Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/327/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2024. Зареєстровано: 10.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2024.
Дата набрання законної сили: 06.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  902/327/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - компанії B&B TRENDS S.L. (далі - Компанія, позивач) - Місечко В.М. (адвокат),
		відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмотор» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Якименко Є.П. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства 
		 
		на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 (головуючий - суддя Тісецький С.С.),
		додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 (головуючий - суддя Тісецький С.С.),
		постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (головуючий - суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.) 
		та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 (головуючий - суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.)
		 
		у справі за позовом Компанії
		до Товариства
		про припинення порушення прав інтелектуальної власності.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		ВСТУП
		Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки.
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про:
		 
		- припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки серії "ZELMER" за міжнародними реєстраціями №982311 [zelmer], №985233 [], №992993 [], №1128849 [] шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація) [далі - МКТП];
		- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, що містять назву торговельної марки "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional".
		 
		1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що:
		 
		- позивачу стало відомо про імпорт та продаж в Україні відповідачем, як офіційним дистриб`ютором в Україні польської компанії Zelmotor sp. zoo., дрібної побутової техніки під торговельною маркою ZELMOTOR PROFESSIONAL;
		- існує ймовірність того, що споживач може сприймати позначення "zelmotor" як продовження серії торговельних марок, які належать позивачу, що не відповідає дійсності та може призвести до змішування діяльності господарюючих суб`єктів та ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє зазначені товари, тобто, щодо джерела походження товару (особи виробника). 
		 
		2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
		2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 позов задоволено частково; припинено порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки серії "ZELMER" за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849 шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП; у решті позовних вимог відмовлено; покладено на відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 684 грн та 12 501 грн витрат на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності (з урахуванням ухвали від 08.02.2024).
		 
		2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 задоволено заяву позивача про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/23 частково; стягнуто з позивача на користь відповідача (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) такі судові витрати: 81 086,98 грн витрат на правничу допомогу та 5 072,50 грн; у задоволенні решті вимог позивача відмовлено; задоволено заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/23 частково; стягнуто з позивача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог         9 690 грн витрат на правничу допомогу; у задоволенні решті вимог відповідача відмовлено.
		 
		2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 апеляційні скарги Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 у справі №902/327/23 - без змін.
		 
		2.4. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23 заяву Компанії щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 41 851,39 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, у задоволенні решти вимог відмовлено.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Також, скаржник просив стягнути судові витрати у справі з позивача на користь відповідача.
		 
		3.2. Товариство, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить ухвалити нове судове рішення про скасування додаткової постанови. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		4.1. У поданій касаційній скарзі на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції Товариство на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та посиланням на:
		 
		- постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20), постанови Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи №905/730/20, від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц, від 25.11.2020 у справі №233/1950/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 13.10.2020 №640/22013/18 зазначає, що судовими інстанціями неправильно застосовано статтю 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушені вимоги статті 4 ГПК України;
		- постанову Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №914/2380/21 та вказує на неправильне застосування судами статті 489 ЦК України та статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон);
		- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 19.12.2012 у справі №6-40093-2св12 і вказує на порушення судом норм процесуального права (статей 4, 41, 45, 76, 77, 78, 79, 86, 101, 102, 104, 107 ГПК України) та те, що судову експертизу №1340, в порушення приписів статті 101 ГПК України проведено не на замовлення учасника справи.
		 
		4.2. Також, скаржник зазначає на порушення судом:
		 
		- статей 4, 41, 42, 45 та 101 ГПК України та звертає увагу на те, що під час проведення судової експерти №1340, відповідач незаконно був позбавлений своїх законних прав, які гарантовані статтями 42, 101 ГПК України (ставити експерту питання, заявляти відводи тощо);
		- статей 86, 102, 104 ГПК України та неправильному застосування Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція);
		- так, судом не надано правової оцінки порушенню вимог пунктів 2.2, 4.14 Інструкції, які допустив експерт Дорошенко О.Ф. під час проведення експертного дослідження, з урахуванням приписів статей 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України;
		- в основу оскаржуваних судових рішень покладений експертний висновок №1340, в якому викладено припущення позивача, які нічим не підтверджені, а судові інстанції не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 стосовно того, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.
		 
		4.3. Товариство з посиланням на постанови Верховного Суду від 14.02.2017 у справі №910/3640/16, від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 02.02.2023 у справі №910/14228/21, від 05.10.2023 №911/1981/20 зазначає, що судом безпідставно та без належного мотивування відхилено висновок кваліфікаційної експертизи від 04.02.2022 №29254/ЗМ/22 (висновок патентного перевіреного), який складено УКРНОІВІ (Укрпатент), що є порушенням статей 76- 79, 86, 104 ГПК України та їх застосування без врахування наведених правових висновків Верховного Суду у зазначених вище справах.
		 
		4.4. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що судом не врахований правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у якому зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
		 
		4.5. Товариство у касаційній скарзі вважає, що є підстави для врахування та застосування правового висновку об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 та інших, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю та покласти їх на позивача, на користь якого ухвалено рішення, а також застосувати правовий висновок, щодо витрат на оплату послуг експерта, який викладено в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а (провадження №К/9901/31359/20).
		 
		4.6. У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновку Верховного Суду щодо:
		 
		- застосування норм права (статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції) у подібних правовідносинах, щодо законності самостійного пошуку експертом у мережі Інтернет об`єкта для експертного дослідження та самостійного збирання експертом у мережі Інтернет інформації для проведення експертного дослідження, з урахуванням приписів статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції;
		- застосування статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» у подібних правовідносинах щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду (або розгляду позову) у випадку подання позивачем позовної заяви до офіційного представника сторони в Україні, з якою у позивача існує судовий спір у іншій іноземній державі про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність якого суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
		 
		4.7. У поданій касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
		 
		- від 20.09.2022 у справі №904/4262/17 (подання до суду заяви від імені іноземної компанії);
		- від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 09.06.2020 у справі №904/92/20, а також в ухвалах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №921/502/17-Г/8, від 23.01.2020 у справі №905/1144/19, від 02.03.2020 у справі №910/6718/19, від 13.03.2020 у справі №922/2844/19, від 23.01.2020 у справі №926/1336/19 висновки, щодо документів, якими підтверджуються повноваження керівника іноземної компанії.
		 
		4.8. Також скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом допущено порушення норм процесуального права (статті 126, 129 ГПК України) та застосовано зазначені норми права без врахування правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові 30.09.2021 у справі №918/853/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 10.04.2024 у справі №914/1507/23, від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі №911/739/15).
		 
		5. Позиція іншого учасника справи
		5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		 
		5.2. Також, у відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із касаційним розглядом справи складає розмір витрат на правову допомогу (адвокатські послуги), які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в касаційному суді становить 1 500 євро, що еквівалентно 65 278,20 грн, із розрахунку, де 1,00 євро дорівнює 43,5188 грн, згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату подання даного відзиву на касаційну скаргу (25.06.2024).
		 
		5.3. У пункті 4 прохальної частини відзиву на касаційну скаргу Компанія просила Суд стягнути з Товариства на свою користь витрати на правничу (правову) допомогу, пов`язані з касаційним розглядом справи у розмірі 1 500 євро, що еквівалентно 65 278,20 грн, із розрахунку, де 1,00 євро дорівнює 43,5188 грн, згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання даного відзиву на касаційну скаргу (25.06.2024).
		 
		5.4. До відзиву на касаційну скаргу додано, зокрема, такі документи:
		- ордер на надання правової допомоги;
		- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
		- копія додаткової угоди від 18.06.2024 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг;
		- копія рахунку-фактури від 19.06.2024 №LS-137;
		- копія витягу з офіційного сайту НБУ щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 25.06.2024;
		- докази направлення примірника відзиву на касаційну скаргу і доданих до неї документів на адресу Товариства.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що позивач створений та діє у відповідності до законодавства Королівства Іспанії, реєстраційний номер В86880473 , зареєстрована адреса: Каталонія 24, Полігон інд. Ка Ноллер, 08130 Санта-Парпетуа-да-Мугоза, Іспанія.
		 
		6.2. Позивач є власником міжнародних торговельних марок, пошук яких можна здійснити за допомогою Інтернет сторінки WIPO (Всесвітня організація інтелектуальної власності), https://branddb.wipo.int/en/ та дія яких поширюється на територію України, відповідно до положень Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року та Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 28 червня 1989 року, учасниками яких є Україна, а саме: від 15.10.2008 №ТМ982311, класи 7, 9, 11 «Zelmer»; від 22.04.2008 №ТМ985233, класи 7, 9, 11 «Zelmer» (графічне зображення наведено у позові); від 18.11.2008 №ТМ992993, класи 7, 11 «Zelmer "NERRO"» (графічне зображення наведено у позові); від 05.06.2012 №ТМ1128849, класи 7, 9, 11 «BASIK by Zelmer» (графічне зображення наведено у позові).
		 
		6.3. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач має в Україні офіційних імпортерів та дистриб`юторів, а продаж товарів здійснюється по всій Україні від дрібних торгових точок до великих мереж гіпермаркетів та на сайтах інтернет-магазинів, зокрема, Комфі, Ельдорадо, Епіцентр, Розетка, та інші, що підтверджується наведеними у позові посиланнями на веб-сторінки в мережі Інтернет.
		 
