Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/2828/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2024. Зареєстровано: 15.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 2/337/1397/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЄУН 337/2828/24
		2/337/1397/2024
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		30 липня 2024 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
		головуючого судді - Мурашової Н.А.           
		за участю секретаря - Бойко Л.Л.
		позивачки - ОСОБА_1 
		представника позивачки - адвоката Берестовенко Д.О.
		представника відповідача - адвоката Якушева С.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов`язання повернути на рахунок грошові кошти, стягнення моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В:
		16.05.2024 позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». У грудні 2023р. вона оформила картку з встановленим кредитним лімітом в розмірі 5000,00грн. 18.01.2024р. після 18.00год. на її мобільний телефон надійшло повідомлення про надходження від АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в розмірі 14 600,00грн. Після цього о 18.36год. надійшов дзвінок з номеру телефону НОМЕР_1 (на екрані телефону цей номер був ідентифікований як «ПриватБанк») з проханням авторизуватися та перевірити баланс карткового рахунку. Після цього приблизно о 18.40год. вона почала переказ грошових коштів в розмірі 100грн. зі свого карткового рахунку № НОМЕР_2 на карту колеги, платіж пройшов о 18.41год. У цей час шахраї без її згоди та підтвердження здійснили підвищення кредитного ліміту з 5000,00грн. до 66 000,00грн. та о 18.41год. здійснили переказ з її карткового рахунку на UAMOBILEPROXY BOT, НОМЕР_3 в сумі 1500 доларів США, що еквівалентно 57 034,22грн., та о 18.42год. - такий же переказ на суму 200 доларів США, що еквівалентно 7 604,56грн., загальна сума неправомірного списання становить 64 638,78грн. За цим фактом вона через додаток «Приват 24» подала заяву про шахрайські дії зі сторони третіх осіб оператору АТ КБ «ПриватБанк» та створила заявки на повернення коштів. Також вона подала заяву до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про кримінальне правопорушення, було відкрите кримінальне провадження №12024082070000079. Однак 06.02.2024р. в додатку «Приват24» вона отримала повідомлення про необхідність сплатити обов`язковий платіж у розмірі 3096,00грн. за вказаним вище кредитом. 12.02.2024р. вона ще раз звернулась до Банку з вимогою не нараховувати відсотки за кредитом та повернути грошові кошти на рахунок, оскільки Банк був повідомлений про вчинення шахрайських дій. В задоволенні цих заяв їй банком було відмовлено. Але 28.03.2024р. двома транзакціями на її рахунок були повернуті грошові кошти в загальному розмірі 64 638,78грн. Однак за час вирішення питання їй були нараховані та автоматично списані відсотки за цим кредитом: 01.03.2024р. - 2984,52грн., 01.04.2024р. - 1990,58грн., 08.04.2024р. - 2280,72грн., усього 7255,82грн., які вона фактично сплатила. Вважає, що ці грошові кошти були списані Банком безпідставно та підлягають поверненню їй згідно з ст.1212 ЦК України. Крім того, всі ці події вплинули на її фізичне та емоційне здоров`я. Починаючи з 24.01.2024р., вона неодноразово зверталась до закладів охорони здоров`я, а 20.02.2024р. була госпіталізована до КНП «Міська лікарня №4». На лікування вона витратила чимало грошових коштів. Вважає, що такими діями відповідача їй спричинена моральна шкода в розмірі 25000,00грн.
		Просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути їй на рахунок грошові кошти в розмірі 7255,82грн., стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду в розмірі 25 000,00грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу.
