Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 318/1099/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 31.07.2024
Номер судового провадження: 61-10187ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 318/1099/21
		провадження № 61-10187св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Фаловської І. М.,
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Фермерське господарство «Перспектива»,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Перспектива» на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2021 року Фермерське господарство «Перспектива» (далі - ФГ «Перспектива») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення.
		Позов обґрунтований тим, що 27 вересня 2011 року Кам`янсько-Дніпровська районна державна адміністрація (далі - Кам`янсько-Дніпровська РДА) на підставі договору оренди землі передала члену ФГ «Перспектива» ОСОБА_6 в оренду земельну ділянку площею 50 га (рілля) для ведення особистого фермерського господарства за межами с. Новодніпровки Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. 
		Згідно з умовами договору строк оренди становить 49 років. Передання цієї земельної ділянки відбулося на виконання розпорядження голови Кам`янсько-Дніпровської РДА від 15 серпня 2011 року № 354. 
		16 листопада 2011 року договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у відділі Держкомзему у Кам`янсько-Дніпровському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2011 року № 232240004000140. Ця обставина підтверджується відміткою про реєстрацію договору на самому договорі. 
		Також згідно з технічним звітом інвентаризації земельної ділянки, затвердженого розпорядженням голови Кам`янсько-Дніпровської РДА від 15 серпня 2011 року № 354, зазначеній земельній ділянці, яка передана в оренду позивачу, присвоєно кадастровий номер 23222486800:12:005:08.. 
		Отже, з листопада 2011 року законним користувачем земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 23222486800:12:005:08, є ФГ «Перспектива», яке власними силами обробляло зазначену земельну ділянку. Договір оренди земельної ділянки не розривався та його дія не припинена, земельна ділянка, площею 50 га, не вилучалась із його користування.
		У квітні 2021 року до голови ФГ «Перспектива» прийшли невідомі особи, які представились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомили, що вони є новими власниками земельної ділянки, яку обробляє ФГ «Перспектива», а тому воно має звільнити земельну ділянку або сплачувати визначену ними грошову суму за користування земельною ділянкою. Таким чином, ФГ «Перспектива» дізналося про порушення своїх прав та розподіл земельної ділянки, кадастровий номер 23222486800:12:005:08, на декілька нових і передачу їх у власність третім особам. 
		З публічної кадастрової карти ФГ «Перспектива» дізналося, що на місці орендованої ним земельної ділянки, кадастровий номер 23222486800:12:005:08, площею 50 га, утворилося 28 нових земельних ділянок. Загальна площа нових земельних ділянок становить 49,9996 га, що відповідає розміру земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні. 
		З Єдиного державного реєстру прав та обтяжень нерухомого майна ФГ «Перспектива» стало відомо, що на час звернення до суду новостворені земельні ділянки на праві власності належать ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . 
		Розподіл земельної ділянки, кадастровий номер 23222486800:12:005:08, яка перебуває в його оренді, на 28 нових земельних ділянок, з їх подальшим переданням у приватну власність фізичним особам здійснено із суттєвим порушенням норм чинного законодавства. 
		ГУ Держгеокадастру не мало права здійснювати поділ та передачу зайнятої позивачем земельної ділянки. 
		Внаслідок протиправних дій ГУ Держгеокадастру ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не могли на законних підставах набути право власності на ці земельні ділянки. 
		Таким чином, ГУ Держгеокадастру, видавши накази від 31 грудня 2020 року, на підставі яких було розділено зайняту ним земельну ділянку на 28 нових й передано у власність фізичних осіб, порушило приписи частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) й позбавило його можливості користуватись належною йому на підставі договору оренди земельною ділянкою, а тому накази ГУ Держгеокадастру підлягають визнанню недійсними. 
		Оскільки земельні ділянки як об`єкти цивільних прав виникли на підставі наказів ГУ Держгеокадастру, які є протиправними та винесені з порушенням норм чинного законодавства, то відповідно реєстрація цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі й усіх речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно також підлягає скасуванню, оскільки протиправні накази ГУ Держгеокадастру не могли створити юридично значимих наслідків для осіб (включаючи і виникнення права власності), а тому ці особи не могли відчужувати право власності на земельні ділянки, яке вони не набували.