		6.4. В той же час, позивачу стало відомо, що відповідач, офіційний дистриб`ютор в Україні польської компанії Zelmotor sp. zoo. (реєстраційний номер компанії KRS 0000341768, адреса реєстрації: вул. Промислова, 4а, місто Жешув, 35-105, Польща) імпортує та продає в Україні дрібну побутову техніку виробництва польської компанії Zelmotor sp. zoo., а саме: м`ясорубки, слайсери, блендери, тостери, міксери, сушарки тощо, доказом чого є касовий чек ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 25.11.2020 №ЧКІР5-0004 про придбання м`ясорубки виробництва польської компанії Zelmotor sp. z о.о., торговельна марка ZELMOTOR PROFESSIONAL, імпортер - відповідач.
		 
		6.5. На переконання позивача, імпорт та продаж на території України товарів відповідачем із використанням знаку для товарів і послуг ZELMOTOR та ZELMOTOR PROFESSIONAL, є порушенням належних позивачу прав інтелектуальної власності.
		 
		6.6. Позивач, що є власником вказаних вище міжнародних торговельних марок дія яких розповсюджується на Україну, наголошує, що не укладав договір на право використання цих торговельних марок з відповідачем та жодним іншим чином не надавав на це згоду.
		 
		6.7. За твердженням позивача, польська компанія Zelmotor sp. z о. о. (Zelmotor spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia) створена в січні 2010 року (реєстрація листопад 2009 року) на базі заводу з виробництва двигунів у рамках реструктуризації заводу Zelmer.
		 
		6.8. Також, позивач стверджував, що Компанія Zelmotor sp. z о. о. була основним виробником і постачальником двигунів для продукції Zelmer, і лише у 2019 році Zelmotor перетворилася з технологічної компанії на виробника готової продукції в секторі малої побутової техніки, при цьому, перша продукція дрібної побутової техніки під брендом Zelmotor з`явилася на ринку на початку 2020 року. Тобто, на дату початку виробництва дрібної побутової техніки Zelmotor зазначені торговельні марки Zelmer вже були зареєстровані більше десяти років.
		 
		6.9. Польською компанією Zelmotor sp. z о. о. подано до Укрпатенту заявку на реєстрацію торговельної марки «Zelmotor» від 15.05.2020 за номером m202009115, яка знаходиться на стадії реєстрації.
		 
		6.10. Позивач 23.04.2021 звернувся до відповідача та польської компанії Zelmotor sp. z о. о. із заявою (претензією) про припинення порушення прав, але така заява залишилась без відповіді зі сторони адресатів.
		 
		6.11. Позивач 20.01.2022 звернувся до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (далі - НДІ) з заявою про проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності та надання обґрунтованих відповідей на такі питання:
		 
		1) Чиє позначення "zelmotor", "zelmotor professional", яке заявлено для реєстрації торговельної марки та отримання в подальшому свідоцтва на знаки для товарів і послуг в Україні польською компанією Zelmotor spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (заявка №m202009115) та позначення на товарах, що поставляються в Україну та реалізуються відповідачем, тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із зареєстрованими міжнародними торговельними марками №982311, №985233, №992993, №1128849 компанії В&В TRENDS, S.L., дія яких поширюється на територію України, для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг?
		2) Чи є позначення "zelmotor", "zelmotor professional" оманливими або такими, що можуть ввести в оману споживачів міжнародних торговельних марок №982311, №985233, №992993, №1128849 щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу?
		 
		6.12. Судовим експертом Дорошенко Олександром Федоровичем 24.08.2022 надано висновок експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 24.08.2022 №1340 (далі - Висновок №1340), відповідно до якого під час дослідження надані такі відповіді:
		- по питанню №1 встановлено: "Позначення "zelmotor professional", яке заявлено для реєстрації торговельної марки в Україні за заявкою № m202009115 польською компанією Zelmotor spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia та позначення "zelmotor", "zelmotor professional", що містяться на сайті https://zelmotor.com.ua з зображеннями побутової техніки, маркованої позначеннями "zelmotor", "zelmotor professional", є схожими настільки, що їх можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №1128849 компанії В&В TRENDS, S.L., дія яких поширюється на територію України для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг.
		Позначення "zelmotor professional", яке заявлено для реєстрації торговельної марки в Україні за заявкою №m202009115 польською компанією Zelmotor spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia, є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою за міжнародною реєстрацією №992993 компанії В&В TRENDS, S.L., дія якої поширюється на територію України, в частині таких самих та споріднених товарів і послуг, а саме: товарів 07 класу МКТП: "млинки побутові, крім ручних" та послуг 35 класу МКТП: "послуги щодо роздрібного та оптового продажу, в тому числі через комп`ютерну мережу Інтернет, електрочайників, кавоварок, електричних кавомолок; організовування показів, ярмарків та виставок на комерційні або рекламні потреби".
		 
		- по питанню №2 встановлено: "Позначення "zelmotor", "zelmotor professional" є такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу".
		 
		6.13. Судами попередніх інстанцій вказано, що крім того, з наданих на дослідження матеріалів експертом встановлено таке:
		- торговельні марки zelmer, Zelmer та Zelmer "NERRO" за міжнародними реєстраціями №982311, №985233 та №992993 зареєстровано ще у 2008 році;
		- тобто на дату подачі заявки на реєстрацію позначення zelmotor professional заявкою №202009115 - 15 травня 2020 року, зазначені торговельні марки вже були зареєстровані;
		- отже, за цей час товари позивача, марковані зазначеними торговельними марками, вже набули певної відомості серед відповідної групи споживачів цих товарів. Така відомість серед споживачів створює міцний асоціативний зв`язок між товарами, позначеними торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №985233 та №992993, та позивачем;
		- тому поява на ринку таких самих або споріднених товарів і послуг, на яких нанесено позначення або при наданні яких використовується позначення, схоже настільки, що його можна сплутати з торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993 та №1128849, може породжувати у свідомості споживачів асоціації, пов`язані з виробником, які насправді не відповідають дійсності;
		- крім того, у 2012 році позивачем зареєстровано ще одну торговельну марку за міжнародною реєстрацією №1128849, в основі якої лежить слово "zelmer". При цьому позивач є власником ряду торговельних марок, які містять спільну частину zelmer, що утворює серію торговельних марок з основою серії - словом "zelmer";
		- враховуючи це, існує ймовірність того, що споживач може сприймати позначення "zelmotor" як продовження серії торговельних марок, які належать позивачу, що не відповідає дійсності;
		- отже, використання позначень "zelmotor", "zelmotor professional" для позначення товарів та послуг, які є такими самим та спорідненими з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849, може призвести до сплутування споживачами цих товарів з такими самими та спорідненими товарами позивача.
		 
		6.14. Позивач повідомляє, що товари під торговельною маркою "zelmotor" та "zelmotor professional", виробником яких є польська компанія Zelmotor sp. zo.o., що постачаються відповідачем на територію України, були також представлені для продажу на польському ринку.
		 
		6.15. У зв`язку з цим, позивач звернувся з клопотанням про охорону до Окружного суду Варшави (XXII відділ інтелектуальної власності), який 14.10.2021 виніс постанову у справі №XXII GWo 81/21, та заборонив Zelmotor sp.z о.о., зокрема: розміщення знаків "zelmotor" на товарах у вигляді електропобутових приладів, на упаковках товарів; пропонувати товари, упаковки товарів зі знаками "zelmotor" на ринку; використовувати знаки "zelmotor" на документах, пов`язаних з розміщенням на ринку товарів, замовлень, пропозицій, запитів, договорів, фактур, рахунків, прайс-листів, правил продажу, каталогів товарів, документів відпуску товарів, інвойсів, паперової та електронної кореспонденції; використовувати знаки "zelmotor" у рекламі, в тому числі на веб-сайтах, на Інтернет порталах, в соціальних мережах Facebook та Instagram.
		 
		6.16. На час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, на офіційному сайті польської компанії https://zelmotor.com/ відсутня для продажу побутова техніка зі знаком товару "zelmotor" та "zelmotor professional".
		 
		6.17. Як вказують сторони та не спростовано будь-якими належними і допустимими доказами, зважаючи на заборону використання торговельної марки "zelmotor" на території Польщі, компанія Zelmotor sp. z о.о. провела повний ребрендинг товарів та випустила нову лінію товарів побутової техніки з іншою назвою торгової марки "SMAPP".
		 
		6.18. Водночас у поданій позовній заяві позивач доводить, що імпорт та продаж товарів з товарним знаком Zelmotor досі здійснюється в Україні.
		 
		6.19. Узагальнено суд апеляційної інстанції зазначив, що:
		- предметом позову у цій справі є вимоги про припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП та вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, що містять назву торговельної марки "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional";
		- підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що позивачу стало відомо про імпорт та продаж в Україні відповідачем дрібної побутової техніки польської компанії Zelmotor sp. zoo. під торговельною маркою ZELMOTOR PROFESSIONAL. Позивачем стверджується, що існує ймовірність того, що споживач може сприймати позначення "zelmotor" як продовження серії торговельних марок, які належать позивачу компанії В&В TRENDS, S.L., що не відповідає дійсності та може призвести до змішування діяльності господарюючих суб`єктів та ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє зазначені товари, тобто, щодо джерела походження товару (особи виробника). На підтвердження таких обставин, позивачем долучено до позову, зокрема, Висновок №1340;
		- отже, з огляду на зміст предмету поданого позову та аргументів позивача, необхідним є встановлення порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на зареєстровані за останнім міжнародні торговельні марки за вказаними у позові номерами.
		 
