Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/468/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Дата набрання законної сили: 12.08.2024
Номер судового провадження: 1413 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2024 року                                       м. Харків                        Справа № 913/468/23  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя  Медуниця О.Є.
		за участю секретаря судового засідання  Євтушенка Є.В.
		за участю представників сторін 
		від позивача- не з`явився
		від відповідача-1 - адвокат Биченко А.О., ордер серія СА №1077785 від 19.02.2024
		від відповідача-2 - не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" (вх. №1413 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23 (повний текст складено 17.05.2024, у м. Харкові) суддя   Іванов А.В. 
		за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",  м. Київ,
		до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра", 
		м. Сєвєродонецьк Луганської області,
		відповідача-2 - ОСОБА_1 , с. Проїждже, Старобільського району Луганської області,
		про стягнення 167 681,67 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" та ОСОБА_1 , в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022 у розмірі 167 681,67 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17 681,67 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2022 між сторонами було укладено Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2022, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 2 450 000 грн на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД-2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, які передбачені умовами Договору. 
		Як зазначав позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу-1 кредит у розмірі 2 450 000 грн. 
		В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін, не сплатив відсотки та винагороду, у зв`язку з чим станом на 22.12.2023 його заборгованість становить 167 681, 67 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17 681,67 грн. 
		Також  між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2022.
		Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за Кредитним договором.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23 позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" та ОСОБА_1 задоволено частково (т.2, а.с.66-76).
		Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра"   та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом в сумі 135 003,21 грн та заборгованість за процентами в розмірі 4 678,46 грн.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра"   на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір в сумі 894,33 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір в сумі 894,33 грн. 
		Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 14 996,79 грн та заборгованості за процентами в розмірі 13003,21 грн - закрито.
		Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідач-1 порушив умови договору щодо  повернення кредиту, отже  наявні підстави для стягнення заборгованості, оскільки відповідач-2 є поручителем перед банком за виконання зобов`язань позичальника за  кредитним договором, суд зробив висновок, що відповідач-2 солідарно відповідає перед позивачем за неналежне виконання умов кредитного договору. 
		Крім іншого, господарський суд врахував сплату відповідачем-1 частини заборгованості за кредитом в сумі 14 996,79 грн та частини заборгованості за процентами в розмірі 13003,21 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджувалось відповідними банківськими виписками та закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. 
		У своєму рішенні суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.
		Не погодившись з прийнятим судовим рішенням представник відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" адвокат Биченко А.О. через підсистему "Електронний суд"  звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 року по справі №913/468/23 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" та ОСОБА_1 залишити без задоволення (т.2. а.с.88-103).
		Апеляційна скарга мотивована наступним.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
		17.01.2024, 19.01.2024 та 15.03.2024 від відповідача-1 надійшли клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22 березня 2024 року, враховуючи те, що позивач не надав витребувані докази або повідомлення про не можливість подати такі докази, а також необхідність вирішення клопотань відповідача-1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд прийшов до висновку про призначення у даній справі судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвали з приводу розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача-1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції так постановлено і не було.
		Окрім цього, в порушення норм процесуального права судом частково задоволено позов, посилаючись нібито на надання банком платіжних доручень на погашення спірної заборгованості, яке відбулося після подання позову до суду. Однак, надаючи вказані платіжні доручення в ході розгляду справи, позивачем не заявлялося ні клопотання про зменшення розміру позовних вимог, ні клопотання про відмову від частини позовних вимог. 
		Таким чином, на думку скаржника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої позивачем суми боргу та розрахунку розміру позовних вимог.
		Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що саме ТОВ «Соколівські надра» здійснювало зі свого розрахункового рахунку платежі за Кредитним договором. 
		Позивач на останньому судовому засіданні ввів в оману господарський суд, а суд не перевірив обставини «часткового погашення відповідачем-1 заборгованості за Кредитним договором.»
		Скаржник зауважує, що суд у своєму рішенні, обґрунтовуючи підставу для задоволення позову Банку, зазначає про «суперечливу поведінку» відповідача-1, яка, на його думку, виражається у частковому погашенні протягом лютого-квітня 2024 року кредитної заборгованості.
