Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/15147/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Дата набрання законної сили: 07.08.2024
Номер судового провадження: 11-кп/817/248/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022210000000073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/15147/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/248/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України   
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		07 серпня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі: 
		 
		головуючої -        ОСОБА_2 , 
		суддів -           ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		при секретарі - ОСОБА_5 
		                               з участю: 
		                               прокурора - ОСОБА_6 
		                               захисника - ОСОБА_7                                         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за №22022210000000073 від 30 серпня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2024 року, -
		Встановила:
		       Цим вироком 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , несудимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч.2 ст.111 КК України, та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання: 
		- за ч.2 ст.111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
		- за ч.7 ст.111-1 КК України 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах чи органах, що надають публічні послуги, строком на 14 (чотирнадцять) років та з конфіскацією однієї другої частини належного йому на праві власності майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання   ОСОБА_8    у вигляді  15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах чи органах, що надають публічні послуги  строком на 14 (чотирнадцять) років та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		Строк відбуття покарання   ОСОБА_8    визначено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно   ОСОБА_8    відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2023 року - залишено без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат.
		Згідно вироку суду, не пізніше 2022 року у громадянина України обвинуваченого ОСОБА_8 , як радикально налаштованої проти дій органів державної влади України особи, виник злочинний умисел - вступити до складу незаконних збройних та воєнізованих формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», створених на тимчасово окупованій території Донецької області, і взяти участь у їх діяльності.
		При цьому обвинуваченому ОСОБА_8 було відомо, що «Донецька народна республіка» є стійкою організацією, яка безперервно функціонує з квітня 2014 року, з чіткою ієрархією та структурою, що складається з політичного і силового блоків, з розподілом ролей та функцій між її учасниками, встановленими правилами поведінки, обов`язковими для усіх учасників під час підготовки і ведення бойових дій разом із окупаційними військами Російської Федерації (далі за текстом - РФ) на території України, вчинення терористичних актів, а також, що вона здійснює терористичну діяльність на території України з відому та за вказівкою її керівників, тобто, що вказана організація у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-ІV є терористичною.
		Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 був обізнаний, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. 
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, в тому числі, Донецька і Херсонська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. 
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі .
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачати і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи генерального штабу збройних сил Російської Федерації (далі - гш зс РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс РФ ОСОБА_9 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина ОСОБА_9», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		В подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та збройних сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АР Крим і м. Севастополя та південно - східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту РФ, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і збройних сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави. У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06.04.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдо державного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки: створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності; організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; вчинення інших дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки: організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та Операції об`єднаних сил; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями; вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та керівництво їхніми діями; створення терористичних груп та участь у їх діяльності; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області; організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичних організацій. 
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів РФ на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту, в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства», на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
		Діючи всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права та вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), президент РФ ОСОБА_14, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці зс РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти; які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24.02.2022 Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. Законом України від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Законом України від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 , також усвідомлював, що з квітня 2014 року групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів на території Донецької області, з метою сприяння насильницькій зміні меж території України, після незаконного заволодіння зброєю, бойовою технікою, утворено ряд незаконних збройних, воєнізованих формуваннях, що увійшли до силового блоку терористичної організації «ДНР».
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 був достовірно обізнаний, що «ДНР» є терористичною організацією, містить у складі свого силового блоку незаконні збройні, воєнізовані формування, підрозділи якої беруть участь в бойових діях проти Збройних Сил України, застосовують зброю, вчиняють вибухи, вбивства, захоплюють адміністративні будівлі, заручників, перешкоджають виконанню свого обов`язку співробітникам правоохоронних органів та Збройних Сил України, знищують військову техніку, чинять інші дії, які створюють небезпеку для життя і здоров`я людей, заподіюють значну майнову шкоду.
		Надалі, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій частині Донецької області, при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, не пізніше квітня 2022 року добровільно вступив у збройне, воєнізоване формування т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка». 
		Після вступу обвинуваченого ОСОБА_8 до т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва ДНР», він обійняв посаду стрільця-радіотелефоніста у 3 стрілецькому взводі 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 отримав військове звання рядового і почав використовувати позивний « ОСОБА_19 ». При цьому, його було забезпечено форменим одягом з відповідними знаками розрізнення та символікою, вогнепальною зброєю, засобами захисту та зв`язку.