		6.20. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
		- відповідач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки серії "ZELMER" за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849 шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП;
		- відповідач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції додатковим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд прийняти рішення про часткове скасування додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 у справі №902/327/23 та викласти дане судове рішення в такій редакції: «Стягнути з Відповідача на користь Позивача (пропорційно сумі задоволених позовних вимог наступні судові витрати: 4 845 грн. - витрат на правничу допомогу. В решті вимог заяви представника Позивача. про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/327/23, апелянт просив відмовити. Водночас скаржник просив стягнути з Позивача на користь Відповідача (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) наступні судові витрати: 9 690 грн - витрат на правничу допомогу та витрати пов`язані з перекладом рішень Польських судів у розмірі - 4 150 грн».
		 
		6.21. Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо того, що висновки суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог (в частині припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням спірних позначень) зроблені за результатом судової експертизи та зокрема всі підстави та предмет позову (зокрема, апелянт зауважує, що постачальником продукції є ТОВ «Розетка УА») не мають ніякого відношення до відповідача, що на переконання відповідача, є підставою для закриття провадження по справі, то суд апеляційної інстанції вказав таке.
		 
		6.21.1. Під час огляду речових доказів в суді першої інстанції (про що безпосередньо зазначено в протоколі судового засідання та судовому рішенні) встановлено, що на пакуванні товару імпортером вказано саме відповідача. При цьому, магазини (наприклад, ТОВ «Розетка УА»), є лише торговими майданчиками, які продають дану продукцію кінцевому споживачу, тоді як відповідальним за дотримання вимог законодавства буде особа або компанія, яка здійснює фактичний імпорт товарів, тобто в даному випадку - відповідач. Як вказує позивач, саме відповідач порушив права позивача, шляхом імпортування (ввезення) товару на територію України, маркованого позначенням, що є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками для товарів та послуг за міжнародними торговельними марками №982311, №985233, №992993, №1128849, що належить позивачу.
		 
		6.21.2. Вказане підтверджується відповіддю Державної митної служби України, якою надано розгорнуту інформацію щодо митного оформлення товару відповідачем за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2022 року станом на 13 березня 2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи. Даним доказом встановлено, що відповідач імпортував у згаданий період товари польської компанії Zelmotor sp. zoo., дрібної побутової техніки під торговельною маркою ZELMOTOR PROFESSIONAL на територію України.
		 
		6.21.3. Відповідно, зважаючи на зміст даного доказу суд апеляційної інстанції дійшов висновки, що таким чином спростовуються доводи відповідача щодо того, що він не має ніякого відношення до імпортування (ввезення) товару на територію України, маркованого позначенням, що є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками для товарів та послуг за міжнародними торговельними марками №982311, №985233, №992993, №1128849.
		 
		6.22. Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач є власником низки торговельних марок, які містять спільну частину zelmer, що утворює серію торговельних марок з основою серії - словом "zelmer". 
		 
		6.23. Враховуючи це, існує ймовірність того, що споживач може сприймати позначення "zelmotor" як продовження серії торговельних марок, які належать позивачу, що в свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції у цій постанові, не відповідає дійсності.
		 
		6.24. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, використання позначень "zelmotor", "zelmotor professional" для позначення товарів та послуг, які є такими самим та спорідненими з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849, може призвести до сплутування споживачами цих товарів з такими самими та спорідненими товарами Компанії. Це може призвести до змішування діяльності господарюючих суб`єктів та ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє зазначені товари, тобто, щодо джерела походження товару (особи виробника).
		 
		6.25. Таким чином, суд апеляційної інстанції резюмує, що позначення "zelmotor", "zelmotor professional" є такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.
		 
		6.26. При цьому, зважаючи на непогодження відповідача зі змістом експертного висновку, суд апеляційної інстанції зауважив, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
		 
		6.27. Суд апеляційної інстанції вказав, що Висновок №1340 містить усі відомості передбачені приписами статті 98, 101 ГПК України.
		 
		6.28. При цьому суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що при перевірці та оцінці поданого суду експертного висновку в сукупності з фактом дослідження місцевим господарським судом речових доказів у судовому засіданні та в розрізі довідки Державної митної служби України щодо митного оформлення відповідачем товарів зі спірними позначеннями, колегією суддів не встановлено фактів недодержання вимог законодавства при проведенні експертизи; не встановлено жодних обставин, які б виключали участь експерта у такому дослідженні, встановлено наявність повноти відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; встановлено відповідність та узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи. Дане в поєднанні з фактом не подачі відповідачем іншого висновку експертизи та не подачі ним будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин у даній справі.
		 
		6.29. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні завірені копії таких документів: договір від 26.01.2022 №02/01-2022 про проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, укладеного НДІ (виконавець) і адвокатським об`єднанням "Місечко та партнери" [далі - АО «Місечко та партнери»] (замовник); рахунок від 26.01.2022 №03 на суму 25 002 грн - витрати, пов`язані з проведенням експертизи у сфері інтелектуальної власності згідно з договором від 26.01.2022 №02/01-2022; платіжне доручення від 08.02.2022 №328 із призначенням платежу: сплата послуг з проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності згідно договору від 26.01.2022 №02/01-2022.
		 
		6.30. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується і те, на якій підставі проведено експертизу у сфері інтелектуальної власності та складено Висновок №1340.
		 
		6.31. Суд апеляційної інстанції вказав, що у Висновку №1340, серед іншого, зазначено: який вид експертизи проведено; викладені питання на які експерту слід надати відповіді; наведено список нормативних актів і літератури; які об`єкти досліджено (вказано детальний опис досліджуваних торгівельних марок; визначено спорідненість товарів і/або послуг за відповідними торгівельними марками; визначено схожість порівнюваних торгівельних марок за словесними, фонетичними, візуальними, смисловими ознаками); на підставі яких доказів проводилося експертне дослідження; викладені висновки експерта на поставлені питання.
		 
		6.32. Зважаючи на викладене, оцінюючи наявний у справі Висновок №1340, колегія суддів апеляційної інстанції, констатувала, що зазначений висновок містить відповіді на поставлені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
		 
		6.33. За таких обставин, відповідний висновок приймається судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ в підтвердження підстав позову щодо порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на зареєстровані за останнім торговельні марки.
		 
		6.34. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
		- відповідно до Висновку №1340, та безпосередньо висновків суду апеляційної інстанції, позначення "zelmotor professional", яке заявлено для реєстрації торговельної марки в Україні за заявкою №m202009115 польською компанією Zelmotor spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia та позначення "zelmotor", "zelmotor professional", що містяться на сайті https:/zelmotor.com.ua, з зображеннями побутової техніки, маркованої позначеннями "zelmotor", "zelmotor professional", є схожими настільки, що їх можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №85233, №1128849 позивача, дія яких поширюється на територію України для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг та зареєстрованою торговельною маркою за міжнародною реєстрацією №992993 позивача, дія якої поширюється на територію України, в частині таких самих та споріднених товарів і послуг;
		- використання позначень "zelmotor", "zelmotor professional" для позначення товарів та послуг, які є такими самим та спорідненими з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849, може призвести до сплутування споживачами цих товарів з такими самими та спорідненими товарами позивача;
		- за цих обставин, суд апеляційної інстанції виснує, що позначення "zelmotor", "zelmotor professional" є такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;
		- у матеріалах справи наявна фотокопія м`ясорубки виробництва польської компанії Zelmotor sp. z о.о. та касовий чек ТОВ "Комфі Трейд" (м. Київ) від 25.11.2020 №ЧКІР5-0004 про придбання цієї м`ясорубки під торговельною маркою ZELMOTOR PROFESSIONAL, імпортер - відповідач (м. Вінниця). Водночас, позначення на упаковці придбаного товару, а саме "zelmotor professional" було об`єктом дослідження експерта в межах встановлення схожості такого позначення із належними позивачу торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849;
		- суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем не надано суду доказів які б підтверджували істотні недоліки наданого позивачем Висновку №1340, а надані інші докази судом відхилені.
		 
		6.35. Крім цього, з огляду на зміст позову, його предмет та наявні у цій справі докази, підставами звернення позивача до суду стало саме здійснення відповідачем продажу товарів під торговельною маркою "zelmotor professional", а не реєстрація в Україні цієї торговельної марки, та як підтверджено Висновком №1340, а також встановлено судом у даній справі, позначення "zelmotor", "zelmotor professional" із зображеннями побутової техніки, є схожими настільки, що їх можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849 позивача.
		 
		6.39. Також, з доказів, долучених до матеріалів справи слідує, що позивач звертався до окружних судів у Польщі із позовами до польської компанії Zelmotor sp.z.o.o. щодо заборони останній виготовляти товар з торговельною маркою "Zelmotor" та "Zelmotor professional".
		 
