Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/243/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано судом: 09.08.2024. Зареєстровано: 10.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2024.
Дата набрання законної сили: 20.01.2025
Результат оскарження 20.01.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		 
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/243/24 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Вельмакіної Т.М. 
		секретар судового засідання: Андрощук О.М.
		за участю представників сторін:
		від позивача1,2: не прибули; 
		від відповідача: Подольський В.О. - ордер серія АА №1415842 від 13.04.2024;
		прокурор: Ревелюк Т.О. - посвідчення №071187 від 01.03.2023, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 
		1. Коростенської міської ради
		2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" 
		про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, 
		 
		Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом, згідно якого просить витребувати з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами:
		- 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га;
		-1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га;
		-1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га;
		-1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га;
		-1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га;
		-1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га;
		-1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га;
		-1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га;
		-1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га;
		-1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га;
		-1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га;
		-1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га;
		-1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га;
		-1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га;
		-1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га;
		-1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га;
		-1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га;
		-1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га;
		-1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га;
		-1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га;
		-1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га;
		-1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га;
		-1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га;
		-1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га;
		-1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га;
		-1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га;
		- 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га;
		-1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га;
		-1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га;
		-1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га;
		-1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га;
		-1822385600:07:000:001 2 площею 7,4775 га;
		-1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га;
		-1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га;
		-1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га;
		-1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га;
		-1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га;
		-1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га;
		-1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га;
		-1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га;
		-1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га;
		-1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га;
		-1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га;
		-1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га;
		-1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га;
		-1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га;
		-1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га;
		-1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га;
		-1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га;
		-1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га;
		-1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га;
		-1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га;
		-1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га.
		Ухвалою від 11.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав час для усунення недоліків позовної заяви.
		18.03.2024 на адресу суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява від 15.03.2024 про усунення недоліків.
		Ухвалою від 25.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.04.2024.
		15.04.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з доданими до нього документами, у якому також він просить поновити процесуальні строки.
		Ухвалою від 16.04.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 
		Ухвалою від 18.04.2024 суд відклав підготовче засідання на 20.05.2024.
		24.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
		13.05.2024 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
		Ухвалою від 20.05.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 05.06.2024.
		30.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		Ухвалою від 05.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 25.06.2024.
		У засіданні суду з розгляду справи по суті 25.06.2024 суд оголосив перерву до 24.07.2024.
		23.07.2024 до суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява про долучення доказів, на які здійснюються покликання у позовній заяві та які помилково не були додані до останньої. Також прокурор пояснив, що ці документи наявні у відповідача.
		У зв`язку з повітряною тривогою, суд оголосив перерву в засіданні суду з розгляду справи по суті 24.07.2024 до 29.07.2024.
		За клопотанням представника відповідача, для надання можливості опрацювання документів, що надійшли від прокуратури, суд оголосив перерву у судовому засіданні 29.07.2024 до 31.07.2024.
		30.07.2024 до суду від відповідача, на виконання вимог суду, надійшли копії частини вищевказаних документів належної якості.
		Представник відповідача не заперечував щодо долучення вказаних документів, останні суд прийняв до розгляду.
		Прокурор в засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
		Позивачі1,2 повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.3, а.с.28-29).
		Представник відповідача стосовно позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовні заяву.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує про порушення інтересів держави щодо набуття права приватної власності відповідачем на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області.
		Зокрема, за ПОСП "Зоря" незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га, 1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га, 1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га, 1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га, 1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га, 1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га, 1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га, 1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га, 1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га, 1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га, 1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га, 1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га, 1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га, 1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га, 1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га, 1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га, 1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га, 1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га, 1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га, 1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га, 1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га, 1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га, 1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га, 1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га, 1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га, 1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га, 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га, 1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га, 1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га, 1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га, 1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га, 1822385600:07:000:001 2 площею 7,4775 га, 1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га, 1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га, 1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га, 1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га, 1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га, 1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га, 1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га, 1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га, 1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га, 1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га, 1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га, 1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га, 1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га, 1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га, 1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га, 1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га, 1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га, 1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га, 1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га, 1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га, 1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га.