		Ухвалою суду від 17.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		27.05.2024р. до суду надійшов відзив представника відповідача Якушева С.О. на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що позивачка визнає, що є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк» та у грудні 2023 оформила кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у сумі 5000 грн., тобто позивачка погоджувалася з умовами кредитування в ПриватБанку та сплатою процентів за користування кредитом. позивачка зазначає, що 19.01.2024 після 18.00год. на її мобільний телефон спочатку надійшло повідомлення про надходження грошової суми у розмірі 14600 грн., а потім дзвінок з номеру НОМЕР_1 , який був ідентифікований як « ПРИВАТБАНК ». Насправді, Позивачка може лише стверджувати, що повідомлення та дзвінок були від ПриватБанку. Далі, Позивачка з власної волі, бо була введена в оману, зайшла за гіперпосиланням на фішинговий сайт, які шахраї їй надіслали та заповнила форму схожу на авторизацію до власного Приват24 та нібито вирішила надіслати подрузі 100 грн. Таким чином, Позивачка повідомила третім особам свій пароль для входу в особистий аккаунт Приват24, що у подальшому й призвело до списання з її рахунку грошових коштів в загальній сумі 64 638,78 грн. (двома транзакція -19.01.2024 р. о 18 год. 41 хв. на суму 57034,22 грн. та о 18 год. 42 хв. на 7604,56грн.) та завдання позивачці збитків. В даному випадку через власну недбалість Позивачка стала жертвою розповсюдженої схеми шахрайства з застосуванням третіми особами у поєднанні так званого «соціального інжинірингу» та «фішингу». Про такі шахрайські дії позивачка повідомила ПриватБанк на гарячу лінію 3700 лише 21.01.2024 о 12 год. 42 хвилини 37 секунд, хоча гаряча лінія ПриватБанка працює цілодобово: 24/7. Оператор банку зареєстрував звернення ОСОБА_1 щодо шахрайських переказів та подав заявки на повернення коштів. 26.01.2024 р. о 10 годині 22 хвилини на гарячу лінію ПриватБанка надійшов другий дзвінок з номера НОМЕР_4 від клієнтки ОСОБА_1 , в якому клієнтка поцікавилася, яким чином в неї на картці було підвищено кредитний ліміт до 66000грн. Позивачці були повернуті грошові кошти двома операціями в загальному розмірі 64 638,78 грн., що дорівнює розміру списаних коштів внаслідок дій третіх осіб, але через власну недбалість Позивачки. Вказані кошти були повернуті не ПриватБанком, а списані платіжною системою з рахунка банка емітента, що обслуговує отримувача цих коштів за процедурою ЧАРДЖБЕК (англійською chargeback - повернення платежу). Однак, період з 19.01.2024 р. (списання коштів) по дату повного погашення кредитного ліміту є періодом користування кредитним лімітом (до 25 лютого 2024 р. - пільговий період без нарахування процентів), за який Банк зобов`язаний був нараховувати проценти. Згідно банківської виписки Банком були нараховані та сплачені Позивачкою проценти наступним чином: - 01.03.2024 р. - 2 984,52 грн.; - 01.04.2024 р. - 1 990,58 грн.; - 01.05.2024 р. - 20,72 грн. 08.04.2024 р. Позивачка здійснила поповнення власної кредитної картки на суму 2280,72 грн. та 14.05.2024 р. - 10 грн. Отже, нараховано та сплачено Позивачкою суму 7286,54 грн. з якої слід вирахувати платежі, які пішли на поповнення іншого, депозитного рахунку Позивачки у ПриватБанку «Скарбничка»: 5,78 грн. + 5,44 грн. + 3,68 грн. + 0,72грн. + 9,28 грн. = 24,9 грн. Таким чином, 7286,54 грн. - 24,9 грн. = 7261,64 грн. - це сума нарахованих та сплачених Позивачкою процентів. Таким чином, відповідальність за здійснення 19.01.2024 банківських операцій з переказу коштів повністю покладається на Позивачку і вона відповідно несе ризик збитків від їх здійснення. Позивачка вважає, що сума нарахованих та сплачених нею процентів в розмірі 7255,82 грн. є безпідставною, бо кредитом скористалися шахраї та ці кошти підлягають поверненню їй згідно ст. 1212 ЦК України. Однак Позивачкою обраний неналежний спосіб захисту порушених прав, бо при наявності між сторонами договірних правовідносин, які визнаються сторонами, застосування ст.1212 ЦК України є неможливим. Щодо стягнення моральної шкоди, то доказів завдання чи отримання моральної шкоди Позивачкою не надано, провина Банка не доведена. Щодо стягнення судових витрат в сумі 10 000грн. на правничу допомогу, то вона також не підлягає стягненню, оскільки сума не відповідає складності відповідної роботи, її обсягу та часу, витраченим адвокатом. Просить в позові відмовити повністю. 
