Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/8012/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 06.08.2024
Номер судового провадження: 61-8714ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 296/8012/22
		провадження № 61-8714св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану адвокатом Благодирем Сергієм Миколайовичем, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року у складі судді Адамовича О. Й. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Радченко С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради (далі - Житомирський медичний інститут) про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, визнання протиправною відмову у переведенні на дистанційну форму роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Позов обґрунтований тим, що  вона працює на посаді викладача географії Житомирського медичного інституту. 
		У зв`язку із веденням на території України воєнного стану, з метою захисту її життя та життя її малолітніх дітей вона була вимушена залишити Україну та виїхати на тимчасове проживання до Республіки Польща. 
		Після виїзду за кордон вона продовжувала проводити заняття виключно за дистанційною формою навчання здобувачів вищої освіти, з використанням комунікаційних платформ. 
		Неодноразово зверталася до відповідача із проханням перевести її на дистанційну форму роботи у новому навчальному році, однак він повідомив про  необхідність всім педагогічним працівникам бути присутніми на робочому місці або взяти відпустку без збереження заробітної плати. 
		Оскільки позивачка не погодилась із виходом на роботу в аудиторію, наказом Житомирського медичного інституту від 29 серпня 2022 року № 121-к/тр з 30 серпня 2022 року з нею призупинено дію трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (далі - наказ № 121). 
		Відповідач безпідставно призупинив дію трудового договору. 
		Житомирський медичний інститут не довів, що у зв`язку з військовою агресією проти України виключалась можливість надання та виконання роботи дистанційно, а також неможливості сторін виконувати їхні обов`язки.
		Право роботодавця на призупинення відносин не є абсолютним. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Ці дві умови мають виконуватися одночасно.
		Просила скасувати наказ № 121, визнати протиправною відмову Житомирського медичного інституту у задоволенні її заяви про переведення на дистанційну форму роботи, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним призупиненням дії трудового договору на підставі наказу № 121.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Благодирем С. М., про відмову від частини позовних вимог задоволено. Закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору та визнання протиправною відмову у переведенні на дистанційну форму роботи.
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року, що залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в позові відмовлено.
		Рішення судів мотивовані тим, що незважаючи на те, що наказ № 121 скасовано наказом відповідача від 12 грудня 2022 року № 224-к/тр (далі - наказ № 224), позивачка має право на підтримання позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору.
		Водночас в судовому порядку наказ  №121 не визнаний незаконним, тому сам факт його скасування відповідачем не вказує на його незаконність.
		Оскільки представник  ОСОБА_1 відмовилась від позовних про визнання незаконним та скасування наказу № 121, цим же наказом внесено зміни до табелю обліку робочого часу викладача  ОСОБА_1 та замінено позначку «призупинення трудових відносин» (ІН) на позначку «неявка з нез`ясованих причин» (НЗ), тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1  була відсутня на роботі з 30 серпня до 12 грудня 2022 року з вини відповідача і цей період підлягає оплаті, як вимушений прогул.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Благодиря С. М. направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року                       № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ) під час вирішення питання щодо законності призупинення дії трудового договору у період дії правового режиму воєнного стану та питання відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору/
		Cуди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, провадження № 61-29896св18, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, провадження № 61-34953св18, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, провадження № 61-32739св18, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16, провадження № 61-23495св18, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, провадження № 61-16521св18, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, провадження № 61-26450св18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, провадження № 61-3596св19, 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, провадження № 61-27007св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, провадження № 61-25407св18, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, провадження №61-33310св18, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, провадження № 61-11414св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, провадження № 61-29527св18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, провадження № 61-35160св18; суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
		У Верховному Суді на розгляді знаходиться справа № 296/5328/23 про дискримінацію у зв`язку із запропонованою формою праці відповідача.
		Просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 4 000,00 грн, апеляційної інстанції - 2 000,00 грн, касаційної інстанції - 2 000,00 грн.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив відповідача мотивований тим, що факт скасування Житомирським медичним інститутом наказу № 121 не вказує на його незаконність.
		Позивачці було роз`яснено, що її навчальні дисципліни викладають на тих курсах для здобувачів, на яких не передбачено дистанційної форми навчання.
		Надання позивачці кращих умов праці, ніж запропоновано відповідачем, призвело б до дискримінації інших працівників відповідача.
		Рішення судів є правильними, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Житомирським медичним інститутом на посаді викладача.
		Наказом ректора Житомирського медичного інституту Шатило В. від 20 липня 2022 року № 16/ос «Про введення в дію рішення Вченої ради інституту від 20 липня 2022 року (протокол №13)» було наказано увести в дію рішення Вченої ради інституту, ухвалені 20 липня 2022 року, згідно з додатком № 1 (а. с. 81).