		6.40. При цьому, позивачем так і відповідачем зазначено, що зважаючи на заборону використання торговельної марки "zelmotor" на території Польщі, компанія Zelmotor sp. z о.о. провела повний ребрендинг товарів та випустила нову лінію товарів побутової техніки з іншою назвою торгової марки "SMAPP", що підтверджується наявними у справі роздруківками із сайтів компанії Zelmotor sp. z о.о. - https://zelmotor.com. та ТОВ "Зелмотор" - https://zelmotor.com.ua.
		 
		6.41. Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази не спростовують підстав заявленого позивачем позову у цій справі, а дії компанії Zelmotor sp. z о.о. щодо завершення нанесення на продукцію спірних зображень опосередковано свідчить про погодження даної компанії (імпортером котрої в Україні є Відповідач) з незаконним використанням позначень "zelmotor".
		 
		6.42. З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції висновує, що позов в частині вимог про припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки серії "ZELMER" за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849 шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		 
		6.43. Щодо апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції від 08.02.2024, то суд апеляційної інстанції вказав таке.
		 
		6.43.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.012024 позов про припинення порушення прав інтелектуальної власності задоволено частково; припинено порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки серії "ZELMER" за міжнародними реєстраціями №982311, №985233, №992993, №1128849 шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП, у решті позовних вимог відмовлено.
		 
		6.43.2. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 ухвалено стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 2 684 грн судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.
		 
		6.43.3. Від представника позивача 02.02.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява б/н від 29.01.2024 (вх.№01-34/1219/24) про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/23.
		 
		6.43.4. Від представника відповідача 05.02.2024 до суду першої інстанції надійшла заява б/н від 05.02.2024 (вх. №01-34/1260/24) про ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/23.
		 
		6.43.5. За змістом заяви представника позивача б/н від 29.01.2024 вбачається, що у ході судового розгляду позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з поданням до суду витребуваних нотаріально засвідчених копій перекладів документів, зокрема:
		 
		- на виконання вимог ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі №902/327/23 про витребування від позивача належним чином засвідченої копії постанови Окружного суду Варшави (XXII відділ інтелектуальної власності) від 14.10.2021 в справі №XXII Gwo81/21 та її нотаріально засвідченого перекладу на українську мову у строк до 12 травня 2023 року, позивач здійснив засвідчення копії вказаної постанови та її нотаріальний переклад на українську мову, у зв`язку з чим витрати позивача становили - 5 020 грн;
		- на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі №902/327/23 про витребування у позивача документів, якими підтверджується право власності на ТМ "Zеlmer" за №982311, №985233, №992993, №1128849, з офіційним перекладом на українську мову, у строк до 6 жовтня 2023 року, позивач надав вказані документи з офіційним перекладом на українську мову, у зв`язку з чим витрати позивача становили - 5 125 грн.
		 
		6.43.6. Таким чином, позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з витребуванням доказів, які загалом становлять 10 145 грн.
		 
		6.43.7. Позивач у заяві звертає увагу, що доказами понесених судових витрат у вигляді проведення судової експертизи, є: копія договору про проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності від 26.01.2022 №02/01-2022; копія рахунку від 26.01.2022 №3; копія платіжного доручення від 08.02.2022 №328 (долучені позивачем разом із подання позовної заяви).
		 
		6.43.8. Окрім того, разом з позовною заявою позивач долучив докази щодо понесених витрат на правничу (правову) допомогу, а саме: копію договору про надання адвокатських послуг від 14.12.2021 №14/12-21; копію рахунку про сплату послуг правової допомоги від 15.12.2021; копію меморіального ордеру про сплату адвокатських послуг від 28.12.2021 №1; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.01.2008 №372; ордер на надання правничої (правової) допомоги.
		 
		6.43.9. При цьому, позивач зазначив, що сума витрат на правову допомогу становила - 3 950 євро, що еквівалентно 162 173,96 грн, із розрахунку, де 1,00 Євро дорівнює 41,0567 грн (відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на дату подання даної заяви до суду - 29.01.2024).
		 
		6.43.10. Також, на виконання приписів частини восьмої статті 129 ГПК України, у строк та у порядку передбаченими ГПК України, позивач подав до суду першої інстанції всі інші докази понесених судових витрат, які не були подані разом із позовною заявою, та які позивач поніс у ході розгляду судової справи, а саме: копію рахунку від 15.12.2021 №UE-0098; копію меморіального ордеру від 28.12.2021 №1; копію рахунку від 25.01.2024 №LS-013; копію платіжної інструкції від 26.01.2024 №1; копію рахунку від 04.07.2023 №165; копію платіжної інструкції від 04.07.2023 №675; копію рахунку від 06.10.2023 №168; копію платіжної інструкції від 06.10.2023 №806.
		 
		6.43.11. З огляду на викладене, представник позивача просив: ухвалити додаткове рішення у господарській справі №902/327/23, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді: судового збору у розмірі 2 684 грн; витрати на правову правничу допомогу - 3 950 євро, що еквівалентно                    162 173,96 грн; витрати на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності - 25 002 грн; витрати, пов`язані з витребуванням доказів - 10 145 грн.
		 
		6.43.12. Відповідно до заяви представника відповідача б/н від 05.02.2024, відповідачем понесені витрати на послуги перекладача (Агенція "Літера", ФОП Деремешко С.А.), переклад документів та судових рішень, отриманих від Польської компанії Zelmotor sp.z.o.o., розмір цих витрат складає 4 150 грн. Також, витрати відповідача на правничу допомогу складають 19 380 грн, які він просив покласти на позивача.
		 
		6.43.13. До поданої заяви, представником відповідача долучені копії таких документів: акт здачі-прийомки послуг від 31.01.2024; банківська виписка за 07.11.2023; банківська виписка за 28.06.2023; рахунок Бюро перекладів Літера від 04.10.2023 на суму 4 150 грн; квитанція від 04.10.2023 на суму 4 150 грн.
		 
		6.43.14. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог 4 845 грн витрат на правничу допомогу, в решті вимог заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/23, відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог    9 690 грн витрат на правничу допомогу та витрати пов`язані з перекладом рішень Польських судів у розмірі 4 150 грн.
		 
		6.43.15. В обґрунтування таких вимог скаржник зауважує, що:
		- судовий збір, який сплачений позивачем за розгляд цієї справи (2 684 грн), в 60 разів менший за розмір адвокатський послуг (160 000 грн). Зазначене на його переконання свідчить про невідповідність та непомірність, заявлених позивачем адвокатських послуг. Також звернув увагу на те, що позивач своєчасно не додав до позовної заяви: документи, якими підтверджується право володіння спірною торговельною маркою та інші докази, які потім суд витребував у позивача. Позивачем подано до суду безпідставну заяву про забезпечення позову, а потім апеляційну скаргу, які були відхилені судовими інстанціями, що загалом негативно вплинуло на тривалість розгляду справи;
		- відповідач вказав, що ним не отримувалася заява позивача від 29.01.2024 (вх.№01-34/1219/24) про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення у справі №902/327/2. У зв`язку з викладеною обставиною, відповідач вважає, що був позбавлений, передбаченої законом можливості подати до суду свої заперечення щодо адвокатських послуг;
		- що суд першої інстанції, мав законні підстави для зменшення розміру адвокатських витрат, оскільки більшість цих витрат не пов`язані з розглядом справи.
		 
		6.43.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що разом з позовною заявою позивач долучив докази щодо понесених витрат на правничу (правову) допомогу, а саме: копія договору про надання адвокатських послуг від 14.12.2021 №14/12-21; копію рахунку про сплату послуг правової допомоги від 15.12.2021; копію меморіального ордеру про сплату адвокатських послуг від 28.12.2021 №1; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.01.2008 №372; ордер на надання правничої (правової) допомоги. Відтак, відповідач був обізнаний як із наміром Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу так із сумою самих судових витрат.
		 
		6.43.17. Окрім того, позивач в підтвердження направлення на адресу відповідача заяви про стягнення судових витрат разом із доказами, понесення таких витрат долучено опис вкладення у цінний лист. Даним доказом підтверджується виконання позивачем свого обов`язку щодо повідомлення іншої сторони про вчинення процесуальної дії (подання заяви).
		 
		6.43.18. Також, відповідачу направлено ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 про призначення заяви представника позивача про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення до розгляду на 08.02.2024.
		 
		6.43.19. Крім того, відповідач подав також заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, яка ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 призначена до розгляду на 08.02.2024.
		 
		6.43.20. Відповідно, 08.02.2024 місцевим господарським судом розглядалися заяви позивача та відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу. З огляду на що відповідач мав можливість підготувати та подати суду свої заперечення чи заяву про зменшення судових витрат на правничу допомогу, проте сам не скористався наданим йому правом на подачу таких заперечень.
		 
		6.43.21. Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо самостійного зменшення судових витрат, заявлених позивачем про стягнення з відповідача, з огляду на їх неспівмірність, то суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке.
		 
		6.43.22. Справи щодо порушення права інтелектуальної власності є складними, адже окремо виокремлені законодавцем поміж інших спорів (і для таких спорів законодавець передбачив у майбутньому створення відповідного спеціалізованого суду). Що ж до доводів апелянта про те, що суд міг би задовольнити витрати позивача на рівні витрат відповідача (з огляду на часткове задоволення позову), то суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів з огляду на: свободу договорів (котра розповсюджується на договори щодо професійної правничої допомоги адвоката), в тому числі, щодо вартості послуг; факт того, що судом першої інстанції відмовлено в другій позовній вимозі не з огляду на спростування відповідачем законності вимог позивача, а з огляду на відсутність конкретизації товарів, котрі позивач просив вивести з обігу.   
		 
