Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/3278/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 07.08.2024
Номер судового провадження: 61-7675ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 серпня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 742/3278/23
		провадження № 61-7675св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Ситнік О. М.
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної Вікторії Сергіївни на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у складі колегії суддів Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.
		 
		в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення способу участі у вихованні дитини, порядку побачення з дитиною та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною та встановити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: спілкуватися з сином щотижнево кожної суботи та неділі з 10 год. ранку до 20 год. вечора, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування; в разі неможливості спілкувань з дитиною у визначений час перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю; у літній період забирати дитину на відпочинок та оздоровлення з виїздом, що передбачає період до 10 днів, за межі Чернігівської області за попередньою домовленістю із матір`ю дитини. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		15 січня 2024 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною; встановлено наступні способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: спілкуватися з сином щотижнево кожної суботи та неділі з 10 год. ранку до 20 год. вечора, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування; в разі неможливості спілкувань з дитиною в визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю; в літній період забирати дитину на відпочинок та оздоровлення з виїздом, що передбачає період до 10 днів, за межі Чернігівської області за попередньою домовленістю з матір`ю дитини. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду мотивовано тим, що, враховуючи найкращі інтереси дитини, доцільно визначити участь батька у вихованні сина в спосіб, визначений в позовній заяві.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		02 травня 2024 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: в літній період забирати дитину на відпочинок та оздоровлення з виїздом, що передбачає період до 10 днів, за межі Чернігівської області за попередньою домовленістю з матір`ю дитини. У задоволенні вказаної частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року змінено в частині визначеного часу та способу спілкування ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також в частині розподілу судових витрат між сторонами, викладено перший, другий, третій, четвертий, шостий абзаци рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року в редакції:
		«Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення способу участі у вихованні дитини та порядку побачення з дитиною, задовольнити частково.
		Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у спілкуванні з дитиною, та встановити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
		- надати можливість ОСОБА_1 у неробочі дні матері ОСОБА_2 проводити час із дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Прилуки з 11:00 год. до 15:00 год., враховуючи обов`язкову присутність матері дитини ОСОБА_2 під час зустрічей, бажання дитини, стан його здоров`я, погодні умови, а також епідеміологічну ситуацію;
		- у разі неможливості спілкувань з дитиною у визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю ОСОБА_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 536,80 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви.».
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав відповідної оцінки та не спростував обґрунтованості висновку органу опіки та піклування щодо встановлення способу участі батька в спілкуванні і вихованні сина та порядку побачення з ним, який суд апеляційної інстанції визнав таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв`язків між родичами та буде відповідати першоосновам розвитку особистості малолітньої дитини, враховуючи її вік, стан здоров`я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дітей в їх вихованні. Необхідність побачень батька з дитиною в присутності матері конкретно в цій справі обумовлена фактичними обставинами справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і не спростована позивачем.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		24 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна В. С. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Прилуцького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року залишити в силі.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові не врахував висновку, висловленого в постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 759/1382/19, від 29 липня 2021 року в справі № 758/5545/18, від 19 січня 2022 року в справі № 189/68/20, про те, що батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
		Представник відповідача зазначила, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо належного дослідження зібраних у справі доказів та повного встановлення обставин справи.
		Апеляційний суд не направляв позивачу апеляційної скарги, не повідомляв про судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, тому позивач був позбавлений можливості подати відзив, висловити свої пояснення та заперечення.
		Доводи інших учасників справи
		У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін. 
		Послалася на те, що батько дитини у 2021 році відібрав у неї сина, тримав дитину в неналежних умовах та повернув її тільки в травні 2023 року на підставі рішення суду про відібрання дитини, після чого жодного разу не висловив бажання побачитися з дитиною. Побачення батька з дитиною в присутності матері зумовлено поведінкою позивача і забезпечує якнайкращі інтереси дитини, що підтверджено висновком органу опіки та піклування.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		10 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Прилуцького районного суду Чернігівської області. 
