Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11765/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2024. Зареєстровано: 12.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Результат оскарження 25.09.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення та постановлено нову ухвалу
Номер судового провадження: 2-а/759/141/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/11765/24
		пр. № 2-а/759/141/24
		12 серпня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06.06.2024 р. до суду надійшов вказаний позов.  Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить визнати дії протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 54  від 11.04.2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 5100 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову визнати незаконною, оскільки він є священослужителем - старійшиною (єпископом)  збору  Релігійної організації "Релігійний центр   Свідків Єгови в Україні» що підтверджується довідкою від 10.04.2024 №5952, виданою Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні». Відтак, він не має обов`язку з`являтись у військову частину, а тому ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді відмови з`явитися до військової частини, за що передбачена відповідальність за частиною другою ст. 210-1 КУпАП, є незаконною. 
		Ухвалою суду від 11.06.2024  р. справу прийнято до провадження та у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.81).
		Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.
		Суд, розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України                                
		Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.                                        
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.        
		Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.        
		Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Судом встановлено, що 11.09.2023 позивач звернувся до війського комісара Святошинського району м. Києва із заявою про затосування відносно нього ч. 4 ст. 35 Конституції України як норму прямої дії, оскільки виконання військового обовязку суперечить його релігійним переконанням, ОСОБА_1 належить до релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні». Виконання цього обов`язку замінити альтернативною (невійськовою) службою (а.с. 13).
		11.09.2023 р. позивач отримав повістку про виклик на на 14.09.2023 р. до військової частини для призову по загальній мобілізації (а.с. 17).
		05.04.2024 р звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про повернення війського квитка (а.с. 23).
		11.04.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №504 за справою про адміністративне правопорушення, відповідно до якої вирішено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн. (а.с.14).
		Як зазначив позивач копію вказаною постанови не отримав.
		Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		Статтею 210-1 КУпАП визначено порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпА повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно з Указом Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
		Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
		Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		 
		З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2023 р позивач отримав повістку про виклик на 14.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина сторонами не оспорюється. 
		Як зазначив позивач в цей день він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але змушений був викликати представника правоохоронного органу, оскільки була загроза застосування відносно нього сили.
		Доказів про те, що він  з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано.
		Відповідно до Довідки виданої Релігійною організацією «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» від 10 квітня 2024 року №5952 ОСОБА_3 призначений на посаду священослужителя - старійшиною (єпископом) збору Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» (а.с.24).
		Разом з тим, відповідно до п. 3 Указу Президента від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні`у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Пунктом 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» допускається обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. Відповідно дост. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу`право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.
		Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.
		Згідно зіст. 65 Конституції України, ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		За змістом ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Відповідно до положеньст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24,25,27-29,40,47,51,52,55-63 цієї Конституції.
		Надаючи оцінку доводу позивача щодо наявності у нього права на отримання відстрочки від призову під час мобілізації у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі норм частини четвертої статті 35 Конституції України та статті 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», суд зазначає наступне.
		Дійсно, частиною четвертою статті 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Таким чином, конституційні права та свободи людини і громадянина, що передбачені статтею 35 Конституції України, не можуть бути обмежені у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Тобто у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку на період дії правового режиму воєнного стану має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Водночас статтею 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року № 1975-XII передбачено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Згідно з пунктом 3 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року N 2066, громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.
		Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджено Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, а саме: Адвентисти-реформисти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Покутники, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни віри євангельської (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни євангельської віри, Товариство Свідомості Крішни.
		Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Основним національним нормативно-правовим актом у сфері свободи віросповідання є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якого видаються інші вітчизняні законодавчі документи.
		Стаття 3 даного Закону кожному громадянину в Україні гарантує право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
		Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.
		Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.
		Згідно з положеннями частині третьої статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		Організація Об`єднаних Націй як глобальна міжнародна організація, створена для підтримання та зміцнення миру і міжнародної безпеки, а також розвиток співробітництва між державами світу. Основними міжнародно-правовими актами, що регламентують право людини на свободу віросповідання є:
		1) Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року;
		2) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, підписана 4 листопада 1950 року урядами держав-членів Ради Європи та ратифікована Україною 17 липня 1997 року;
		3) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР 19 жовтня 1973 року.
		Стаття 18 Загальної декларації прав людини визначає: «Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів».
		Відповідно до ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод створено Європейський Суд з прав людини, який забезпечує гарантії прав людини, є контрольним механізмом, закладеним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання державами-учасницями її положень, упровадження норм і принципів у рамки національних правових систем.
		Стаття 9Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Свобода думки, совісті і релігії» у частині першій фактично повторює правові засади, проголошені у статті 18 Загальної декларації прав людини, а саме: «1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно».
		Водночас частина друга статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод доповнює постулати щодо свободи думки, совісті та релігії і вказує на виняткові випадки, коли така свобода може бути обмеженою: «2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
		Таким чином, уряди держав-членів Ради Європи, окрім утвердження в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод міжнародних нормативних прерогатив на свободу думки, совісті та релігії людини проголошених ООН, все ж вказують на можливість обмеження їхньої реалізації, якщо такі обмеження, перш за все, передбачені чинним законодавством демократичного суспільства та покликані захищати громадську безпеку, публічний порядок, здоров`я чи моральні засади, а також покликані захищати права та свободи інших членів суспільної ланки.
		У частині третій стаття 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права задекларовано: «3. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров`я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб».
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
		Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Проаналізувавши в сукупності надані сторонами по справі докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимог КУпАП, права ОСОБА_1 під час розгляду справи були дотримані, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
		Посилання позивача на незаконність оскаржуваної постанови через те, що він за релігійним переконанням не може бути призваний на військову службу, суд не бере до уваги, оскільки постанова винесена відносно позивача за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а саме: не з`яився за викликом у вказаний час і дату.
		Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не з`явлення за викликом до РТЦК для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
		Релігійне віросповідання, не є законною підставою для неявки до РТЦК.
		Отже, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України. Підстави для її скасування відсутні.
		З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України, ст.чт. 35, 64 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- відмовити.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.                                У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                                        Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.                                                                
		       Суддя                                                                                Н.Д. Бабич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...