Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/788/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі).
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 16.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		14 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/788/23 
		Господарський суд Тернопільської області
		          у складі  судді Чопка Ю.О.             
		          за участі секретаря судового засідання Саловська О.А. 
		          Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації
		третя особа на стороні позивача: Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації 
		до відповідача Почаївської міської ради Тернопільської області
		третя особа на стороні відповідача Почаївський Свято-Духівський монастир Тернопільської єпархії Української православної церкви, м.Почаїв Тернопільської області 
		про скасування рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
		 
		За участю представників від:
		Позивача: Перейма Марія Ігорівна, представниця за довіреністю
		Третьої особи на стороні позивача: Кульчицький Ігор Володимирович, представник за довіреністю 
		Відповідача: Бондар Галина Володимирівна, представниця за довіреністю
		Третьої особи на стороні відповідача: Мацей Анатолій Михайлович, адвокат
		 
		Зміст позовних вимог, позиція позивача.
		28.11.2023 Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація, далі - позивач, звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Почаївської міської ради, далі - відповідач, про:
		- скасування рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №87 від 30.06.2004 "Про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря";
		- скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №271968 від 13.07.2004, виданого виконкомом Почаївської міської ради;
		- скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - Комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря за реєстраційним номером майна 6582018;
		- визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря за державою в особі Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на розпорядження начальника Тернопільської обласної військової адміністрації №262/01.02-01 від 23.05.2023 "Про створення комісії з проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплекту споруд Свято-Духівського Скиту Свято Успенської Почаївської Лаври", на підставі якого проведено інвентаризацію вказаного вище об`єкта та встановлено ряд порушень стосовно використання майна - комплексу споруд Почаївського Свято-Духівського монастиря. Зауважує, що згідно отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації йому стало відмово про те, що за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви було зареєстровано будівлі Почаївського Свято-Духівського монастиря на праві колективної власності, на підставі свідоцтва про право власності САА №271968 від 13.07.2004, виданого виконкомом Почаївської міської ради 13.07.2004. Зазначає, що рішення щодо передачі такого майна у власність релігійних організацій можуть прийматися лише державними органами - обласними державними адміністраціями. Звертає увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України №1699 від 29.10.2003 затверджено Типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, який визначає механізм передачі і користування таким майном. Зауважує, що між Тернопільської обласною державною адміністрацією та Почаївським Свято-Духівським монастирем Української Православної Церкви не укладався ні договір на безоплатне користування майном, ні акт приймання передачі такого майна. Вважає, що виконком Почаївської міської ради, прийнявши рішення №87 від 30.06.2004 про визнання права власності на комплекс будівель за Почаївським Свято-Духівським монастирем, на підставі якого в подальшому було видано свідоцтво про право власності та проведено державну реєстрацію речових прав, порушив права та законні інтереси держави в особі Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.
		Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.12.2023 (суддя ОСОБА_1) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2024.
		Подальший хід розгляду справи, процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників процесу відображені у відповідних ухвалах суду.
		Востаннє, в судовому засіданні 22.05.2024 розпочато розгляд справи №921/788/23 по суті, заслухано вступні слова учасників справи та оголошено перерву до 19.06.2024.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, для розгляду справи №921/788/23 визначено суддю Чопка Ю.О.
		 
		Позиція третьої особи на стороні позивача
		Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації у поясненнях №021-46/175 від 05.02.2024 (вх.1063 від 07.02.2024) позовні вимоги підтримав та зазначив, що Комплекс споруд Почаївського Свято-Духівського Скиту Свято-Успенської Почаївської Лаври XVIII ст. є пам`яткою архітектури місцевого значення відповідно до рішення Тернопільського облвиконкому від 06.10.1994 №44 "Про взяття під державну охорону пам`яток архітектури місцевого значення по Тернопільській області".
		Згідно ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції.
		Також згідно ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
		Вважає, що Виконавчий комітет Почаївської міської ради прийняв оспорювань рішення №87 від 30.06.2004 не маючи на це відповідних повноважень та без погодження органу охорони культурної спадщини.
		 
		Позиція відповідача.
		Відповідач у поданому через систему "Електронний суд" відзиві на позовну заяву (вх.№176 від 08.01.2024) позовні вимоги заперечив посилаючись на те, що згідно ст.20 Закону України "Про власність" в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету, суб`єктами права колективної власності могли бути і релігійні організації, що є юридичними особами. Також згідно ст.18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Просить суд врахувати, що на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №87 від 30.06.2004 релігійні організації могли мати будівлі у власності.
		Також звертає увагу суду на те, що рішення ВК Почаївської міської ради №87 від 30.06.2004 приймалося на підставі відношення Почаївського Свято-Духівського монастиря та заключення Кременецького БТІ про можливість оформлення права власності на комплекс будівель Почаївського Свято - Духівського монастиря.
		Згідно заключення БТІ про можливість оформлення права власності на комплекс будівель номер 51 Свято - Духівського монастиря встановлено, що для оформлення права власності пред`явлено рішення виконкому Тернопільської облради №114 від 29.05.1990, довідка від 26.06.2004 року видана Почаївським Свято-Духівським монастирем та протокол наради при представнику Президента у Кременецькому районі від 12.05.1991.
		Даним заключенням БТІ у відповідності з Інструкцією про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб зазначило про можливість оформлення права власності на комплекс будівель номер 51 по вулиці Липова в м.Почаїв за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної церкви.
		Просить суд в позові відмовити.
		Також заявою №290 від 15.02.2024 (вх.№1468 від 20.02.2024) просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
		 