		У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		01 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 30червня 2018 року до 31 січня 2022 року, в якому  ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 (а. с. 8, 9). 
		13 вересня 2022 року постановою Чернігівського апеляційного суду в справі № 742/2571/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (а. с. 24-50).
		У справі № 742/2571/21 встановлено, що 07 липня 2021 року  ОСОБА_2 звернулася до начальника Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - Прилуцький РВП ГУ НП в Чернігівській області) із заявою, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які 06 липня 2021 року близько 7 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 вчинили щодо неї та її малолітнього сина ОСОБА_3 розбійний напад, під час якого заволоділи її майном, а саме: мобільним телефоном та, утримуючи її, відкрито, без дозволу посприяли у вчиненні викрадення малолітнього сина сторонньою особою ОСОБА_8 . Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). 
		09 липня 2021 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області визначено негайне повернення дитини за адресою реєстрації.
		31 серпня 2021 року рішенням № 55 Виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
		02 вересня 2021 року Прилуцьким РВП ГУ НП в Чернігівській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не повертає спільного малолітнього сина ОСОБА_3 за місцем проживання.
		20 жовтня 2021 року висновками Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 ; на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини та доцільним визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 
		29 жовтня 2022 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в справі № 742/2468/22, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини задоволено, відібрано у ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто її за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 (а. с. 52-70).
		22 березня 2023 року слідчим відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого відділу Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області винесено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території (а. с. 78, 79) у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022270330000915 від 08 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України. 
		Із вказаної постанови вбачається, що 07 жовтня 2022 року до Прилуцького РВП ГУ НП в Чернігівській області надійшла ухвала судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області про зобов`язання внести відомості до ЄРДР про те, що 13 вересня 2022 року рішенням Чернігівського апеляційного суду задоволено позовну заяву ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання її спільної дитини з ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , однак ОСОБА_1 рішення суду не виконує, дитину матері не повертає. На виконання вищевказаної постанови слідчого проводились розшукові дії з пошуку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 82-89).
		06 квітня 2023 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в справі № 742/2468/22, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, подання державного виконавця про оголошення розшуку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено. Оголошено розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 71-77).
		Подання державного виконавця було обґрунтовано тим, що на виконанні в Прилуцькому відділі державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2/742/1068/22 від 29 листопада 2022 року, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, про відібрання у ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 01 грудня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Виїздами державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що двері будинку ніхто не відкрив, про що складено відповідні акти від 02 та 20 грудня 2022 року. 20 січня 2023 року державним виконавцем складено акт, згідно з яким ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07 лютого та 14 березня 2023 року складено акти, відповідно до яких за адресою:АДРЕСА_4 , двері ніхто не відчинив, встановити факт проживання неможливо.
		Згідно з рапортом старшого лейтенанта поліції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21 квітня 2023 року встановити місцезнаходження ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 не є можливим (а. с. 82).
		У матеріалах справи містяться надані відповідачкою фотознімки із зображенням дитячого одягу та побутових умов, в яких дитина проживала разом із батьком (а. с. 90-94).
		07 липня 2023 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області зобов`язано орган опіки та піклування надати суду висновок щодо розв`язання спору (а. с. 13).
		На виконання ухвали суду від 07 липня 2023 року суду першої інстанції надано висновок про встановлення способу участі батька в спілкуванні й вихованні сина та порядку побачення з ним, затверджений рішенням Виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 липня 2023 року № 34 (а. с. 17-19).
		Згідно з висновком орган опіки та піклування визнав за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 в наступний спосіб: надати можливість батькові в неробочі дні матері ОСОБА_2 проводити час із дитиною в м. Прилуках з 11 год. до 15 год., враховуючи її обов`язкову присутність під час зустрічей, бажання хлопчика, стан його здоров`я, погодні умови, а також епідеміологічну ситуацію.