		Як зазначає прокурор, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПОСП "Зоря" є державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ-15-27-000001, виданий 27.12.1995 Стремигородською сільською радою Коростенського району Житомирської області, а також архівний витяг із протоколу №1 загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" щодо прийняття рішення про реорганізацію підприємства від 08.01.2000, виданий 04.02.2020 за № П/47 начальником архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації.
		Прокурор наголошував на тому, що землі на території Стремирогородської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акту серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995 у колективну власність КСП "Зоря" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП "Зоря" були розпайовані між членами реформованого КСП. Щодо земель, які не підлягали паюванню право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради.
		Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого КСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось.
		Таким чином, уся площа земель, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Зоря" розпайована, на іншу частину земель як малопродуктивних та загального користування право колективної власності припинено.
		Однак, прокурор вказує, що згідно з Державним актом на право колективної власності на землю ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995, на підставі рішення Стремигородської сільської ради від 06.12.1995 №50, передано 2237,9 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання у колективну власність КСП "Зоря", а не ПОСП "Зоря".
		Реорганізація КСП шляхом перетворення у ПОСП не відбувалася, оскільки було проведено реєстрацію нового підприємства - ПОСП "Зоря".
		За таких обставин, ПОСП "Зоря" не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП "Зоря", а тому подальше правонаступництво права на земельні ділянки ПОСП "Зоря" виключене.
		Прокурор наголошує, що, у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Зоря" шляхом перетворення в іншу юридичну особу, колишні члени КСП автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
		Отже, ПОСП "Зоря" було створене з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом учасників, тому не може бути правонаступником КСП "Зоря".
		ПОСП "Зоря" було створено 1 особою засновником та колишнім членом КСП, а у подальшому внаслідок внесених змін до реєстраційних відомостей ПОСП "Зоря" власниками підприємства ставали різні особи, жодна з яких не була засновником підприємства, та була відсутня в списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Зоря".
		Навіть при наявності записів в статутах підприємств про те, що ПОСП "Зоря" є правонаступником КСП "Зоря" - це не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно з Державним актом на землю серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995, належали на праві колективної власності КСП "Зоря".
		Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
		Поміж іншого, сам факт реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ПОСП "Зоря" з тим же кодом ЄДРПОУ, за яким було зареєстровано КСП "Зоря", не може бути підставою набуття у порядку правонаступництва прав на спірні земельні ділянки.
		Відповідач, реєструючи право власності на підставі державного акту, виданого КСП "Зоря", не дотримався порядку, передбаченого ст.8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.
		Прокурор наголошував на тому, що автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало.
		Розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільчим актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства.
		Вказує, що розподільчі та передавальні акти від КСП "Зоря" до ПОСП "Зоря" не складались. Реєстрація ПОСП "Зоря" відбулась 07.03.2000, а розпаювання земель, які передавалися у колективну власність членам КСП "Зоря" відбулось у період 2004-2005 років.
		Тобто 400 членів КСП "Зоря" не складали та не могли складати будь-яких передавальних актів чи балансів про передачу у приватну власність земельних ділянок, які належали їм на праві колективної власності, та не були розпайовані.
		На даний час відповідно до відомостей щодо відповідача засновником є Костюшко І.В., яка фактично і є незаконним одноособовим власником земель, які належать до комунальної власності територіальної громади.
		Прокурор наголошував на тому, що землі, на які зареєструвало право приватної власності ПОСП "Зоря" є саме комунальною власністю територіальної громади, оскільки вільних земель, які передавались у колективну власність членам КСП не залишилось.
		Відтак, набуття відповідачем права приватної власності на вищевказані земельні ділянки в порядку правонаступництва є незаконним.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с.25-34) стверджує, що відбулось не припинення КСП "Зоря", а продовження існування останнього у організаційній формі приватного підприємства - ПОСП "Зоря" зі збереженням прав КСП.
		Як стверджує відповідач, ПОСП "Зоря" стало правонаступником КСП "Зоря" і разом з цим відбувся перехід всіх прав (в тому числі і на оспорювані земельні ділянки) та обов`язків від КСП "Зоря" до ПОСП "Зоря".