		Позиція третьої особи на стороні відповідача
		Почаївський Свято-Духівський монастир Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви (надалі - Монастир) у поданих через систему "Електронний суд" поясненнях від 03.02.2024 (вх.№986 від 05.02.2024) підтримав доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та заперечив позовні вимоги. При цьому зазначив, що Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація не є належним позивачем у справі. Правовим наслідком неналежності позивача у справі, є відмова у задоволенні позову.
		Вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позову.
		Також просить суд врахувати, що позовна заява підписана не уповноваженою особою.
		Заявою поданою через систему "Електронний суд" від 21.02.2024 (вх.№1511 від 21.02.2024) підтримав заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
		 
		Позиція позивача викладена у відповіді на відзив.
		Позивач у відповіді на відзив №03-1391/16 від 05.02.2024 (вх.№1015 від 05.02.2024) доводи відповідача заперечив та зазначив, що згідно ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно або за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - уряду Республіки Крим.
		Президія Вищого Арбітражного Суду України надала роз`яснення від 29.02.1996 № 02-5/109 з метою забезпечення однакового застосування Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно пункту 9.8. яких визначено, що до введення в дію Закону все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна. Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність" зазначені державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону. Тому у господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або у користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.
		Вважає, що рішення щодо передачі такого майна у власність релігійних організацій можуть приймати лише обласні державні адміністрації.
		Обов`язковою передумовою для такої передачі є відповідне рішення державної організації.
		Враховуючи, що позивачем, як власником державного майна, майно не передавалось у власність Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, а органом охорони культурної спадщини така передача не погоджувалася просить суд позовні вимоги задоволити.
		Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності у клопотанні від 21.02.2024 (вх.№1516 від 21.02.2024) зазначив, що про порушення його прав відповідачу стало відомо лише у травні 2023 в ході проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплексу споруд Свято-Духівського Скиту Успенської Почаївської Лаври.
		Крім того, позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження майном є негаторним. Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.
		 