		04.06.2024 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що Позивачка була введена в оману при вчиненні шахрайських дій третіми особами і саме тому її не можна вважати винною у цій ситуації та стверджувати, що вона особисто несе відповідальність за дії третіх осіб, що стали підставою для подальшого звернення Позивачки як до поліції, так і до суду для захисту своїх прав. В цій ситуації Позивачка є потерпілою, як було зазначено в кримінальному провадженні за №12024082070000079. Крім того, повернення грошових коштів на рахунок Позивачки не відбулося би за умови, якщо не було б доведено неправомірність списання грошових коштів в розмірі 64 638,78 грн. Відповідач нараховував та отримував проценти за неправомірно отримані третіми особами грошові кошти, що Відповідач помилково вважає кредитом Позивачки. Позивачка не заперечує існування договірних відносин з Відповідачем, але ці відносини не стосувалися надання кредиту у розмірі 66 000 грн., на які в подальшому були нараховані та списані відсотки. Вона не давала ані письмову, ані усну, ані ще якоїсь форми згоду на збільшення кредитного ліміту до цього розміру. Заява-анкета не підтверджує серед іншого розмір кредитного ліміту. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву позивачка ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, розташованими на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція викладена та підтверджена Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору. Тому оформлення кредитного ліміту в розмірі 66000 грн. не є договірним між Позивачем та Відповідачем. Саме тому Позивачем подано позов про стягнення грошових котів з Відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. У відзиві Відповідача не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм Законів України, на підставі яких ним було нараховано та списано грошові кошти як проценти на неправомірно отримані грошові кошти третіми особами, що Відповідач помилково вважав кредитом Позивача. Щодо розміру моральної шкоди, то Позивачка надала всі документи, зокрема і медичні, які доводять, що неправомірні дії Відповідача стали причиною погіршення її здоров`я, а тому підлягають відшкодування з боку Відповідача. Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, Позивачкою надані документи на підтвердження обсягів робіт та їх вартість, що є співрозмірним зі складністю справи, витраченим часом адвоката на виконання робіт та обсягом виконаних робіт на момент подання позовної заяви. Таким чином, доводи Відповідача є хибними та такими, що не спростовують викладених в позовній заяві фактів. Просить задовольнити позов повністю.
		Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Берестовенко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в заявах по суті, просять позов задовольнити повністю. 
		Представник відповідача Якушев С.О. в судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в позові відмовити. 
		Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив, що 03.02.2016р. між позивачкою ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір №SAMDNWFC00023544552 про надання банківських послуг, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів. 
		Умови кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту із вказівкою на розмір процентів погоджені позивачкою ОСОБА_1 шляхом підписання 31.02.2020 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
		Відповідно до вказаного договору позивачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», яка в подальшому перевипускалась.
		Згідно з довідкою/випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 25.01.2024  по картці  № НОМЕР_5  за період з 01.12.2023 по 25.01.2024 кредитний ліміт  - «66000,00грн», баланс на початок періоду - «1990,00грн», на кінець періоду - «-61920,00грн», усього надходження - 4312,78грн, усього витрати - 68222,78грн, в т.ч. 19.01.2024 о 18.41год переказ грошових коштів в сумі 100,00грн. отримувачу ОСОБА_4 , залишок коштів після операції - «2730,00грн», о 18.41год переказ коштів в сумі 57034,22грн. (1500 доларів США) отримувачу UAMOBILEPROXY BOT,  НОМЕР_3 , залишок коштів після операції - «-54304,22грн», о 18.42год - переказ коштів в сумі 7604,56грн (200 доларів США) отримувачу UAMOBILEPROXY BOT, НОМЕР_3 , залишок коштів після операції - «-61908,78грн».
		21.01.2024 за №12024082070000079 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК України за фактом викрадення 19.01.2024 приблизно о 18.41год її грошових коштів з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 .
		Згідно з скріншотами системи «Voice Record System» АТ КБ «ПриватБанк» 21.01.2024 о 12.42год на гарячу лінію Банку надійшов дзвінок з номера телефону « НОМЕР_4 », клієнт ОСОБА_1 з приводу шахрайських дій, непідтверджений платіж на сторонньому сайті, 26.01.2024 о 10.22год з вказаного номеру надійшов повторний дзвінок з приводу шахрайських дій та результатів розгляду попередньої заявки.
		Листом від 02.02.2024 Банк на звернення ОСОБА_1 від 23.01.2024 щодо підстав списання 19.01.2024 грошових коштів з її платіжної картки № НОМЕР_5 повідомив, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру картки, CVV-коду, терміну дії. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які не супроводжувались авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. Банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи, регламент проведення такої роботи - до 120 днів.
		Листами від 22.02.2024 та 23.02.2024 Банк на звернення ОСОБА_1 від 12.02.2024 повідомив останню про відсутність підстав для припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами згідно з договором №SAMDNWFC00023544552 від 03.02.2016р.
