Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/9999/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/334/368/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000001670

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 16.08.2024 
		Справа № 334/9999/23
		Провадження № 1-кп/334/368/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 серпня 2024 року                            м. Запоріжжя
		Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Якимівка, Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -
		за участі: прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , - 
		встановив:
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
		Президент російської федерації 22 лютого 2022 року направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		Так, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил та іншим збройним формуванням Російської Федерації про військове вторгнення на територію суверенної України. На виконання вищевказаних наказів військово-політичного керівництва рф, військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснити збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України, в тому числі і АДРЕСА_1 , яке було захоплено 24.02.2022 року.
		З метою відсічі військової агресії російської федерації, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України 3275-ІХ від 27.07.2023, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-УІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
		За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
		Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (у редакції від 13.07.2023 №199) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», вся територія Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку, та з 24.02.2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
		Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
		Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави- агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Главное управление МВД в Запорожской области», на захопленій матеріально-технічній базі, яка належить ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.
		В подальшому, приблизно у квітні 2022 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) на захопленій матеріально-технічній базі відділення поліції №1 Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 21, представниками збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора було створено відповідний територіальний підрозділ вказаного незаконного правоохоронного органу, а саме - «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области».
		Зокрема, у першій декаді квітня 2022 року (більш точні дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи у смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, яке з 24.02.2022, та станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора російської федерації, ОСОБА_3 , діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, та добровільно, з власної ініціативи вступив до лав незаконного правоохоронного органу, створеного на території тимчасово окупованій території смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області - мовою оригіналу «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зайнявши посаду мовою оригіналу «помощник дежурного» у вказаному незаконному правоохоронному органі
		В подальшому, починаючи з першої декади квітня 2022 року, ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно та виконуючи свої функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді мовою оригіналу «помощник дежурного» здійснював в межах своїх службових повноважень патрулювання території громади у форменому одязі зі зброєю разом з іншими поліцейськими та представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації, приймав дзвінки від місцевого населення та фіксував інформацію про вчинення діянь на підпорядкованій йому території, а також вчиняв інші протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу рф на окупованій території України.
		Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.7 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій (Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27 вересня 2023 року № 028-003500ч).
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 135, 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. АДРЕСА_1 ), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.
		Свідок ОСОБА_7 , який до тимчасової окупації проживав в смт. Якимівка пояснив, що навчався з ОСОБА_3 в одному класі школи, виїхав з ТОТ 09.07.2022. В подальшому свідок пояснив, що ОСОБА_3 до тимчасової окупації працював водієм на швидкій допомозі, після тимчасової окупації він з ОСОБА_3 не спілкувався, однак останній одним з перших на номерному знаку автомобіля на якому їздив, встановив наліпку червоно-зеленого кольору з написом «Товрійська губернія». Бачив ОСОБА_3 в квітні-травні 2022 року, як він з іншими особами стояв біля районного відділку поліції, на якому вже не було українського прапору; бачив його у формі чорного кольору без знаків розрізнення. Від знайомого дізнався, що ОСОБА_3 перебував у райвідділку поліції на прохідній зі зброєю та здійснював пропуск осіб. В якому званні та на якій посаді ОСОБА_3 працює в поліції рф не знає. 
		Відповідно до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2023, свідок ОСОБА_7 впізнав особу на фото № 3, як ОСОБА_3 , якого свідок декілька разів бачив біля райвідділку поліції у чорній формі без знаків розрізнення. На фото № 3 зображений громадянин України ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2023.
		Свідок ОСОБА_8 який до тимчасової окупації смт. Якимівки працювала на посаді пожежник-рятувальник ДСНС та виїхав з ТОТ 07.09.2022, в судовому засіданні пояснив, що особисто не знайомий з ОСОБА_3 , знає його як мешканця смт. Якимівки. Пояснив, що неодноразово (більше 5 разів) бачив ОСОБА_3 біля приміщення районного відділку поліції по вул. Пушкіна в смт. Якимівка в чорній формі. Також пояснив, що наприкінці травня був виклик на пожежу  горіла машина, коли загасили та повертались назад, їх машину зупинила група осіб на автомобілі ВАЗ -99 (автомобіль належав поліції України, однак написи «Поліція» на ньому були здерті) в машині було 3 людей у чорній формі без розпізнавальних знаків, двоє було в масках, за кермом був ОСОБА_3 .. Вони дізнались, що трапилось та хотіли забрати водія пожежної машини до районного відділку для перевірки на стан сп`яніння, проте вони не погодились та повернулись в пожежну частину. В якому званні та на якій посаді ОСОБА_3 працює в поліції рф не знає. 
		Відповідно до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.07.2023, свідок ОСОБА_8 впізнав особу на фото № 3, як ОСОБА_3 , мешканця смт. Якимівка, якого бачив наприкінці травня 2022 року коли повертались з виклику на пожежу. ОСОБА_3 був у чорній формі за кермом автомобіля окупаційної поліції, зупинив авто ДСНС та хотів перевірити їх водія на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння. На фото № 3 зображений громадянин України ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.07.2023.