		6.43.23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування заяви про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, пов`язаних з витребуванням доказів у розмірі 10 145 грн у цій справі, позивачем надано, зокрема: копію рахунку від 04.07.2023 №165 стосовно оплати послуги письмового перекладу судових рішень на суму 5 020 грн (замовник АО "Місечко та Партнери"); копію платіжної інструкції від 04.07.2023 №675 на суму 5 020 грн (призначення платежу: послуги перекладу документів, платник - АО "Місечко та Партнери"); копію рахунку від 06.10.2023 №168 на суму     5 125 грн щодо оплати за послуги письмового перекладу 5 свідоцтв торгових марок (замовник АО "Місечко та Партнери"); копію платіжної інструкції від 06.10.2023 №806 на суму 5 125 грн (призначення платежу: послуги перекладу документів, платник - АО "Місечко та Партнери").
		 
		6.43.24. Також, в матеріалах справи наявні надані представником позивача на виконання ухвал суду від 18.04.2023 та від 24.08.2023 у справі №902/327/23 копія постанови Окружного суду Варшави (ХХІІ відділ інтелектуальної власності) від 14.10.2021 у справі №ХХІІ Gwo 81/21 та її нотаріальний переклад на українську мову, а також документи, що підтверджують право власності позивача на торгові марки №982311, №985233, № 992993, №1128849 з офіційним перекладом на українську мову.
		 
		6.43.25. Крім цього, в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 950 євро, що еквівалентно 162 173,96 грн, позивачем надані, зокрема, копії таких документів: договору про надання адвокатських послуг від 14.12.2021 №14/12-21, укладеного АО "Місечко та Партнери" та позивачем; меморіального ордеру про сплату адвокатських послуг від 28.12.2021 №1 на суму  1 975 євро; платіжної інструкції від 26.01.2024 №1 на суму 1 975 євро; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.01.2008 №372 видане Місечко В.М.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивача адвокатом АО "Місечко та Партнери" Місечко В.М.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивача адвокатом АО "Місечко та Партнери" Борисенко І.Г.
		 
		6.43.26. Колегія суду апеляційної інстанції виснувала, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються витрати позивача, пов`язані з витребуванням доказів у розмірі 10 145 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 950 євро у справі №902/327/23, які заявлені до стягнення з відповідача і такі витрати не є завищеними, з огляду на категорію спору.
		 
		6.43.27. Окрім того, в підтвердження понесення відповідачем судових витрат під час розгляду справи №902/327/23, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 19 380 грн та витрат на послуги перекладача в сумі 4 150 грн, до заяви б/н від 05.02.2024 представником відповідача долучені копії таких документів: акт здачі-прийомки послуг від 31.01.2024; банківська виписка за 07.11.2023 на суму 4 380 грн із призначеннями платежу: оплата за надання юридичних послуг згідно з договором від 17.03.2023 №4938-И (контрагент - відповідач); банківська виписка за 28.06.2023 на суму 15 000 грн, із призначеннями платежу: оплата за надання юридичних послуг згідно з договором від 17.03.2023 №4938-И (контрагент - відповідач); бланк замовлення Бюро перекладів Літера від 04.10.2023 на суму 4 150 грн; квитанція від 04.10.2023 на суму 4 150 грн (призначення: послуги з перекладу).
		 
		6.43.28. Крім того, відповідно до матеріалів справи 09.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 27.06.2023 про долучення документів до матеріалів справи, а саме: основного договору про поглинання моторного заводу, укладеного АТ "Зелмер" та відповідачем від 23.12.2009 (з перекладом на українську мову), договір купівлі-продажу - передачі права власності на рухоме майно та права на виробництво слайсера від 12.09.2019, укладений ТОВ "БіЕсЕйч Спшент Господарства Домовего" та відповідачем (з перекладом на українську мову), свідоцтво про реєстрацію від 24.06.2013 (з перекладом на українську мову), витяг з Національного судового реєстру станом на 10.06.2023 (з перекладом на українську мову).
		 
		6.43.29. Водночас, із наданого представником відповідача бланку замовлення Бюро перекладів Літера від 04.10.2023 на суму 4 150 грн, вбачається, що замовником вказано - Євгеній, замовлення - з перекладу бюро. Відтак, із цього бланку замовлення неможливо встановити чи дійсно замовником перекладу документів був відповідач або його представник, а також не вказано, які саме документи підлягали перекладу (договори, витяги тощо).
		 
		6.43.30. При цьому, із долученої до заяви представником відповідача квитанції від 04.10.2023 на суму 4 150 грн неможливо встановити хто саме був платником наданих послуг з перекладу.
		 
		6.43.31. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що представником відповідача не підтверджено належними доказами понесення відповідачем витрат на послуги перекладача у розмірі 4 150 грн у справі №902/327/23. Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для покладення витрат у розмірі 4 150 грн на позивача, відповідних висновків дійшов і місцевий господарський суд.
		 
		6.43.32. Разом з тим, із наданого представником відповідача акта здачі-прийомки послуг від 31.01.2024 вбачається, що він обопільно підписаний відповідачем та АО "Адвокатська компанія "Верітас" відповідно до умов договору від 17.03.2023 №4938-И на суму 19 380 грн.
		 
		6.43.33. Також, в матеріалах справи наявні копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги відповідачу адвокатом АО "Адвокатська компанія "Верітас" Якименко Є.П. на підставі договору від 17.03.2023 №4938-И та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.09.1999 №0890, яке видане Якименку Є.П.
		 
		6.43.34. Як вбачається з процесуальних документів під час розгляду справи №902/327/23 у судових засіданнях брав участь представник відповідача - Якименко Є.П. та від останнього до суду надходили документи у справі, зокрема, заява б/н від 11.05.2023 про участь в судовому засіданні у справі №902/327/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; заперечення на заяву про забезпечення позову б/н від 20.06.2023; доповнення до відзиву б/н від 27.06.2023; клопотання про призначення експертизи б/н від 08.08.2023; клопотання про долучення доказів до матеріалів справи б/н від 27.06.2023 та б/н від 12.10.2023; заява про поновлення пропущеного строку б/н від 25.10.2023.
		 
		6.43.35. Суд апеляційної інстанції виснував, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі   19 380 грн у справі №902/327/23, які заявлені до стягнення з позивача.
		 
		6.43.36. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
		- пунктом 1.2 укладеного АО "Місечко та Партнери" (виконавець) та позивачем (замовник) договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг (далі - Договір) передбачено, що у зв`язку з захистом порушених прав позивача відповідачем, у відповідності до умов Договору позивач доручає, а виконавець зобов`язався здійснити комплекс юридичних дій направлених на захист прав позивача, а саме :
		 
		 підготувати та подати запит до Державної Митної служби України про кількість та перелік ввезених відповідачем імпортних товарів;
		 підготувати та подати запити до п`ятірки найбільших торгівельних магазинів (Інтернет магазинів) про кількість та перелік продукції, що продається відповідачем;
		 замовити та супроводити експертизу щодо тотожності торгівельних марок Zelmer та Zelmotor у НДІ;
		 підготувати та подати до Господарського суду Вінницької області заяву про забезпечення позову шляхом зупинки оформлення митних декларацій на ім`я відповідача;
		 підготувати та подати до Господарського суду Вінницької області позовну заяву до відповідача про припинення порушення прав замовника як власника торгівельних марок;
		 представляти інтереси позивача під час судових засідань в Господарському суді Вінницької області;
		 у разі необхідності підготувати та подати апеляційну скаргу (заперечення на апеляційну скаргу) на рішення Господарського суду Вінницької області, та представляти інтереси замовника під її розгляду;
		 
		- згідно з пунктом 2.1 Договору сторони домовилися, що вартість послуг виконавця буде розраховуватись, виходячи з погодинної ставки у розмірі 120,00 євро за годину, з урахуванням, що вартість послуг вказаних в пунктах 1.2.1-1.2.6 не буде перевищувати 4 000 євро, а послуг вказаних у пунктах 1.2.7 - 2 000 євро;
		- пунктом 2.2 Договору визначено, що позивач протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору зобов`язався перерахували на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 2 000 євро на підставі виставленого виконавцем інвойсу. Решта послуг, що буде надана виконавцем позивачу, сплачується протягом 10 (десяти) днів з моменту надання виконавцем звіту про надання послуг та після винесення рішення Господарським судом Вінницької області на підставі виставленого виконавцем інвойсу.
		- відповідно до матеріалів цієї справи, в судових засіданнях під час розгляду цієї справи брали участь представники позивача від АО "Місечко та Партнери" адвокати Борисенко І.Г. та Місечко В.М.;
		- окрім того, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 задоволено клопотання представника позивача б/н від 03.03.2023 про витребування доказів;
		- відповідне клопотання мотивовано, зокрема, тим, що 10.01.2022, в рамках надання правової допомоги позивачу, з метою захисту прав інтелектуальної власності та збирання доказів для подальшого судового оскарження, уповноважений представник позивача направив до Державної митної служби України адвокатський запит (вих.10/01/2022) про надання інформації щодо ввезених відповідачем на митну територію України товарів у період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, із зазначенням: найменування та коду товару; найменування країни походження товарів; кількості товарів; митної вартості товарів;
		- крім того, 14.06.2023 до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява б/н від 07.06.2023 (вх. №01-48/35/23) про забезпечення позову у справі №902/327/23;
		- позивачем до позовної заяви в цій справі долучено Висновок №1340;
		- отже, наведені вище обставини підтверджують виконання представником позивача визначених пунктом 1.2 умов Договору;
		- на підставі усього встановленого вище, враховуючи відсутність будь-яких клопотань щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегія суду висновує, що заявлені представником позивача витрати на правову правничу допомогу у розмірі 3 950 євро, що еквівалентно 162 173,96 грн і заявлені представником відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 19 380 грн, є співрозмірними з урахуванням складності справи і наданих послуг (з урахуванням робіт представників позивача та відповідача щодо збирання доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог у даній справі) та підтверджуються наявними у справі доказами.
		 
