Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/4042/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 15.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.

Номер судового провадження: П/500/4369/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 500/4042/24
		15 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 28.05.2024 №066986 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області було проведено рейдову перевірку транспортного засобу КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на автомобільній дорозі Р-41, 8 км, Тернопільська область, в ході якої було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ № 385 від 124.06.2010, наказу №340 від 07.06.2010, а саме, під час перевезення вантажу у водія на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна та індивідуальна контрольна книжка, внаслідок чого була винесена постанова №066986 від 28.05.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
		Проте, позивач не погоджується із вказаною постановою та вказує, що транспортний засіб використовувався позивачем у власних цілях, а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт. Вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив позов задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 05.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідач у відзиві, поданому 19.07.2024, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 04.04.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на автомобільній дорозі Р-41, 8 км, Тернопільська область, в ході якої було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ № 385 від 124.06.2010, наказу №340 від 07.06.2010, а саме, під час перевезення вантажу у водія на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна та індивідуальна контрольна книжка.
		Зважаючи на виявлене порушення, а саме відсутність ТТН чи будь-якого іншого документу на товар, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР024911 від 04.04.2024, в якому зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.І ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
		В подальшому, зважаючи на виявлені порушення, 28.05.2024 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону. З огляду на викладене, вважають свої дії законними, а у задоволенні позовних вимог просять відмовити.
		Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.
		Як випливає із матеріалів справи, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області відповідно до Порядку №1567, при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), 04.04.2024 на а.д. Р-41, 8 км, Тернопільська область, перевірено транспортний засіб КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .
		Вищезазначений автомобіль, згідно свідоцтва реєстрації транспортного засобу належить ОСОБА_2 .
		Під час перевірки встановлено, що вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення, однак товарно-транспортної накладної на товар для проведення перевірки надано не було, також у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка, чим було порушено вимоги статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ. 
		В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2024 №АР024911 зазначено, що водій транспортного засобу від підпису та пояснень відмовився.
		В подальшому, за результатами розгляду акту від 04.04.2024 №АР024911, начальником Відділу було винесено Постанову №066986 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме за відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж та індивідуальної контрольної книжки водія.
		Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
		Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
		Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
		Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
		Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
		Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
		- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
		- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
		- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);
		- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
		- оснащення таксі справним таксометром;
		- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
		- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
		- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
		- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
		- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
		- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
		Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
		Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
		Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
		Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
		Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
		- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
		- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
		Відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 
		- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного, засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
		- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:
		- дата і місце складання;
		- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних Осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про-це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
		- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його Посвідчення;
		- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідноз Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 
		- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його-параметри, із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
		- пункти завантаження і розвантаження.
		Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
		Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
		Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
		Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
		Згідно з п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
		Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
		Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
		Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
		Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі  Інструкція №385).
		Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки товарно-транспортної накладної на товар та індивідуальної контрольної книжки водія, про що складено акт №АР024911 від 04.04.2024.
		При цьому, ключовим питанням в межах розгляду даної справи є встановлення факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ.
		Як вже зазначалося судом в силу вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.
		У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344. 
		Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №2344, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
		При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.50 Закону №2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
		Водночас, в силу вимог п.1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
		Як встановлено судом та вбачається із наданих позивачем пояснень, з метою доставки придбаного ним товару, в даному випадку, каменю, придбаного ним за власний кошт та для власних потреб, позивач взяв безоплатно у тимчасове користування вантажний автомобіль КАМАЗ 5511 н.з НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
		Під час перевірки транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 , водій Лизак ПП. надав посадовим особам відповідача накладну №938 від 04.04.2024.
		Крім того, суд зауважує, що до перевірки водієм було надано саме спеціалізовану товарну накладну на перевезення каменю.
		Водночас, така накладна лише засвідчує факт відпуску каменю з ПрАТ "Тернопільський кар`єр", та не може бути доказом того, що позивач надає (здійснює) послуги з перевезення вантажів, оскільки відповідно до її змісту останній є одночасно перевізником і одержувачем вантажу.
		Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23 зазначив, що вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
		Матеріали справи свідчать, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату і такими послугами не користувався. Доказів зворотного суду не надано. 
		Таким чином, в розумінні положень ЗУ «Про автомобільний транспорт» та вказаних вище підзаконних нормативно-правових актів ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не є автомобільними перевізниками, а ОСОБА_1 як водій керованого ним на момент перевірки вантажного автомобіля КАМАЗ 5511, з н.з. НОМЕР_1 , не мав мати при собі товарно-транспортну накладну та індивідуальну контрольну книжку водія, оскільки вказана вимога не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.
		В свою чергу, відповідачем не спростовано та не надано суду належних та достовірних доказів того, що 04.04.2024 позивач здійснював перевезення вантажу саме, як автомобільний перевізник у розумінні Закону №2344-III
		Суд також враховує, що законодавством не передбачено іншого порядку перевірки та адаптації тахографів, крім того, що визначений Інструкцією №385. Таким чином, законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.
		З огляду на наведене, посилання відповідача на Інструкцію №385 як таку, що визначає обов`язкову наявність тахографів при здійсненні перевезення вантажів або наявність індивідуальної контрольної книжки водія, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк приписи зазначеної Інструкції на позивача не поширюється.
		Суд враховує, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
		Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, передбачені ч.1 ст.60 Закону №2344-III.
		Зважаючи на викладене, відповідач, приймаючи постанову про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №066986 від 28.05.2024, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Тому вказана постанова не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправною, а отже підлягає скасуванню.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. 
		Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті №066986 від 28.05.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ); 
		відповідач:
		- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845); 
		 
		Головуючий суддяОсташ А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...