		Свідок ОСОБА_9 , яка до тимчасової окупації смт. Якимівки працювала на посаді заступника начальника УПСЗН та виїхала з ТОТ 14.07.2022, в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_3 з дитинства, оскільки він ходив у дитячий садок та у школу (до 4 класу) з її дитиною. Після тимчасовою окупації смт. Якимівки вона ОСОБА_3 не бачила та не спілкувалась. Від родичів дізналась, що він пішов працювати в поліцію, оскільки його неодноразово бачили за кермом поліцейської машини. За яких обставин він вступив на службу до поліції рф та в якому званні не знає. 
		Крім того, ОСОБА_3 отримав заробітну плату за квітень, травень та вересень 2022 року від «ГУМВД в Запорожской области» «Акимовское управление», з визначеною посадою «помощник дежурного», що підтверджується протоколами огляду від 12.10.2023, 11.07.2023 та протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.11.2022.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, єналежними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
		Вищевказані показання свідків та досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Доводи сторони захисту про недопустимість як доказів показань свідків, оскільки вони частково є показаннями з чужих слів є безпідставними, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ст. 97 КПК України, показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
		Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
		Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положеньчастини другоїцієї статті.
		Враховуючи наведені норми закону, суд визнає допустимими доказами показання свідків в частині показань з чужих слів, оскільки показання щодо обставин, на доведення яких вони надані, підтверджуються та повністю узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні.
		Крім того, доводи сторони захисту про недопустимість доказів з інтернет ресурсів та телеграм каналів, є безпідставними, з огляду на наступне. 
		За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, оперуповноважении? співробітник провів огляд інтернет-сторінок, зроблено скриншоти і завантажено відеофаи?ли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених, відповідно до вимог КПК.
		Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнав і?х такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.
		Сторона захисту посилаючись на недостовірність таких доказів, не заявляє будь-яких клопотань про залучення спеціалістів чи експертів, проведення експертизи.
		Таким чином, електронні (цифрові) докази, до яких належать матеріали фотози?омки, звукозапису, відеозапису та інші носіі? інформаціі? (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет, різноманітні засоби масовоі? інформаціі?, соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм- канали, особисте листування з використанням комп`ютерноі? техніки і мобільних телефонів, флешнакопичувачі, карти пам`яті тощо), у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є основними доказами у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національноі? безпеки Украі?ни. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року по справі 569/1908/23.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено наступні матеріали:
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000001670 від 05.10.2023; 
		- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 05.10.2023; 
		- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_3 , про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;
		- протокол огляду про направлення повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України;
		- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області про оголошення ОСОБА_3 у державний та міжнародний розшук;
		- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню;
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 ;
		- постанова про виділення матеріалів кримінального провадження в межах одного органу досудового розслідування від 11.07.2023; 
		- клопотання про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації від 11.07.2023 та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 11.07.2023 про задоволення клопотання;
		- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової ) дії від 10.05.2023 та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 11.05; .2023 про задоволення клопотання; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.05.2023. 
		Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		 
		При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих т а обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
		Обставин, відповідно до вимог ст. 66 КК України, які б пом`якшували покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому,враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (добровільне зайняття посади у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території смт. Якимівки), особу обвинуваченого: раніше не судимого, має постійне місце мешкання, його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).
		Враховуючи особу ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Крім того, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.
		ОСОБА_3 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбаченіст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.
		Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		17.10.2023ухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя намайно,належне  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на транспортний засіб Skymoto QM50QT-2 49, (2008) червоний, № двиг. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , № куз. 270, д.н.з. НОМЕР_3 , накладено арешт. 
		Враховуючи,що настадії досудовогорозслідуванні тапід чассудового розглядубуло встановленомайно,що належитьобвинуваченому ОСОБА_3 ,а злочинінкримінуємий ОСОБА_3  єзлочином протиоснов національноїбезпеки України, тому суд призначає покарання останньому з конфіскацією всього належного йому майна.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, підстав для скасування арешту майна належного обвинуваченому ОСОБА_3 , накладеного 17.10.2023 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, суд не вбачає. 
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не приймалося.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено. 
		Процесуальні витрати та речові докази відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.7 ст.111-1 КК України і призначити йому покарання
		за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обійматибудь-які посади в органах державної владистроком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.
		Арешт, накладенийухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя від17.10.2023року намайно,належне  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на транспортний засіб Skymoto QM50QT-2 49, (2008) червоний, № двиг. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , № куз. 270, д.н.з. НОМЕР_3 , скасуванню не підлягає, для виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбаченихст.138 КПК Українита надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбаченихст.399 КПК України.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		Керуючись ч. 15ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...