Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 606/2340/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/606/58/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023210000000561

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 606/2340/23 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 серпня 2024 року м. Теребовля
		Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:
		судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		номер кримінального провадження 12023210000000561, внесеного 26.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань
		про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Пологи Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152КК України,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		захисника адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля в режимі відеоконференції зазначене кримінальне провадження,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В ніч із 10 на 11 серпня 2023 року у ОСОБА_3 , який перебував у житловому будинку АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов`язаний із вагінальним проникненням в її тіло, з використанням геніталій, з метою задоволення своїх сексуальних потреб.
		Реалізуючи свій злочинний умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті, направленого на статеву свободу та недоторканість малолітньої потерпілої, ОСОБА_3 , знаючи, що ОСОБА_8 є малолітньою, використовуючи стан дитини в особливо вразливих для неї обставинах, з причин її безпорадного стану, а також те, що ОСОБА_8 у зв`язку із малолітнім віком позбавлена можливості усвідомлювати характер вчинених щодо неї протиправних дій, розуміючи та усвідомлюючи, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності, нехтуючи цим, діючи протиправно, ОСОБА_3 скористався тим, що малолітня ОСОБА_8 спала разом із ним на одному ліжку, користуючись своєю фізичною та віковою перевагою над потерпілою, а також відсутністю сторонніх осіб, знаючи і передбачаючи настання фактичної та потенційної шкоди для дитини, засунув свою праву руку ОСОБА_8 в трусики, а потім зняв їх та ввів свій статевий член їй у піхву, таким чином зґвалтував її.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 152 КК України вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій, незалежно від добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що вони із потерпілою є двоюрідними братом і сестрою. Наприкінці 2022 року він з матір`ю і братом у зв`язку із воєнними діями з Запоріжжя приїхали жити у село Лошнів до баби і діда. У будинку проживали баба, дідо, ОСОБА_3 , його мати. Влітку 2023 року тітка ОСОБА_3  ОСОБА_9 час від часу привозила до баби з дідом свої дочок: ОСОБА_10 і Женю. Діти залишались на декілька днів, у одній із кімнат мали свої спальні місця  двоярусне ліжко. До подій серпня 2023 року ОСОБА_3 зазвичай спав на ліжку зі своєю матір`ю. В ніч з 10 на 11 серпня ОСОБА_3 пішов спати на диван в кімнаті, яка була неподалік із кімнатою дівчаток. Близько 23 години ОСОБА_11 прийшла до обвинуваченого і сказала, що хоче спати з ним, бо їй самій страшно, а ОСОБА_12 пішла спати на ліжко до тьоті (матері обвинуваченого  ОСОБА_13 ). Обвинувачений не заперечував. ОСОБА_11 лягла біля нього, спочатку гралась у планшеті, потім побігла у свою кімнату, взяла там іграшку і повернулась на диван до ОСОБА_3 . Невдовзі ОСОБА_11 заснула. ОСОБА_3 пішов у туалет, потім ще трошки «посидів» у телефоні і також заснув. Зазначив, що був тверезий, ОСОБА_10 не чіпав, трусики з неї не знімав, ніяких дій щодо неї не робив. Пам`ятає лише, що вночі ОСОБА_11 крутилась і його вдарила ногою, то він спросоння її відсунув. Зранку коли ОСОБА_3 прокинувся, то ОСОБА_11 ще спала, він встав з ліжка, а ОСОБА_10 пізніше розбудила бабуся. Зауважив, що зранку бабуся не питала його чи «ліз» він до ОСОБА_14 .
		ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ще десь 3-4 дні були у бабусі з дідусем, весь цей час ОСОБА_11 поводилась як завжди, гралась із обвинуваченим. Потім бабуся з дідусем відвезли дівчаток у м.Тернопіль до мами. Надалі, ще десь через два тижні до баби подзвонила мама ОСОБА_14 (тітка обвинуваченого)  ОСОБА_9 і сказала про те, що ОСОБА_3 «ліз» до ОСОБА_14 . ОСОБА_15  ОСОБА_16 питала у обвинуваченого чи це правда, на що останній спочатку казав, що ні, а після того, як бабуся сварилась і вдарила його по обличчю він злякався і сказав, що таке було. Потім тітка обвинуваченого ОСОБА_9 подзвонила і сказала про те, що водила ОСОБА_10 до лікаря і що за фактом зґвалтування буде дзвонити в поліцію. ОСОБА_3 у судовому засіданні сказав, що злякався, не повірив, що таке могло бути, але припустив, що може щось таке і дійсно було, і тому сказав тітці, що таке було і просив у неї пробачення.
		Незважаючи наневизнанняобвинуваченим своєї вини, суд вважає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК Українив повній мірі доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема.