		Враховуючи відсутність в законодавстві чіткої вказівки, що перетворення не є підставою для припинення підприємства, положення статті 37 ЦК РСР в редакції 30.10.1999 слід трактувати саме на користь позивача. Наведене узгоджується і з витягом з протоколу №1 загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" щодо прийняття рішення про реорганізацію підприємства від 08.01.2000, згідно якого було прийнято рішення про збереження цілісного господарства на приватній основі та змінити форму власності, де на основі КСП "Зоря" створити ПОСП "Зоря".
		ПОСП "Зоря" утворене внаслідок реорганізації КСП "Зоря", тому є повним правонаступником всіх його майнових/немайнових прав і обов`язків, зокрема і щодо спірних земельних ділянок.
		Відповідач зазначає, що з погляду реєстраційної процедури відбулася зміна організаційно-правової форми (з КСП на ПОСП), а юридична особа залишилась тією ж самою.
		Таким чином, право власності на землю, яке виникло у КСП "Зоря" на підставі державного акта про право колективної власності до набрання чинності Земельним Кодексом 01.01.2002, збереглося та відповідно до вимог законодавства перейшло до правонаступника останнього - до ПОСП "Зоря".
		Крім того, як зазначає відповідач, оскільки при перетворенні КСП "Зоря" на ПОСП "Зоря" ідентифікаційний код, який був присвоєний КСП "Зоря" перейшов до ПОСП "Зоря", це підтверджує саме перетворення КСП "Зоря", а не припинення одного підприємства та створення іншого.
		Зазначає, що норми законодавства не встановлювали обов`язку при перетворенні КСП створювати та підписувати розподільчий/передавальний акт (баланс), а обов`язок складання документів, що посвідчують розподіл майна при його передачі з одного підприємства до іншого передбачений лише у разі поділу та виділу підприємства.
		Вважає необґрунтованими доводи прокурора про віднесення частини оспорюваних земель до земель запасу на підставі рекомендацій, викладених у акті обстеження фактичного стану земель, адже такі рекомендації не створюють для відповідача жодних обов`язків.
		Вважає, що не було жодних визначених законодавством підстав для позбавлення ПОСП "Зоря" права власності на вказані земельні ділянки, приймаючи такі розпорядження голова Коростенської районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень.
		Вказує на суперечливу поведінку позивача, яка полягає в тому, що вказані земельні ділянки понад 20 років після прийняття відповідних розпоряджень продовжували перебувати у власності ПОСП "Зоря" та позивач жодних дій щодо їх витребування не вчиняв, як не вчиняли таких дій і органи прокуратури, що, в свою чергу, дало підстави відповідачу вважати, що відповідні земельні ділянки належать ПОСП "Зоря" у відповідності до вимог законодавства.
		На думку відповідача, у Коростенської міської ради відсутні порушені права щодо вказаних земельних ділянок, а також позивач обрав спосіб захисту, який не відповідатиме цілям судочинства, а навпаки - призведе до порушення прав добросовісного набувача майна ПОСП "Зоря".
		У відповіді на відзив прокурор (т.2, а.с.66-81) та запереченнях на відповідь на відзив відповідач (т.2, а.с.123-126) виклали доводи та міркування аналогічні тим, що вказані відповідно у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву.
		 
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача, при цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
		Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
		Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Як зазначає прокурор, відповідач неправомірно набув право приватної власності на земельні ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересівдержави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
		В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
		Так, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.
		Прокурор вказує на те, що набуття відповідачем права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Коростенської міської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Коростенської міської ради.
		Крім того, як зазначає прокурор, інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при реєстрації права власності на спірні земельні ділянки явно переважають приватний інтерес ПОСП "Зоря".
		В законодавстві України не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтирів та умов, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами або уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює такі повноваження.
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Коростенську міську територіальну громаду утворено в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області", шляхом об`єднання Коростенської міської ради та інших рад, в тому числі Стремигородської сільської ради. Адміністративним центром Коростенської міської територіальної громади визначено м. Коростень в особі Коростенської міської ради.
		Отже, до Коростенської міської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки.
		Розпоряджатися землями комунальної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Коростенська міська рада.
		Протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Коростенської міської ради.
