Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/2118/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано судом: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Дата набрання законної сили: 15.08.2024
Номер судового провадження: 1455 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 серпня 2024 року                                  м. Харків                        Справа № 917/2118/23  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Мартюхіна Н.О.
		за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№1455П/2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.05.2024 у справі №917/2118/23 (повний текст рішення складено 20.05.2024 суддею  Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
		за позовом фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича, АДРЕСА_1
		до  1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м.Полтава,
		      2. Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату", с. Новосілки, Вишгородський район, Київська область, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні першого відповідача: Державна казначейська служба України, м.Київ, 
		про стягнення 162016,54 грн та визнання договору оренди припиненим з 27.04.2023, -
		В СТАНОВИВ:
		Фізична особи - підприємець Супрун Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" про:
		       -  визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.10.2022 №48/53/22-Н , припиненим з 27.04.2023 ;
		       - стягнення з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" сплачену за договором оренди нерухомого майна від 05.10.2022 №48/53/22-Н  суми орендної плати у загальному розмірі 42 304, 66 грн;
		- стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України сплачену   за договором оренди нерухомого майна від 05.10.2022 №48/53/22-Н  суми орендної плати у загальному розмірі 98 710,88 грн;
		- стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00 грн.
		  В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як Орендар через допущення другим відповідачем - Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату", як  Балансоутримувачем умов п. 6.5. Договору щодо забезпечення підключення об`єкта до мереж виконавців комунальних послуг та укладення із Орендарем договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю,  відсутність через це на об`єкті будь-яких комунальних послуг, позбавлений можливості використовувати об`єкт за призначенням, при цьому справно сплачуючи орендну плату,   а тому постало питання про дострокове припинення Договору на вимогу Орендаря, адже сплата Оренди за об`єкт, який неможливо використовувати, становить значний фінансовий тягар для Орендаря та порушує законні права, інтереси та очікування. За твердженням позивача, в даному випадку мають місце одночасно дві обставини, передбачені п. 12.9  Договору оренди в якості підстав для реалізації Орендарем права дострокового припинення Договору в односторонньому порядку із поверненням забезпечувального депозиту та сплачених сум орендної плати: 1) відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг через відсутність укладених договорів із постачальниками комунальних послуг; 2) відмова Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю. Разом з цим,  позивач стверджує, що ним було дотримано встановлений пунктом 12.10. Договору порядок реалізації вказаного права, але станом на день подання позовної заяви  Орендодавець та Балансоутримувач (1-й та 2-й відповідачі) не вчинили жодних дій, передбачених умовами Договору  в якості наслідків його припинення, а саме, балансоутримувачем не складено акту повернення майна з оренди, відповідачами не повернуто  забезпечувального депозиту та сплачених сум орендної плати та більш того, продовжується нарахування орендної плати,  чим порушено права позивача, з метою поновлення  яких в судовому порядку необхідно визнати Договір припиненим з 27.04.2023 із зобов`язанням відповідачів повернути суму забезпечувального депозиту та сплачених сум орендної плати.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.05.2024 у справі №917/2118/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича 98184,69 грн суми орендної плати та 1626,50 грн судового збору. Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича 42830,84 грн суми орендної плати та 709,65 грн судового збору. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича суму забезпечувального депозиту у розмірі 21001,00 грн та 347,85 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання  відповідачів повернути забезпечувальний платіж та сплачені суми орендної плати, суд виходив з доведеності обставин, які відповідно до пункту 12.10 Договору  є підставами для повернення вказаних сум, а саме, припинення Договору з 27.04.2023 внаслідок реалізації Орендарем права на його одностороннє розірвання  відповідно до пунктів 12.9,12.10 Договору у зв`зку з неможливістю використання Орендарем об`єкту через відсутність можливості підключення до комунальних послуг внаслідок відмови Балансоутримувача в порушення  пункту 6.5 Договору укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю. Також суд вказав про наявність підстав  для звільнення Орендаря від сплати орендної плати відповідно до положень ч. 6 статті 762 Цивільногго кодексу України через неможливість використання орендованого майна за вказаних обставин.