		У судовому засіданні в режимі відеоконференції із залученням психолога Центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель ОСОБА_17 ), в присутності психолога Центру соціальних послуг Теребовлянської міської ради, законного представника, в порядку ст.354 КПК України була допитана малолітня потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Остання показала, що вона відпочивала у бабусі. Вночі ОСОБА_18 , який є її двоюрідним братом, коли вони спали на одному ліжку притискав її ззаду до себе, зняв з неї трусики і «пхав в її піську те чим він пісяє». Притискав її і «впускав» в її «піську» «те чим хлопчики пісяють» декілька разів, «раз двадцять». Її боліло, вона сказала про це. Пізніше ОСОБА_18 перестав і сказав щоб ОСОБА_11 нікому не розповідала, казав, що більше так не буде. Зранку ОСОБА_11 розказала про це бабусі, пізніше розказала мамі.
		Під час допиту малолітня потерпіла продемонструвала суду за допомогою ляльки рухи, які здійснював щодо неї обвинувачений та де саме її боліло. Також зауважила, що раніше вони з ОСОБА_19 були друзями, але він її дуже образив.
		У суду нема підстав ставити під сумнів вказані показання малолітньої потерпілої, оскільки згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_8 не схильна до підвищеного фантазування, здатна правильно сприймати, запам`ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них адекватні показання.
		Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 суду показала, що вона є матір`ю ОСОБА_14 , влітку 2023 року її дочки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 певний час перебували у бабусі з дідусем, через деякий час після повернення додому у м.Тернопіль ОСОБА_11 розказала мамі, що « ОСОБА_18 пхав їх до пісюхи те, чим хлопчики пісяють». ОСОБА_9 одразу подзвонила своїм батькам  бабусі та дідусю ОСОБА_14 . ОСОБА_15 сказала, що ОСОБА_11 їй говорила про таке, але вона не повірила їй. ОСОБА_3 казав, що такого не було. Надалі ОСОБА_9 повела ОСОБА_10 до лікаря, після чого знову зателефонувала до батьків і повідомила їм та обвинуваченому про те, що буде звертатись у поліцію з приводу зґвалтування ОСОБА_14 . На що ОСОБА_3 сказав, що із ОСОБА_20 було один раз, ОСОБА_21 він не чіпав, просив пробачення і просив не звертатись в поліцію. 
		Законний представник малолітньої потерпілої зазначила, що після повернення від бабусі з дідусем ОСОБА_11 стала часто прокидатись вночі, плакала, переживала, її психологічний стан погіршився.
		Покликання сторони захисту на порушення вимог ст. 290 КПК України та не відкриття їй показів законного представника потерпілої суд відхиляє, виходячи з наступного. Із норм КПК України слідує, що законний представник потерпілого користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, тобто потерпілого (ч.5 ст.44, ч.2 ст.59 КПК). У п.19 ч.1 ст.3 КПК України розкрито поняття сторін кримінального провадження. Так потерпілий, його представник та законний представник можуть бути стороною кримінального провадження з боку обвинувачення лише у випадках, установлених цим Кодексом, тобто якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді. Згідно ч.11 ст.290 КПК України саме сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Допитана безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого та тіткою потерпілої. З вересня 2022 року до того моменту як обвинуваченого забрали в поліцію вона із сином проживали у с.Лошнів Тернопільського району у будинку, де також проживали її батьки. Влітку 2023 року племінниці свідка ОСОБА_23 та ОСОБА_24 гостювали у бабусі з дідусем. Діти з обвинуваченим мали хороші дружні стосунки. У будинку в с.Лошнів дівчатка мали окремі спальні місця, спали на двоярусному ліжку. ОСОБА_3 завжди спав на ліжку із своєю матір`ю (свідком), лише цю одну ніч в серпні 2023 року спав окремо у іншій кімнаті. Свідок бачила як тієї ночі ОСОБА_11 лягала спати з обвинуваченим, ОСОБА_11 спала одягнена в трусики і футболочку.
		Свідок зазначила, що її мама (бабуся ОСОБА_14 ) сказала, про те, що ОСОБА_11 їй розповіла, що ОСОБА_3 «ліз пісюном» до неї. Свідок не повірила, тоді в ОСОБА_14 нічого не питала, з нею не говорила. Запитала у сина - ОСОБА_3 чи щось таке було, він сказав, що ні. З ОСОБА_25 до того дня як ОСОБА_3 забрали в поліцію свідок також не спілкувалась. Модло ОСОБА_26 як ОСОБА_9 дзвонила до їхньої матері ОСОБА_16 і казала, що обвинувачений «поліз до ОСОБА_14 і хотів її ізнасіловать». Свідок також чула як ОСОБА_27 говорив по телефону з ОСОБА_25 і казав: «тьотка не пиши заяву в поліцію, я піду в армію або працювати». ОСОБА_22 повідомила, що про те, що саме сталось вона у сина не допитувала і не знає, тільки запитала чи він винен, на що останній сказав, що ні.
		Свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні надала покази про те, що обвинувачений і потерпіла є її внуками. У серпні 2023 року у будинку в с.Лошнів проживали вона з чоловіком, дочкою ОСОБА_28 та її сином ОСОБА_19 , також гостювали внучки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Тієї ночі свідок прокинулась і бачила, що ОСОБА_11 спить на одному ліжку із ОСОБА_19 . На наступний день ОСОБА_11 сказала свідку, що « ОСОБА_18 її трогав за пісюху і їй було больно». ОСОБА_16 не повірила їй, думала, що може щось таке надивилась в інтернеті. Свідок запитала у обвинуваченого «чи було чи ні», останній казав, що ні. Після тих подій дівчатка ще днів 3-4 гостювали у бабусі. Через деякий час після того, як дівчатка повернулись додому у м.Тернопіль, свідку подзвонила дочка ОСОБА_9 і сказала, що водила ОСОБА_10 до лікаря і що ОСОБА_18 зґвалтував ОСОБА_10 . Надалі свідок почала з`ясовувати у обвинуваченого «чи було чи ні», на що він казав, що ні. Після того як ОСОБА_16 почала кричати на нього і дала ляпас по обличчю він сказав, що це було тільки один раз.
		Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснив, що обвинувачений і потерпіла його внуки. Літом 2023 року, точної дати не пам`ятає, він проживав у будинку в с.Лошнів з дружиною, дочкою ОСОБА_30 та її сином, який є онуком свідка  ОСОБА_27 . Молодший брат обвинуваченого ОСОБА_31 на той час вже пішов жити в інший будинок. Також приїхали в гості внучки ОСОБА_23 і ОСОБА_24 . Дівчатка мали свої спальні місця на двоярусному ліжку в одній з кімнат. Обвинувачений постійно спав на ліжку разом із своєю матір`ю ОСОБА_30 . Однак, після того, як ОСОБА_31 перейшов жити в інший будинок Модло ОСОБА_32 пішов спати на ліжко брата. Зі слів дружини свідка  ОСОБА_33 йому стало відомо про те, що ту одну ніч ОСОБА_11 спала на ліжку з обвинуваченим, вночі Кіра скрикнула. Зранку ОСОБА_11 казала бабусі, що вночі ОСОБА_18 зняв з неї трусики і «пхав піську їй між ноги». На запитання дружини свідка чи було таке, обвинувачений заперечував, а пізніше, коли подзвонила мама ОСОБА_14  ОСОБА_9 і звинуватила його, ОСОБА_18 зізнався, що щось таке було. Що саме сталось свідку невідомо.
		В судовому засіданні також було досліджено наступні письмові докази.
		Як слідує із протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.08.2023, отримання та реєстрація якої 26.08.2023 відображена у рапортах від 26.08.2023 (т.1 а.с. 110, 111), ОСОБА_5 звернулася в Тернопільське РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою, відповідно до якої, в період часу з 10.08.2023 по 24.08.2023 ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 зґвалтував її малолітню дочку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 108-109).
		Із витягу з ЄРДР від 26.08.2023 слідує, що 26.08.2023 надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що в період часу з 10.08.2023 по 24.08.2023 ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 зґвалтував її малолітню дочку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 132).
		Згідно постанови від 26.08.2023 на підставі заяви ОСОБА_5 від 26.08.2023 останню було залучено у якості законного представника потерпілої ОСОБА_8 у кримінальному провадженні (т.1 а.с. 137-138).
		Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього від 26.08.2023, об`єктом огляду було домогосподарство в АДРЕСА_1 , зокрема обстановка в середині будівлі. Огляд проводився із дозволу власника ОСОБА_5 , про що нею надано письмову заяву від 26.08.2023 (т.1 а.с. 133). Під час огляду було виявлено та вилучено предмети постільної білизни та чоловічого одягу. Вказана слідча дія зафіксована на відеозапис та була відтворена безпосередньо у судовому засіданні (т.1 а.с. 112-120).
		Згідно постанови про визнання предметів речовими доказами у кримінальному провадженні №12023210000000561 від 26.08.2023, простинь-чохол та наволочки рожевого кольору; простинь світлого кольору із квітковим орнаментом; наволочка жовто-голубого кольору та простинь із мультиплікаційним орнаментом; двоє трусів чорного кольору; футболка на короткий рукав білого кольору та шорти сірого кольору визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (т.1 а.с. 134-135). 
		Ухвалою слідчогосудді Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 30.08.2023задоволено клопотанняпрокурора танакладено арешт на вказані вище речі (т.1 а.с. 136).
