № 487/2191/17, від 09 грудня 2021 року в справі № 646/2661/20, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 10 вересня 2018 року в справі № 487/6407/16;
		            суд першої інстанції встановив, що 04 серпня 2022 року директором підприємства повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Отже, ОСОБА_1 попереджений про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться за два місяці. 04 серпня 2022 року начальником сектору по роботі з персоналом КП «Центр управління інформаційними технологіями» Кретовою Н. В. ОСОБА_1 був доведений перелік вакантних посад на підприємстві. Від підпису про ознайомлення із зазначеним переліком ОСОБА_1 відмовився, про що було складено Акт від 04 серпня 2022 року, підписаний Кретовою Н. В. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в подальшому підтвердили це в судовому засіданні як свідки. За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про те, Акт від 04 серпня 2022 року є сфальсифікованим, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами, що є обов`язком сторони в розумінні статті 12 ЦПК України.
		колегія суддів звернула увагу на те, що ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений із переліком вакантних посад (18 вакансій) в КП «Центр управління інформаційними технологіями» станом на 07 жовтня 2023 року, від яких він також відмовився, що підтверджується його підписом (т.1, а. с. 51) та не заперечувалось позивачем в суді апеляційної інстанції;
		статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Матеріалами справи підтверджено, що постановою президії Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 14 вересня 2022 року надано згоду на звільнення начальника диспетчерсько-ліфтової служби КП «Центр управління інформаційними технологіями» ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв`язку із скороченням штату працівників. Враховуючи викладене, колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції про те, що в КП «Центр управління інформаційними технологіями» відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки, належним чином було отримано згоду профспілкової організації про наступне скорочення чисельності штату працівників.
		скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року у цій справі, Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року зазначив, що суди не звернули уваги на те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду та/або існувала на день звільнення. Роботодавець не спростував доводи позивача про те, що станом на момент попередження позивача про звільнення (04 серпня 2022 року) була наявна вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили із того, що «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця запропонувати працівникові, який підпадає під скорочення, усі наявні на підприємстві вакантні посади, а виключно ті, які відповідають професії та спеціалізації працівника». При цьому аргументи відповідача про те, що не запропонована позивачу посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», на яку він міг претендувати, не відповідає кваліфікації ОСОБА_1 і саме з цих причин йому не пропонувалася, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не перевірили, не надали їм оцінку та з огляду на встановлене не зробили висновків щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Сам по собі висновок апеляційного суду про те, що «позивач не мав належної кваліфікації для відповідності посаді заступника директора», без встановлення дійсних обставин про це, підтверджених відповідними доказами, без наведення мотивів та оцінки аргументів сторін щодо цих обставин є передчасним (т.1, а.с.197-201);
		як встановлено судом, ОСОБА_1 з січня 2017 року працював на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» у комунальному підприємстві «Центр управління інформаційними технологіями». Посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» (далі - Посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби) затверджена директором Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» Ю. І. Орєшкіним та введена в дію 17 січня 2017 року (т.1, а.с.228);
		до функціональних обов`язків начальника диспетчерсько-ліфтової служби належить організація і забезпечення роботи диспетчерського зв`язку в будинках та дотримання технології під час ведення робіт, пов`язаних з використанням, ремонтом та експлуатацією цих засобів зв`язку, диспетчерського обладнання ліфтів, контроль за виконанням розпорядчих документів, що стосуються служби технічного обслуговування в системі диспетчеризації ліфтів, розробка планів розвитку і впровадження нових засобів зв`язку. При цьому розділом 4 Посадової інструкції передбачено, що начальник диспетчерсько-ліфтової служби, зокрема, повинен знати: Положення про систему технічного обслуговування та ремонт ліфтів, Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів, Правила улаштування електроустановок, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, вимоги законодавства в сфері захисту персональних даних. Зазначена посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби не містить посилань на розробку, налаштування, введення в експлуатацію системного програмного забезпечення;
		матеріалами справи підтверджено, що станом на 04 серпня 2022 року та до 15 вересня 2022 року на підприємстві була вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка була відсутня у переліку наявних вакантних посад, складеному 04 серпня 2022 року начальником сектору з роботи з персоналом КП «Центр управління інформаційними технологіями» (т.1, а. с. 15). Посадова інструкція заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», затверджена директором Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» Ю. І. Орєшкіним та введена в дію 01 липня 2020 року (т.1, а.с.46-49). Відповідно до розділу 6 Посадової інструкції заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», кваліфікаційними вимогами зазначеної посади є: повна або базова освіта відповідного напряму підготовки (магістр, фахівець або бакалавр), стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення не менш року (т.1, а. с. 46-49). До функціональних обов`язків заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» належить, зокрема, організація роботи і керівництво установкою, настроюванням операційних систем, мереж та баз даних, забезпечення їх працездатності й безпеки; контроль за розробкою технології рішення та визначення правильності вибору архітектури системного і програмного забезпечення нових автоматизованих систем, а також за виконанням робіт зі створення та введення баз даних, архівів системного та програмного забезпечення, впровадженням заходів щодо усунення недоліків у роботі системного та програмного забезпечення. При цьому відповідно до розділу 4 Посадової інструкції заступник директора - начальник підрозділу «Інформаційні технології» повинен, зокрема, знати: організацію баз даних; Принципи організації операційних систем, алгоритми системного програмного забезпечення, сервісне математичне забезпечення основних засобів; Правила експлуатації ПК; Порядок оформлення технічної документації; передовий вітчизняний та закордонний досвід створення мереж використання обчислювальної техніки, вимоги законодавства в сфері захисту персональних даних;
		Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18 (провадження № 61-4367св20) вказував, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади;
		матеріали справи містять видані ОСОБА_1 : Диплом бакалавра АР № 39974878 про закінчення у 2011 році Запорізького національного технічного університету, отримання базової освіти за напрямом підготовки «Електротехніка» та отримання кваліфікації «бакалавра з електротехнічних систем електроспоживання» (т.1, а. с. 16), а також Диплом магістра М19 №019279, про закінчення в 2019 році Запорізької Державної інженерної академії за спеціальністю «Менеджер», освітня програма «Менеджмент організацій і адміністрування» (т.1, а. с 17). Отже, за наданими документами про освіту позивач ОСОБА_1 отримав вищу освіту, та відповідно до затверджених Постановами Кабінету Міністрів України Переліків має: освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» за напрямом підготовки «Електротехніка», за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання», та освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» за напрямом підготовки «Менеджмент організацій і адміністрування» за спеціальністю «Менеджмент»;
		розділом 6 Посадової інструкції заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», визначені кваліфікаційні вимоги: стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення - не менше 1 року, повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, фахівець, або бакалавр). Таким чином заступник директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» повинен мати стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення та повну або базову вищу освіту, яка згідно із затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України Переліками відповідає напрямку підготовки «Інформатика та обчислювальна техніка»;
		колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мав належної кваліфікації для відповідності посаді заступника директора, яка передбачає наявність стажу роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення (Розділ 6 посадової інструкції заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології»), в той час як позивач в зазначеній області не працював, оскільки його функціональними обов`язками, правами, зобов`язаннями, взаємодією, відповідальністю та кваліфікаційними вимогами до посади начальника диспетчерсько-ліфтової служби не передбачалося виконання трудових обов`язків в області системного програмного забезпечення. При цьому в судовому засіданні апеляційного суду, позивач не заперечував той факт, що Лойко В. А. , якого наказом директора КП «Центр управління інформаційними технологіями» від 15 вересня 2022 року №175-к (т.1, а.с.50) переведено на посаду заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» з 16 вересня 2022 року, протягом майже трьох років працював на посаді начальника відділу системного адміністрування, а отже мав стаж роботи більше одного року на керівної посаді в області системного програмного забезпечення;
		в апеляційній скарзі від 16 січня 2024 року позивач посилається на нові докази (копію листа ТОВ «СЕА Електротехніка» №351 від 13 серпня 2020 року на адресу КП «Центр управління інформаційними технологіями», копію листа ТОВ «СЕА Електротехніка» №491 від 04 жовтня 2020 року на адресу КП «Центр управління інформаційними технологіями», копію інвентарного опису №3 необоротних активів за квітень 2022 року КП «Центр управління інформаційними технологіями»), при цьому не заявляє клопотань про долучення цих доказів до матеріалів справи, не мотивує підстав та не надає докази неможливості їх подання до суду першої інстанції (навіть при повторному розгляді справи) з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача). Однак, наявності таких об`єктивних обставин заявником не наведено, а апеляційним судом не встановлено;
		при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		22 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в якій просив:
		оскаржені судові рішення скасувати;
		ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		            04 серпня 2022 року позивачу не надавався перелік вакантних посад на підприємстві, у наданому повідомленні № 0475 від 04 серпня 2022 року роботодавцем не пропонувалася інша робота. Акт про відмову в ознайомленні з пропозиціями вакантних посад від 04 серпня 2022 року є сфальсифікованим, станом на 04 серпня 2022 року та до 15 вересня 2022 року була вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка відповідала його кваліфікації, проте не була йому запропонована;
		суд першої інстанції не дослідив належним чином чи відповідають кваліфікаційні вимоги вказаної посади його кваліфікації, освіті, наявності певного стажу роботи та іншим вимогам, що встановлені для зайняття посади, посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби технічного обслуговування систем диспетчеризації ліфтів складена ще в 2017 році та була надана відповідачем з порушенням вимог статті 83 ЦПК України, тому є недопустимим доказом, підприємство було зобов`язано інформувати його про всі існуючі вакансії протягом всього строку попередження, список вакантних посад був наданий йому лише 10 жовтня 2022 року станом на вказану дату, висновок суду першої інстанції про те, роботодавець повинен запропонувати не всі вакантні посади, а лише ті, що відповідають кваліфікації не узгоджується з висновками Верховного Суду;
		            при розгляді справи суди не дослідили посадові інструкції заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» та начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» належним чином за участю фахівця у відповідному напрямку; 
		            на запит адвоката КП «Центр управління інформаційними технологіями» в листі № 0614 від 13 жовтня 2022 року зазначило, що в період з 04 серпня 2022 року по 05 жовтня 2022 року з`явилися вакансії, які позивачу не пропонувалися. Однак відповідач надав ОСОБА_1 для ознайомлення тільки список вакантних посад, які існували станом на 10 жовтня 2022 року; 
		при розгляді справи суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (про зобов`язання роботодавця запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц (сформовано висновок відносно звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України внаслідок скорочення посади). Верховний Суд вказав, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення;
		незаконне звільнення та інші порушення трудових прав позивача викликало в нього стресовий стан, спричинило моральні страждання, підірвало його ділову репутацію та авторитет, внаслідок чого йому була заподіяна моральна шкода.  Позивач позбавлений можливості працевлаштуватися у зв`язку з передчасним та несподіваним звільненням. 
		 
