Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/2878/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2024. Зареєстровано: 12.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 12.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/610/170/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226060000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 610/2878/24
		Провадження № 1-кп/610/170/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.08.2024
		 
		Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12024226060000088 від 14.06.2024 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Балаклія Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, тимчасово безробітної, раніше не судимої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено "Акт проголошення незалежності України", яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_4 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
		24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в України", який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України.
		Так, у громадянки України ОСОБА_3 , яка з ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією держави-агресора, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій.
		З цією метою, на початку серпня місяця 2022 року, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_3 , перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації на зайняття посади так званого "специалиста эксплуатации ЖКХ отдела ЖКХ" в так званому "Балаклейском территориальном управлении Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области".
		В подальшому представником роботодавця в особі так званого "Исполняющего обязанности начальника Балаклейского территориального управления Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области ОСОБА_5 ", що діяв на підставі так званого "Указа главы Временной гражданской администрации Харьковской области № УГ- 40/22 від 26.07.2022", було складено 01.08.2022 трудовий договір про прийняття ОСОБА_3 на посаду так званого "специалиста эксплуатации ЖКХ отдела ЖКХ" в так званому "Балаклейском территориальном управлении Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области" за місцем постійної роботи за адресою: АДРЕСА_2 .
		Працюючи на вищевказаній посаді до 08 вересня 2022 року, тобто до деокупації м. Балаклія ЗС України, ОСОБА_3 займалася формуванням узагальнюючого звіту по комунальним підприємствам м. Балаклія щодо планування та виконання робіт за кожен робочий день, який в подальшому передавався на розгляд керівництву так званого "Балаклейского территориального управления Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области", збирала інформацію в паперовому та електронному вигляді про поточний ремонт доріг м. Балаклія, які підлягали відновленню, приймала участь у розробці окупаційною владою держави-агресора плану благоустрою м. Балаклія.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора.
		Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , захист якої здійснював захисник - адвокат ОСОБА_6 , подала заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі; ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження.
		До обвинувального акта також були додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості.
		Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111-1 КК України, класифікується як кримінальний проступок.
		Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
		Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
		Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора.
		Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
		Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, незаміжня, тимчасово безробітна, має вищу освіту, на обліку уповноваженого органу з питань пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винної, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обстави.
		Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна.
		Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
		Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись статтями 107, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
		Речові докази по справі: копії документів: витяг з ЄРДР №12022221070000572 від 02.09.2022; постанова про призначення групи прокурорів від 02.09.2022; постанова про створення групи слідчих від 09.09.2022; протокол огляду місця події від 14-15,17 вересня 2022 року; постанова про визнання речовими доказами від 19.09.2022; ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (№ 185/7546/22, № 1-кс/185/1576/22) від 22.09.2022; протокол огляду речового доказу від 28.09.2022; ксерокопія паспорту громадянки України ОСОБА_3 та ідентифікаційний код ОСОБА_3 , а також оригінали вилученої документації: "Заявление ОСОБА_8 , о просьбе принять её на должность специалиста эксплуатации ЖКХ отдела ЖКХ с 01 августа 2022 года" (мовою оригіналу); "Личная карточка работника ОСОБА_8 " (мовою оригіналу); "Согласие на обработку персональных данных ОСОБА_8 " (мовою оригіналу); "Подписка о неразглашении информации ОСОБА_8 " (мовою оригіналу); "Трудовой Договор без номера от 01 августа 2022 года" (мовою оригіналу), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
		Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий - суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...