		Згідно консультативного висновку лікаря гінеколога КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР від 26.08.2023 ОСОБА_34 , нею було проведено у присутності матері огляд малолітньої ОСОБА_8 , за результатами якого встановлено, що зовнішні статеві органи розвинені правильно. Оволосіння відсутнє. На внутрішній поверхні великих статевих губ, ближче до клітора зліва ділянка гіперемії. Також гіперемований присінок піхви. Гімен кільцеподібний, світло-рожевого забарвлення не набряклий (т.1 а.с.141).
		З приводу наданого нею консультативного висновку у судовому засіданні була допитана лікар гінеколог КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка вказала, що вона як лікар гінеколог проводила огляд тільки зовнішніх статевих органів. При огляді ОСОБА_8 26.08.2023 лікар на поверхні великих статевих губ виявила ділянку гіперемії, як пояснила лікар  це набряк. Стан був негострий, стухаючий, точно більше 3-х днів. Лікар зазначила, що вказаний стан статевих органів є нетиповим для дітей такого віку. Лікар вказала, що дівчинка була закрита, відсторонена, мала великий острах.
		Захисник вказував на те, що допит лікаря гінеколога є недопустимим доказом, оскільки лікар не залучався до справи як спеціаліст. З цього приводу суд зазначає, що допит лікаря гінеколога у суді було проведено з метою повного розгляду справи саме стосовно наданого нею як лікарем консультативного висновку, який був у матеріалах досудового розслідування та доступ до якого було надано стороні захисту, що не потребує додаткового залучення лікаря як спеціаліста в межах судового розгляду справи. 
		Із висновку експерта №746 (експертиза розпочата 28.08.2023, закінчена 04.09.2023) за результатами проведеної на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_36 від 28.08.2023 (т. 1 а.с. 142) судово-медичної експертизи малолітньої ОСОБА_8 , 2017 року народження, слідує, що при судово-медичній експертизі у малолітньої ОСОБА_8 виявлені садна ділянки правого колінного суглоба та правої гомілки, які утворились від дії тупих предметів. Ці садна, зважаючи на морфологічні властивості (стан поверхні), утворились близько за 1-3 доби до експертного обстеження ОСОБА_8 та не відповідають зазначеному у постанові терміну події  «в ніч із 10 на 11 серпня 2023 року». Будь-яких ушкоджень чи особливостей в ділянці зовнішніх статевих органів та відхідника у малолітньої ОСОБА_8 при судово-медичній експертизі не виявлено. При огляді малолітньої ОСОБА_8 26.08.2023 лікарем-гінекологом КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня`ТОР, згідно з наданою медичною довідкою, у неї були відмічені ділянки гіперемії присінку піхви та внутрішньої поверхні великих статевих губ, які із-за відсутності описання у вказаній анатомічній ділянці будь-яких об`єктивних морфологічних змін (наприклад, синця, садна, рани, тощо), не належить до тілесних ушкоджень. Тому, експертній оцінці з приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вони не підлягають. Цілісність дівочої перетинки у малолітньої ОСОБА_8 на момент проведення судово-медичної експертизи не порушена (т.1 а.с. 144-146).
		Вказаний висновок підтвердила допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_37 . Експерт також зазначила про те, що більш детально за допомогою скляної палички дослідити дівочу перетинку під час проведення судово-медичної експертизи було неможливо через виражене напруження м`язів тазового дна і негативізм дитини, про що експерт зазначила у дослідній частині висновку. 
		Із висновку судово-психіатричного експерта №625 від 28.09.2023 за результатами проведеної на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_36 від 28.09.2023 (т. 1 а.с. 147) судово-психіатричної експертизи малолітньої ОСОБА_8 , 2017 року народження, слідує, що особливості пізнавальної діяльності свідчать про те, що дитина може правильно сприймати фактичну сторону подій, давати про них адекватні показання безпосередньо після подій. В бесіді малолітня ОСОБА_11 підтвердила свої покази дані в матеріалах досудового розслідування. Характер і значення вчинених з нею дій вона не розуміла із-за вікових особливостей. Загальний психологічний розвиток ОСОБА_8 відповідає її віку, вона не схильна до підвищеного фантазування. ОСОБА_8 не розуміла характер та значення вчинених щодо неї неправомірних дій. Здатна правильно сприймати, запам`ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них адекватні показання (т. 1 а.с. 148-149).
		Згідно постанови про відбір взірців біологічного походження для експертиз від 26.09.2023 (т.1 а.с. 150) 26.09.2023 у ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 було відібрано відбитки папілярних узорів правої та лівої руки, зразки букального епітелію, про що складено протоколи від 26.09.2023 (т.1 а.с. 151-152).
		Із висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/120-23/10540-БД від 05.10.2023 за результатами проведеної на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_36 від 26.09.2023 (т. 1 а.с. 154) експертизи, слідує, що встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_3 , які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1 додатку 1 (т.1 а.с. 155-159).