		6.43.37. Суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем у цій справі були заявлені дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких задоволена. При цьому, колегія суддів зауважила, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
		 
		6.43.38. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 950 євро, що еквівалентно 162 173,96 грн та витрати, пов`язані з витребуванням доказів у розмірі 10 145 грн, підлягають розподілу між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме покладення на відповідача у сумі                    81 086,98 грн (162 173,96 грн/2) - витрат на правничу допомогу та 5 072,50 грн       (10 145 грн/2) - витрат, пов`язаних з витребуванням доказів.
		 
		6.43.39. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 380 грн, підлягають розподілу між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме покладення на позивача у розмірі 9 690 грн (19 380 грн/2) витрат на правничу допомогу.
		 
		6.44. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову встановив, зокрема, таке.
		 
		6.44.1. Від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій, з підстав висвітлених у заяві, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №902/327/23 у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 987 євро, що еквівалентно 83 702,77 грн.
		 
		6.44.2. Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткової постанови у справі №902/327/23. Відповідач вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		6.44.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, запропоновано відповідачу в строк протягом трьох днів з дня отримання ухвали надати суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.
		 
		6.44.4. Суд апеляційної інстанції звертає увагу сторін, що в силу дії приписів ГПК України визначено, що розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови слід здійснювати у тому ж порядку, у якому здійснювався розгляд апеляційної скарги. Відтак, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, зокрема, розгляд заяви позивача про ухвалення додаткової постанови у справі №902/327/23 призначено на 13.06.2024.
		 
		6.44.5. У судове засідання 13.06.2024 представник відповідача не з`явився, а представник позивача підтримав подану ним заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції та просив заяву задовольнити, та стягнути з позивача на користь відповідача 83 702,77 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		6.44.6. Суд апеляційної інстанції вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке:
		- на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 83 702,77 грн у суді апеляційної інстанції позивачем подано: Договір; копію інвойсу на суму 2 000 євро; копію платіжної інструкції від 01.03.2024 №1 на суму 19 87 євро; офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 25.03.2024;
		- дослідивши зміст Договору, підпунктом 1.2.7 якого визначено, що: в разі необхідності підготувати та подати апеляційну скаргу (заперечення на апеляційну скаргу) на рішення Господарського суду Вінницької області, де представляти інтереси позивача під час розгляду;
		- пунктом 2.1 Договору визначено, що сторони домовилися, що вартість послуг виконавця буде розраховуватися, виходячи з погодинної ставки у розмірі 120 Євро за годину, з урахуванням, що вартість послуг вказаних у підпунктах 1.2.1 - 1.2.6 не буде перевищувати 4 000 євро, а послуг вказаних у підпункті 1.2.7 - 2 000 євро.
		- суд апеляційної інстанції констатує, що розмір гонорару за правничу допомогу передбачену Договором становить фіксовану суму, яку не можуть перевищувати надані послуги, а саме - 2 000 євро;
		- дослідивши зміст послуг щодо надання правничої допомоги у даній справі та докази на підтвердження їх надання, суд апеляційної інстанції зазначив, що представником позивача підготовлено та подано до апеляційного господарського суду: відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024; відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024; заперечення щодо пояснень відповідача відносно експертного висновку; заперечення проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі;
		- при цьому, в суді апеляційної інстанції відбулося лише одне засідання за результатами якого 24.04.2024 винесено постанову;
		- відтак, всі роботи котрі вчинені на підставі договору про надання правничої допомоги, зводилися саме до робіт пов`язаних із написанням відзивів на апеляційні скарги. В той же час, дослідивши зміст відзивів вбачається, що вони фактично дублюють зміст позовної заяви та заперечень на відзив на позовну заяву, що подавалися місцевому господарському суду та за які вже було стягнуто відшкодування цих витрат;
		- за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір таких витрат (з огляду на розмір витрат, що стягнуто за розгляд в суді першої інстанції, де збиралися докази та первинно надавалися пояснення) є завищеними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення;
		- колегія суддів апеляційної інстанції наголосила, що при оцінці витрат на професійну допомогу адвоката в апеляційному господарському суді, суд бере до уваги те, що на відміну від розгляду справи в суді першої інстанції, де представником позивача збиралися та подавалися докази на підтвердження своєї позиції щодо спору, більш тривалий розгляд справи, в суді апеляційної інстанції представником позивача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги;
		- отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо можливості зменшення фіксованої суми гонорару, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 41 851,39 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже, саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат; 
		- у задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовив. 
		 
		7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
		7.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №902/327/23 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України за касаційною скаргою на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
		 
		7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/327/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів:        Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Ємець А.А.
		 
		7.3. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №902/327/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України за касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції та постановлено розглядати спільно касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову апеляційної інстанції з касаційною скаргою відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції.
		 
		7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		8.1. Предметом касаційного оскарження є:
		 
		- рішення суду першої інстанції, яке залишено в силі постановою суду апеляційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог про припинення порушення прав інтелектуальної власності Компанії на низку торговельних марок шляхом заборони Товариству продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП;
		- додаткове рішення від 08.02.2024 суду першої інстанції, яке залишено в силі постановою суду апеляційної інстанції, в частині задоволення заяви Компанії про стягнення судових витрат із Товариства;
		- додаткова постанова суду апеляційної інстанції.
		 
		8.1.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення від 01.02.2024 не оскаржувалося в апеляційному порядку та не є предметом оскарження у касаційній інстанції.
		 
		8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3.1. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		8.6. Щодо застосування норми права без урахування висновку стосовно її застосування, який викладений у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		8.6.1. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. 
		 
		8.6.2. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).
		 
		8.6.3. Верховний Суд звертається до постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц , в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
		 
		8.6.4. Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
		 
		8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
		 
		8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		 
		8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		 
		8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		 
		8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		 
		8.13. Слід зазначити, що Товариство у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пунктах 4.1 та 4.3 цієї постанови.
		 
		8.14. Предметом розгляду у даній справі є вимоги про припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача шляхом заборони відповідачу продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію із використанням позначення "ZELMOTOR", "ZELMOTOR Professional" на продукції класів 7, 9, 11 МКТП
		 
		8.15. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 16 «Захист цивільних прав та інтересів судом» ЦК України, статтю 20 «Захист прав суб`єктів господарювання та споживачів» ГК України та порушені вимоги статті 4 «Право на звернення до господарського суду» ГПК України, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20), постанови Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи №905/730/20, від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц, від 25.11.2020 у справі №233/1950/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 13.10.2020 №640/22013/18.
		 
		8.16. Предметом розгляду справи №522/1528/15-ц було визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним
		 
		8.17. Предметом розгляду справи №905/730/20 було заборона незаконного використання корисної моделі та стягнення збитків.
		 
		8.18. Предметом розгляду справи №278/1258/16-ц було скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення сільської ради та державного акта, визнання права власності.
		 
		8.19. Предметом розгляду справи №233/1950/19 було переукладення договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди землі.
		 
		8.20. Предметом розгляду справи №905/386/18 було звільнення з-під арешту нерухомого майна.
		 
		8.21. Предметом розгляду справи №640/22013/18 було відновлення прав іпотекодержателя та зобов`язання вчинити дії.
		 
		8.22. Верховний Суд виходить з правових позицій Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що ефективний захист прав та інтересів позивача є метою, зокрема, цивільного та господарського судочинства (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, частина перша статті 2 ГПК України). Як правило, позивач може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин [див. постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі №6-32цс14, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 91),від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)].
		 
		8.23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати отримання компенсації. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №596/17272/15-ц.
		 
		8.24. З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у даній справі та у справах №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20), №905/730/20, №278/1258/16-ц, №233/1950/19, №905/386/18, №640/22013/18, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, за правовим регулюванням і кваліфікацією, у контексті змістовного критерію не є подібними та зауважує те, що приписи статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та 4 ГПК України ГПК України мають загальний характер, визначають захист цивільних прав та інтересів, способи захисту, право на звернення до господарського суду, втім їх застосування відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, виходячи з предмета і підстав позову, доказової бази, доводів і аргументів сторін та вимог правовладдя (верховенства права).
		 
		8.25. Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених ним постановах Верховного Суду, з огляду на предмет спору, підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, а також різні способи захисту порушеного права.
		 