		У період з квітня по листопад 2022 року, відповідно до своїх функціональних обов`язків ОСОБА_8 , як стрілець-радіотелефоніст 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва ДНР» терористичної організації «Донецька народна республіка», відповідав за успішне виконання бойових завдань з протидії підрозділам Збройних Сил України, належне зберігання, утримання в справному стані виданої йому зброї, ведення з неї влучного вогню по українським військовослужбовцям, спостереженням за результатами ведення вогню, його вмілого коректування, охорону окупованих територій, облаштування бойових позицій, своєчасну доповідь командирам про виявлені цілі, здійснював бойові чергування.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 , у період з квітня по листопад 2022 року, з метою реалізації свого злочинного умислу, спільно із окупаційними військами Російської федерації, виконував злочинні завдання незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка» поблизу тимчасово окупованих сіл Томина Балка, Широка Балка , Станіслав, Олександрівка та інших населених пунктів Херсонської області.
		В подальшому, у квітні 2022 року, обвинувачений ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію злочинної мети незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», перебуваючи на блок-пості поблизу с.Олександрівка Херсонського району Херсонської області , незаконно зупинив і обмежив вільне пересування громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на власному автомобілі, після чого незаконно перевірив особисті документи вищезазначених осіб та на їх транспортний засіб.
		Також, 28.04.2022 обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, з метою належного функціонування незаконного, воєнізованого підрозділу та ведення збройного опору українським військовослужбовцям, відповідно до наказу керівництва здійснював чергування на бойових позиціях поблизу с. Станіслав. У ході вказаного чергування, ОСОБА_8 , як представник незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка» погрожував місцевому мешканцю застосуванням зброї та заборонив йому прохід маршрутом слідування.
		Надалі, 29.04.2022 обвинувачений ОСОБА_8 , разом із іншими військовослужбовцями облаштував і покращував бойові позиції незаконного збройного, воєнізованого формування на тимчасово окупованій території Херсонської області, з метою подальшого недопущення її звільнення Збройними силами України.
		В подальшому, з 06.05.2022 по 10.05.2022, обвинувачений ОСОБА_8 , для досягнення злочинної мети незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», здійснював збройним опір українським військовослужбовцям в с.Олександрівка Херсонського району Херсонської області та чергував на бойових позиціях окупаційних військ держави-агресора.
		Окрім цього, у період часу з квітня по листопад 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області та виконуючи свої функціональні обов`язки як стрільця-радіотелефоніста, з метою незаконного збройного опору і захоплення українських населених пунктів, приймав участь у веденні бойових дій проти військовослужбовців Збройних Сил України на території Херсонської області.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 , умисно, з квітня по листопад 2022 року, перебуваючи на посаді стрільця-радіотелефоніста, добровільно брав участь у злочинній діяльності незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка» на тимчасово окупованій території Донецької, Херсонської областей.
		Крім того, у квітні 2022 року, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив державну зраду в умовах воєнного стану.
		Так, згідно із Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Так, 22.02.2022 президент РФ ОСОБА_14 в результаті прийняття радою федерації федеральних зборів Російської Федерації постанови № 35-СФ «Про використання збройних сил Російської Федерації за межами території Російської Федерації» отримав дозвіл на використання збройних сил РФ за межами території Російської Федерації.
		Того ж дня, ОСОБА_14 , а також голови терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» відповідно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також інші невстановлені слідством особи, реалізуючи спільний злочинний умисел, створили умови, організували та здійснили незаконне введення збройних сил РФ на територію Луганської та Донецької областей України, контрольовану так званими «ДНР» та «ЛНР», з метою здійснення подальшої відкритої військової агресії проти України.
		Починаючи з середини лютого 2022 року, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (частинах території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошених республік розпочався набір учасників до незаконних збройних, воєнізованих формувань так званих «ДНР» і «ЛНР». 
		24.02.2022 близько 05 години ранку збройні сили РФ спільно з підрозділами незаконних збройних, воєнізованих формувань терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто , розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацією (держава-агресор) та Україною.
		В цей же день, у зв`язку з відкритою військовою агресією РФ проти України Указом Президента України ОСОБА_17 від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ та дія якого не скасована.
		При цьому, у відкритій військовій агресії проти України широкомасштабно застосовувалися збройні сили РФ із залученням незаконних збройних, воєнізованих формувань самопроголошених республік «ДНР», «ЛНР». Зазначені незаконні збройні, військові формування створювались керівниками так званих «ДНР» і «ЛНР» та іншими невстановленими особами з 2014 року та діяли на території окремих регіонів Донецької на Луганської областей України під загальним керівництвом військового командування РФ.
		Одним з таких незаконних збройних, воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території Донецької області, є т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка». 