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 29.08.2023 за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС ОСОБА_36 , погодженого прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_38 (т.2 а.с. 8-9) надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіоконтроль особи підозрюваного ОСОБА_3 з застосуванням технічних засобів фіксації,на строк 20 діб, з дня отримання дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії (т.2 а.с. 10-11). Надалі, старшим слідчим в ОВС ОСОБА_39 було доручено працівникам УКР ГУНП в Тернопільській області провести негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до ухвали слідчого судді про надання дозволу на аудіо-контроль особи (т.2 а.с. 12). 
		За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіоконтроль особи, яка проводилась відносно підозрюваного ОСОБА_3 в період з 29.08.2023 по 02.09.2023 в умовах ІТТ АДРЕСА_2 та в період з 05.09.2023 по 06.09.2023 в умовах Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» по матеріалах кримінального провадження №12023210000000561 від 26.08.2023 за ч.4 ст.152 КК України 07.10.2023 складено протокол із додатком  картою пам`яті 2845т/23, аудіо записи, які містяться на ній, були прослухані у судовому засіданні та відповідають відомостям, зазначеним у протоколі. Згідно протоколу було зафіксовано безпосереднє спілкування обвинуваченого ОСОБА_3 «М» із сторонніми особами «Ч - чоловік»: ОСОБА_40 : «Це тьотка на мене заяву написала за малу. Сам по п`яні вчудив, до малої поліз. То ніхрена не так, не зробив того», «Вона з понтом ляпнула шо я до неї ліз, а я до неї не ліз, вдарив помню, да вдарив», «Двоюрудну сестру раз ударив, вона пожалувалась мати», «Двоюрідну сестру обідив»; ОСОБА_41 : «То ти її тіпа ізнасілував», ОСОБА_40 : «Це харашо шо до такого не дойшло», ОСОБА_41 : «А хто сказав шо ти хотів її ізнасілувати?», ОСОБА_40 : «Та я нічого не хотів. Делать мені нема шо», ОСОБА_41 : « ОСОБА_42 , от тепер тако, нормально скажи, шо було і шо сталось?», ОСОБА_40 : «Я просто не хочу згадувать, хочеться забути як страшний сон», «Вона сама сказала щоб я її ну ти поняв (шепче)», «Ну вона мені сказала щоб я її ето, ну ти поняв», «Короче я п`яний спав, я не знаю чого, в мене ще такого раніше не було. Ну короче так случилося чи я її, ілі вона мене», Ч.: «6 років дитина, вона такого ще не доганяє», ОСОБА_40 : «Та ну понятне діло, так сама мене (нерозбірливо), я в неї буду прощеніє просить. Сначала простила, чи її може щось було приснилося і вона матері сказала», «Так в самої прощенія просив, простила», Ч.: «Ти шо (нерозбірливо), їбав її, так?», ОСОБА_40 : «Ну короче показала експертіза що я (нерозбірливо), вона канєшно девственость нічого не потіряла, тоїсть всьо нормально, просто», «А получілось що її палєц, я тепер себе веню піздєц, я тепер лутше (нерозбірливо), мені всєво 26, я ще жизнь не бачив», Ч.: «То ти по п`яні все це робив?», ОСОБА_40 : «Да» (т.2 а.с. 14-18).
		Захисник просив визнати вказаний протокол за результатами проведення НСРД недопустимим доказом з тих підстав, що слідча дія була проведена після повідомлення ОСОБА_3 про підозру, а також протокол складений значно пізніше ніж через 24 години після завершення процесуальної дії. 
		З цього приводу суд зазначає наступне. 
		Негласні слідчі (розшукові) дії - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.
		Як було зазначено вище, ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення НСРД аудіоконтролю ОСОБА_3 . Аудіоконтроль полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо. Така НСРД може бути здійснена у кримінальному провадженні після внесення відомостей до ЄРДР, обмежень щодо її застосування до осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, немає.
		Суд оцінив зміст розмов обвинуваченого під час утримання в ІТТ та умовах ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» та дійшов переконливого висновку, що ці розмови були вільними, без примусу або обману з боку будь-яких осіб, обвинувачений повідомляв своїм співрозмовникам обставини вчиненого ним кримінального правопорушення на власний розсуд.
		Крім того, про проведення НСРД після його проведення у встановленому КПК України порядку було повідомлено обвинуваченого та його захисника (т.2 а.с. 19). Надалі, стороні захисту в порядкустатті 290 КПК Українибули відкриті всі матеріали, які перебували на той час у розпорядженні прокурора, у тому числі протоколи за результатами проведення НСРД.