		У квітні 2024 року КП «Центр управління інформаційними технологіями»через підсистему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін. 
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		суди зробили вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , адже звільнення позивача проведене з додержанням вимог трудового законодавства; 
		повідомлення № 0475 від 04 серпня 2022 року про наступне звільнення з роботи позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України надано йому відповідно до вимог чинного законодавства - більш як за 2 місяці до фактичної дати звільнення. Позивачу запропоновано іншу роботу шляхом надання йому пропозицій вакантних посад станом на 04 серпня 2022 року, однак позивач відмовився від ознайомлення, про що складено Акт про відмову від ознайомлення з пропозиціями вакантних посад;
		у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 викладено правовий висновок, в якому вказано, що  власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо; 
		що стосується вимог ОСОБА_1 про надання йому вакантної посади вищої кваліфікації, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі. Власник або уповноважений ним орган не зобов`язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня; 
		суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку працедавця запропонувати працівнику, який підпадає під скорочення, усі наявні вакантні посади, а виключно ті, які відповідають професії та спеціалізації працівника. Судами встановлено, що позивач не мав належної кваліфікації для зайняття посади заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології». 
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		01 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 15 квітня 2024 рокузазначено, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц; від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17; від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20; від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17; від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 з січня 2017 року працював на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» у комунальному підприємстві «Центр управління інформаційними технологіями».
		 