		При цьому суд стверджує, посилаючись на виписки, надані позивачем, що саме відповідач-1 оплатив частково суму заборгованості за кредитом. Однак представник банку в ході судового засідання пояснював, що часткове погашення здійснювалось не відповідачем-1, а третьою особою, що повністю спростовує висновки суду про «суперечливість поведінки» Відповідача-1.
		Згідно довідки від 31.05.2024 року №31/05-1 ТОВ «Соколівські надра» підтверджує, що починаючи з 24.02.2022 жодних платежів по кредитному договору № 34086384-КД-3 не здійснював, з цієї дати жодних кредитних траншів не отримував. 
		Таким чином, вищевказане спростовує висновки суду першої інстанції, що саме «Соколівські надра» здійснювало з свого рахункового рахунку платежі за спірним Кредитним договором.
		Також апелянт стверджує, що сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини підтверджує наявність форс-мажорних обставин щодо зобов`язання за кредитним договором № 34086384-КД-3 від 10.02.2023, а саме: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022 року.
		Тобто, про звільнення від виконання основного зобов`язання за кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 у сертифікаті взагалі не вказується. По закінченню (припиненню) форс-мажорних обставин відповідач не має можливості посилатись на обставини непереборної сили, а отже сертифікат певною мірою встановлює терміни існування таких обставин.
		Скаржник звертає увагу, що станом на 24.02.2022  майно, виробничі потужності (обладнання) відповідача-1 знаходилось саме за адресою: АДРЕСА_1 . Про цей факт відповідач-1 повідомляв позивача листом №05/08-1 від 05.08.2022 р. 
		Враховуючи ризик життю і здоров`ю працівникам підприємства та специфіку виробництва, відповідач-1 не мав об`єктивної можливості перемістити (вивезти) техніку і обладнання з зони бойових дій, про що було повідомлено банк вказаним листом.
		Отже, на цей час підприємство не є релокованим, не здійснює будь-яку діяльність, так як знаходиться на тимчасово окупованій території України. Належне виконання зобов`язання за кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 виявилося неможливим лише внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення відповідачем-1 господарської діяльності (дії непереборної сили).
		Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.
		          Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23. Встановлено учасникам справи строк до 25.06.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу та строк для подання заяв, клопотань,  заперечень (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "12" серпня 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131. 
		У строк встановлений судом, 25.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, АТ «АБ «Приватбанк» адвоката Левицької А.В. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд  відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23, оскаржуване рішення залишити без змін (т.2, а.с.121-124).
		Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.
		Представник скаржника  у судовому засіданні 12.08.2024 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, яку просив задовольнити. 
		Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.
		Відповідач -2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявна інформація, що відповідач-2, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Також, в матеріалах справи наявний лист від Мінсоцполітики з інформацією про те, що станом 22 січня 2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація щодо ОСОБА_1 відсутня. 
		Відтак, відомим місцем реєстрації відповідача-2 є с. Проїждже, Старобільського району, Луганської області.
		Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано, що Старобільську міську територіальну громаду було включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Тому апеляційний господарський суд фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу-2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 10.06.2024 у справі №913/468/23.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду було розміщено повідомлення для відповідача-2 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду у справі №913/468/23.
		Тому колегія суддів вважає відповідача-2 належним чином повідомленим про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду у справі №913/468/23.
		Відповідно до ч. 12  ст. 270 ГПК України    неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася  судом обов`язковою. 
		Відповідно до вимог ст. ст.    222,    223 ГПК   України    судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу    та складено протокол судового засідання.
		Відповідно до ч.1  ст. 269 ГПК України    суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
		10.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" (Позичальник, відповідач-1) було укладено Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2022 (надалі - Договір), відповідно до умов п .п. 1.1.-1.3. якого  Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.11, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - "Істотні умови кредитування" (т.1, а.с.13-18).