		У свою чергу, на обвинуваченого ОСОБА_8 , як громадянина України, згідно із ст. 65 Конституції України, покладено обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. У відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- XII, військовий обов`язок громадянина України може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Тобто, у разі збройної агресії проти України з боку РФ, обвинувачений ОСОБА_8 зобов`язаний здійснювати захист держави Україна шляхом виконання військового обов`язку виключно у складі сил оборони України, утворених відповідно до законів України.
		Водночас, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, обвинувачений ОСОБА_8 являючись громадянином України, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога - Російської Федерації, вступивши в стан розташування його військ - збройних сил РФ для сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Так, обвинувачений ОСОБА_8 при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, не пізніше квітня 2022 року, добровільно вступив у незаконне збройне, воєнізоване формування т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка».
		Після вступу обвинуваченого ОСОБА_8 до т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва ДНР», він обійняв посаду стрільця-радіотелефоніста у 3 стрілецькому взводі 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 отримав військове звання рядового і почав використовувати позивний « ОСОБА_19 ». При цьому, його було забезпечено форменим одягом з відповідними знаками розрізнення та символікою, вогнепальною зброєю, засобами захисту та зв`язку. 
		У подальшому, в період з квітня по листопад 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 , діючи на боці ворога - держави-агресора РФ, у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка» на тимчасово окупованих збройними силами РФ територіях поблизу сіл Томина Балка, Широка Балка , Станіслав, Олександрівка та інших населених пунктів Херсонської області, вчиняв наступні дії: виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та учасників незаконних збройних, воєнізованих формувань так званої «ДНР», які були за званням чи посадою вище; відповідав за успішне виконання бойових завдань з протидії підрозділам Збройних Сил України; облаштовував та укріплював бойові позиції, блокпости, ніс чергування на них; здійснював охорону об`єктів на окупованих територій; під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка збройних сил РФ, відкрито носив при собі вогнепальну зброю.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи та діючи у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т.зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», усвідомлював, що в умовах введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії рф проти України, здійснення її збройними силами спільно з незаконними збройними формуваннями «ДНР», «ЛНР» інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військовим і цивільним об`єктам на всій території України, окупації її територій, він своїми умисними діями на боці рф як держави-агресора бере активну участь у військовій агресії проти України, діє на боці ворога на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені: ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільна участь громадянина України в незаконних збройних, воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території; ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022), державна зрада, тобто умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
		 
		       В апеляційній скарзі захисник просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити виправдальний вирок.
		       Вказані вимоги мотивує тим, що суд, враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, повинен був відповідно до вимог ст.384 КПК безпосередньо особисто обвинуваченому роз`яснити його право на розгляд справи судом присяжних, а не його захиснику, тому вважає, що вирок ухвалено із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		       Також зазначає, що судом не вжито достатніх заходів для повідомлення ОСОБА_8 , а його вступ в незаконне воєнізоване формування, міг бути пов`язаний із тиском на нього, адже в матеріалах справи відсутні докази щодо добровільності вчинення ним протиправних дій. 
		       Заслухавши суддю-доповідача, захисника, що просить задовольнити апеляцію, з мотивів викладених у ній, прокурора, що вважає вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
		       Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		       Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно з ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		       Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. 
		       Згідно з положеннями ст. 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення
		       Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.7 ст.111-1, ч.2 ст.111 КК України, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК та є правильним.
		       Зокрема, суд першої інстанції дослідив, проаналізував та правильно поклав в основу обвинувального вироку дані, що містяться у:- копії повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення №69/5/3-1000нт від 29.08.2022 (а.м.к.п. 167-169 Т. 1); - протоколі за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 04.07.2022 (а.м.к.п. 170-189 Т. 1); - протоколі огляду від 10.10.2022 та оптичному диску типу CD-R № 3284цт від 01.07.2022 (а.м.к.п. 190-191 Т.1); - копії повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення №69/5/3-1897 від 16.06.202 (а.м.к.п. 202-203 Т. 1); - протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2023 (а.м.к.п. 215-218 Т.1); - протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2023 (а.м.к.п. 219-221 Т.1); - протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2023 (а.м.к.п. 222-225 Т.1); - протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем з мессенджера «Telegram» від 17.11.2022 (а.м.к.п. 232-269 Т.1); - висновку експерта судової портретної експертизи №12 від 24.07.202 (а.м.к.п. 3-7 Т.2); - протоколі огляду від 26.11.2022 розміщених в мережі Інтернет відомостей про «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка» (а.м.к.п. 9-11 Т.2); - протоколі огляду від 13.11.2022 відомостей розміщених в мережі Інтернет про «Донецька народна республіка» (а.м.к.п. 12-25 Т.2); - протоколі огляду від 03.08.2023 сторінки в соціальній мережі «Instagram» із назвою « pvlnk_dn/», електронне посилання - instagram.com/pvlnk_dn/, яка використовується ОСОБА_8 (а.м.к.п. 26-31 Т.2); - протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.07.2023, яка проводилася з 14.07.2023 по 31.07.2023 3 відділом головного відділу захисту національної державності УСБУ в Тернопільській області - зняття інформації з електронних інформаційних систем месенджера «Telegram», з прив`язкою до особистого номеру телефону НОМЕР_1 , який використовує ОСОБА_8 (а.м.к.п. 39-41 Т.2); - протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.12.2022 (а.м.к.п. 91-93 Т.2). 