		В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.10.2022 №48/53/22-Н, припиненим з 27.04.2023 суд послався на те, що, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, тоді як відповідно до абзацу 2 частини другої  статті 20 Господарського кодексу України   у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.
		Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.05.2024 у справі №917/2118/23 у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь позивача 98184,69 грн орендної плати та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь позивача суму забезпечувального депозиту у розмірі 21001,00 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині. Розгляд справи здійснювати за участі представника Регіонального відділення.
		В обґрунтування апеляційної скарги 1-й відповідач зазначив таке:
		- суд розглянув дану справу, яка відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті  20 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до юрисдикції господарських судів,  безпідставно відмовивши  у задоволенні клопотання 1-го відповідача про закриття провадження у справі  у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки договір оренди від 05.10.2022 №48/53/22-Н,  з якого виник даний спір, було укладено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Орендодавцем  та  Українським  державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату", Балансоутримувачем з   Орендарем - Супруном Сергій Васильович як з фізичною особою без статусу підприємця, з огляду на те, що  в умовах Договору не зазначено на вказаний статус Орендаря та у матеріалах справи відсутні докази наміру позивача при укладенні Договору використовувати орендоване майно   у підприємницькій діяльності;
		      - суд не врахував, що позивачем не дотримано встановленої  процедури припинення  у передбачений Договором спосіб,  у зв`язку з чим  Договір є чинним, що виключає можливість повернення  сплаченої орендної плати та забезпечувального депозиту, зокрема,  вимога про дострокове припинення Договору  і вимога про повернення забезпечувального депозиту  і сплачених сум  орендної плати  надіслана з пропуском 30-денного строку, визначеного  пунктом 12.10. Договору, який є присічнимм   і сплив для Орендаря 07.01.2023 , а тому поновленню або продовженню не підлягає та крім цього Орендарем порушено вимоги зазначеного пункту Договору щодо надання доказів на підтвердження обставин,які дають право на припинення договору відповідно до пункту 12.9., одночасно з повідомленням про виявлення таких обставин Орендодавця та Балансоутримувача;
		   - суд першої в якості однієї із підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання  відповідачів повернути забезпечувальний платіж та сплачені суми орендної плати неправомірно послався   на наявність підстав  для звільнення Орендаря від сплати орендної плати відповідно до положень ч. 6 статті 762 Цивільногго кодексу України, якими  встановлено можливість звільнення наймача від сплати за користування майном за весь час, протягом якого  орендоване майно  не могло бути використане, оскільки, по-перше, позивачем не заявлялася позовна вимога про звільнення його від орендної плати за користуваня орендованим майном та, по-друге, вимоги про повернення коштів  забезпечувального депозиту та орендної плати не є тотожнім звільненю від сплати орендної плати.Повернення коштів, заявлених до стягнення передбачено пунктом 12.10 Договору, в той час як  можливість звільнення  від сплати  орендної плати за оренду державного та комунального майна встановлена відповідно до приписів пункту  127 Порядку передачі  в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.  
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна  Н.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2118/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/2118/23.
		02.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи, які передано судді-доповідачу Пуль О.А. 22.07.2024 після її виходу з відпустки.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.05.2024 у справі №917/2118/23 та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.08. 2024 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 задоволено клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Полтавській та Сумській областях Біленко Наталії Олександрівни про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.
		09.08.2024 від позивача  через систему "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10456), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.   
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 задоволено клопотання представника фізичної особи-підприємця Супруна Сергія Васильовича, адвоката Лейковської Альони Олександрівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено судове засідання 15.08.2024 р. о 12:00 год. у справі №917/2118/23 та усі подальші судові засідання проводити за участю представника фізичної особи-підприємця Супруна Сергія Васильовича, адвоката Лейковської Альони Олександрівни, в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
		21 вересня 2023 року було проведено Електронний аукціон щодо передачі   в оренду майна, що належить до державної власності. Позивач приймав участь в аукціоні та за його наслідками визнаний переможцем.
