Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/4290/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 14.08.2024. Зареєстровано: 14.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2024.
Дата набрання законної сили: 14.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/643/586/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221170001234

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/643/586/24 
		Справа № 643/4290/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.08.2024                                           м. Харків
		 
		Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді:                     ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання:         ОСОБА_2 ,
		прокурора:                         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого:                     ОСОБА_4 ,
		захисника:                         ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024221170001234 від 31.03.2024 за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.03.2024 приблизно о 00:25 год., діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» і маючи на меті незаконне збагачення, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, зайшов до приміщення АЗС «WOG» № 5, розташованого по вул. Броненосця Потьомкіна, 4 у м. Харкові, в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «Петрол Контракт», де ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення нападу, з метою заволодіння грошовими коштами, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу, маючи при собі заздалегідь заготовлену частину розбитої скляної пляшки, тримаючи її в правій руці, діючи умисно, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться особа жіночої статті, використовуючи свою явну перевагу над нею у фізичній силі, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність свого діяння, підійшов до раніше невідомої йому ОСОБА_6 , яка працювала оператором на вище вказаній АЗС, надалі ОСОБА_4 погрожуючи останній вище вказаною частиною розбитої скляної пляшки, почав вимагати у ОСОБА_6 , грошові кошти, які знаходилися в касі АЗС, при цьому, остання сприйняла його дії, як реальну загрозу своєму життю та здоров?ю та усвідомлюючи, що у випадку супротиву, ОСОБА_4 застосує відносно неї насильство, небезпечне для життя чи здоров?я, віддала йому грошові кошти з каси у сумі 2788 гривень, які належали АЗС «WOG».
		Після цього, ОСОБА_4 заволодівши грошовими коштами у сумі 2788 гривень з місця вчинення кримінального правопорушення зник, в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами власний розсуд.
		Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене в умовах воєнного стану.
		У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Також обвинувачений вказав, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачений пояснив, що показання надає добровільно.
		Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинуваченого, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням даних, які характеризують його особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.
		Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
		Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
		При цьому суд зауважує, що щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. 
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та його суспільну небезпеку, яка полягає у заволодінні чужим майном шляхом застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Підвищену небезпеку для держави, суспільства та особи створюють кваліфіковані склади розбою.
		Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння).
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ч. 4 ст. 187 КК України, з конфіскацією майна.
		Позицію захисника в частині того, щоб не призначати обвинуваченому конфіскацію майна суд до уваги не приймає, оскільки відсутні законодавчі підстави не застосувати конфіскацію майна при призначенні покарання за ч. 4 ст. 187 КК України. 
		На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Згідно з ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 обвинувачений взятий під варту, строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 01:14 год. 31.03.2024 року. 
		Ураховуючи наведене, початок строку відбування покарання обвинуваченому суд обчислює з 31.03.2024, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув`язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.
		Підстав для застосування приписів ст. 69 КК України, як про це просив обвинувачений, судом не встановлено.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.
		Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, суди зобов`язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох обставин, що пом`якшують покарання, не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК України.
		Проте, у даній справі відсутні декілька обставин, які пом`якшують покарання, та які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, що виключає можливість застосування при призначенні обвинуваченому покарання приписів ст. 69 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід в подальшому неодноразово продовжувався Московським районним судом м. Харкова.
		Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Обвинувачений згідно даного вироку визнаний винним у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке виконується реально.
		Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Враховуючи наведене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 05.04.2024 року у справі № 643/3268/24 на фрагмент скляної пляшки з наліпкою «Kralovske svetle» «Vareno od roku 1581», та ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2024 року у справі № 643/3273/24 на грошові кошти в сумі 2 800, 00 грн. (купюри номіналом 500 грн.  1 шт., 100 грн.  4 шт., 50 грн.  36 шт., 20 грн.  3 шт., 10 грн.  2 шт., 5 грн.  4 шт.), підлягає скасуванню. 
		При цьому, оскільки судом обвинуваченому призначено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, відсутні підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 24.04.2024 у справі № 643/3869/24, на 1/2 будинку за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 . 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Питання про процесуальні витрати в розмірі 3 786, 40 грн. грн., пов`язані з проведенням судово  дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-24/9586-Д від 09.04.2024, а також в розмірі 9 087, 36 грн., пов`язані з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи № 2787 від 16.04.2024, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
		Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст. ст. 349, 368, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з 31.03.2024 року.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк тримання ОСОБА_4 під вартою (строк попереднього ув`язнення) з 31.03.2024 року до набрання даним вироком законної сили виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
		Речовий доказ  фрагмент скляної пляшки з наліпкою «Kralovske svetle» «Vareno od roku 1581», переданий на зберігання до камери схову ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області згідно квитанції № 02483 від 04.04.2024  після набрання вироком законної сили знищити.
		Речовий доказ - грошові кошти в сумі 2800, 00 грн. (купюри номіналом 500 грн.  1 шт., 100 грн.  4 шт., 50 грн.  36 шт., 20 грн.  3 шт., 10 грн.  2 шт., 5 грн.  4 шт.), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024221170001234 від 31.03.2024  після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю. 
		Речові докази  носій інформації з відеозаписами на оптичному диску, флеш-носії з відеозаписами з нагрудних камер відеофіксації патрульних поліцейських, диск з аудіозаписом виклику оператора «102» за 31.03.2024 за адресою АДРЕСА_3 ,  після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення: 
		-судово  дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-24/9586-Д від 09.04.2024 в сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.;
		-судово молекулярно-генетичної експертизи № 2787 від 16.04.2024 в сумі 9 087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.
		Арешт намайно,який накладенийухвалою слідчогосудді Московськогорайонного судум.Харкова від05.04.2024року усправі №643/3268/24на фрагмент скляної пляшки з наліпкою «Kralovske svetle» «Vareno od roku 1581», та ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2024 року у справі № 643/3273/24 на грошові кошти в сумі 2 800, 00 грн. (купюри номіналом 500 грн.  1 шт., 100 грн.  4 шт., 50 грн.  36 шт., 20 грн.  3 шт., 10 грн.  2 шт., 5 грн.  4 шт.) - після набрання вироком законної сили скасувати.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...