		Що стосується недотримання органом досудового розслідування встановленого ч. 3 ст. 252 КПК України 24-годинного строку передачі протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії прокурору, то суд погоджується зі стороною захисту, що протокол за результатами проведення негласної слідчої дії аудіоконтролю особи від 07.10.2023 з додатком, в порушення ч.3 ст.252 КПК України складений значно пізніше ніж через 24 години після завершення НСРД. Проте, таке порушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.Складання протоколів поза межами строку, визначеного в ч. 3 ст. 252 КПК, не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведеної НСРД.
		Так, положеннями ч. 3 ст. 252 КПК визначено, що протоколи про проведення НСРД з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених НСРД передаються прокурору. Проте таке порушення може впливати лише на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення. Сторона захисту може висловити свої зауваження з приводу цієї НСРД та врахувати її результати під час підготовки захисту лише за умови відкриття стороною обвинувачення відповідних протоколів та додатків як доказів у порядку ст. 290 КПК, на що не впливає дотримання строку, визначеного ч. 3 ст. 252 КПК.
		Правила допустимості доказів не пов`язують сам факт складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК, з недопустимістю результатів НСРД.
		Вказаний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.09.2023 у справі № 208/2160/18.
		Отже, суд не вбачає підстав для визнання протоколу за результатами проведення НСРД недопустимим доказом, при цьому зазначає, що посилання захисника на правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №332/2781/15-к є нерелевантними.
		Із висновку судово-психіатричного експерта №619 від 26.09.2023 за результатами проведеної на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_36 від 26.09.2023 (т. 21 а.с. 67) судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідує, що в період інкримінованого йому злочину ОСОБА_3 психічними захворюваннями чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. За теперішнього часу ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т.2 а.с. 68-69).
		Згідно акту огляду №341 від 26.09.2023 у ОСОБА_3 наркологічних захворювань не виявлено (т.2 а.с. 71). 
		Суд, враховуючи думку учасників судового провадження щодо відсутності потреби у огляді у судовому засіданні речових доказів у даному провадженнівизнав недоцільним проведення огляду речових доказів у судовому засіданні.
		Прокурор у судових дебатах вважала, що за наслідками розгляду даного кримінального провадження доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
		Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 у судових дебатах підтримала позицію прокурора щодо доведеності «поза розумним сумнівом» вини ОСОБА_3 у вчиненні зґвалтування малолітньої ОСОБА_8 , тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України. Законний представник потерпілої підтримала думку представника потерпілої, щодо покарання обвинуваченого зазначила, що хоче щоб він поніс покарання за вчинене, не заперечує щодо мінімального покарання, передбаченого законодавством.
		Захисник ОСОБА_7 вказував на відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, оскільки, зважаючи на висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , яким встановлено відсутність будь-яких ушкоджень чи особливостей в ділянці зовнішніх статевих органів та відхідника у малолітньої потерпілої, проникнення в тіло потерпілої не було, чи якісь інші дії мали місце захиснику невідомо. Зазначив, що ОСОБА_3 дуже легко піддається впливу та залякуванню, внаслідок чого він вказував на те, що якісь дії по відношенню до ОСОБА_8 таки вчиняв. Просив ухвалити виправдувальний вирок.
		Отже, аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що в ніч з 10 на 11 серпня 2023 року потерпіла спала на одному ліжку із обвинуваченим, вказане підтвердили свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , потерпіла і сам обвинувачений. За свідченнями ОСОБА_43 тієї ночі спала одягнута у трусики і футболочку. 
		Згідно показань свідка ОСОБА_16 та потерпілої, про обставини вчиненого щодо потерпілої кримінального правопорушення ОСОБА_11 без зволікань повідомила бабусі  ОСОБА_16 , при цьому, суд враховує, що в силу свого віку дитина чітко описала словами які саме дії вчиняв щодо неї обвинувачений «пхав в пісюху те чим хлопчики пісяють». Надалі, після повернення додому у м.Тернопіль потерпіла повідомила такі ж обставини матері  ОСОБА_44 .
		Також, при допиті в суді малолітня потерпіла чітко розповіла які дії вчиняв щодо неї обвинувачений, а саме: притискав її ззаду до себе, зняв з неї трусики і «пхав в її піську те чим він пісяє». Притискав її і «впускав» в її «піську те чим хлопчики пісяють» декілька разів, «раз двадцять». Її боліло. На ляльці дитина продемонструвала «штовхальні» рухи обвинуваченого щодо неї, показала де її боліло. Отже, потерпіла, враховуючи її вік, повідомляла про зґвалтування. 
		Як вже зазначалось раніше, у суду нема підстав ставити під сумнів вказані показання малолітньої потерпілої, оскільки згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_8 не схильна до підвищеного фантазування, здатна правильно сприймати, запам`ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них адекватні показання. Показання свідків та потерпілої є послідовними та узгоджуються між собою.