		Пунктами А.1.-А.3. Договору встановлено, що вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього Договору: 2 450 000 грн. (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч гривень 0 копійок) на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД-2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів; забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги. Кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2023 року (включно).
		Згідно з п. А.5. Договору Позичальник за кожним отриманим траншем кредиту в межах встановленого п. А.2. ліміту погашає заборгованість за кредитом у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу кредиту на рахунок, зазначений в п А.4 цього Договору.
		Зобов`язання Позичальника забезпечуються: - договором застави транспортних засобів; - договором застави обладнання; Договором поруки, укладеного з                                       ОСОБА_1 (п. А.6. Договору).
		Положеннями п. п. А.7.-А.8. Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13.63 (тринадцять цілих шістдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16.63 (шiстнадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. 
		За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.7.1 цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.7.1 цього Договору та дати початку її нарахування. 
		У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.26 (двадцять сім цілих двадцять шість сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
		Обов`язку Банка надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору (п. 2.1.2. Договору), кореспондується обов`язок Позичальника повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2 цього Договору (п. 2.2.4. Договору).
		За приписами п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.7.1, А.7.2 цього Договору. 
		У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
		Сторони узгодили, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п.п. 6.1.-6.2. Договору).
		Відповідно до п. 7.1. цей Договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
		Також 10.02.2022 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Банк, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" (Позичальник, відповідач-1) уклали Додаткову угоду до Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2022 року (надалі - Додаткова угода) (т.1, а.с.20-21).
		Відповідно до умов п. 2 Додаткової угоди Сторони узгодили внести зміни в Договір, та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції: за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 13.63 (тринадцять цілих шістдесят три сотих) % річних. 
		Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) + 6%. У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п.п. 2.1.-2.2.  Додаткової угоди).
		За змістом п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
		Ця Додаткова угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме: прострочення Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів. 
		З дати, що слідує за датою настання хоча б одної із перелічених вище обставин, а для абз. 1, 2, 3, 5 цього пункту Додаткової угоди - з дати виявлення обставини Банком та/або Фондом, Позичальник здійснює погашення Кредиту на умовах, визначених Договором (п. 4 Додаткової угоди).
		Сторони в п.п. 5-6 узгодили, що ця Додаткова угода є чинною з моменту її підписання Сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених п. 4. Цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є невід`ємною частиною Договору.
		Крім того, 10.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022 (далі  - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ТОВ "Соколівські надра" (далі - Боржник) зобов`язань за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022, відновлювальної кредитної лінії на суму 2 450 000 грн (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч гривень), на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів (т.1,а.с.23-25).
		Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
		Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. (п.п. 1.3., 1.5. Договору поруки).
		10.02.2022 ОСОБА_2 надано згоду на укладення Договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022, зі змістом якого вона ознайомлена. 
		Як зазначав позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу-1 кредит у розмірі 2 450 000 грн.
		В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив відсотки та винагороду, в зв`язку з чим станом на 22.12.2023 його заборгованість становить 167 681,67 грн.
		Оскільки відповідачі заборгованість за Кредитним договором не сплатили, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 167 681,67 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17681,67 грн.
		Відповідач-1 проти позову заперечив та вказав, що належне виконання зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 виявилося неможливим лише внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (дії непереборної сили), що підтверджується на його думку, сертифікатом Донецької промислово-торгівельної палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 року про форс-мажорні обставини щодо зобов`язання за Кредитним договором № 34086384-КД-3 від 10.02.2023.
		Крім того, відповідач-1 стверджував, що в п. А.6. Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023 сторони визначили логічну послідовність забезпечення зобов`язань Позичальника в разі їх не виконання, відповідно до яких звернення стягнення на інше майно Кредитора може здійснюватися лише у випадку, коли вирученої від реалізації заставного майна суми не вистачило для погашення заборгованості.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідачів кредитного зобов`язання та процентів за неналежне виконання останніми зобов`язань за кредитним договором.
