Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/3629/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2024. Зареєстровано: 14.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/317/371/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080100001040

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		№ 317/3629/24
		№ 1-кп/317/371/2024
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 серпня 2024 року   м. Запоріжжя
		Запорізький районний суд Запорізької області
		в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		за участі прокурора ОСОБА_3 
		за участі адвоката обвинуваченого ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження № 62023080100001040 у відношенні:   ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Осокорівка, Нововоронцовського району, Херсонської області, громадянина України, не одружений, дітей не має, освіта середня, зареєстрованому та такому , що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , солдату, раніше не судимому, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.07.2023 № 221-РС, ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2023 № 216 він вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з тим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2023 № 292, ОСОБА_5 з 14.10.2023 вважається таким, що вибув на лікування до Військового госпіталю (Військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_5.
		Згідно з інформацією, викладеній у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №20884 від 18.10.2023, що видана КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.10.2023 до 18.10.2023.
		19.10.2023, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, будучи зобов`язаним з`явитися до місця служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, не з`явився до місця служби з лікувального закладу, тобто до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 розташованих у АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцеперебування до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 24.05.2024 року, коли був доставлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез`явлення на службу з лікувального закладу, з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 провину свою визнав повністю, пояснив, що був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов медичну комісію та був зарахований на всі види забезпечення. В жовтні 2023 року перебував на лікуванні в госпіталі, порушив умови перебування в лікувальному закладі, до військової частини не повернувся, а виїхав в м.Нікополь де винаймав житло та перебував протягом 10 місяців. На службу не повертався, про місце свого перебування нікого з командування не повідомляв.
		Його було затримано, а потім за ухвалою слідчого судді його було взято під варту. Розуміє протиправність своїх дій. 
		Беручи до уваги позицію учасників судового провадження, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України та наслідки її застосування, суд вирішив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежити дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого.
		На підставі ч.3 ст. 349 КПК України подальше дослідження доказів за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження не проводилося.
		Об`єктом злочину, передбаченого ст.408 КК України, є порядок проходження військової служби.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини/не з`явлення на службу, або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини або не з`явлення на службу приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини чи нез`явлення на службу може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Кваліфікуючими ознаками дезертирства, у тому числі, є вчинення його в умовах воєнного стану.
		З огляду на докази, здобуті у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду, пояснення самого обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме дезертирство, яке по своїй суті є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, з метою ухилення від проходження військової служби.
		Про мету ухилення ОСОБА_5 від проходження військової служби свідчить те, що він 19.10.2023 р. без будь-якого дозволу та повідомлень не повернувся на місце служби та майже 10 місяців ухилявся від від виконання обов`язків, допоки його не було затримано слідчим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.
		При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		ОСОБА_5 вчинив злочин тяжкий. Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд враховує те, що він раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		В судовому засіданні встановлено, заявив, що серед обставин, що пом`яшкують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
		Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_5 правопорушення, дані про його особу, суд приходить до висновку про не можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
		Законодавцем заборонено застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України до осіб, засуджених за ст. 408 КК України.
		Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування та речові докази відсутні.
		Цивільний позов не заявлений.
		Під час досудового розслідування та під час судового розгляду відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно до ухвали про обрання запобіжного заходу від 28.05.2024 року.
		Підстав для зміни або скасування запобіжного заходу судом не встановлено, клопотання про таке від сторони захисту та обвинуваченого не надходило, а тому, суд приходить до висновку про залишення раніше обраного запобіжного заходу - тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_5 без змін.
		Керуючись ст. ст. 349 ч.3, 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_5  винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання   ОСОБА_5  рахувати з моменту фактичного затримання - з 28 травня 2024 року.
		До набрання вироком чинності, залишити   ОСОБА_5  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Запорізькийй районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, .а обвинуваченим, який тримається під вартою, -у той же строк після отримання копії вироку.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого  КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На підставі п. 15 ст.615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...