		На обґрунтування свого висновку орган опіки та піклування зазначив, що: «розгляд питання, пов`язаного з інтересами малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досить тривалий. Неодноразово збиралися матеріали, були відвідування хлопчика за місцем реєстрації та проживання спільно з мамою ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_9 . Після прийняття рішення виконкому сільської ради від 01 травня 2023 року № 20 «Про непозбавлення батьківських прав» став відомим факт пошуків матір`ю сина та знайдення його в жахливих антисанітарних умовах, про що свідчать світлини, надіслані відразу на Viber начальнику Служби у справах дітей. Члени комісії занепокоїлися, що факт недбалого ставлення батька до своїх обов`язків виявився із запізненням. Результати огляду свідчили про адаптацію дитини до умов, що відрізнялися від тих, у яких він перебував попередньо. Хлопчик у присутності членів комісії малював, відповідав на запитання. Коли запитали чи спілкується він з татом, то відповів, що тато не приїздить, він його не бачив. Занепокоєння викликало зображення людей, в яких руки були прямо з голови. Дитина не рахувала, не знала літер, не хотіла йти на вулицю, не знала про існування мами. Наразі дитина залюбки відвідує садочок, де має багато друзів. ОСОБА_10 стверджувала, що батько не шукав можливості зустрічей із сином, тому говорити про факт недопущення батька до дитини не є вірогідним. У телефонній розмові між начальником Служби у справах дітей та ОСОБА_1 останній у грубій формі відповів, що не зможе бути присутнім на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та органу опіки та піклування. Під час розмови поводився агресивно, звинувачуючи начальника Служби у справах дітей у нібито упередженому ставленні до нього як до батька, дозволяв собі говорити грубі слова».
		Позиція Верховного Суду 
		Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
		У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Johansen v. Norway»).
		Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
		Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (статті 11 Закону № 2402-III).
		У статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
		У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
		Відповідно до частини другої статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
		В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
		Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 686/3568/22 (провадження № 61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23) та інші).
		У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
		У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
		Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
		Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
		Таки висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07 грудня 2023 року в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15 березня 2023 року в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22) та інших.
		Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
		Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України у процесу розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції не вбачає та враховує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, зокрема поведінку ОСОБА_1 , яка виразилася у:
		- самовільній зміні місця проживання дитини і обмеженні до неї доступу матері протягом 2 років;
		- порушення кримінальних справ через такі дії позивача; 
		- необхідність проведення розшукових дій з пошуку дитини ОСОБА_3 , 
		- невиконанні ним судових рішень про визначення місця проживання дитини з матір`ю, відібрання дитини та відмові повернути дитину матері;
		- неналежних умовах тримання дитини, що спричинило затримку розвитку дитини.
		Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду за участю представників батьків малолітньої дитини ОСОБА_11 досліджувався та обговорювався висновок, затверджений рішенням Виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 липня 2023 року № 34 як органом опіки та піклування щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із малолітньою дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що запропонований органом опіки та піклування порядок участі в спілкуванні із дитиною в сукупності з іншими доказами у справі є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дитини, підтримки зв`язків між родичами та буде відповідати першоосновам розвитку особистості малолітньої дитини, враховуючи її вік, стан здоров`я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дітей в їх вихованні. 
		Відповідно до практики Верховного Суду визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять дитини час (постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року в справі № 205/5845/21(провадження № 61-11885св22), від 12 листопада 2020 року в справі № 379/1055/18(провадження № 61-23143св19), від 27 червня 2019 року в справі № 643/16210/17(провадження № 61-8399св19)).
		Тому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що запропонований позивачем варіант способу участі у вихованні дитини кожного вихідного дня з 10 год. ранку до 20 год. вечора позбавляє матір права на проведення дозвілля із дитиною у вихідні від садочку та школи дні.
		Матеріалами справи підтверджено, що в період з 06 липня 2021 року до травня 2023 року позивач протиправно утримував дитину тривалий час у неналежних умовах, перешкоджав спілкуванню дитини з матір`ю ОСОБА_2 , дитина не знала про існування матері, про що зазначено у висновку органу опіки і піклування.
