Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/31550/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2024. Зареєстровано: 13.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2024.
Дата набрання законної сили: 12.08.2024
Номер судового провадження: А/857/3182/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31550/23 пров. № А/857/3182/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого-судді -                                            Мікули О. І.,
		суддів          -                                                        Курильця А. Р., Пліша М. А.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі №140/31550/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
		 
		суддя в 1-й інстанції - Димарчук Т. М. ,
		дата ухвалення рішення - 09 січня 2024 року,
		місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
		дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
		 
		                                                          в с т а н о в и в:
		 
		Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльності щодо відмови у здійсненні перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; зобов`язати перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення у 2016 - 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми; визнати протиправною бездіяльності щодо відмови у здійсненні перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; зобов`язати перерахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та індексації грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, з урахуванням у складі грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та індексації грошового забезпечення.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що допомога на оздоровлення не входить до складу додаткових видів грошового забезпечення, а індексація грошового забезпечення не входить ні до складу основних, ні до складу додаткових видів грошового забезпечення. Зазначає, що при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення не враховуються одноразові види грошового забезпечення. Обчислення цих виплат здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення, тобто з виплат, які мають щомісячний характер. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах ДПС України, в тому числі з 2016 по 2019 роки у військовій частині НОМЕР_1 .
		Наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 27 лютого 2019 року №45-РС молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , головного сержанта 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, звільнено з військової служби у запас згідно з пунктом 2 підпункту «й» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужив не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо він не висловив бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 лютого 2019 року №46 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, з 27 лютого 2019 року (а.с.7).
		Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , у період з грудня 2016 року по березень 2018 року позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889. Розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення (а.с.7 зворот-8 зворот).
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №140/4558/22 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 20 листопада 2016 року по 27 лютого 2018 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 листопада 2016 по 27 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням виплачених сум.
		Під час проходження військової служби позивачу у 2016-2018 роках було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення: в грудні 2016 року в розмірі 4461,50 грн, в березні 2017 року в розмірі 4461,50 грн, в лютому 2018 року в розмірі 5301,70 грн, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових-питань: в грудні 2016 року в розмірі 1180,00 грн, в грудні 2017 року в розмірі 4995,87 грн, що підтверджується даними з особистих карток грошового ОСОБА_1 за 2016-2018 роки (а.с.7 зворот-8 зворот).
		Разом з тим, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2017 році, не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 та індексація грошового забезпечення, що підтверджується даними з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки.
		Так, 08 вересня 2023 року представником позивача до військової частини НОМЕР_1 подано заяву про здійснення перерахунку суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 та індексації грошового забезпечення, однак відповіді на вказану заяву відповідачем надано не було, як і не було проведено  перерахунку вищевказаних виплат.
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу  грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 та індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889, мала постійний характер (виплачувалася позивачу щомісяця до дня звільнення його із військової служби), то відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань. Також індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, однак відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2017 році індексації грошового забезпечення, що призвело до отримання позивачем вказаних допомог у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
		Даючи правову оцінку висновку суду першої, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
		Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, що встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон 2011-XII).
		За змістом ст.1 вищезазначеного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
		Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		За змістом ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07 листопада 2007 року (далі - Постанова №1294, яка була чинною до 28 лютого 2018 року) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Згідно з п. 1 Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		За змістом п. п. 3 п. 5 Постанови №1294 керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання мають право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби врегулювано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року №260 (далі Інструкція №260, яка була чинною до 20 липня 2018 року).
		Відповідно до п. 30.1., 30.4. Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.
		Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції).
		Згідно з п. 33.1, 33.2 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної з 01 березня 2018 року, далі Постанова №704) передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		За змістом п. п. 3 п. 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
		Крім того, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Відповідно до ст. 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
		Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд зазначає, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у період з грудня 2016 року по березень 2018 року постійно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889, розмір якої розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки (а.с.7 зворот-8 зворот).
		Однак відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачеві обчислено суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2017 році не включив, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
		Оскільки за період служби з грудня 2016 року по березень 2018 року додаткова грошова винагорода на підставі постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що підтверджується наявними у матеріалах справи особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки (а.с.7 зворот-8 зворот), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така відповідно до положень ст.9 Закону України №2011-XII повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань, так як така мала щомісячний та постійний характер.
		Крім того, матеріалами справи стверджується, що відповідач не врахував до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань у 2017 році індексації грошового забезпечення.
		Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня  2023 року у справі №140/4558/22 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 20 листопада 2016 по 27 лютого 2018 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 листопада 2016 по 27 лютого 2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням виплачених сум.
		Тому неврахування до складу грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, призвело до отримання позивачем спірних допомог у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
		Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році з урахуванням у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 та індексації грошового забезпечення є протиправною, тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, з урахуванням у складі грошового забезпечення, для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та індексації грошового забезпечення.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
		Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
		Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
		                                                    п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі №140/31550/23 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець   М. А. Пліш  Повне судове рішення складено 12 серпня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...