		На виконання рішення Запорізької міської ради від 12 липня 2022 року наказом директора КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 02/12-07 від 12 липня 2022 року проведено зміни в організації виробництва та праці структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» шляхом виведення з 04 серпня 2022 року зі штатного розпису КП «Центр управління інформаційними технологіями» структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» та скорочення з 12 жовтня 2022 року відповідних посад, зокрема, і посади начальника диспетчерсько-ліфтової служби.
		 
		04 серпня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У повідомленні зазначено про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б відповідали кваліфікації  ОСОБА_1 .
		 
		Матеріали справи містять перелік наявних вакантних посад, складений 04 серпня 2022 року начальником сектору з роботи з персоналом КП «Центр управління інформаційними технологіями», який не містить посади заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» та акт від 04 серпня 2022 року, складений працівниками КП Центр управління інформаційними технологіями», про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з пропозиціями вакантних посад.
		 
		ОСОБА_1 під підпис ознайомлений із переліком вакантних посад (18 вакансій) в КП «Центр управління інформаційними технологіями» станом на 07 жовтня 2023 року, від яких позивач відмовився. У вказаному переліку посада заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» відсутня.
		 
		Наказом КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 175-к від 15 вересня 2022 року на посаду заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» з 16 вересня 2022 року переведено начальника відділу системного адміністрування Лойка В. А. 
		 
		Суди встановили, що 07 жовтня 2022 року підприємство надало позивачу пропозиції вакантних посад, від яких ОСОБА_1 відмовився.
		 
