Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/2879/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 12.08.2024. Зареєстровано: 12.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 14.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/610/171/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226060000087

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 610/2879/24
		Провадження № 1-кп/610/171/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.08.2024 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12024226060000087 від 14.06.2024 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, тимчасово безробітного, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено "Акт проголошення незалежності України", яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_4 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
		24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в України", який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України.
		Громадянин України ОСОБА_3 з початку повномасштабного вторгнення збройних сил РФ на територію України з 02.03.2022 перебував в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією держави-агресора.
		В середині липня 2022 року, більш точні дату та час не встановлено, у ОСОБА_3 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій, а саме старшого інспектора чергового в тимчасовій цивільній адміністрації м. Балаклія Харківської області, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
		З цією метою ОСОБА_3 , перебуваючи на території м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації РФ на його призначення на посаду старшого інспектора чергового тимчасової цивільної адміністрації АДРЕСА_2 .
		В подальшому, ОСОБА_3 добровільно уклав трудовий договір № 41-к від 23.06.2022 з представником роботодавця в особі так званого голови тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області ОСОБА_5 , що діяв на підставі наказу так званого голови Ізюмської тимчасової цивільної адміністрації № 002-К від 03.05.2022, про прийняття його на посаду старшого інспектора чергового у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - в окупаційній адміністрації держави-агресора за адресою: АДРЕСА_2 .
		Працюючи в адміністрації приблизно з середини липня 2022 року до 08.09.2022, тобто до деокупації ЗС України міста Балаклія Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на співпрацю з державою-агресором фактично виконував обов`язки фахівця з комплексного обслуговування будівлі окупаційної тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: слідкував за справністю технічних засобів, які забезпечували обмеження доступу сторонніх осіб до приміщень адміністрації та кабінетів працівників адміністрації; забезпечував справність та налагоджував роботу електропостачання та водопостачання в будівлі адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим забезпечував належні умови роботи в тимчасовій цивільній адміністрації. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора.
		Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
		Обвинувачений ОСОБА_3 , захист якого здійснював захисник - адвокат ОСОБА_6 , подав заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі; ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.
		До обвинувального акта також були додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
		Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111-1 КК України, класифікується як кримінальний проступок.
		Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
		Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
		Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора.
		Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, тимчасово безробітний, виключений з військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12.05.2021, як такий, що був раніш засуджений до позбавлення волі за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів, на військову службу не призивався, на обліку уповноваженого органу з питань пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, не є особою з інвалідністю.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обстави.
		Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна.
		Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
		Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		 
		Керуючись статтями 107, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
		Речові докази по справі: копія витягу з ЄРДР №12022221070000572 від 02.09.2022; копія постанови про призначення групи прокурорів від 02.09.2022; копія постанови про створення групи слідчих від 09.09.2022; копія протоколу огляду місця події від 14-15, 17 вересня 2022 року; копія постанови про визнання речовими доказами від 19.09.2022; копія ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (№ 185/7546/22, № 1-кс/185/1576/22) від 22.09.2022; копія протоколу огляду речового доказу від 03.10.2022; копія паспорту громадянина України ОСОБА_3 ; копія "Список фактически работающих сотрудников по состоянию на 31.07.2022 год" (мовою оригіналу); копія "Распоряжение начальника Балаклейского ТУ №01-к" (мовою оригіналу); оригінал "Трудовой Договор № 41-К от 23 июня 2022 года" (мовою оригіналу), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
		Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий - суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...