		Також суд враховує, посткримінальну поведінку обвинуваченого, який при спілкуванні із свідком ОСОБА_16 на наступний день після вчиненого ним злочину заперечував свою причетність. Надалі після повідомлення ОСОБА_25 про обстеження Кіри лікарем та бажання її звернутись у поліцію за фактом зґвалтування таки визнав, що вчиняв дії сексуального характеру щодо ОСОБА_14 . При цьому, у судовому засіданні обвинувачений повідомив, що після подій ночі з 10 на 11 серпня 2023 року його бабуся ОСОБА_16 чи хтось інший не питали його про причетність до подій, про які зазначала ОСОБА_11 . Однак, такі покази обвинуваченого суперечать показам свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_22 . 
		Обвинувачений протягом усього судового розгляду зазначав, що ОСОБА_10 він тієї ночі не чіпав взагалі. Захисник неодноразово вказував на те, що ОСОБА_3 дуже легко піддається впливу та залякуванню, через що останній своїй бабусі ОСОБА_16 та тітці ОСОБА_5 повідомив про те, що він таки вчиняв дії сексуального характеру по відношенню до ОСОБА_14 .
		Зазначену позицію обвинуваченого та невизнання ним своєї вини суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення покарання.
		Так, із протоколу за наслідками проведення НСРД слідує, що при розмовах із співрозмовниками щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, за змістом яких примус чи залякування були відсутні, ОСОБА_3 неодноразово вказував, що образив ОСОБА_10 , просив у неї пробачення, почуває себе винним, на запитання: «То ти по п`яні все це робив?», відповів: «Да».
		Відповідно до ч. 4 ст. 152 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбаченічастиною першоюцієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди. 
		Відповідно до ч. 1ст. 152 КК Українизґвалтування - це вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.
		Виходячи з положень зазначеної статті, основним безпосереднім об`єктом зґвалтування залежно від того, хто є потерпілим від злочину, слід визнавати статеву свободу чи статеву недоторканість особи, а додатковими об`єктами  зокрема, належний фізичний і психічний розвиток неповнолітніх, тілесну і психічну недоторканість, честь і гідність особи.
		Об`єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю прямого умислу у винної особи.
		При цьому зґвалтування визнається закінченим з моменту проникнення статевого органу чоловіка, іншого органу людини (наприклад, руки чи пальця) або певного предмета в один із природних отворів потерпілої особи незалежно від того, чи вдалося винуватому збудити та (чи) задовольнити свою статеву пристрасть. Мається на увазі проходження хоча б частиною статевого органу, іншого органу людини чи певного предмета меж тієї чи іншої природної порожнини тіла людини (наприклад, для ротової порожнини  це губи, а для анального отвору  сфінктерне кільце ануса).
		Якщо зґвалтування набуло вигляду недобровільного природного статевого акту, тозлочин, за загальним правилом, визнається закінченим з початку такого акту. При цьому не вимагається продовження копулятивних фрікцій (зворотно-поступальних рухів статевого органу чоловіка у піхві жінки), обов`язкової дефлорації (порушення цілісності дівочої пліви), досягнення оргазму чи еякуляції (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні).
		Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 в справі № 637/965/19.
		Щодо доводів сторони захисту про те, що згідно висновку експерта №746 будь-яких ушкоджень чи особливостей в ділянці зовнішніх статевих органів та відхідника у малолітньої ОСОБА_8 не виявлено, а тому проникнення в її тіло з використанням геніталій ОСОБА_3 не вчиняв, суд зазначає наступне.
		Згідно висновку експерта №746 (експертиза розпочата 28.08.2023, закінчена 04.09.2023) за результатами проведеної судово-медичної експертизи малолітньої ОСОБА_8 , 2017 року народження, слідує, що при судово-медичній експертизі у малолітньої ОСОБА_8 будь-яких ушкоджень чи особливостей в ділянці зовнішніх статевих органів та відхідника не виявлено. При огляді малолітньої ОСОБА_8 26.08.2023 лікарем-гінекологом КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня`ТОР, згідно з наданою медичною довідкою, у неї були відмічені ділянки гіперемії присінку піхви та внутрішньої поверхні великих статевих губ, які із-за відсутності описання у вказаній анатомічній ділянці будь-яких об`єктивних морфологічних змін (наприклад, синця, садна, рани, тощо), не належить до тілесних ушкоджень. Тому, експертній оцінці з приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вони не підлягають. Цілісність дівочої перетинки у малолітньої ОСОБА_8 на момент проведення судово-медичної експертизи не порушена (т.1 а.с. 144-146).
		Як видно зі змісту вказаного висновку, в ньому не встановлено, що відносно малолітньої потерпілої не здійснювались дії, пов`язані з вагінальним проникненням, а лише зазначено, щобудь-яких ушкоджень чи особливостей в ділянці зовнішніх статевих органів та відхідника не виявлено, цілісність дівочої перетинки не порушена.