		       Отже, досліджені в суді першої інстанції докази є такими, що доповнюють один одного, є взаємоузгодженими, належними та допустимими і, в своїй сукупності, та поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним злочинів проти основ національної безпеки.
		       Перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що в основу рішення місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 покладено лише ті докази, що є належними і допустимими, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального закону. 
		       Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник зазначає, що місцевим судом не перевірено факту добровільності вступу ОСОБА_8 в незаконне воєнізоване формування, зазначаючи при цьому, що така його поведінка могла бути пов`язаний із тиском на нього, та вказує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо добровільності вчинення ним протиправних дій. 
		       Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги припущеннями, які не ґрунтуються на матеріалах провадження, виходячи з наступного.
		       Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		       Аналіз матеріалів провадження не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_8 вчиняв інкриміновані йому злочини під тиском будь кого, і таких доказів стороною захисту до провадження долучено не було.
		       Натомість, з показів свідка ОСОБА_18 , який був безпосередньо допитаний місцевим судом та з показів свідка ОСОБА_13 , свідчення якої були надані 24.07.2023 року під час досудового розслідування та зафіксовані засобами фіксації й використані судом відповідно до положень ч.11 ст.615 КПК України, вбачається, що ОСОБА_8 з позивним " ОСОБА_19 " у березні та вересні 2022 року на окупованій території у Херсонській області на в`їзді у с. Олександрівку зі сторони с. Станіслава, у форменому одязі з розпізнавальними пов`язками та шевронами ДНР разом з іншими військовими російської армії, знаходився на блокпості та здійснював перевірку осіб, котрі мали намір проїхати на окуповану територію. При цьому, окупант із позивним " ОСОБА_19 " під час вільної розмови зі свідком ОСОБА_13 сам їй розповідав, що є вихідцем з м.Горлівка Донецької області та має два паспорти - один громадянина України, а інший ДНР, що в сукупності з іншими письмовими доказами, спростовують твердження захисника про недоведеність винуватості останнього.
		       Окрім того, як на допущення істотних порушень вимог КПК України місцевим судом під час розгляду вказаного кримінального провадження, захисник у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що всупереч вимогам ст.384 КПК особисто обвинуваченому не було роз`яснено його право на розгляд справи судом присяжних, а роз`яснення такого права обвинуваченого його захиснику не є тотожним.
		       Такі доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
		       Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування вчинених ОСОБА_8 злочинів проти основ національної безпеки, передбачених ч.7 ст.111-1 та ч.2 ст.111 КК України, здійснювалося за правилами Глави 24-1 КПК України у формі спеціального досудового розслідування (in absentia).
		       Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК Країни судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. 
		       Участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов`язковою. 
		       Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		       З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. 
		       Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вказані вище вимоги.
		       Так, судові повістки про кожне наступне судове засідання у цьому провадженні надсилалися судом за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_8 - АДРЕСА_5 , а також уся інформація про процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 щоразу публікувалася у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу - газеті КМУ "Урядовий кур`єр" та на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду, про що до матеріалів провадження долучені відповідні дані.
		       Крім того, для захисту інтересів та дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_8 , судом було забезпечено участь захисника - адвоката ОСОБА_7 , процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, надавалися захиснику, яка приймала безпосередню участь у всіх судових засіданнях в ході судового слідства даного кримінального провадження.
		       В даному випадку, колегією суддів не встановлено порушення права обвинуваченого на захист, про що вказує в апеляційній скарзі адвокат. При цьому, клопотань від сторони захисту про проведення розгляду кримінального провадження судом присяжних не надходило.
		Що ж стосується призначеної міри покарання ОСОБА_8 , то суд першої інстанції її призначив правильно, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, так як вона відповідає вчиненим злочинам та особі обвинуваченого, необхідна й достатня для його виправлення та попередження нових правопорушень.
		Враховуючи викладені вище обставини, в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 
		       На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		Ухвалила:
		 
		       Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 7 ст. 111-1, ч.2 ст.111 КК України - без змін.
		 
		       Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...