		Наказом КП «Центр управління інформаційними технологіями» від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільненій з роботи у зв`язку з скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 12 жовтня 2022 року.
		 
		Відповідно до довідки від 13 жовтня 2022 року, виданої КП «Центр управління інформаційними технологіями» на запит представника позивача, станом на 04 серпня 2022 року в КП «Центр управління інформаційними технологіями» були вакантні 15 посад, серед яких також вакантною була і посада і посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології».
		 
		Посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» (далі - посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби) затверджена директором КП «Центр управління інформаційними технологіями» Ю. І. Орєшкіним та введена в дію 17 січня 2017 року.
		 
		До функціональних обов`язків начальника диспетчерсько-ліфтової служби належить організація і забезпечення роботи диспетчерського зв`язку в будинках та дотримання технології під час ведення робіт, пов`язаних з використанням, ремонтом та експлуатацією цих засобів зв`язку, диспетчерського обладнання ліфтів, контроль за виконанням розпорядчих документів, що стосуються служби технічного обслуговування в системі диспетчеризації ліфтів, розробка планів розвитку і впровадження нових засобів зв`язку.
		 
		У розділі 4 посадової інструкції передбачено, що начальник диспетчерсько-ліфтової служби, зокрема, повинен знати: Положення про систему технічного обслуговування та ремонт ліфтів, Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів, Правила улаштування електроустановок, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, вимоги законодавства в сфері захисту персональних даних.
		 
		Посадова інструкція начальника диспетчерсько-ліфтової служби не містить посилань на розробку, налаштування, введення в експлуатацію системного програмного забезпечення.
		 
		Суди встановили, що станом на 04 серпня 2022 року та до 15 вересня 2022 року на підприємстві була вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка була відсутня у переліку наявних вакантних посад, складеному 04 серпня 2022 року начальником сектору з роботи з персоналом КП «Центр управління інформаційними технологіями».
		 
		Посадова інструкція заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», затверджена директором КП «Центр управління інформаційними технологіями» Ю. І. Орєшкіним та введена в дію 01 липня 2020 року.
		 
		Відповідно до розділу 6 посадової інструкції заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», кваліфікаційними вимогами зазначеної посади є: повна або базова освіта відповідного напряму підготовки (магістр, фахівець або бакалавр), стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення не менш року.
		 
		Згідно з розділом 2 зазначеної посадової інструкції заступник директора - начальник підрозділу «Інформаційні технології» виконує зокрема наступні обов`язки: 
		організація роботи підрозділу «Інформаційні технології»; оперативне керівництво установкою, настроюванням операційних систем, мереж та баз даних, забезпечення їх працездатності й безпеки; розробка перспективних і поточних планів роботи підрозділу; участь у підготовці матеріалів для укладання договорів на закупівлю технічних та програмних засобів; керівництво адмініструванням корпоративного WEB сайту; контроль за розробкою технології рішення та визначення правильності вибору архітектури системного і програмного забезпечення нових автоматизованих систем; контроль за виконанням робіт зі створення та веденню баз даних, архівів системного і програмного забезпечення; оперативне керівництво роботою по забезпеченню працездатності систем і мереж, підключення користувачів до діючих автоматизованих систем; контроль за організацією моніторингу стану інформаційних ресурсів; контроль за розробкою та впровадженням заходів щодо усунення виявлених недоліків у роботі системного і програмного забезпечення; оперативне керівництво проведенням відновлювальних робіт по програмному, системному та мережевому забезпеченню; керівництво роботою із впровадження нових програмних засобів і методів по поліпшенню надійності, катастрофостійкості, безпеки, захищеному доступу до інформаційних ресурсів, антивірусного захисту; керівництво розробкою сервісних програм для користувачів автоматизованих систем; оперативне керівництво розробкою інструкцій з роботи із системами, оформлення необхідної технічної документації; контроль за організацією проведення дослідної експлуатації мере, і автоматизованих систем; оперативне керівництво впровадженням нових методів програмування; оперативне керівництво впровадженням нових методів проектування та розвитку мережної інфраструктури; вибір архітектури програмного та апаратного забезпечення автоматизованих систем, які розробляються разом з відділом впровадження електронних сервісів; проведення аналізу результатів виробничої діяльності відділів причин зниження якості розроблювальних програм, збоїв у роботі системної забезпечення та єдиної мережі; прийняття участі (відповідно до рішень директора) в процесах розробки стратегії міста в галузі інформаційних технологій.
		 