		У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 суд навів висновок про застосування норми права, з якої вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Як вбачається з матеріалів справи, Коростенська окружна прокуратура листом від 14.12.2023 повідомила Коростенську міську раду про виявлений факт неправомірного набуття ПОСП "Зоря" права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (т.1, а.с.34-42).
		Коростенська міська рада листом від 12.01.2024 повідомила прокурора, що територіальна громада повністю погоджується із порушеннями, які зазначені у повідомленні окружної прокуратури, однак вживати заходи представницького характеру, шляхом заявлення позову не буде, оскільки подання позовів про витребування земельних ділянок зі сторони Коростенської міської ради, у тому числі у сплаті судового збору, призведе до збитків місцевому бюджету, враховуючи ту обставину, що до загального фонду міського бюджету надійшло власних доходів у рази менше прогнозованого, що становить дефіцит до затвердженого плану та свідчить про те, що бюджет не виконується (т.1, а.с.258).
		Отже, з урахуванням тієї обставини, що Коростенська міська рада упродовж тривалого часу (з дня реєстрації права власності на земельні ділянки) у судовому порядку не вжила заходів до визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності ПОСП "Зоря" на спірні земельні ділянки та після надіслання відповідної інформації окружною прокуратурою про виявлене порушення повідомила, що наміру звертатися з вказаним позовом не має, тому наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для пред`явлення цього позову прокурором.
		Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, родючості ґрунтів. Згідно цього Положення органам Держгеокадастру надано виключні повноваження щодо державного нагляду у сфері земельних відносин.
		При цьому, прокурор пояснив, що, враховуючи норми Земельного кодексу України, ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Держгеокадастр не наділений правом звернення до суду у спірних правовідносинах, тому представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) виклала правовий висновок про те, що Конституція України та Закон про прокуратуру надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, тобто інтересів частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.
		Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 року зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
		Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.
		У пунктах 79, 80, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 суд вказав, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Коростенська окружна прокуратура листом від 18.12.2023 поінформувала Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про виявлений факт неправомірного набуття права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особі Коростенської територіальної громади (т.1, а.с.43-52).
		Листом від 12.01.2024 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення до суду із позовом у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору, що позбавляє можливості самостійно звернутися до суду (т.1, а.с.255-256).
		Наведене підтверджує те, що органи, які уповноважені здійснювати захист інтересів держави (Коростенська міська рада та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), не здійснюють захист інтересів держави у спірних правовідносинах та повідомили про перешкоди у здійсненні такого захисту.
		Отже, внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави та територіальної громади залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.
		Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів1,2 щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, у разі неможливості вжиття ними відповідних заходів.
		Враховуючи не вчинення визначеними прокурором в якості позивачів органами заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
		 
		Досліджуючи наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог обставини, суд встановив, що згідно наданих до справи документів, зборами уповноважених членів сільськогосподарського підприємства "Зоря" 19.02.1993 прийнятий статут Колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" с. Стремигород Коростенського району Житомирської області (т.1, а.с.83-101). 
		Відповідно до п.1.1 статуту, КСП "Зоря" є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукціх і діє на засадах підприємства і самовпорядкування.
		Пунктом 6.1 статуту було визначено, що землі підприємству належать на праві колективної власності, що підтверджується державним актом. 
		Рішенням Стремигородської сільської ради народних депутатів від 06.12.1995№50, колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря" передано 2237,9 га земель у колективну власність, у тому числі 240,9 га земель загального користування по вгіддях згідно з додатком (т.1, а.с.118).
		Суд встановив, що згідно з Державним актом серія ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995 про право колективної власності на землі, Колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря" передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2237,9 га земель на території Стремигородської сільської ради (а.с.44-47).
		У подальшому, у зв`язку із прийняттям Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", реєстраційною дією №04053513100011038 від 07.03.2000 КСП "Зоря" перереєстроване у приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Зоря".
