Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/5212/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2024.
Дата набрання законної сили: 08.08.2024
Номер судового провадження: 51-5651км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017150000000881

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		08 серпня 2024 року
		м. Київ
		справа № 487/5212/20
		провадження № 51-5651 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		осіб, кримінальне провадження 
		стосовно яких закрито 
		(в режимі відеоконференції)                                          ОСОБА_6 , 
		                                                                                               ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		захисників (в режимі відеоконференції)                    ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		представника ДПЗК України                                        ОСОБА_11 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 на ухвалу судді Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2023 року про повернення апеляційної скарги.
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2023 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,   ОСОБА_6 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру. 
		Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_12 оскаржила його в апеляційному порядку.
		Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали. 
		На виконання вказаної ухвали апеляційного суду зі зміненою апеляційною скаргою звернувся прокурор ОСОБА_15 .
		Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 було повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_12 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування своїх вимог прокурор, посилаючись на практику ЄСПЛ та постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, вказує, що всі прокурори, які входять до групи прокурорів, визначеної в порядку ст. 37 КПК України, є взаємозамінні та рівнозначні між собою, діють як єдиний суб`єкт зі сторони обвинувачення, а вчинювані ними процесуальні дії мають характер взаємодоповнюваності і взаємозамінності та спрямовані на реалізацію прав і обов`язків прокурора відповідно до норм КПК України.
		З огляду на вищезазначене, сторона обвинувачення вважає, що подана прокурором ОСОБА_15 , який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, апеляційна скарга з усуненими недоліками, відповідно до приписів ст. 399 КПК України, повинна розцінюватися судом як нова та подана у день первинного її подання.
		Крім того, прокурор також не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині посилань на положення ст. 403 КПК України та висновків про те, що прокурор ОСОБА_15 не мав повноважень щодо зміни та доповнень її апеляційної скарги, обґрунтовуючи свою позицію тим, що зазначений прокурор не вчиняв жодної процесуальної дії, передбаченої положеннями ст. 403 КПК України, оскільки не вносив змін чи доповнень до апеляційної скарги. 
		Таким чином, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, обґрунтував своє рішення нерелевантними нормами КПК України та безпідставно позбавив прокурора права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.
		Від учасників провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та представник ОСОБА_11 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Особи, кримінальне провадження стосовно яких закрито, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисники  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_12 , оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, стверджує, що суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, безпідставно позбавив сторону обвинувачення права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, оскільки прокурор ОСОБА_15 , який подав апеляційну скаргу з усуненими недоліками, входив до групи прокурорів у кримінальному провадженні, тобто діяв як суб`єкт зі сторони обвинувачення, а тому така апеляційна скарга повинна була розцінюватися судом як нова та подана у день первинного її подання.
		Перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Як убачається з матеріалів справи, прокурор ОСОБА_12 , не погоджуючись з рішенням місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскаржила його в апеляційному порядку.
		Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали. 
		На виконання вказаної ухвали апеляційного суду зі зміненою апеляційною скаргою звернувся прокурор ОСОБА_15 .
		Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 було повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
		Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що: 
		- відповідно до постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/3779/16-к та положень, передбачених статтями 399, 403, ч. 4 ст. 36 КПК України, правом на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора наділена лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а також службові особи органів прокуратури вищого рівня, а саме: Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники;
		- згідно з частинами 5, 6 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної, касаційної скарги на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також, незалежно від його участі в розгляді справи, прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам;
		- з апеляційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2023 року до апеляційного суду звернулась прокурор ОСОБА_12 ;
		- на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_12 без руху, зі зміненою апеляційною скаргою звернувся прокурор ОСОБА_15 , який не звертався з апеляційною скаргою до апеляційного суду як особа, яка має право подати апеляційну скаргу, і не є прокурором вищого рівня у розумінні ст. 36 КПК України.
		Таким чином, ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки прокурор ОСОБА_15 не наділений процесуальним правом змінювати або доповнювати апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 , та від останньої будь-якої кореспонденції на виконання ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху не надходило, то така апеляційна скарга, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, підлягає поверненню, оскільки особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
		Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
		Положеннями п. 20 ч. 2 ст. 36, п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК України закріплено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а тому, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.
		Повноваження прокурора (в тому числі того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються. Це випливає з самого визначення державного обвинувачення, яке міститься у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України і полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус.
		Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу. Так, група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб`єкт - прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов`язків прокурора відповідно до норм КПК України. При цьому прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва, є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.
		На підставі викладеного розуміння сутності групи прокурорів можна зробити висновок, що прокурор - член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах, а тому скарга, подана на судові рішення в установленому законом порядку одним з прокурорів, які входять до групи, може бути доповнена чи змінена іншим прокурором із числа зазначених і вважається єдиним процесуальним документом.
		Аналогічна позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19).
		Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали судді Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року про залишення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_12 без руху, прокурор ОСОБА_15 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з усуненими недоліками. 
		При цьому на підтвердження своїх повноважень прокурор ОСОБА_15 до зазначеної апеляційної скарги додав копію постанови про зміну групи прокурорів від 27 квітня 2021 року, відповідно до якої, як прокурор ОСОБА_12 (яка подавала первинну апеляційну скаргу), так і прокурор    ОСОБА_15 (який подав апеляційну скаргу з усуненими недоліками) входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017150000000881 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , тобто, з огляду на зміст вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, діють як єдиний процесуальний суб`єкт зі сторони обвинувачення - прокурор.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя суду апеляційної інстанції, посилаючись у своєму рішенні на те, що прокурор ОСОБА_15 , який подав апеляційну скаргу з усуненими недоліками, не наділений процесуальним правом змінювати або доповнювати апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 , оскільки не є прокурором вищого рівня у розумінні ст. 36 КПК України, належним чином не врахував вищезазначених висновків Великої Палати, а також не надав належної оцінки матеріалам провадження в цій частині та, як наслідок, дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги сторони обвинувачення на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що прокурор ОСОБА_12 не усунула недоліки своєї апеляційної скарги, яку було залишено без руху, в установлений строк.
		При цьому Верховний Суд також погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про безпідставність посилань судді суду апеляційної інстанції на те, що прокурор ОСОБА_15 не мав повноважень на зміну або доповнення первинної апеляційної скарги сторони обвинувачення, оскільки відповідно до матеріалів провадження, прокурор ОСОБА_15 не вчиняв жодних процесуальних дій, передбачених ст. 403 КПК України (зміна чи доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження), а лише, виконуючи вимоги ухвали від 17 серпня 2023 року, в порядку, передбаченому КПК України, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу з усуненими недоліками, які були встановлені зазначеним рішенням.
		Крім того, що стосується посилань в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/3779/16-к як на підтвердження позиції щодо відсутності у прокурора ОСОБА_15 процесуального права на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора ОСОБА_12 , то колегія суддів не може прийняти їх до уваги з огляду на те, що наведені у зазначеному рішенні суду касаційної інстанції висновки не узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), яке має перевагу над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 607/1662/21 (провадження № 14-121цс23).
		Вказані порушення, на переконання Верховного Суду, є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, є підставою для скасування такого судового рішення.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого суду слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задовольнити.
		Ухвалу судді Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2023 року про повернення апеляційної скарги - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...