		05.10.2022 року між Супруном Сергієм Васильовичем (позивач, Орендар), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (перший відповідач, Орендодавець) та Філією "Полтавського державного обласного навчально-курсового комбінату" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (другий відповідач , балансоутримувач), з іншої сторони, укладено Договір оренди №48/53/22-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір, т. 1 а.с.  16-28).
		05.10.2022 між Супруном Сергієм Васильовичем  та Філією "Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат" УДП "Укрінтеравтосервіс"  було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с.  30-31).
		При укладенні Договору №48/53/22-Н сторони узгодили, зокрема, наступне.
		Відповідно до пункту 4.1. Розділу І Договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення - учбовий корпус (літ. А,А1, а, аг) загальною площею 324 кв.м, за адресою: вул. Небесної Сотні, 36/68, м. Кременчук, Полтавська область.
		За змістом пункту 9.1 Розділу І Договору, місячна орендна плата становить 21 001,00 (двадцять одна тисяча одна гривня 00 коп.) гривень, без податку на додану вартість.
		Пунктом 16 Розділу І Договору передбачено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
		Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренді, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний  індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди.
		Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету (п. 3.4 Договору оренди).
		Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання:
		-          два примірники договору про відшкодування витрат 'Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна;
		- та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
		Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
		Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.
		Орендар вживає заходів для укладення із постачальницями комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати Балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
		У відповідності до пункту 12.9. Договору оренди № 48/53/22-Н, цей договір може бути достроково припинений на вимогу Орендаря, якщо: протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Орендар отримає докази істотної невідповідності об`єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні про об`єкт оренди, або в акті приймання-передачі (п.п. 12.9.1); протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об`єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті через відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна) ( п.п. 12.9.2).
		Згідно з пунктом 12.10. Договору оренди № 48/53/22-Н, про виявлення обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього Договору, Орендар повинен повідомити Орендодавцю і Балансоутримувачу із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 Договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги Орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають.
		Договір вважається припиненим на десятий робочий день після надіслання Орендарем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору, крім випадків, коли Орендодавець або Балансоутримувач надав Орендарю обґрунтовані зауваження щодо обставин, викладених у повідомленні Орендаря. Спори щодо обґрунтованості цих зауважень вирішуються судом.
		За відсутності зауважень Орендодавця та Балансоутримувача, передбачених абзацом другим цього пункту:
		Балансоутримувач повертає Орендарю відповідну частину орендної плати, сплаченої Орендарем, протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акта повернення Майна з оренди;
		Орендодавець повертає сплачений Орендарем забезпечувальний депозит протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акта повернення Майна з оренди. Повернення орендної плати, що була надміру сплачена Орендарем до бюджету, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається  зобов`язання,  що  виникає  між суб`єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб`єкт  (зобов`язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов`язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб`єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб`єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Основними видами  господарських зобов`язань  є майново-господарські зобов`язання  та організаційно-господарські зобов`язання.
		Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими     визнаються цивільно-правові зобов`язання,  що виникають між учасниками господарських відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання,   які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.
		Згідно з ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною 1  статті  628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Спірний Договір, виходячи з його змісту,  за своєї правовою природою є договором найму (оренди) майна. 
		Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 
		Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 3 статті 760 Цивільного кодексу Украъни передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до саттті 1 Закону України «Про оренду державного та коммунального майна» від 03.10.2019 № 157-ХI цей Закон регулює,зокрема, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
		Відповідно до ч. 3  ст. 18 Закону України"Про оренду державного та комунального майна"   орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		З наданих позивачем квитанції про оплату забезпечувального депозиту та   квитанцій про оплату сум орендної плати з жовтня 2022 року по березень 2023 року вбачається, що позивачем на виконання Договору оренди було сплачено 98 710,88 грн - на користь Орендодавця, 42 830,84 грн - на користь Балансоутримувача та  суму забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00  грн  (т. 1 а.с.  70-72, 73, 74-80, 153-159).
		Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України,  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що   виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.
		При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
		Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
		У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,   припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Згідно з частинами першою, другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Тобто, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
		Нормами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 Гоподарського кодексу України.