		       Згідно з довідкою/випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2024 по картці № НОМЕР_5 за період 19.01.2024 баланс на початок періоду - «2830,00грн», на кінець періоду - «-61920,00грн», витрати - перекази 100,00грн, інше 64650,00грн.
		Згідно з випискою з карткового рахунку № НОМЕР_5  19.01.2024 о 18.41год з вказаної картки здійснено переказ грошових коштів в сумі 100,00грн. отримувачу ОСОБА_4 , залишок коштів після операції - «2730,00грн», о 18.41год переказ коштів в сумі 57034,22грн. (1500 доларів США) отримувачу UAMOBILEPROXY BOT,  НОМЕР_3 , залишок коштів після операції - «-54304,22грн», о 18.42год - переказ коштів в сумі 7604,56грн (200 доларів США) отримувачу UAMOBILEPROXY BOT, НОМЕР_3 , залишок коштів після операції - «-61908,78грн».
		Крім того, 01.03.2024 відбулось списання відсотків за використання кредитного ліміту, за ставкою 3,5% нараховано 2984,52грн., залишок коштів після операції - «-64904,52грн».
		28.03.2024 о 17.11год на картку повернуто двома транзакціями грошові кошти в сумі відповідно 57034,22грн та 7604,56грн., залишок коштів після операції - «-265,74грн»
		01.04.2024 відбулось списання відсотків за використання кредитного ліміту, за ставкою 3,5% нараховано 1990,58грн., залишок коштів після операції - «-2256,32грн».
		08.04.2024 о 10.03год картка поповнена на суму 2280,72грн, залишок після операції - «20,72грн».
		01.05.2024 відбулось списання відсотків за використання кредитного ліміту, за ставкою 3,5% нараховано 20,72грн, залишок після операції - «0,72грн».
		14.05.2024 картка поповнена на суму 10,00грн., залишок після операції - «0,00грн».
		       Загальна сума сплачених позивачкою коштів по цій картці становить 7286,54грн, з яких перераховано на депозитний рахунок «Скарбничка» - 24,80грн., сума нарахованих та сплачених процентів за користування кредитним коштами - 7261,64грн.
		24.01.2024р., 12.02.2024 та 15.02.2024р. ОСОБА_1 оглядалась сімейним лікарем КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5», скарги - значна слабкість, втома, прискорене серцебиття, підвищення цукру, відчуття тревоги, поганий сон, температура, кашель, анамнез життя - ЦД з 2013р, підвищення тиску періодично з 09/2021, діагноз 24.01.2024 - гіпертонія неускладнена, цукровий діабет, 12.02.2024 - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, цукровий діабет. Рекомендовано консультація ендокринолога, медикаментозне лікування. 
		Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №745 ОСОБА_1 з 20.02.2024р. по 04.03.2024р. перебувала на стаціонарному лікуванні у ендокринологічному відділенні з діагнозом - цукровий діабет, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, ангіоретинопатія, діабетична дистальна симетрична сенсорно-моторна полінейропатія, хронічна хвороба нирок. Пройшла обстеження, отримувала медикаментозне лікування та подальші лікувальні рекомендації.
		Згідно з довідкою ТОВ «Діасервис» №3В-16/93 від 28.03.2024р. ОСОБА_1 отримала медичні послуги на загальну суму 590,00грн., які сплатила 21.02.2024.
		Згідно з фіскальним чеками за період з 20.02.2024 по 04.04.2024 придбано медичних препаратів на загальну суму 9287,82грн.
		Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». 
		В постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
		Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно з ч.1,3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.  Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		 Згідно з ч.3 ст.1092 ЦК України,   якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Приписами ст.1 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30.06.2021, з-поміж іншого, визначено, що кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
		Згідно з п.3-5 ч.20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: ….. 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Згідно з ч.1,3 ст.42 вказаного Закону надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.  Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.
		Відповідно до ст.86 Закону надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
		Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		       Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.
		Надавач платіжних послуг повинен сприяти платнику в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією шляхом надання доступної йому інформації про таку операцію, у тому числі отриманої на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
		Згідно з ст.87 Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. 
		Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
		Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Крім того, відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (п.103); держатель має право здійснювати платіжні та/або інші операції виключно з використанням персоналізованого платіжного інструменту чи його реквізитів (якщо інше не встановлено законодавством України) відповідно до договору, укладеного з емітентом (п.104); власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій (п.108); держатель здійснює платіжні та/або інші операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг (п.115); користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень (п.136); користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (п.140); надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів (п.144).
		Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
		З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Так, в межах даної цивільної справи позивачка ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача АТ КБ «ПриватБанк» повернути на її банківський рахунок грошові кошти в сумі 7255,82грн як безпідставно отримані ним відповідно до ст.1212 ЦК України. 
		В обґрунтування таких вимог вказує, зокрема, на те, що вона 19.01.2024 не давала Банку згоди на збільшення кредитного ліміту на її картковому рахунку до 66 000,00грн. та переказ з нього грошових коштів в загальній сумі 64638,78грн, ці операції були вчинені невідомими особами шахрайським чином, про що вона повідомила правоохоронні органи та Банк. Однак останній нарахував проценти за користування вказаними кредитними коштами в період з 19.01.2024 до моменту їх повернення -28.03.2024 в сумі 7255,82грн і вона сплатила їх, незважаючи на те, що фактично кредитними коштами не користувалась. Вважає, що цим Банк порушив її права як споживача банківських послуг, а сплачені нею проценти за кредитом набуті ним безпідставно і підлягають поверненню.
		Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. При цьому, спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Аналіз положень ст.1212 УК України, на яку посилається позивачка з представником, вказує на те, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
		Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження між учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ст.11 ЦК України.
		Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. 
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
		В даній справі судом достовірно встановлено, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, ще в 2016 році уклали договір про надання банківських послуг, в т.ч. банківського рахунку та кредитування, відповідно до якого позивачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» з подальшим її перевипуском, на яку в грудні 2023 було встановлено кредитний ліміт в сумі 5000,00грн. 
		Наявність цих договірних відносин між сторонами ними під час судового розгляду цієї справи не заперечувалось, у зв`язку з чим в силу правил ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню іншими засобами доказування.
		Укладений між сторонами договір банківського обслуговування передбачає можливість отримання клієнтом кредиту на споживчі цілі за рахунок кредитного ліміту шляхом переказу коштів з рахунку клієнта з метою оплати вартості товарів і послуг (в т.ч. сплати відсотків за користування кредитними коштами), перерахування коштів із свого рахунку на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банку, через банкомати, здійснення інших операцій, передбачених договором.
		Також сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.
		За користування кредитом (за виключенням пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено трати за рахунок кредиту) клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту, в розмірі 43,2% річних.
		Договір передбачає також порядок повернення кредиту та сплати процентів, відповідальність за порушення позичальником свого обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів тощо.
		Станом на 19.01.2023 в користуванні позивачки знаходилась картка №НОМЕР_5 , яка була прив`язана до її фінансового номеру НОМЕР_4 .
		Судом встановлено і також не оспорювалось сторонами, що 19.01.2024 о 18.41год та 18.42год з карткового рахунку позивачки № НОМЕР_5  за рахунок кредитного ліміту 66 000,00грн. було здійснено два перекази отримувачу UAMOBILEPROXY BOT, НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 1500 доларів США або 57034,22грн. та 200 доларів США або 7604,56грн., усього64638,78грн.
		Отже, Банк надав позивачці кредит на зазначену суму, тобто між ними виникли договірні кредитні правовідносини, в силу яких у позивачки виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та строки, встановлені договором.
		Однак позивачка заперечує факт отримання кредиту. За її поясненнями, вона не здійснювала вказані перекази, згоду на збільшення кредитного ліміту та перерахування коштів не давала. Ці операції були вчинені невідомими особами шахрайським чином після отримання нею повідомлення (о 18.00год) та дзвінка з номеру мобільного телефону НОМЕР_7 , який був ідентифікований нею як «Приватбанк» (о 18.36год), самостійного переходу за отриманим від цього абоненту посиланням та авторизації (внесення та підтвердження індивідуальних облікованих даних), а також особистого здійснення через мобільний додаток переказу в сумі 100,00грн. знайомій особі (о 18.41год). 
		Інформація про здійснення вказаних платіжних операцій міститься у виписках Банку по картковому рахунку № НОМЕР_5 , які надані суду сторонами та визнаються судом належними та допустимими доказами.
		У зв`язку з шахрайськими діями невідомих осіб щодо заволодіння 19.01.2024 грошовими коштами 21.01.2024 позивачка звернулась до поліції, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, що підтверджується наданим суду витягом з ЄРДР від 24.01.2024.