		Приписами ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував на рахунок відповідача-1 кошти в розмірі 2 450 000 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку ТОВ "Соколівські надра" та не заперечувалось відповідачем-1.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, згідно п.п. А.3. та А.5. Договору кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2023 року (включно). Позичальник за кожним отриманим траншем кредиту в межах встановленого п. А.2. ліміту погашає заборгованість за кредитом у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу.
		Відтак, відповідач-1 мав погашати Кредит у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу, але в будь-якому разі до 01.02.2023 року (включно).
		Натомість, з матеріалів справи вбачається, що станом на 22.12.2023 у відповідача-1 виникла заборгованість за Кредитним договором в розмірі 167 681,67 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17 681,67 грн.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Проте, відповідач-1 заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн та заборгованість по процентам в розмірі 17 681,67 грн на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду не сплатив.
		Натомість, суд першої інстанції встановив, що в лютому, березні та квітні 2024 року відповідач-1 частково погашав заборгованість за Кредитним договором, що вбачається з банківських виписок, наданих позивачем.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що саме ТОВ «Соколівські надра» здійснювало з свого розрахункового рахунку платежі за Кредитним договором, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" .
		Згідно із зазначеною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Пунктом 62 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
		В свою чергу, скаржником не доведено протилежного та не надано господарському суду виписок щодо руху коштів на особистих рахунках, оскільки саме апелянт володіє відповідною інформацією.
		Довідка скаржника від 31.05.2024 №31/05-1, яка надана останнім до апеляційної скарги в силу статей 73 - 79 ГПК України не є належним доказом  того, що ТОВ «Соколівські надра» не здійснювало з свого розрахункового рахунку платежі за Кредитним договором.
		Крім іншого, відповідно до частин першої - третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Скаржник не обґрунтовував неможливість подання відповідної довідки до суду першої інстанції.
		Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що  заборгованість за кредитом становить 135 003,21 грн, а заборгованість по процентам - 4 678,46 грн.
		Доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за кредитом в сумі 135 003,21 грн та заборгованості за процентами в розмірі 4 678,46 грн матеріали справи не містять.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі та не погасив кредит у строк, визначений Договором, господарський суд дійшов правомірного висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022 та вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню частково в сумі 135 003, 21 грн. 
		Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції  вірно встановив, що положеннями п.п. А.7.-А.8. Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. 
		За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13.63 (тринадцять цілих шістдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16.63 (шістнадцять цілих шістдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.7.1 цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.7.1 цього Договору та дати початку її нарахування. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.26 (двадцять сім цілих двадцять шість сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
		За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 13.63 (тринадцять цілих шістдесят три сотих) % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) + 6%. У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або  процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п.п. 2.1.-2.2.  Додаткової угоди).
		За змістом п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
		Отже, положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом. 
		У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за процентами на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду становила 17  681,67 грн.
		Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок зроблений у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.
		Разом з тим, як зазначалося вище, відповідач-1 протягом лютого-квітня 2024 року частково погасив заборгованість за Кредитним договором, що вбачається з банківських виписок, наданих позивачем.
		Відтак, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що  вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню, а саме  в розмірі 4 678, 46 грн.
		При цьому, судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022.
		Згідно з умовами п. 1.2. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
		У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. Договору поруки).
		Частиною 1   ст. 553 ЦК України   передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до   ст. 554 ЦК України   у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		З урахуванням невиконання ТОВ "Соколівські надра" умов Кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.
		За таких обставин, колегія судів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що  заборгованість за кредитом в сумі 135 003,21 грн та заборгованість за процентами в розмірі 4 678,46 грн має бути стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" та     ОСОБА_1 солідарно.
		Стосовно твердження скаржника,  що належне виконання зобов`язання за Кредитним договором виявилося неможливим внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (дії непереборної сили), що підтверджується сертифікатом Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини, суд апеляційної інстанції вважає  його безпідставними з огляду на наступне.
		Сторонами у кредитному договорі не були узгодженні форс-мажорні обставини.
		Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"   торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Отже, виходячи з наведених норм законодавства підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
		Як вірно встановлено господарським судом матеріали справи містять сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого Донецька торгово-промислова палата засвідчила такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на територіях Луганської та Донецької обл.; тимчасова окупація м. Сєвєродонецьк Луганської обл., с. Покровське Бахмутського району Донецької обл. щодо обов`язку (зобов`язання) ТОВ "Соколівські надра" а саме: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022 за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023, які унеможливили його виконання у зазначений термін.
		В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
		Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		Суд апеляційної інстанції констатує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не довів, що введення воєнного стану в Україні, активні бойові дії на територіях Луганської та Донецької областей, а також тимчасова окупація м. Сєвєродонецьк Луганської обл. та с. Покровське, Бахмутського району Донецької обл.  були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання кредитного  зобов`язання відповідачем-1, оскільки введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач-1 не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного останнім не доведено відповідними доказами, а саме крім вищевказаного сертифікату апелянт не надав жодних доказів того, що ТОВ «Соколівські надра» повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, відсутність грошових коштів на рахунках (у тому числі дебіторська заборгованість) для виконання зобов`язань за договором тощо.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання кредитного зобов`язання, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника за недоведеністю документально і як такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання кредитного зобов`язання.
		Воєнний стан на території України не означає, що відповідач-1 не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що останній після введення воєнного стану сплачував заборгованість за кредитним договором, свідчить, що він продовжує господарську діяльність. 
		Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 вказала, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
		Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
		Тому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). 
		Адже, визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
		Відтак, господарський суд, оцінивши наданий відповідачем-1 сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, обґрунтовано  вважає, що зазначені у ньому обставини не є підставою для звільнення ТОВ "Соколівські надра" як від виконання основного зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, так і від відповідальності за його невиконання.
		Крім іншого, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України), тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання основного зобов`язання в цілому.
		Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження скаржника про те, що в   п. А.6. Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023 сторони визначили логічну послідовність забезпечення зобов`язань Позичальника в разі їх не виконання, відповідно до яких звернення стягнення на інше майно Кредитора може здійснюватися лише у випадку, коли вирученої від реалізації заставного майна суми не вистачило для погашення заборгованості, оскільки апелянт  не вірно тлумачить умови п. А.6. Кредитного договору, в якому сторони визначили, що зобов`язання Позичальника забезпечуються: - договором застави транспортних засобів; - договором застави обладнання; Договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 . Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції  сторони навели певний перелік засобів забезпечення виконання зобов`язання за Договором, а не послідовність, як стверджував відповідач-1.
		Як слушно зазначено місцевим господарським судом, задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави є правом банку, а не його обов`язком. Гарантією своєчасного та належного виконання відповідачем його обов`язку за кредитним договором. Тому вказані умови Договору не визначають черговості дій кредитора при задоволенні його вимог, а лише перераховують засоби забезпечення зобов`язання вжиті банком з метою належного його виконання.
		Також, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими доводи скаржника в апеляційній скарзі, що господарським судом у цій справі ухвали з приводу розгляду судом першої інстанції клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження  постановлено  не було, оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення господарський суд розглянув відповідне клопотання  відповідача-1 та з урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу від 03.01.2024.
		В свою чергу, як вірно зауважено судом першої інстанції відповідач-1 в клопотаннях посилався на те, що результати вирішення цього спору будуть мати значний фінансовий вплив на його подальшу господарську діяльність, тому просив ухвалити рішення щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
		Згідно з ч. 1   ст. 74 ГПК України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку відповідач-1 не довів, яким чином результати вирішення цієї справи про стягнення 167 681, 67 грн будуть мати значний фінансовий вплив на його подальшу господарську діяльність і чому вона має розглядатися саме в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного позовного провадження, але з викликом сторін або без такого.
		Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Соколівські надра» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23 повинно бути залишено без змін.
		З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до                   ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23  залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 у справі №913/468/23  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текст постанови складено 16.08.2024. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                         О.О. Радіонова
		 
		 
		Суддя                                                                                                               О.А. Істоміна  
		 
		 
		Суддя                                                                                                               О.Є. Медуниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...