		Відповідно до статті 188 Гоподарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19,   від 24.05.2023 у справі №756/420/17).
		Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).
		За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
		Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18,  а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023  №756/420/17.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК).
		Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.
		До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
		При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
		Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:  (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).
		Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18, на неврахування висновків в якій вказує скаржник).
		У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
		Як наведено вище, підстави для односторонньої відмови Орендаря від Договору встановлені пунктом 12.9 Договору, а порядок реалізації такого права передбачений пунктом 12.10. Договору. 
		Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах визначених пунктом 12.9 Договору підстав для його одностороннього розірвання Орендарем -позивачем, на які він  послався в обґрунтування позову та дотримання ним встановленого пунктом 12.10 Договору порядку вчинення відповідного одностороннього  правочину, що зумовило припинення Договору оренди  з  27.04.2023.
		Так, з вищенаведених положень пункту 6.5. Договору вбачається, що  у разі, якщо стосовно об`єкта оренди постачальниками комунальних послуг були відкриті окремі особові рахунки або, якщо окремі особові рахунки  були відкриті  на попереднього користувача майном, то надання комунальних послуг  на об`єкті оренди здійснюється  на підставі договорів, укладених із виконавцями послуг згідно з наданими Балансоутримувачем протягом встановленого Договором строку проектами договорів  з такими виконавцями, а в іншому випадку -на підставі договорів, укладених виконавцями комунальних послуг із Балансоутримувачем, який здійснює оплату наданих послуг  а орендар, в свою чергу, на підставі укладеного з Балансоутримувачем договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг відшкодовує Балансоутримувачу сплачені останнім кошти за відповідні послуги.
		За змістом  пункту 6.5. Договору саме на Балансоутримувача (2-го відповідача) покладено обов`язок вчинення певних альтернативних дій, спрямованих на  оформлення відносин щодо забезпечення  об`єкта оренди комунальними послугами відповідними виконавцями, виконання якого за умовами Договору обумовлює  виконання  Орендарем своїх зустрічних альтернативних обов`язків  щодо оформлення відповідних відносин, а саме:надання Балансоутримувачем  Орендареві  протягом 5-ти днів  з дати укладення  Договору або  примірників договору  про відшкодування  витрат Балансоутримувача  на утримання орендованого майна  та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного Договору, або проектів договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном, після чого Орендар зобов`язаний, відповідно, в разі надання Балансоутримувачем примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю у десятиденний строк з моменту отримання цих примірників: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором,  а в разі надання  Балансоутримувачем проектів договорів із постачальниками комунальних послуг  -вжити  заходів для укладення із виконавцями комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Балансоутримувача. 
		Разом з цим пункт 12.9 Договору серед підстав для його одностороннього розірвання на вимогу Орендаря визначає відсутність в Орендаря протягом двох місяців  після підписання акта приймання-передачі можливості використовувати об`єкт оренди через відсутність на об`єкті можливості підключення  до мереж виконавців комунальних послуг або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна).
		Оскільки Договір оренди укладено 05.10.2022, встановлений п. 6.5. Договору строк виконання Балансоутримувачем альтернативного обов`язку щодо   надсилання Орендареві примірників договору  про відшкодування  витрат Балансоутримувача  на утримання орендованого майна  та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного Договору, або проектів договорів із постачальниками комунальних послуг-протягом 5-ти днів з дати укладення Договору, закінчився 10.10.2022.
		Проте, Балансоутримувачем протягом вказаного строку не вчинялось жодних дій щодо виконання зазначених  обов`язків.
		Разом з цим, 02.12.2022 на електронну адресу Балансоутримувача позивачем було направлено заяву з вимогою здійснити дії, спрямовані на виконання вимог пункту 6.5 Договору, а саме, надати для підписання примірники договорів відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг для укладання відповідних договорів самостійно Орендарем ( т. 1 а.с.  33-35). 