		Просить визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру від 10 листопада 2020 року № 8-8908/15-20-СГ, 8-8911/15-20-СГ, 8-8917/15-20-СГ,
		8-8893/15-20-СГ, 8-8915/15-20-СГ, 8-8914/15-20-СГ, 8-8896/15-20-СГ, 8-8899/15-20-СГ, 8-8909/15-20-СГ, 8-8900/15-20-СГ, 8-8903/15-20-СГ, 8-8904/15-20-СГ, від 16 листопада 2020 року № 8-9053/15-20-СГ, 8-9082/1520-СГ, 8-9076/15-20-СГ,
		8-9078/15-20-СГ, від 07 грудня 2020 року № 8-9516/15-20-СГ, від 15 грудня 2020 року № 8-9695/15-20-СГ, від 31 грудня 2020 року № 8-9881/15-20-СТ; скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок, кадастрові номери: 2322486800:12:005:0054, 2322486800:12:005:0049, 2322486800:12:005:0053, 2322486800:12:005:0012, 2322486800:12:005:0051, 2322486800:12:005:0047, 2322486800:12:005:0043, 232248680012:005:0040, 2322486800:12:005:0036, 2322486800:12:005:0035, 2322486800:12:005:0032, 2322486800:12:005:0050, 2322486800:12:005:0048, 2322486800:12:005:0046, 2322486800:12:005:0045, 2322486800:12:005:0044, 2322486800:12:005:0042, 2322486800:12:005:0041, 2322486800:12:005:0011, 2322486800:12:005:0039, 2322486800:12:005:0038, 2322486800:12:005:0034, 2322486800:12:005:0033, 2322486800:12:005:0031, 2322486800:12:005:0030, 2322486800:12:005:0029, 2322486800:12:005:0028, 2322486800:12:005:0027; скасувати записи про право власності № 39959866 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0054, № 39958384 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0045, № 39958726 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0048, № 39960043 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0053, № 39959294 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0046, № 40576648 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0012, № 39959720 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0047, № 39959561 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0044, № 39959010 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0050, № 39975593 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0028, № 41469457 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0031, № 39983405 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0034, № 40578247 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0038, № 40579598 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0041, № 39978362 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0029, № 40577307 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0011, № 39979078 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0032, № 39986255 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0035, № 40578897 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0039, № 40580206 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0042, № 39974938 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0027, № 39981104 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0033, № 39984070 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0036, № 39985073 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0040, № 39985574 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0043, № 39870226 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0030, № 39863834 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0049, № 39830720 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322486800:12:005:0051.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали суду першої інстанції про виправлення описки, позов ФГ «Перспектива» залишено без задоволення.
		Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції керувався тим, що договір оренди землі від 27 вересня 2011 року не має істотної умови договору щодо об`єкта оренди - кадастрового номера. У матеріалах справи немає акта приймання-передання об`єкта оренди. 
		Підтвердження реєстрації права оренди земельної ділянки суду не надано. Позивач не надав доказів того, що ГУ Держгеокадастру здійснило розподіл земельної ділянки, кадастровий номер 2322486800:12:005:0008, яка перебувала в оренді позивача, та не довів, що договір оренди землі від 27 вересня 2011 року був укладений та зареєстрований відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі», відомості про таку реєстрацію містилися в Державному земельному кадастрі, а також не надав доказів того, що земельна ділянка, кадастровий номер 2322486800:12:005:0008, площею 50 га була передана члену ФГ «Перспектива» ОСОБА_6 за актом передання, як того вимагала стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладання договору). Доказів того, що членом ФГ «Перспектива» ОСОБА_6 виконувався договір в частині сплати орендної плати суду не надано.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року скасовано, провадження у справі закрито.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у справі виник між двома юридичними особами - позивачем ФГ «Перспектива» та відповідачем ГУ Держгеокадастру про визнання протиправними та скасування наказів, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Інші вимоги є похідними щодо зазначеного (первісного) спору між двома юридичними особами, а тому також підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2023 року ФГ «Перспектива» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року,просить її в частині закриття провадження у справі скасувати, справу направити для розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги ФГ «Перспектива» до ГУ Держгеокадастру про скасування наказів необхідно розглядати в порядку господарського судочинства є помилковим, оскільки оскаржувані накази про затвердження землевпорядної документації та передачу у власність земельних ділянок ГУ Держгеокадастру прийняло, керуючись Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, де визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якою спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні та розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
		Таким чином, приймаючи оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру як структурний підрозділ Держгекадастру виконував делеговані йому управлінські функції центрального органу виконавчої влади.