		Суд зазначає, що обставини, які інкримінуються обвинуваченому, відбувалися в ніч з 10 на 11 серпня 2023 року, а огляд потерпілої судово-медичним експертом відбувся 28.08.2023, тобто зі спливом часу після неправомірних дій ОСОБА_3 та на кілька днів пізніше огляду малолітньої ОСОБА_8 лікарем-гінекологом КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, який мав місце 26.08.2023 та при якому у неї були відмічені ділянки гіперемії присінку піхви та внутрішньої поверхні великих статевих губ, а тому ці обставини неможна визнавати припущенням, які необхідно тлумачити на користь засудженого.
		Відсутність видимих пошкоджень в ділянці статевих органів потерпілої (на час проведення вказаної експертизи) не суперечить тому, що остання могла відчувати біль при намаганні обвинуваченого здійснити дії, направлені на вагінальне проникнення, оскільки больові відчуття не завжди пов`язані з можливістю встановити наслідки у виді тілесних ушкоджень і не завжди їх за собою тягнуть.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що проникнення статевого органу у тіло потерпілої та сам статевий акт не можуть бути тотожними поняттями. 
		Тому вказаний висновок експерта не спростовує факту проникнення в тіло неповнолітньої потерпілої (вагінальне проникнення) без її згоди.
		Для кваліфікації дій особи за ст.152 КК України достатньо лише встановити наявність дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи.
		При цьому чи мав місце сам повноцінний статевий акт на кваліфікацію не впливає.
		Аналогічних висновків за подібних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 в справі № 637/965/19.
		Відповідно до вимог ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Аналіз КПК дає підстави стверджувати, що цей закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		Згідно зі ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих, доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
		Суд приходить до висновку, що усі вищевказані докази в їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 своїми діями, що виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій, незалежно від добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), за обставин, вказаних у обвинувальному акті, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України та підтверджують його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину за стандартом доведення вини «поза розумним сумнівом» на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах. 
		При цьому, суд вважає доводи сторони захисту про те, що потерпіла та обвинувачений є двоюрідними братом та сестрою, не проживають постійно за однією адресою, а тому сімейні відносини між ними відсутні, що свідчить про необхідність виключення вказаної обтяжуючої обставини, надуманими.
		Так, Законом України від 06.12.2017 № 2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» доповнено ч. 1 ст.67 КК України пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
		В контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України поширюється, незалежно від факту спільного проживання, в тому числі, на інших родичів: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука) (постанова ВС від 08.12.2020 у справі № 741/1454/18).
		Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
		Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, мотиви та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, особа винного, його вік, поведінка обвинуваченого до, під час та після вчиненого злочину,а також те, що такий раніше не судимий, добре характеризується за місцем свого проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у скоєному вини не визнав, не розкаявся, належні висновки для себе не зробив.
		Враховуючи наведене, підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину щодо малолітньої особи, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства є неможливим, а тому, йому слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.152 КК України у виді позбавлення волі, так як такий вид покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави до застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання судом не встановлені.
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 28.08.2023.
		На підставі ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 слід зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 28.08.2023 (з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по дату набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, залишений без змін та продовжений судом до 03.10.2024, слід продовжити до набрання даним вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
		Відповідно до ч.2ст.124 КПК Українисуд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.
		У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/120-23/10540-БД від 05.10.2023 в сумі 5971,86 грн, які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_3 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертизи в межах даного кримінального провадження.
		Цивільний позов по справі не заявлений.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.08.2023.
		Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогамист.100 КПК України.
		Керуючись статтями 370,371,373,374,376 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.4ст.152 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 28 серпня 2023 року.
		На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизарахувати в строк призначеного судом ОСОБА_3 покарання термін його попереднього ув`язнення з 28 серпня 2023 року (з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по дату набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2024 року.
		Інформацію про ОСОБА_3 включити до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 5971 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 86 коп. стягнути з ОСОБА_3 користь держави.
		Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2023 року арешт на майно.
		Речові докази у справі, а саме: 
		простинь-чохол та наволочки рожевого кольору, що поміщено в спецпакет №7229700; простинь світлого кольору із квітковим орнаментом, що поміщено в спецпакет GSU 3004535; наволочка жовто-голубого кольору та простинь із мультиплікаційним орнаментом, що поміщено в спецпакет №7229701; двоє трусів чорного кольору, що поміщено в спецпакет WAR 1013768; футболка на короткий рукав білого кольору та шорти сірого кольору, що поміщено в спецпакет TXP 0463035, які вилучені під час огляду домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 та зберігаються в кімнаті для зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Тернопільській області  після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю домогосподарства  ОСОБА_29 .
		На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...