		Лише після вчинення Орендарем зазначених дій, спрямованих на спонукання виконання Балансоутримувачем зазначеного обов`язку  07.12.202, тобто з порушенням встановленого строку на два місяці та два дні,  Балансоутримувач  на електронну адресу Орендаря направив  проекти Договору відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 15.10.2022 N48/53/22-11  та Розрахунок щомісячних платежів на утримання та обслуговування нежитлового приміщення по договору  оренди   від 05.10.2022 ( т. 1 а.с.  36-40).
		08.12.2022 на електронну адресу Балансоутримувача позивачем в порядку, передбаченому пунктом 12.10. Договору,  направлено зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за Договором (т. 1 а.с.  43-44). 
		Також 08.12.2022 р  на електронні адреси Орендодавця та Балансоутримувача було направлено повідомлення про виявлення обставин, які дають право Орендарю на дострокове припинення договору, що відповідає  пункту 12.10 Договору, яким встановлено строк направлення такого повідомлення орендарем  протягом 3-х днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9. Договору, в даному випадку  -двомісячного строку з дати підписання Акту приймання-передачі, який закінчився 07.12.2022, враховуючи, що Акт приймання -передачі  об`єкта оренди від 05.12.2022 підписано електронними цифровими підписами сторін 07.10.2022.
		Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання 1-го відповідача щодо того, що позивачем у порушення умов п. 12.10 Договору до зазначеного  повідомлення про виявлення обставин, які дають право Орендарю на дострокове припинення договору, не було додано доказів таких обставин, оскільки, як зазначено вище, п. 6.5. Договору саме на Балансоутримувача покладено обов`язок з надсилання Орендареві  протягом  5-ти днів після укладення Договору оренди  примірників договору відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг,  а тому останній в будь-якому випадку обізнаний про порушення ним свого обов`язку, так само й про відсутність підключення об`єкту, який перебуває у нього на балансі, до мереж виконавців комунальних послуг,  в той час як перший відповідач  не зазначив, які саме докази позивач повинен був надати на підтвердження невиконання Балансоутримувачем п.6.5 Договору, тобто відсутності факту укладення зазначеного договору станом на 08.12.2022, враховуючи при цьому, що відсутність відповідного договору саме по собі є підтвердженням зазначених в повідомленні позивача підстав для розірвання Договору та не повинно бути додатково підтверджено Орендарем, а тому необхідність доказування Орендарем Балансоутримувачу та Орендодавцеві існування вказаної підстави в процедурі одностороннього розірвання Договору очевидно  не відповідає встановленим  ст. 3 Цивільного кодексу України  таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність, на яких згідно з ч. 3 статті 509 Цивільного кодексу України має ґрунтуватись зобов`язання. Крім того учасниками справи визнається факт відсутності підключення орендованого приміщення до мереж виконавців комунальних послуг.  
		Натомість з урахуванням зазначених засад цивільного законодавства, саме другий відповідач  міг спростувати такі твердження позивача, надавши суду  докази направлення ним позивачу протягом п`яти робочих днів з дати укладення   договору оренди   для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна; та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном. Належних та допустимих доказів з цього приводу другим відповідачем  не надано до матеріалів справи.
		Крім цього, 08.12.2022 на електронну адресу Балансоутримувача Орендарем  в порядку п. 12.10 Договору  у встановлений строк -протягом 10-ти днів з дня отримання примірників договору про відшкодування на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, направлено зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за Договором (т. 1 а. с.  43-44), на які Балансоутримувач відповідно до пункту 12.10. Договору оренди мав надати відповідь,яка мала містити документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, отримання якої є умовою настання у позивача обов`язку протягом 10-ти днів з підписання  та повернення Балансоутримувачу  договору про відшкодування на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг
		Натомість другий відповідач  у порушення умов  пункту 12.10. Договору  не надав відповіді на ці зауваження позивача та не вчинив  дій на усунення наведених  у зауваженях обставин, що унеможливило вчинення позивачем дій, які становлять зміст його зустрічного обов`язку, необхідних для  завершення встановленої договором процедури з оформлення відносин щодо забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, що в свою чергу свідчить про фактичну  відмову Балансоутримувача в укладенні  у встановленому порядку договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. 