		Відповідно до акта обстеження фактичного стану земель що підлягають поділу на земельні частки (паї) реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря" від 26.09.2003 №329 (т.1, а.с.113-115), при виконанні вишукувальних робіт для розробки проектно-технічної документації території земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам, які бажають отримати земельну частку (пай) комісією встановлено, що кількісний склад сільськогосподарських угідь зазнав значних змін, що є наслідком:
		- господарської діяльності;
		- активізацією процесів "вторинного заболочення" ґрунтів, які проявляються в результаті не проведення ремонтно-профілактичних робіт на осушувальних системах;
		- природним залісненням угідь, які непридатні для використання в сільськогосподарському виробництві.
		В першу чергу - це заліснені ділянки з чагарниковою рослинністю висотою 1-5 метрів, крона яких вкриває більше 20% площі, також це землі з ґрунтами, де виходять на поверхню кристалічні породи, наявність заболоченої місцевості.
		В результаті натурного обстеження констатовано:
		- Ділянки сіножатей в контурах № 4, 13, 14, 16, 19, 21, 22, 23, 29, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 41, 46-51, 55 поширені в основному площі непридатних для сільськогосподарського виробництва, які заросли чагарниковою рослинністю класифікувати чагарниками, загальною площею 116,13 га. В контурах №2, 6, 7, 10, 11, 17, 25, 26, 27, 28, 30, 31, площа сіножатей зменшилась на 9,04 га в зв`язку з залісненням території, класифікувати їх як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.
		- Ділянки пасовищ в контурах № 14, 17, 23, 24, 28, 32, 38, 42, 43, 44, 46, 49, 51, 54, 55 поширені площі не придатні для сільськогосподарського виробництва, землі, де поширені перезволожені ґрунти з дерново-чагарниковою рослинністю (береза, вільха, верба) класифікувати чагарниками, загальною площею 123,11 га. В контурах № 6, 7, 20, 30, 31, 48 площа пасовищ зменшилась на 16,61 га, у зв`язку з залісненням території, класифікувати їх як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.
		- Ділянки ріллі в контурах № 47, 49, 58 поширені болота з характерною для неї рослинністю, вкриті чагарниковою рослинністю, класифікувати як болота, загальною площею 21,66 га. В контурах № 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 45 47, 48, 51 52, 53, 54, площа ріллі зменшилась на 278,83 га, у зв`язку із залісненням території, класифікувати як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.
		Земельні ділянки, які згідно акту обстеження відповідно до форми 6 - Зем переводяться в чагарники, болота, ліс, рекомендовано передати до земель запасу Стремигородської сільської ради.
		Суд встановив, що акт обстеження фактичного стану земель від 26.09.2003 №329 погоджений головою ПОСП "Зоря".
		Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 № 329 (т.1, а.с.116-117):
		- затверджено акт обстеження земельних угідь, припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 590,98 га, у тому числі ріллі 300,49 га; сіножатей 127,17 га; пасовищ 139,72 га; ділянки саду 23,6 га, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, класифіковано їх згідно акта обстеження земельних ділянок як чагарники 241,24 га; болота 21,66 га; ліс 304,48 га. 
		Дані землі площею 567,38 га та ділянки саду площею 26,3 га віднесено до земель запасу Стремигородської сільської ради.
		- вказано про необхідність взяти до уваги встановлений склад сільськогосподарських угідь по визначенню розміру і вартості земельної частки (паю) та врахувати при організації території земельних часток (паїв).
		- надано дозвіл на складання проектно-технічної документації громадянам по виділенню в натурі на місцевості земельної частки (паю) та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря".
		Згідно з п. 2.1 вказаного розпорядження, кількість громадян, що мають право на земельну частку (пай) становить 400 чоловік.
		Матеріали справи містять список громадян Стремигородської сільської ради членів КСП "Зоря", яким надається право на виділення в натурі земельної частки (паю) та список громадян Стремигородської сільської ради, членів колишнього КСП "Зоря", яким надається право на виділення в натурі земельної частки (паю), але які не можуть їх одержати (померлі - право на пай, яких не успадковано, відсутні на території ради) (т.2, а.с.84-101).
		Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 31.08.2004 № 273 (т.1, а.с.110-112):
		- погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря", в якому визначено площу земель що підлягають поділу на земельні частки, всього 1414,82 га, в тому числі рілля - 1320,45 га, пасовища - 8,04 га, сіножаті - 86,33 га. Кількість громадян що мають право на земельну частку становить 400 чоловік.