		8.26. Також, скаржник вказує на порушення судом норм процесуального права (статей 4, 41, 45, 76, 77, 78, 79, 86, 101, 102, 104, 107 ГПК України) та те, що судову експертизу №1340, в порушення приписів статті 101 ГПК України проведено не на замовлення учасника справи, посилаючись при цьому на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2012 у справі №6-40093-2св12.
		 
		8.27. Верховний Суд наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
		 
		8.28. Крім того, висновок у справі №6-40093-2св12 зроблено у 2012 році, відтоді законодавство, у тому числі, процесуальне зазнало суттєвих змін.
		 
		8.29. Товариство вказує на неправильне застосування судами статті 489 «Правова охорона комерційного найменування» ЦК України та статті 16 «Права, що випливають із свідоцтва» Закону з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №914/2380/21.
		 
		8.30. Предметом розгляду справи №914/2380/21 було визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов`язання належним чином видалити (припинити реєстрацію) доменного імені.
		 
		8.31. Слід заначити, що, незважаючи на те, що правовідносини у справі №914/2380/21 і даній справі відносяться до сфери захисту прав інтелектуальної власності, вони не є подібними за змістовним критерієм, оскільки, відрізняються за предметом і підставами позову, нормативно-правовим регулюванням і доказовою базою.
		 
		8.32. Також, скаржник з посиланням на постанови Верховного Суду від 14.02.2017 у справі №910/3640/16, від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 02.02.2023 у справі №910/14228/21, від 05.10.2023 №911/1981/20 зазначає, що судом безпідставно та без належного мотивування відхилено висновок кваліфікаційної експертизи від 04.02.2022 №29254/ЗМ/22 (висновок патентного перевіреного), який складено УКРНОІВІ (Укрпатент), що є порушенням статей 76- 79, 86, 104 ГПК України та їх застосування без врахування наведених правових висновків Верховного Суду у зазначених вище справах.
		 
		8.33. Предметом розгляду справи №520/8073/16-ц було усунення перешкод у користуванні власністю.
		 
		8.34. Предметом розгляду справи №910/886/21 було визнання недійсним висновку Укрпатенту про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який (висновок) набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки за заявкою, а також про зобов`язання відповідача повторно провести кваліфікаційну експертизу позначення за заявкою та прийняти рішення за заявкою про реєстрацію в Україні позначення в якості торговельної марки для заявленого переліку послуг.
		 
		8.35. Предметом розгляду справи №910/14228/21 було визнання недійсними свідоцтв на торговельні марки.
		 
		8.36. Предметом розгляду справи №911/1981/20 було:
		 
		- стягнення основного боргу за договором підряду, пені, інфляційних, 3% річних (первісний позов);
		- стягнення безпідставно отриманих коштів (переплати за договором), інфляційних втрат, 3% річних, а також про стягнення відшкодування витрат, пов`язаних з усуненням недоліків робіт (зустрічний позов).
		 
		8.37. З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у даній справі та у справах №520/8073/16-ц, №910/886/21, №910/14228/21, №911/1981/20, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, нормативно-правовим регулюванням, у контексті змістовного критерію не є подібними та наголошує на те, що приписи статей 76-79,86,104 ГПК України хоч і є нормами процесуального права, мають загальний характер, втім їх застосування відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, доказів, доводів, предмету доказування, тощо.
		 
		8.38. Що ж до справи №910/3640/16, то слід зазначити, що постанова від 14.02.2017 ухвалена Вищим господарським судом України. Втім, враховуючи зміст частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми
		 
		8.39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		8.40. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №902/327/23 за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження рішення суду першої інстанції від 24.01.2024 та постанови суду апеляційної інстанції від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 296 ГПК України.
		 
		8.41. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі також відкрито за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		8.42. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо:
		- застосування норм права (статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції) у подібних правовідносинах, щодо законності самостійного пошуку експертом у мережі Інтернет об`єкта для експертного дослідження та самостійного збирання експертом у мережі Інтернет інформації для проведення експертного дослідження, з урахуванням приписів статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції;
		- застосування статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» у подібних правовідносинах щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду (або розгляду позову) у випадку подання позивачем позовної заяви до офіційного представника сторони в Україні, з якою у позивача існує судовий спір у іншій іноземній державі про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність якого суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
		 
		8.43. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.44. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.45. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, наведених у пунктах 8.42 цієї постанови, у контексті спірних правовідносин, враховуючи обставини даної справи та вказані скаржником порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, відсутні.
		 
		8.46. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.47. Відповідно до статті 75 «Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом» Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
		Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
		Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		 
		8.48. Відповідач вказує, що неодноразово заявляв про наявність підстав залишення позову без розгляду в зв`язку із провадженням в окружних судах із питань інтелектуальної власності Республіка Польща 5-ти справ, які розглядають судові спори між іспанської компанією B&B TRENDS S.L. та польською компанією Zelmotor sp.z.o.o. щодо порушення прав інтелектуальної власності.
		 
		8.49. Верховний Суд звертається до правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у контексті визначення предмета і підстав позову, а саме:
		- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц);
		- за приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник) [постанови Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №905/494/18, від 14.02.2023  у справі №911/3076/21, від 18.04.2023 у справі №16/2019/13(916/526/22)].
		 
		8.50. Втім, для залишення позову без розгляду у даному випадку відсутні підстави, оскільки, спір у даній справі та у справах, які перебувають на розгляді в окружних судах із питань інтелектуальної власності Республіка Польща очевидно відрізняються за сторонами, предметом і підставами.
		 
		8.51. Отже, доводи скаржника щодо порушень судами попередніх інстанцій статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» не знайшли свого підтвердження.
		 
		8.52. Що ж до доводів Товариства про застосування норм права (статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції), законності самостійного пошуку експертом у мережі Інтернет об`єкта для експертного дослідження та самостійного збирання експертом у мережі Інтернет інформації для проведення експертного дослідження, з урахуванням приписів статті 102 ГПК України та пунктів 1.4, 2.3 Інструкції, то слід зазначити таке.
		 
		8.53. Відповідно до статті 102 «Збирання матеріалів для проведення експертизи» ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
		Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання.
		При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
		У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
		У разі скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов`язаний негайно повернути суду матеріали та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
		 
		8.54. Згідно з пунктом 1.4 Інструкції під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
		Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
		 
		8.55. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції (у редакції чинній на дату надання Висновку №1340) експерту забороняється:
		- проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу;
		- передоручати проведення експертизи іншій особі;
		- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
		- вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;
		- вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
		- зберігати матеріали справ та об`єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.
		 
		8.56. Скаржник вказує, що відповідно до Висновку №1340 експерт Дорошенко О.Ф. самостійно відшукав у відкритому доступі Інтернет-Джерела офіційній базі Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Madrid Monitor» (https://www3.wipo.int/madrid/monitor/en/) інформацію щодо міжнародної реєстрації торговельних марок №982311, №985233 та №992993, а також самостійно здійснив переклад отриманої інформації з англійської на українську мову.
		 
		8.57. Верховний Суд виходить з того, що Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі - ВОІВ) - це міжнародна міжурядова організація, створена на основі Конвенції, ухваленої у 1967 році державами-членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів. У 1974 році ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		 
		8.57.1. Метою діяльності цієї міжнародної організації є сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом забезпечення співробітництва між державами та дотримання положень багатосторонніх договорів, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелектуальної власності.
		 
		8.57.2. Україна, як держава-засновник ООН, стала членом ВОІВ у 1970, а у 1992 Уряд України підтвердив продовження дії для нашої держави ряду основних міжнародних угод в сфері інтелектуальної власності і з того часу співробітництво з ВОІВ розвивається і розширюється. 
		 
		8.57.3. Верховний Суд наголошує, що офіційна база ВОІВ «Madrid Monitor» є відкритим, безкоштовним, офіційним ресурсом, яка містить дані, щодо зареєстрованих торговельних знаків, згідно з умовами Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до якої мають доступ користувачі мережі Інтернет, тобто виконує роль джерела інформації. 
		 
		8.58. Верховний Суд виходить з того, що дослідження інформації, яка розміщена в офіційній базі ВОІВ «Madrid Monitor» у даній справі в контексті дослідження експертом питань, які були перед ним поставлені замовником експертизи, не відноситься до самостійного збирання експертом матеріалів, що підлягають дослідженню, ураховуючи те, що представник Компанії у письмовому зверненні (листі) вказав номери міжнародної реєстрації торговельних марок, а також текст листа містив зображення означених торговельних марок.
		 
		8.59. Скаржником не наведено обґрунтованих доводів стосовно того, що експертом отримано з офіційної бази ВОІВ «Madrid Monitor» інформацію, яка б не відповідала дійсності чи була відмінною, ніж та яка зазначена у письмовому зверненні (листі) представника Компанії.
		 
		8.60. Верховний Суд виходить з того, що, зважаючи на предмет і підстави позову у даній справі, судам необхідно було, зокрема, встановити фактичні обставини, пов`язані з використанням/невикористанням торговельних марок, які належать позивачу, відповідачем (чи використовує відповідач спірне позначення; якщо використовує, то яким чином та для яких саме товарів).
		 