		Таким чином з матеріалів справи вбачається, що  станом на дату закінчення двомісячного строку з вказаної дати підписання Акту -08.12.2022 відповідний договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю не було підписано саме через порушення  Балансоутримувачем своїх обов`язків.
		При цьому з матеріалів справи вбачається, що об`єкт оренди не було підключено до мереж виконавців комунальних послуг та з ними не було укладено договорів щодо  надання таких послуг , що не заперечується відповідачами та підтверджується змістом відповідей на адвокатські запити представника позивача виконавців комунальних послуг, зокрема, з постачання теплової енергії та гарячої води (лист Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» від 08.06.2023 №  48.2-01/1828 (т. а а.с. 81), з постачання електричної енергії (лист  ТОВ «Полтаваенергозбут»  від 20.06.2023 № 02-9-1/4416 (т. 1 а.с. 82), з постачання природного газу (лист ТОВ «Кременчукгаз-постачання» від 26.06.2023  № 105-23/КГП). 
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції, з наведних обставин  вбачається, що протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не мав можливості використовувати об`єкт та приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті через відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг внаслідок відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
		Вказані обставини передбачені пукнтом 12.9. Договору в якості підстав для припинення Договору оренди в односторонньому порядку Орендарем.
		Пунктом 12.10 Договору передбачено, що якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря про виявлені обставини, які дають право Орендареві на припинення  договору відповідно до п. 12.9 зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати.
		Оскільки протягом 30 днів з моменту отримання вказаного повідомлення від Орендаря зауваження позивача не були  усунені, як це встановлено п. 12.10 Договору,   13.04.2023 року ФОП Супрун С.В. відповідно до вимог вказаного пункту направив  Орендодавцю та Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення договору, повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати (а.с.  49-52) . 
		Відповідно до абзацу 2 пункту 12.10 Договору договір вважається припиненим на десятий робочий день після надіслання Орендарем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору.
		З урахуванням наведеного пункту Договору та направлення позивачем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору від 13.04.2023 (а.с. 49-52)  суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що  Договір оренди є припиненим з 27.04.2023 внаслідок його розірвання Орендарем у встановленому порядку. 
		Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо того, що вимога про дострокове припинення Договору  і вимога про повернення забезпечувального депозиту  і сплачених сум  орендної плати  надіслана з пропуском 30-денного строку, визначеного  пунктом 12.10. Договору, який є присічнимм і сплив для Орендаря 07.01.2023 , а тому поновленню або продовженню не підлягає.
		Як зазначено вище, в пункті 12.10. Договору оренди зазначено наступні положення щодо  надсилання  Орендарем в процедурі реалізації права на припинення Договору в односторонньому порядку: 
		« про виявлення обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього Договору, Орендар повинен повідомити Орендодавцю і Балансоутримувачу із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 Договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги Орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають».
		За змістом наведених положень Договору, для надсилання Орендарем повідомлення про  обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього Договору встановлений строк протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 Договору»
		Пунктом 12.9 Договору оренди передбачено, що цей договір може бути достроково припинений на вимогу Орендаря якщо протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об`єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті через відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна).
		Як було зазначено вище, встановлений  пунктом 12.9 двомісячний строк з дня підписання акту приймання-передачі сплив 07.12.2022, а тому строк для надсилання Орендарем повідомлення про  обставин, які дають право Орендарю на припинення договору сплив 12.12.2022(відповідно до правил обчислення строків за ч. 5 статті 254 ЦК України- першого робочого дня за вихідним днем,на який припав останній день встановленого строку), тоді як позивач надіслав відповідне повідомлення 08.12.2022,тобто  в межах встановленого строку.
		Натомість  для надсилання Орендарем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення Договору оренди та  вимоги про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати строк не визначений, але обставиною, яка має передувати  виникненню права на вчинення таких дій Орендарем є неусунення викладених в повідомленні про  обставини, які дають право Орендарю на припинення договору зауважень останнього  протягом 30 днів після отримання відповідного повідомлення.Натомість скаржник помилково вважає зазначений 30-денний  строк, який   встановлений п. 12.10 Договору для усунення Балансоутрмувачем та Орендодавцем зауважень Орендаря, строком, який також встановлений і для вчинення  Орендарем дій з направленняи Балансоутримувачу та Орендодавцю  повідомлення про припинення Договору, що очевидно суперечить змісту вищенаведених положень п. 12.10 Договору.   