		- припинено право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 14,57 га, в тому числі 3,82 га як малопродуктивні землі, які віднесено до земель запасу Стремигородської сільської ради та 10,75 га під проектування під`їздних шляхів, які віднесено для загального користування.
		Отже, землі на території Стремигодської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акту серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995у колективну власність КСП "Зоря" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП "Зоря" були розпайовані між членами реформованого КСП. Щодо земель, які не підлягали паюванню право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради.
		Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого КСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось.
		З вищевикладеного вбачається, що уся площа земель, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Зоря" розпайована, на іншу частину земель як малопродуктивних та загального користування право колективної власності припинено.
		Підтвердженням зазначеного є в тому числі дані технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ПОСП "Зоря" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Стремигородської сільської ради, розробленої у 2021 році ТОВ "Центр топографо-геодезичних технологій" (т.1, а.с.102-109).
		Так, згідно пояснювальної записки до зазначеної технічної документації під час розроблення документації із землеустрою було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт і при цьому встановлено, що територія встановлення меж якої передбачено даною документацією складається із 53 ділянок загальною площею 542,7621 га. Згідно схеми паювання, запроектовані земельні ділянки не потрапляють на ділянки, які підлягають паюванню.
		Наведене свідчить, що процес розпаювання земель колишнього КСП "Зоря" між його членами відбувся.
		 
		За вказаного та зважаючи на позиції учасників справи, суд враховує наступне.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990, що був чинним на час видачі КСП "Зоря" вищевказаного Державного акта на право колективної власності на землю, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
		За приписами ч. 3 цієї статті ЗК України, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
		Стаття 6 цього ЗК України визначала право приватної власності на землю лише громадян.
		Згідно з ч.1 ст.60 ЗК України, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.
		Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч.4 ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").
		Верховний Суд у п. 6.15 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 сформулював висновок, що хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності у підприємстві, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.
		Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.
		Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).
		Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).
		Отже наведені положення свідчать, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
		Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
		Статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
		Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.
		Згідно з ч.4 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.
		Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди.
		За змістом частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
		Також, з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України, Указом президента України від 03.12.1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки було постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:
		- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
		- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;
		- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
		Враховуючи вищенаведене, землі колишнього КСП "Зоря" підлягали розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
		 
		Також суд враховує, що 01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.
		Також, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.
		Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
		Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
		З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
		В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.
		Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
		Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
		Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
		Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
		За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
		Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
		До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
		Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01.01.2025.
		У разі якщо до 01.01.2025 протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
		Суд зауважує, що за змістом вказаних норм вбачається така доля земельних ділянок колективних сільськогосподарських підприємств:
		- у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства земельні ділянки вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні";
		- у випадку не прийняття до 01.01.2019 рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, котре не було припинено, як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.
		Таким чином, головною відмінністю, яка ставить в залежність можливість набуття територіальною громадою земель колективного сільськогосподарського підприємства, є припинення чи не припинення колективного сільськогосподарського підприємства станом на 01.01.2019, або проведення процедури розподілу таких земель в строк до 01.01.2025.
		 
		Досліджуючи питання правонаступництва ПОСП "Зоря" стосовно КСП "Зоря" суд встановив таке.
		Згідно зі ст. 37 ЦК УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
		При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
		За змістом ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом)  при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.
		У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21 міститься висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/250/19).
		При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить.
		Суд враховує, що положеннями статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Проте як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись на державний акт про право колективної власності на землю, виданий КСП "Зоря", не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".
		Матеріали справи містять наступні документи:
		- Протокол загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" №1 від 08.01.2000, з якого вбачається про прийняття рішення щодо збереження цілісного господарства на приватній основі, зміни форми власності та створення на основі КСП приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (т.2, а.с.215-222).
		- Протокол загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" №2 від 15.03.2000, що свідчить про затвердження статуту ПОСП "Зоря" зі змінами і доповненнями, які були внесені на загальних зборах членів КСП "Зоря", а також про те, що проводилося розпаювання землі (т.2, а.с.223-236).