		Затвердження землевпорядної документації та переданя її у власність приватним особам є здійсненням управлінських функцій суб`єктом владних повноважень (органу виконавчої влади), тому цю діяльність неможливо віднести до господарської діяльності. 
		У пункті 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено можливість розгляду справ в порядку господарського судочинства у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Оскаржувані накази видані на виконання управлінської функції, тому вказані позовні вимоги не можуть належати до господарської юрисдикції, оскільки це суперечить пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України.
		У цій справі спір виник щодо майна (спірних земельних ділянок) між орендатором землі та власниками новосформованих земельних ділянок, які є фізичними особами та не мають статусу фізичних осіб - підприємців, а тому цей спір не може розглядатись господарським судом, навіть за умови, що позовні вимоги щодо реєстраційних дій є похідними.
		Аргументи інших учасників справи
		У серпні 2023 року через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що спірні правовідносини виникли між ФГ «Перспектива» та ГУ Держгеокадастру. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що справу необхідно розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
		У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
		Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок, скасування записів про право власності на земельні ділянки.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у цій справі виник між двома юридичними особами - позивачем ФГ «Перспектива» та відповідачем ГУ Держгеокадастру про визнання протиправними та скасування наказів, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Інші вимоги є похідними щодо зазначеного (первісного) спору між двома юридичними особами, а тому також підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
		З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, провадження № 12-71гс18, від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16, провадження № 12-69гс18, зазначено, що «справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 814/1971/17, провадження № 11-1194апп18, зазначено, що «33. Отже, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та зобов`язання здійснити реєстрацію речового права на майно щодо позивача має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. 34. Оскільки ФГ «Оазис» не було заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій та рішень, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, спір щодо їх оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства та чи заявлено вимогу про зобов`язання відповідачів зареєструвати аналогічне речове право за позивачем. 35. Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на цю ж земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий характер цього спору. […] 39. У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства».
		Згідно зі статтями 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
		Згідно з ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України).
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
		Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. 
		Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.
		Верховний Суд зазначає, що спір виник щодо права на земельну ділянку, яку було розділено на менші земельні ділянки та передано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, він є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб.
		У цій справі позивач просить визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру, якими надано фізичним особам, які є відповідачами у справі, дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, ці фізичні особи зареєстрували за собою право власності на вищевказані земельні ділянки.
		Спір про скасування запису щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку (за яким зареєстровано право оренди) іншою особою, за якою зареєстровано право власності щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
		З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд вважає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи заявлена вимога про визнання протиправними наказів ГУ Держгеокадастру, для виконання яких було зареєстровано право власності фізичних осіб на земельні ділянки, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною (див.: пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).
		З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		Доводи відзиву про те, що спірні правовідносини виникли між ФГ «Перспектива» та ГУ Держгеокадастру, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковими, оскільки на час звернення до суду із цим позовом земельна ділянка була розділена на менші земельні ділянки та належить фізичним особам, а їх цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, тому цей спір віднесено до цивільної юрисдикції.
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 475/760/21, провадження № 61-9043св23, а саме: «Доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини виникли між СФГ «Осінь» та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо права користування земельною ділянкою, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, поділ якої було незаконно здійснено ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та у подальшому передано у власність інших осіб, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим, оскільки на час звернення до суду із цим позовом земельна ділянка належить фізичній особі, а її цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, тому спір віднесено до цивільної юрисдикції».
		Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково визначив юрисдикцію цього спору суду господарської юрисдикції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно з частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа передається на новий розгляд, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фермерського господарства «Перспектива» задовольнити.
		Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                 І. М. Фаловська
		Судді:                                                                                                             В. М. Ігнатенко
		С. О. Карпенко
		А. С. Олійник
		В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...