		Отже, Договір оренди є припиненим з 27.04.2023 внаслідок вчинення Орендарем-позивачем  у  встановленому порядку одностороннього  правочину із розірвання Договору.
		Відповідно до положень частин 1, 4 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.          
		Натомість Договором оренди  встановлені наступні наслідки його припинення внаслідок одностороннього розірвання Орендарем.
		Згідно з пунктом 4.2. Договору оренди, протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний оглянути Майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю в акті повернення з оренди, орендованого Майна.
		Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники Орендарю.
		Отже, саме на Балансоутримувача покладено обов`язок протягом трьох робочих днів оглянути Майно,  зафіксувати його поточний стан і скласти акт  повернення майна з оренди.
		У разі припинення Договору оренди в силу положень абзацу 2 пункту 12.10 Договору, повернення сплаченого Орендарем забезпечувального депозиту відбувається протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акту повернення Майна з оренди.
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції,  доказів виконання п.4.2 Договору відповідачами суду не подано, а наслідки невиконання другим відповідачем умов Договору оренди щодо складання акту  повернення майна  з оренди,з урахуванням засад розумності, справедливості та добросовісності,  не можуть покладатися на позивача та звільняти відповідачів від обов`язку з повернення сум забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати. 
		З наведеного вбачається, що позовні вимги про  стягнення з відповідачів  сплачених позивачем  за Договором сум орендної плати відповідно до встановленої пропорції її розподілу між Орендодавцем (через відповідний рахунок Державного бюджету України в Державній казначейській службу України)  та Балансоутримувачем  та  стягнення з Орендодавця сплаченого йому позивачем забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00 грн.  є обгрунтованими.
		Стосовно вимоги позивача про визнання договору припиненим з 27.04.2023 як самостійної позовної вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстави для її  задоволення з огляду на наступне.  
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Враховуючи зміст вказаних норм, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання договору розірваним з певної дати не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України чи Договором.
		Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.22  у справі № 462/5368/16-ц зазначено наступну правову позицію щодо позовної вимоги про визнання договору припиненим.
		Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої   статті 16 ЦК України).
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього кодексу     (частини перша та друга   статті 509 ЦК України   у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша   статті 598 ЦК України).
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої  статті 11 ЦК України).
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта   статті 202 ЦК України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша      статті 626 ЦК України).
		Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття "припинення правовідношення" (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої   статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю "припинення договору".
		З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої   статті 16 ЦК України).
		Приписи, зокрема,   статті 16 Цивільного кодексу  України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору розірваним, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на виконання договору. Проте у такому разі належним способом захисту є   визнання відсутності права відповідача.
		Вказана правова позиція наведена  в пункті 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог, тому воно не зумовить     попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
		Оцінка обставини щодо припинення Договору оренди здійснена судом під час вирішення питання щодо обґрунтованості позовних  вимог про стягнення  з відповідачів сплачених позивачем сум орендної плати та забезпечувального депозиту,про що було зазначено вище.
		Отже, позовна вимога про визнання договору припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів боржника , який стверджує про відсутність у нього певних зобов`язань.
		Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції розглянув дану справу, яка відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті  20 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до юрисдикції господарських судів,  безпідставно відмовивши  у задоволенні клопотання 1-го відповідача про закриття провадження у справі  у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки договір оренди від 05.10.2022 №48/53/22-Н,  з якого виник даний спір було укладено відповідачами з  Орендарем - Супруном Сергій Васильович як з фізичною особою без статусу підприємця, з огляду на те, що  в умовах Договору не зазначено на вказаний статус Орендаря та у матеріалах справи відсутні докази наміру позивача при укладенні Договору використовувати орендоване майно у підприємницькій діяльності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх безпідставність, зважаючи на таке.