		- Статут Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря", зареєстрований районною державною адміністрацією Коростенського району Житомирської області 07.03.2000 (т.1, а.с.76-82), відповідно до п.1.1 якого ПОСП "Зоря" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва. Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 (п.2.1 статуту). Засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, в тому числі й через призначених ним осіб.
		Згідно з п.6.1 статуту підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.
		Засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди (п.6.2 статуту). 
		Документами на право використання землі в підприємстві є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку (п.3.3 статуту).
		- Рішення №2/11/13 від 22.11.2013 про: - прийняття ОСОБА_2 спадщини померлого батька ОСОБА_1 (частки в сумі 8500,00 грн, що складає 100% статутного капіталу підприємства), який був одноосібним власником ПОСП "Зоря", на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Сєтак В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №12862 (спадкова справа №63/2013); - продовження діяльності ПОСП "Зоря", затвердження в новій редакції статуту ПОСП "Зоря" (т.1, а.с.72-75).
		- Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПОСП "Зоря" від 29.11.2013, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 100% статутного капіталу підприємства (т.1, а.с.69-70)
		- Рішення власника №1/13 від 29.11.2013 про включення ОСОБА_3 до складу власників ПОСП "Зоря", відступлення 100% ПОСП "Зоря" Костюшко І.В. та вихід ОСОБА_2 зі складу власників, затвердження частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ПОСП "Зоря" у розмірі 100% вартістю 8500,00 грн, збільшення статутного капіталу підприємства на 2000000,00 грн за рахунок коштів власника, затвердження нового розміру статутного капіталу у сумі 2008500,00 грн, затвердження частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ПОСП "Зоря" у розмірі 100% вартістю 2008500,00 грн, затвердження нової редакції статуту ПОСП "Зоря" (т.1, а.с.71).
		- Рішення №1 одноособового учасника ПОСП "Зоря" від 16.02.2022 про затвердження результатів внесення учасником підприємства додаткового вкладу до статутного капіталу підприємства; затвердження збільшеного розміру статутного капіталу підприємства у розмірі 3200000,00 грн; затвердження нової редакції статуту підприємства (т.1, а.с.61).
		- Статут Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (нова редакція), затверджений рішенням №1 власника ПОСП "Зоря" від 16.02.2022 (т.1, а.с.53-60)., відповідно до п.1.2 якого підприємство є правонаступником КСП "Зоря". Власником підприємства є ОСОБА_3 (п.2.1 статуту).
		У довідці Головного управління статистики у Житомирській області від 15.01.2024 №13-07/2-24 вказано, що КСП "Зоря" згідно рішення Коростенської районної державної адміністрації від 17.03.2000 №1-1038 перереєстровано у ПОСП "Зоря" (т.2, а.с.82-83).
		Проаналізувавши в сукупності вищевказані документи стосовно ПОСП "Зоря", що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що останнє не може бути правонаступником КСП "Зоря ", оскільки, як було встановлено судом, членами КСП "Зоря" (на момент розпаювання) було 400 осіб, а засновником ПОСП "Зоря" - 1 особа ( ОСОБА_1 ).
		При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 про те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі № 912/929/21.
		Щодо однакового ідентифікаційного номера КСП "Зоря" та ПОСП "Зоря" суд враховує, що Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
		Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
		Запис у статуті ПОСП "Зоря" про те, що останнє є правонаступником КСП "Зоря" не є належним доказом правонаступництва, оскільки статут є одностороннім актом цієї юридичної особи.
		Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
		За вказаного, реєстрація ПОСП "Зоря" в процесі реформування КСП "Зоря" жодним чином не впливає на виконання вимог Указу президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", яке здійснювалося компетентними органами державної влади та місцевого самоврядування, з урахуванням волевиявлення власників земельних часток (паїв) реформованого КСП, що відповідає, зокрема, приписам ч.3 ст.5 ЗК України.
		Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ПОСП "Зоря" у період з 27.05.2021 по 12.07.2021 зареєструвало за собою право приватної власності на спірні земельні ділянки на підставі державного акту на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ-15-27-000001, виданий 27.12.1995 Стремигородською сільською радою Коростенського району Житомирської області, а також архівного витягу із протоколу №1 загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" щодо прийняття рішення про реорганізацію підприємства від 08.01.2000, виданий 04.02.2020 за № П/47 начальником архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації (т.1, а.с.119-152).