		Отже, висновок апеляційного суду про необхідність побачень батька з дитиною у присутності матері конкретно у цій справі обумовлена фактичними обставинами справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростована позивачем та відповідає усталеній практиці Верховного Суду та ЄСПЛ.
		При цьому знайшли свої підтвердження в справі доводи ОСОБА_2 про те, що, враховуючи попередню поведінку позивача, наслідки такої поведінки для дитини, вивезення дитини за межі Чернігівської області не відповідає її інтересам, оскільки після вивезення дитини до Київської області в минулому позивач протягом двох років дитину не повертав, відповідних рішень судів не виконував.
		Посилання представника ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що відповідачка є військовослужбовцем і може бути постійно зайнята на службі, не є підставою для скасування чи зміни рішення апеляційного суду, з огляду на те, що в період воєнного стану, введеного в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, служба матері в Збройних Силах України не може свідчити про обмеження прав позивач як батька, оскільки в умовах військової агресії з боку рф проти України відповідачка виконує військовий обов`язок із захисту Батьківщини, передбачений Законом України від 25 березня 1992 року        № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». А позивач не обґрунтував та не підтвердив у встановленому законом порядку, що він за характером роботи, служби чи станом здоров`я позбавлений можливості спілкування з дитиною саме в дні, в які мати дитини вільна від виконання обов`язків військової служби.
		Колегія суддів зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків.
		Із протоколів судових засідань вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив надані сторонами докази, заслухав пояснення представників обох сторін і ухвалив законне та обґрунтоване рішення на користь дитини.
		У подальшому, із врахуванням відповідних вікових змін сина сторін спору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його розвитку та потреб, поведінки позивача, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
		Отже, результат судового розгляду повною мірою спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Щодо доводів про порушення апеляційним судом норм процесуального права
		У касаційній скарзі представник позивача послався на те, що апеляційний суд не направляв позивачу апеляційної скарги, не повідомляв про судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, тому позивач був позбавлений можливості подати відзив на апеляційну скаргу, висловити свої пояснення та заперечення.
		Такі доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки 26 березня 2024 року Чернігівський апеляційний суд направив до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІСТ) представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічного С. В. копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 12 березня 2024 року та апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року (а. с. 151, 153), які доставлені до електронного кабінета адвоката 02 квітня 2024 року о 10 год. 39 хв. (а. с. 156).
		Відповідно до пункту 8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема «Електронний кабінет» - захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
		Адвокати реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення). Аналогічні норми містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.
		Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
		Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
		Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року в справі № 357/12106/20 (провадження № 61-10843св23).
		Оскількипредставник ОСОБА_1 - адвокат Зарічний С. В. має електронний кабінет в системі ЄСІТС, є особою, для якої встановлений обов`язок, визначений пунктом 10 Положення та частиною шостою статті 14 ЦПК України, реєстрації офіційної електронної адреси в ЄСІТС, то направлення апеляційним судом судової кореспонденції до електронного кабінету адвоката в ЄСІСТ є належним надсиланням позивачу, який відповідно до статті 60 ЦПК України уповноважив адвоката представляти свої інтереси в суді, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження в справі та апеляційної скарги.
		Про те, що позивач знав про апеляційний розгляд справи, свідчить і заява представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної В. С. від 01 травня 2024 року, подана через систему «Електронний суд», про проведення розгляду справи, призначеного на 02 травня 2024 року, в режимі відеоконференції (а. с. 165, 166).
		02 травня 2024 року розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року був проведений в режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної В. С. (а. с. 172), де остання не була позбавлена можливості висловити пояснення та заперечення. 
		Отже, порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права Верховний Суд не вбачає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної Вікторії Сергіївни залишити без задоволення.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко    А. С. Олійник   В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...