		До функціональних обов`язків заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» належить, зокрема, організація роботи і керівництво установкою, настроюванням операційних систем, мереж та баз даних, забезпечення їх працездатності й безпеки; контроль за розробкою технології рішення та визначення правильності вибору архітектури системного і програмного забезпечення нових автоматизованих систем, а також за виконанням робіт зі створення та введення баз даних, архівів системного та програмного забезпечення, впровадженням заходів щодо усунення недоліків у роботі системного та програмного забезпечення.
		 
		Відповідно до розділу 4 посадової інструкції заступник директора - начальник підрозділу «Інформаційні технології» повинен, зокрема, знати: організацію баз даних; принципи організації операційних систем, алгоритми системного програмного забезпечення, сервісне математичне забезпечення основних засобів; Правила експлуатації ПК; Порядок оформлення технічної документації; передовий вітчизняний та закордонний досвід створення мереж використання обчислювальної техніки, вимоги законодавства в сфері захисту персональних даних.
		 
		Розділом 6 посадової інструкції заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», визначені кваліфікаційні вимоги: стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення - не менше 1 року, повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, фахівець, або бакалавр).
		 
		Матеріали справи містять видані ОСОБА_1 : диплом бакалавра АР№ 39974878 про закінчення у 2011 році Запорізького національного технічного університету, отримання базової освіти за напрямом підготовки «Електротехніка» та отримання кваліфікації «бакалавра з електротехнічних систем електроспоживання», а також диплом магістра НОМЕР_1 , про закінчення в 2019 році Запорізької державної інженерної академії за спеціальністю «Менеджер», освітня програма «Менеджмент організацій і адміністрування».
		 
		Суди встановили, що за наданими документами про освіту позивач ОСОБА_1 отримав вищу освіту, та відповідно до затверджених Постановами КМ України Переліків має: освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» за напрямом підготовки «Електротехніка», за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання», та освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» за напрямом підготовки «Менеджмент організацій і адміністрування» за спеціальністю «Менеджмент».
		 
		У розділі 6 посадової інструкції заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології», визначені кваліфікаційні вимоги: стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення - не менше 1 року, повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, фахівець, або бакалавр).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.
		 
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
		 
		Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
		 
		Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що:
		 «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. 
		Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
		 
		У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що:
		«оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року в справі № 226/1660/18 (провадження № 61-7116св19) зазначено, що:
		«однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. 
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. 
		Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) зазначено, що: «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення».
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що відповідач у порушення положень статті 49-2 КЗпП України під час попередження про звільнення не запропонував усі вакантні посади на підприємстві, зокрема, наявну вакантну посаду заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка відповідає його кваліфікації; 
		суди встановили, що на виконання рішення Запорізької міської ради від 12 липня 2022 року наказом директора КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 02/12-07 від 12 липня 2022 року проведено зміни в організації виробництва та праці структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» шляхом виведення з 04 серпня 2022 року зі штатного розпису КП «Центр управління інформаційними технологіями» структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» та скорочення з 12 жовтня 2022 року відповідних посад, зокрема, і посади начальника диспетчерсько-ліфтової служби. ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 07 жовтня 2022 року підприємство надало позивачу пропозиції вакантних посад, від яких ОСОБА_1 відмовився;
		суди встановили, що позивач відмовився від ознайомлення з пропозиціями вакантних посад, про що складено працівниками КП «ЦУІТ»  Акт від 04 серпня 2022 року;
		суди встановили, що позивач не мав належної кваліфікації для відповідності посаді заступника директора, яка передбачає наявність стажу роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення (розділ 6 посадової інструкції заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології»), в той час як позивач в зазначеній області не працював, оскільки його функціональними обов`язками, правами, зобов`язаннями, взаємодією, відповідальністю та кваліфікаційними вимогами до посади начальника диспетчерсько-ліфтової служби не передбачалося виконання трудових обов`язків в області системного програмного забезпечення;
		 
		суди врахували, що заступник директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» повинен мати стаж роботи на керівних посадах в області системного програмного забезпечення та повну або базову вищу освіту, яка згідно із затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України Переліками відповідає напрямку підготовки «Інформатика та обчислювальна техніка»;
		 
		суди встановили, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці у відповідача, а саме - скорочення штату працівників.
		 
		За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що станом на 04 серпня 2022 року та до 15 вересня 2022 року була вакантна посада заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології», яка відповідала його кваліфікації, проте не була йому запропонована.
		 
		Законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. 
		При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18 (провадження № 61-4367св20)).
		 
		Доводи позивача про те, що справи суди не дослідили посадові інструкції заступника директора - начальника підрозділу «Інформаційні технології» та начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)). 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без дотримання норм матеріального та процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення -без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     В. І. Крат
		 
		                                                                                              І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...