		Натомість, процес реформування аграрного сектора економіки, в силу вище наведених приписів законодавства, не передбачав можливість реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, які належали реформованим КСП в порядку правонаступництва. Більш того, така реєстрація суперечить Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 03.12.1999 №15/29/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", приписи яких спрямовані саме на набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення виключно членами таких підприємств та на запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
		Наведене свідчить, зокрема і про припинення в результаті застосування процедури паювання земель, права колективної власності, яке виникло на підставі державного акта на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ-15-27-000001, виданого 27.12.1995 Стремигородською сільською радою Коростенського району Житомирської області, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок на підставі цього акта.
		За вищенаведеного, відсутні підстави вважати, що до ПОСП "Зоря" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуті КСП "Зоря" на підставі державного акта на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ-15-27-000001, виданого 27.12.1995 Стремигородською сільською радою Коростенського району Житомирської області.
		Враховуючи зазначене, суд також додатково зауважує, що реєстрація за ПОСП "Зоря" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена жодними нормами законодавства, так само як і реєстрація приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що окремо свідчить про неправомірність зазначених дій.
		З наведеного вбачається, що факт реєстрації у приватну власність земельних ділянок фактично свідчить про незаконне набуття такого права, а відповідно про незаконне позбавлення саме Коростенської міської ради здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням приписів вищенаведеного законодавства, зокрема Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні". Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.7 Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.
		Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
		Статтями 328, 329 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно приписів статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
		Відповідно до приписів статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
		Як зазначалось вище, суд встановив, що земельні ділянки у колективній власності не залишалися, тобто земля вибула з володіння власника не з його волі за відсутності будь-яких рішень про передачу цих земельних ділянок відповідачу.
		Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що землі КСП "Зоря" були розпайовані між 400 його членами), то саме останні (їх спадкоємці) мали право зареєструвати за собою право приватної власності на отримані земельні ділянки.
		Таким чином, ПОСП "Зоря" не могло набути право власності на землі КСП "Зоря", які належали останньому на підставі державного акта на право власності на землю від 27.12.1995 серія та номер: ЖТ-15-27-000001. Натомість, така реєстрація відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Стремигородської сільської ради, правонаступником якої є Коростенська міська рада, поза її волею.
		 
		Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
		Отже, оцінивши надані сторонами докази, що входять до предмету доказування, у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами доведено, а відповідачами не спростовано правомірність позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		 
		2. Витребувати з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с. Стремигород, вул. Центральна, буд. 29, ід. код 03743552) на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 22, ід. код 13576977) земельні ділянки з кадастровими номерами: 
		- 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га;
		- 1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га;
		- 1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га;
		- 1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га;
		- 1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га;
		- 1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га;
		- 1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га;
		- 1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га;
		- 1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га;
		- 1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га;
		- 1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га;
		- 1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га;
		- 1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га;
		- 1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га;
		- 1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га;
		- 1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га;
		- 1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га;
		- 1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га;
		- 1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га;
		- 1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га;
		- 1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га;
		- 1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га;
		- 1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га;
		- 1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га;
		- 1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га;
		- 1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га;
		- 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га;
		- 1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га;
		- 1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га;
		- 1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га;
		- 1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га;
		- 1822385600:07:000:0012 площею 7,4775 га;
		- 1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га;
		- 1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га;
		- 1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га;
		- 1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га;
		- 1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га;
		- 1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га;
		- 1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га;
		- 1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га;
		- 1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га;
		- 1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га;
		- 1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га;
		- 1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га;
		- 1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га;
		- 1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га;
		- 1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га;
		- 1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га;
		- 1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га;
		- 1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га;
		- 1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га;
		- 1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га;
		- 1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га.
		 
		3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с. Стремигород, вул. Центральна, буд. 29, ід. код 03743552) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 57197,11 грн судового збору. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 09.08.24 
		 
		Суддя Вельмакіна Т.М. 
		 
		1 - до справи;
		- позивачам, Коростенській окружній прокуратурі та Житомирській обласній прокуратурі - через систему "Електронний суд";
		2 - відповідачу (рек. з пов.).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...