		Однак сама по собі наявність кримінального провадження не може свідчити, з огляду на презумпцію невинуватості, про вчинення злочину щодо позивачки, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком суду, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору у разі настання певних обставин, передбачених ними.
		В той же час, жодних відомостей щодо результатів вказаного кримінального провадження, встановлення причетних до злочину осіб тощо позивачка та її представник суду не надали. Як пояснили останні в судовому засіданні, кримінальне провадження було закрито за заявою позивачки після повернення на її картковий рахунок незаконно перерахованих коштів та відповідно відсутністю складу кримінального правопорушення.
		Крім того, 21.01.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулась на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 та повідомила про шахрайські дії з грошовими коштами на її картковому рахунку. Вказане звернення було зафіксовано Банком та ним ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи щодо повернення грошових коштів на рахунок позивачки, що узгоджується з вимогами чинного законодавства, яке регулює порядок надання платіжних послуг.
		Згідно з випискою Банку по картковому рахунку № НОМЕР_5 грошові кошти в сумі відповідно 57034,22грн та 7604,56грн. були повернуті на рахунок позивачки 28.03.2024 шляхом їх списання платіжною системою з рахунку емітента, що обслуговує отримувача коштів (процедура «chargeback» - повернення платежу).
		За період з 19.01.2024 по 28.03.2024, який згідно з умовами укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг є періодом користування кредитними коштами в сумі 64638,78грн., відповідач нарахував і позивачка ОСОБА_1 сплатила проценти в сумі 7261,64грн., що підтверджується випискою Банку по картковому рахунку.
		За розрахунком позивачки розмір сплачених нею процентів становить 7255,82грн і саме ця сума заявлена нею як безпідставно набута.
		Враховуючи вищевказане, суд вважає, що спірні грошові кошти в розумінні ст.1212 ЦК України не є такими, що набуті відповідачем безпідставно. В даному випадку нарахування процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах ст.1054,1056-1 ЦК України та положеннях укладеного між сторонами кредитного договору, який є чинним. 
		Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин і чинного договору є законною правовою підставою набуття відповідачем грошових коштів і виключає застосування правил ст.1212 ЦК України.
		Також суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом в порядку захисту прав споживача банківських послуг, не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів тому, що відповідач, як надавач цих послуг, порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного між ними договору, зокрема, порушив правила проведення розрахункових операцій при здійсненні 19.01.2024 двох переказів грошових коштів в загальній сумі 64638,78грн., збільшив кредитний ліміт та здійснив вказані перекази без її розпорядження та згоди за її картковим рахунком, а в подальшомунеправомірно нарахував проценти за користування кредитними коштами. 
		Представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що порушення прав позивачки полягає в тому, що Банк здійснив платіжні операції (збільшення кредитного ліміту та переказ коштів) фактично без її згоди, після повідомлення його про шахрайські дії з картковим рахунком позивачки не вчинив дій, щоб звільнити її від відповідальності у вигляді сплати процентів, не захистив її.
		Однак в обґрунтування цих доводів представник не зазначив, які саме норми чинного законодавства та положення кредитного договору порушив відповідач, зокрема, чим саме передбачена можливість звільнення позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами у разі їх заволодіння з карткового рахунку шахрайським чином третіми особами.
		За змістом чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері надання платіжних послуг Банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про проведення платіжних операцій за рахунком і не має права визначати, контролювати напрями використання грошових коштів клієнта.
		Банк несе відповідальність перед клієнтом за помилковий переказ, який став наслідком порушення банком правил розрахункових операцій. У разі здійснення помилкового або неакцептованого переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки Банк зобов`язаний негайно відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Крім того, за чинним законодавством та за умовами укладеного між сторонами договору банківського обслуговування передбачена можливість здійснення платіжних операцій як в паперовому, так і в електронному вигляді за допомогою платіжного застосунку, в даному випадку системи дистанційного обслуговування Приват24. 
		При цьому, процедура ідентифікації Клієнта, що бажає скористатися безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою простого електронного підпису, яким сторони визнають ОТР-пароль, одноразовий ідентифікатор, QR-код, ПІН-код, підпис в IVR, біометричні дані клієнта (голосовий зліпок, відбитов пальця, Face ID), кнопки «підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», «Сплатити», «оплатити», тощо у програмних комплексах мобільного додатку та на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет.