		Відповідно до частини першої  статті 24 Цивільного кодексу України  людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		У  статтях  25,  26  цього ж  Кодексу  передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені  Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		Згідно із частиною другою  статті 4 Господарського процесуального  кодексу України  юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Пунктом 1 частини першої  статті 20 цього ж Кодексу  визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
		Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих   Цивільного кодексу  України,  Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у  статті 50 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		  Відповідно до частини другої  статті 50 Цивільного кодексу України  фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до  статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації  - юридичні особи, створені відповідно до  Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього  Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
		Статтею 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до  статті 58  цього Кодексу.
		Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
		За чиним законодавством фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, позивач- Супрун Сергій Васильович на момент укладення спірного Договору оренди вже був зареєстрований  в якості суб`єкта підприємницької діяльності та не втрачав цього статусу.
		Натомість незазначення в спірному Договорі про наявність у фізичної особи Супруна Сергія Васильовича статусу підприємця не свідчить про те, що договір оренди ним укладався не для здійснення підприємницької діяльності,  а з метою особистого використання  орендованого приміщення. 
		Разом з цим, відмовляючи у закритті провадження у даній справі судом першої інстанції правомірно враховано, що ухвалою Крюківського  районного суду м. Кременчука Полтавської області     від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23 клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Супруна С.В. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії "Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати - задоволено. Закрито провадження у цивільній справі № 537/2516/23 за позовом Супрун С.В. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії "Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати ( т. 1 а.с. 174-175).
		В ухвалі  Крюківського  районного суду м. Кременчука Полтавської області      від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23 зазначено, що суд приходить до висновку, що з огляду на те, що спір між сторонами виник щодо сплати коштів за оренду приміщення, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг, тобто спір виник в процесі здійснення господарської діяльності, а відтак дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства відповідно дост. 20 ГПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати імперативний припис п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.
		При цьому Господарським суд Полтавської області правомірно враховано, що право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (ст. ст. 8, 10).
		Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка міститься в статті 6 "Право на справедливий суд".
		При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні й ілюзорні, а практичні й ефективні права (див., mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Метьюз проти Сполученого Королівства" ("Matthews v. the United Kingdom") [GC], заява № 24833/94, п. 34); право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94, п. 36).
		Ці міркування набувають особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" ("Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", заява №        42527/98, п.        45) та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії" ("Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania"), заява №        76943/11, п.        86).
		Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції; ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" ("Multiplex v. Croatia"), заява № 58112/00, п. 45, та "Кутіч проти Хорватії" ("Kutic v. Croatia"), заява № 48778/99, п. 25).
		Суд першої інстанції обґрунтовано визнав суперечливою поведінку першого відповідача, який у справі № 537/2516/23 просив суд загальної юрисдикції закрити провадження у справі № 537/2516/23, мотивуючи це тим, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. В обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що фактично, позовна заява ґрунтується на порушенні умов договору оренди укладеного між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філією "Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" та Супрун С.В. , що вказує на наявність між сторонами господарських правовідносин та як наслідок вказує на те, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. 
		Наведене зазначено в ухвалі   Крюківського  районного суду м. Кременчука Полтавської області    від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23.
		Натомість у даній же справі перший відповідач навпаки просив суд закрити провадження з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		Задоволення клопотання першого відповідача  призвело б до відмови позивачу у доступі до правосуддя, що є неприпустимим. 
		Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.  Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України). 
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні клопотання   першого відповідача  про закриття провадження у справі (вх.№856 від 23.01.2024) в судовому засіданні 23.01.2024 року. 
		Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не  знайшли підтвердження, а  оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області є законним, обґрунтованим, ухваленим при повному дослідженні обставин справи, наданню їм належної і об`єктивної оцінки, з дотриманням норм процесуального права,  у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
		Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
		Керуючись ст.129, ст.43, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.05.2024 у справі №917/2118/23 залишити без змін.
		       Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		       Повний текст постанови складено 16.08.2024
		Головуючий суддя                                                                     О.А. Пуль
		 
		Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  
		 
		Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...