		Згідно з пунктом 1 рішення Вченої ради інституту від 20 липня 2022 року розпочато освітній процес у 2022/2023 навчальному році: з 29 серпня 2022 року для здобувачів старших курсів; вирішено забезпечити виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів; з 29 серпня 2022 року для здобувачів освіти перших курсів на основі базової середньої освіти в офлайн режимі; з 12 вересня 2022 року - для здобувачів освіти, які вступили на навчання на основі раніше здобутого ступеню молодшого спеціаліста/фахового молодшого бакалавра; вирішено забезпечити виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів; з 12 вересня 2022 року для здобувачів освіти перших курсів на основі повної загальної середньої освіти (коледж, інститут); вирішено забезпечити виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів; з 01 жовтня 2022 року - для здобувачів освіти перших курсів магістратури на основі вищої освіти (а .с. 82).
		Відповідно до пункту 8 рішення Вченої ради інституту від 20 липня 2022 року, науково-педагогічним та педагогічним працівникам, які перебувають за межами України або набули статусу внутрішньо переміщених осіб, надати інформацію щодо готовності з 29 серпня 2022 року приступити до офлайн навчання (а.с.83).
		Наказом в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С. від 23 серпня 2022 року № 148/у «Про особливості організації освітнього процесу І семестрі 2022/2023 навчального року» наказано: з 29 серпня 2022 року для здобувачів освіти перших курсів на основі базової середньої освіти в онлайн режимі, з 29 серпня 2022 року для здобувачів других, третіх, четвертих курсів освітніх ступенів фахового молодшого бакалавра, бакалавра, магістра за змішаною формою: виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів та виконання практичного блоку в очному форматі; з 12 вересня 2022 року для здобувачів освіти перших курсів на основі повної загальної середньої освіти освітніх ступенів фахового молодшого бакалавра, бакалавра за змішаною формою: виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів та виконання практичного блоку в очному форматі; з 12 вересня 2022 року для здобувачів освіти, які вступили на навчання на основі раніше здобутого ступеню молодшого спеціаліста/фахового молодшого бакалавра за змішаною формою: виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів та виконання практичного блоку в очному форматі; з 01 жовтня 2022 року для здобувачів освіти перших курсів магістратури на основі вищої освіти за змішаною формою: виконання теоретичного (лекційного) блоку у дистанційному форматі протягом 2 тижнів та виконання практичного блоку в очному форматі. З 29 серпня 2022 року забезпечити присутність на робочих місцях керівництва, адміністративно-управлінського персоналу, науково-педагогічних та педагогічних працівників закладу освіти (а. с. 12).
		23 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С., в якій просила перевести її на час воєнного стану на дистанційний режим роботи у зв`язку з тим, що вона знаходиться за межами України (а. с. 94).
		Листом від 26 серпня 2022 року № 280/09.00 за підписом в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С. ОСОБА_1 повідомлено, що з 29 серпня 2022 року в закладі освіти розпочинається навчання за змішаною (змінною) формою навчання (очне та дистанційне). Відповідно до наказу від 23 серпня 2022 року № 148/у «Про особливості організації освітнього процесу І семестрі 2022/2023 навчального року» з 29 серпня 2022 року усі працівники інституту мають бути присутні на своїх робочих місцях. Також повідомлено, що в закладі освіти відсутні можливості для переведення ОСОБА_1 на дистанційну роботу, оскільки для здобувачів освіти відповідних курсів, де у  ОСОБА_1 заплановане педагогічне навантаження, передбачено освітній процес в офлайн форматі (а. с. 30-31).
		27 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно подала заяву на ім`я в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С., в якій просила повторно розглянути її заяву від 23 серпня 2022 року та надати їй можливість працювати у дистанційному режимі (а. с. 28).
		Листом від 05 вересня 2022 року № 231/05.03 за підписом в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С. ОСОБА_1 повідомлено, що в закладі освіти немає можливостей для переведення ОСОБА_1 на дистанційну роботу, оскільки для здобувачів освіти відповідних курсів, де у  ОСОБА_1 заплановане педагогічне навантаження, передбачено освітній процес в офлайн форматі (а. с. 52).
		29 серпня 2022 року комісією у складі працівників Житомирського медичного інституту складено акт про те, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном пропонується призупинити трудові відносини відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а. с. 15).
		Наказом № 121, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 30 серпня 2022 року призупинено дію трудового договору з  ОСОБА_1 , викладачем географії, до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше для припинення або скасування воєнного стану. Визначено секретарю навчальної частини ОСОБА_2 забезпечити табельний облік робочого часу, невідпрацьованого ОСОБА_1 у зв`язку із призупиненням дії трудового договору. Помічнику ректора з кадрової роботи ОСОБА_3 - ознайомити працівників із наказом шляхом використання електронної пошти, особистих повідомлень телефоном (а. с. 13).
		Наказом № 224, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 30 серпня 2022 року скасовано наказ № 121. Визначено секретарю навчальної частини ОСОБА_4 внести зміни до табелю обліку робочого часу викладача ОСОБА_1 та замінити позначку «призупинення трудових відносин» (ІН) на позначку «неявка з нез`ясованих причин» (НЗ). Помічнику ректора з кадрової роботи ОСОБА_3 - ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом шляхом надсилання на електронну пошту (а. с. 75).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
		Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
		Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на час розгляду справи.
		Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		Закон № 2136-ІХ визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		Вказана норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, провадження № 61-292св23, від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22, провадження № 61-5950св23, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22, провадження № 61-2034св24.
		Відповідно до частини першої статті 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
		Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (частина дванадцята статті 60-2 КЗпП України).
		Стаття 60-2 КЗпП України, яка регулює порядок дистанційної роботи, лише у частині десятій передбачає право працівника вимагати переведення на дистанційну роботу на певний проміжок часу, але виключно у певних випадках, обставини яких мають бути встановлені. У всіх інших випадках запровадження дистанційної роботи залежить від погодження з роботодавцем та не може вимагатися працівником від роботодавця, тобто не є безумовним обов`язком роботодавця. Під час оцінки можливості встановлення таких форм організації роботи суд, з точки зору виявлення порушення прав працівника, встановлює чи не мав працівник права вимагати такої форми організації роботи, чи відмовився працівник від такої пропозиції роботодавця, а також чи не допущено дискримінації серед працівників щодо таких пропозицій форми організації роботи.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 205/1329/22, провадження № 61-6154св23.
		У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що наказом в. о. ректора Житомирського медичного інституту за погодженням з Житомирською обласною військовою адміністрацією встановлено, що навчальний рік розпочинається за змішаною (змінною) формою навчання та наказано забезпечити присутність на робочих місцях керівництва, адміністративно-управлінського персоналу, науково-педагогічних та педагогічних працівників закладу.
		Згідно з матеріалами справи відповідач повідомив позивачку про те, що з урахуванням організації навчання на 2022/2023 роки він не міг забезпечити переведення ОСОБА_1 на дистанційну форму роботи, як про це просила позивачка, водночас із очними умовами викладання (роботи) позивачка не погодилась, тому відповідач видав наказ № 121.
		Верховний Суд зазначає, що позивачка заявила вимоги про скасування наказу № 121, визнання протиправною відмову у переведенні на дистанційну форму роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із виданням наказу № 121.
		Водночас за заявою позивачки про часткову відмову від позову ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 121 та визнання протиправною відмови у переведенні на дистанційну форму роботи.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції в цій частині позов не переглядав, висновків про незаконність наказу № 121 не викладав, а сам факт та підстави його скасування відповідачем не встановлюють його незаконність.
		З урахуванням вказаного позовна вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із виданням наказу № 121 не може бути задоволена судами, оскільки не вирішувалось питання про незаконність наказу № 121.
		Тому доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та оцінив наказ № 121 на предмет його законності є безпідставними. 
		Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне не переведення позивачки на дистанційну роботу протягом часу, коли наказ № 121 був чинним, то Верховний Суд керується тим, що суд першої інстанції не досліджував і не оцінював доказів і доводів позивачки в частині її позовної вимоги про визнання протиправною відмови у переведенні на дистанційну форму роботи, оскільки ОСОБА_1 відмовилась від цієї вимоги, провадження у справі  в цій частині закрито ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року.
		Тому Верховний Суд не бере до уваги доводи заявниці щодо допущення дискримінації серед працівників з огляду на різний підхід відповідача у пропозиціях дистанційної форми організації роботи
		Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у справі № 296/5328/23 позивачці у позові про визнання дій та бездіяльності Житомирського медичного інституту дискримінацією відмовлено, на час розгляду справи в суді касаційної інстанції рішення є чинними. 
		Висновки Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16, провадження № 61-29896св18, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, провадження № 61-34953св18, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, провадження № 61-32739св18, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16, провадження № 61-23495св18, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, провадження № 61-16521св18, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, провадження № 61-26450св18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, провадження № 61-3596св19, 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, провадження № 61-27007св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, провадження № 61-25407св18, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, провадження №61-33310св18, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, провадження № 61-11414св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, провадження № 61-29527св18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, провадження № 61-35160св18 (на які посилається заявниця), щодо того, що суд не може вийти за межі позовних вимог і в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правові підставу та предмет позову, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.
		Посилання заявниці на відсутність висновків Верховного Суду з питань застосування статті 13 Закону № 2136-ІХ є безпідставними, оскільки такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, провадження № 61-292св23, від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22, провадження № 61-5950св23, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22, провадження № 61-2034св24, від 24 квітня 2024 року у справі № 205/1329/22, провадження № 61-6154св23, та ін.
		Житомирський медичний інститут звернувся до Верховного Суду із клопотаннями від 02 січня та 25 квітня 2024 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій судових рішень у справі № 296/5328/23.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		З огляду на вказане немає необхідності вирішувати клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваного рішення суду першої інстанції (в незміненій частині) та апеляційної інстанції - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції (в незміненій частині) та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За результатами перегляду цієї справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій- без змін. 
		З огляду на вказане клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання  ОСОБА_1  про стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Благодирем Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.
		Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		В. М. Ігнатенко
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...