		Клієнт зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту такого повідомлення ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. У випадку недотримання платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури, надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
		Правова позиція щодо провини клієнта через його власну бездіяльність по захисту персональних даних та іншої облікової інформації, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карткового рахунку в системі Приват24 та здійснити переказ грошових коштів, викладена в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 та в інших постановах.
		Як вже зазначалось, операції з переказу грошових коштів з карткового рахунку позивачки були здійснені через Інтернет-мережу із застосуванням електронного платіжного засобу з електронною ідентифікацією (авторизацією) його користувача та ідентифікацією позивачки як клієнта Банку, тобто в спосіб, передбачений договором про банківське обслуговування. 
		Спірні платіжні операції стали можливими внаслідок особистих дій позивачки, яка перейшла за посиланням, отриманим нібито від «ПриватБанка», а фактично від невстановлених осіб, авторизувалась та самостійно здійснила переказ грошових коштів в сумі 100,00грн., під час чого фактично передала свої ідентифікаційні дані третій особі, яка використала їх при виконанні вказаних переказів з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами позивачки. 
		Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 в цій ситуації допустила власну недбалість, яка сприяла несанкціонованому доступу до її карткового рахунку і здійснення платіжних операцій.
		Позивачка не довела суду, що вхідний дзвінок та смс-повідомлення здійснені їй з номеру телефону, який дійсно належить ПриватБанку, беручи до уваги, що офіційні номери телефонів гарячої лінії Банку зазначені на банківській картці, а також того, що вона вжила заходів щодо захисту своєї індивідуальної облікової інформації та перешкоджанню неправомірним діям третіх осіб з її картковим рахунком.
		Електронна ідентифікація клієнта та підтвердження ним відповідних платіжних операцій простим електронним підписом, як це передбачено укладеним між сторонами договором, є розпорядженням Банку на їх вчинення. Відповідач в даному випадку отримав розпорядження позивачки, яка була ідентифікована системою як клієнт Банку, та здійснив відповідні платіжні операції.
		Доводи позивачки та її представника про те, що вона не здійснювала такого розпорядження і що Банк безпідставно списав грошові кошти з її рахунку, спростовуються вищезазначеними обставинами.
		Крім того, в судовому засіданні позивачка підтвердила, що виявила незаконні перекази відразу після їх здійснення, однак з повідомленням про шахрайські дії звернулась до відповідача 21.01.2024, що також підтверджується скріншотом з банківського програмного комплексу з інформацією про запис та здійснення цього дзвінка.
		Отже, на підставі вказаного, з урахуванням того, що вищевказаними нормами права чітко та однозначно розмежовані правові та часові межі відповідальності сторін за здійснення спірних платіжних операцій, суд вважає, що ризик збитків від таких операцій та відповідальність за них повинна нести саме позивачка, яка не позбавлена права у разі встановлення осіб, причетних до неправомірних дій з її картковим рахунком, пред`явити  до них позов про стягнення спричиненої шкоди.  
		Жодних обставин, які б вказували, що спірні платіжні операції стали наслідком порушення відповідачем порядку проведення розрахункових операцій (помилковий чи неакцептований переказ), позивачка та її представник суду не навели та відповідних доказів не надали, тому підстав для покладання відповідальності за ці спірні операції на відповідача суд не знаходить.
		На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача повернути на її рахунок грошові кошти в сумі 7255,82грн. не підлягають задоволенню.
		        Щодо стягнення моральної шкоди, то згідно з ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Ч.1,2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
		За загальним правилом зобов`язання з відшкодування моральної шкоди є прямим наслідком правопорушення - порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. 
		Враховуючи, що переказ грошових коштів з карткового рахунку
		позивачки відбувся внаслідок її необачної поведінки, а також те, що останньою не доведено перед судом порушення відповідачем правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку, неправомірність нарахування процентів тощо, а й відтак порушення її прав та заподіяння цим порушенням моральної шкоди, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з чим в їх задоволенні також слід відмовити.
		Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
		       Згідно з ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю, підстав для стягнення з відповідача на її користь судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу суд не знаходить.
		Керуючись ст.3,6,11,15,16,526,627,629,1054,1056-1,1066-1073,1092 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про платіжні послуги», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259, 263-265 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
		Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       Повний текст рішення складено 05.08.2024р.
		 
		Суддя                                                                                                 Н.А.Мурашова
		 
		30.07.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...