		8.61. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини використання відповідачем спірних позначень, що підтверджується, зокрема, відповіддю Державної митної служби України, якою надано розгорнуту інформацію щодо митного оформлення товару відповідачем за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2022 року станом на 13 березня 2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що даним доказом встановлено, що відповідач імпортував у згаданий період товари польської компанії Zelmotor sp. zoo., дрібної побутової техніки під торговельною маркою ZELMOTOR PROFESSIONAL на територію України.
		 
		8.62. Отже, з урахуванням обставин справи, які встановлені судами попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги щодо порушення норм матеріального права та процесуального права, не знайшли свого підтвердження.
		 
		8.62. Верховний Суд наголошує, що в силу приписів частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		8.64. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідач не скористався правом на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення (частина перша статті 101 ГПК України).
		 
		8.65. Відповідно до частин першої -третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		 
		8.66. Щодо доводів скаржника про те, що судові інстанції, зокрема, відхилили його клопотання про призначення судової експертизи, то слід зазначити таке.
		 
		8.66.1. Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що 22.08.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 08.08.2023 про призначення судової експертизи у справі №902/327/23.
		 
		8.66.2. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи. При цьому, судом першої інстанції наведено у вказаній ухвалі обґрунтування, міркування та мотиви відхилення клопотання відповідача.
		 
		8.66.3. Разом з тим, скаржником не заявлено такої підстави касаційного оскарження як пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
		 
		8.67. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		 
		8.68. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		8.69. Зі змісту судових рішень (рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
		 
		8.70. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
		 
		8.71. З огляду на викладене доводи касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки, висновки суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать нормам матеріального та процесуального права і не свідчать про їх інше тлумачення або інший спосіб витлумачення.
		 
		8.72. Стосовно доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, слід зазначити таке.
		 
		8.73. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що:
		- судом не врахований правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у якому зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат»;
		- є підстави для врахування та застосування правового висновку об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 та інших, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю та покласти їх на позивача, на користь якого ухвалено рішення, а також застосувати правовий висновок, щодо витрат на оплату послуг експерта, який викладено в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а (провадження №К/9901/31359/20).
		 
		8.74. Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
		 
		8.75. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		 
		8.76. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили подані позивачем документи та дійшли висновку, що вони підтверджують склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, а тому відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
		 
		8.77. Стосовно доводів скаржника про те, що суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України, то слід зазначити таке.
		 
		8.78. Відхиляючи означений вище довід суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, що:
		- справи стосовно порушення права інтелектуальної власності є складними, адже окремо виокремлені законодавцем поміж інших спорів (і для таких спорів законодавець передбачив у майбутньому створення відповідного спеціалізованого суду);
		- що ж до доводів апелянта про те, що суд міг би задовольнити витрати позивача на рівні витрат відповідача (з огляду на часткове задоволення позову), то суд апеляційної інстанції поставився критично до таких доводів з огляду на: свободу договорів (котра розповсюджується на договори щодо професійної правничої допомоги адвоката), в тому числі, щодо вартості послуг; факт того, що судом першої інстанції відмовлено в другій позовній вимозі не з огляду на спростування відповідачем законності вимог позивача, а з огляду на відсутність конкретизації товарів, котрі позивач просив вивести з обігу.
		 
		8.79. Зі змісту оскаржуваних судових рішень (додаткове рішення та постанова) убачається, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив і оцінив відповідно до статті 86 ГПК України докази надані позивачем на підтвердження понесення ним судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) у контексті наявності/відсутності підстав для часткового розподілення таких витрат, ураховуючи, зокрема, критерії дійсності, обґрунтованості, розумності, співмірності відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності, необхідності, і не вбачав підстав для ухвалення судового рішення про часткове розподілення витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		8.80. З огляду на викладене доводи касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки, висновки суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать нормам процесуального права і не свідчать про їх інше тлумачення або інший спосіб витлумачення.
		 
		8.81. Стосовно доводів касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, слід вказати таке.
		 
		8.82. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
		- від 20.09.2022 у справі №904/4262/17 (подання до суду заяви від імені іноземної компанії);
		- від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 09.06.2020 у справі №904/92/20, а також в ухвалах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №921/502/17-Г/8, від 23.01.2020 у справі №905/1144/19, від 02.03.2020 у справі №910/6718/19, від 13.03.2020 у справі №922/2844/19, від 23.01.2020 у справі №926/1336/19 висновки, щодо документів, якими підтверджуються повноваження керівника іноземної компанії.
		 
		8.83. Також, скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом допущено порушення норм процесуального права (статті 126, 129 ГПК України) та застосовано зазначені норми права без врахування правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові 30.09.2021 у справі №918/853/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 10.04.2024 у справі №914/1507/23, від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі №911/739/15).
		 
		8.84. Доводи скаржника стосовно подання заяви від імені іноземної компанії, ураховуючи обставини даної справи та предмета оскарження (додаткова постанова), відхиляються Судом.
		 
		8.85. Зі змісту оскаржуваної додаткової рішення вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі  1 987 євро, що еквівалентно 83 702,77 грн, однак, суд апеляційної інстанції заяву Компанії про відшкодування судових витрат на правничу допомогу задовольнив частково та стягнув 41 851,39 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		8.86. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову, вказав, зокрема таке:
		- від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій, з підстав висвітлених у заяві, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №902/327/23 у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 987 євро, що еквівалентно 83 702,77 грн;
		- від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткової постанови у справі №902/327/23. Відповідач вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
		- на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 83 702,77 грн у суді апеляційної інстанції позивачем подано: Договір; копію інвойсу на суму 2 000 євро; копію платіжної інструкції від 01.03.2024 №1 на суму 1 987 євро; офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 25.03.2024;
		- дослідивши зміст Договору, підпунктом 1.2.7 якого визначено, що: в разі необхідності підготувати та подати апеляційну скаргу (заперечення на апеляційну скаргу) на рішення Господарського суду Вінницької області, де представляти інтереси позивача під час розгляду;
		- пунктом 2.1 Договору визначено, що сторони домовилися, що вартість послуг виконавця буде розраховуватися, виходячи з погодинної ставки у розмірі 120 євро за годину, з урахуванням, що вартість послуг вказаних у підпунктах 1.2.1 - 1.2.6 не буде перевищувати 4 000 євро, а послуг вказаних у підпункті 1.2.7 - 2 000 євро;
		- суд апеляційної інстанції констатує, що розмір гонорару за правничу допомогу передбачену Договором становить фіксовану суму, яку не можуть перевищувати надані послуги, а саме - 2 000 євро;
		- дослідивши зміст послуг щодо надання правничої допомоги у даній справі та докази на підтвердження їх надання, суд апеляційної інстанції зазначив, що представником позивача підготовлено та подано до апеляційного господарського суду: відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024; відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024; заперечення щодо пояснень відповідача відносно експертного висновку; заперечення проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі;
		- при цьому, в суді апеляційної інстанції відбулося лише одне засідання за результатами якого 24.04.2024 винесено постанову;
		- відтак, всі роботи котрі вчинені на підставі договору про надання правничої допомоги, зводилися саме до робіт пов`язаних із написанням відзивів на апеляційні скарги. В той же час, дослідивши зміст відзивів вбачається, що вони фактично дублюють зміст позовної заяви та заперечень на відзив на позовну заяву, що подавалися місцевому господарському суду та за які вже було стягнуто відшкодування цих витрат;
		- за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір таких витрат (з огляду на розмір витрат, що стягнуто за розгляд в суді першої інстанції, де збиралися докази та первинно надавалися пояснення) є завищеними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення;
		- колегія суддів апеляційної інстанції наголосила, що при оцінці витрат на професійну допомогу адвоката в апеляційному господарському суді, суд бере до уваги те, що на відміну від розгляду справи в суді першої інстанції, де представником позивача збиралися та подавалися докази на підтвердження своєї позиції щодо спору, більш тривалий розгляд справи, в суді апеляційної інстанції представником позивача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги;
		- отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо можливості зменшення фіксованої суми гонорару, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 41 851,39 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже, саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат; 
		- у задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовив. 
		 
		8.87. Верховний Суд виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		 
		8.88. Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		8.89. Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
		 
		8.90. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. 
		 
		8.91. Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, ураховуючи, у тому числі критерій співмірності та зважаючи на доводи, зокрема, відповідача, частково задовольнив заяву позивача та присудив стягнути 41 851,39 грн, що вдвічі менше того розміру, який було заявлено Компанією         (83 702,77 грн).
		 
		8.92. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови, не знайшли свого підтвердження, адже, висновки суду апеляційної інстанції не свідчать про неврахування висновків Верховного Суду, які означені скаржником, не суперечать нормам матеріального та процесуального права і не свідчать про їх інше тлумачення або інший спосіб витлумачення.
		 
		8.93. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
		 
		8.94. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		 
		8.95. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
		 
		8.96. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
		 
		8.97. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		9.2. З огляду на викладене у пунктах 8.3 - 8.37, 9.1 цієї постанови, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.
		 
		9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Товариства в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та касаційні скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23, слід залишити без задоволення.
		 
		10. Судові витрати
		10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки, Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та касаційну скаргу на додаткову постанову залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		10.2. Щодо означеної Компанією у відзиві вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України.
		 
		Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмотор» в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		 
		2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмотор» в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		 
		3. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмотор» на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23 залишити без задоволення.
		 
		4. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23 залишити без змін.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                              Т. Малашенкова
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                               А. Ємець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...