		Процесуальні дії суду у справі.
		Ухвалою суду від 06.06.2024 прийнято справу № 921/788/23 до свого провадження. Розгляд справи почато спочатку. Призначено у справі підготовче засідання на 19.06.2024 року.
		Ухвалою від 19.06.2024 за клопотанням відповідача відкладено підготовче засідання на 08.07.2024
		Ухвалою суду від 08.07.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/788/23 та призначено її до розгляду по суті на 14.08.2024.
		У судовому засіданні 14.08.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		26.06.2004 Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації видане заключення про можливість оформлення права власності комплекс будівель номер 51 по вулиці Липова в місті Почаїв на ім`я Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви.
		Для оформлення права власності було пред`явлено:
		- рішення виконкому Тернопільської облради №114 від 29.05.1990;
		- довідка від 26.06.2004 видана Почаївським Свято-Духівським монастирем;
		- протокол наради при представнику Президента у Кременецькому районі від 12.05.1991.
		Даним заключенням, у відповідності Інструкції про порядок реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року №121 визнана можливість оформлення права особистої власності на комплекс будівель номер 51 по вулиці Липова в місті Почаїв на ім`я Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви.
		30.06.2004 Виконавчим комітетом Почаївської міської ради, розглянувши відношення Почаївського Свято-Духівського монастиря, заключення Кременецького БТІ про можливість оформлення права власності на комплекс будівель Свято-Духівського монастиря, що знаходиться в м. Почаєві по вул. Липова, 51 прийнято рішення №87.
		Даним рішенням визнано право власності за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви на комплекс будівель, що знаходяться в м. Почаєві по вул. Липова, 51 /згідно до додатку №1/.
		Додатком №1 до рішення виконкому Почаївської міської ради від 30.06.2004 №87 встановлено перелік будівель, що належать Почаївському Свято-Духівському монастирю, які розташовані в м. Почаєві по вул. Липова, 51:
		- Братський корпус №1 літ. "Г";
		- Гараж літ "П";
		- Братський корпус №2 літ. "Д";
		- Водонапірна башня літ. "Р";
		- Критий колодязь літ. "Н";
		- Братський корпус №3 літ. "Л";
		- Святі врата літ "А2";
		- Туалет літ. "Т".
		На підставі вказаного рішення виконкомом Почаївської міської ради 13.07.2004 видано Почаївському Свято-Духівському монастирю Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серії САА №281968.
		Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №350721449, підтверджується реєстрація права колективної власності за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви на комплекс будівель, що знаходяться за адресою м. Почаїв, вул. Липова, 51, Кременецький район, Тернопільська область на підставі свідоцтва про право власності САА №271968 від 13.07.2004.
		23.07.2004 Почаївський Свято-Духівський монастир звернувся до Голови обласної державної адміністрації з листом №280, у якому просив передати йому у власність приміщення пам`яток архітектури ансамблю Свято-Духівського Скиту Почаївської Лаври, що знаходяться у м. Почаєві, вул. Липова, 51.
		Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації №675 від 15.11.2004 передано у безоплатне користування Почаївському Свято-Духівському монастирю Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, що знаходиться у м. Почаєві по вул. Липовій, 51, будівлі ансамблю Свято-Духівського монастиря, а саме:
		- Церкву Святого Духа, 1903 р. та майно, яке в ній знаходиться;
		- Церкву Всіх Святих, початку ХХ ст., та майно, яке в ній знаходиться;
		- Келії, початку ХХ ст.;
		- Браму, початку ХХ ст.
		Розпорядженням начальника Тернопільської обласної військової адміністрації №262/01.02-01 від 23.05.2023 "Про створення комісії з проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплексу споруд Свято-Духівського Скиту Свято Успенської Почаївської Лаври" з метою інвентаризації об`єктів державної власності, переданих у безоплатне користування Почаївському Свято-Духівському монастирю Української Православної Церкви утворено комісію з проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплексу споруд Свято-Духівського Скиту Свято Успенської Почаївської Лаври.
		За результатами проведеної інвентаризації 24.05.2023 року складено акт візуального обстеження.
		Вказаним актом зафіксовано ряд порушень стосовно використання майна - комплексу споруд Почаївського Свято-Духівського монастиря.
		З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що за відповідачем визнано право власності на комплекс будівель по вул. Липова, 51 в м. Почаїв на підставі рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №87 від 30.06.2004. Видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №271968 від 13.07.2004.
		Враховуючи, що обласною військовою (державною) адміністрацією, як власником майна, не передавалось у власність відповідача майно, та така передача не погоджувалась, тому оспорюване рішення порушує інтереси держави як власника.
		Зазначені обставини стали підставою для звернення з позовом.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
		Все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року.
		Положеннями ст. 17 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" встановлено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Жодними повноваженнями з приводу розпорядження культовими будівлями чи майном органи місцевого самоврядування не наділені. Відтак, рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 30 червня 2004 року слід визнати незаконним і скасувати. Оскільки єдиною підставою для набуття права власності на спірний комплекс будівель за Монастирем було явно незаконне рішення, таке право не може розглядатися як набуте законно. Тому підлягає скасуванню як державна реєстрація цих прав, так і свідоцтво, видане на їх підтвердження.
		 
		Сторона відповідача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.
		За законом строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права (ст.261, ч.1 Цивільного кодексу України). Жодних доказів того, що позивачу було відомо про порушення права державної власності на культові споруди сторона відповідача не надала. В судовому засіданні 14 липня 2024 року представниця Почаївської міської ради підтвердила суду, що виконком ради Тернопільську обласну адміністрацію про своє рішення не повідомляв, саме рішення не публікувалося. Ще гірше обґрунтованою є позиція Монастиря. В матеріалах справи (т.1, а.с.92) міститься лист ігумена Монастиря ОСОБА_3 до Голови обласної адміністрації Цимбалюка М.М. від 23 липня 2004 року, тобто, написаний після ухвалення незаконного рішення виконкомом (30 червня) і навіть після отримання свідоцтва про право власності (13 липня). У своєму листі ігумен ОСОБА_3 просив передати у власність Монастиря спірне культове майно. Виникає питання: для чого було такий лист надсилати? Можливі лише дві відповіді: або ігумен ОСОБА_3 усвідомлював незаконність рішення виконкому, або ж хотів свідомо ввести в оману обласну державну адміністрацію, або те і інше разом. У кожному разі, в листі нічого не говориться про те, що спірне майно вже передане Монастирю рішенням органу місцевого самоврядування. Отже, Монастир, точно так само як і Почаївська міська рада, не повідомив обладміністрацію про свої претензії на державне майно і не навів жодних доказів того, що позивач знав про порушення прав держави на культове майно.
		 
		Представник Монастиря посилається на практику Верховного Суду України з приводу застосування норм закону про позовну давність. Однак, ці посилання не переконують.
		Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі 907/50/16 було захищено права добросовісного набувача (п.30 Постанови). У нашому ж випадку, як було сказано вище, Монастир знав, що набув майно незаконно. Тому правова позиція по справі 907/50/16 до нашої справи не стосується.
		 
		Ще одне заперечення, висунуте Монастирем, - його залучено до справи в якості третьої особи, хоча рішення по справі безпосередньо стосується його прав і обов`язків.
		За загальним правилом, треті сторони користуються такими ж правами, що й учасники справи (ст. 42 Господарського процесуального кодексу України). Єдиним, окрім права визнати позов, винятком, котрий відрізняє процесуальний статус третьої особи, котра не заявляє самостійних вимог, від позивача, є відсутність права заявити зустрічний позов (п.3 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України). Однак, третя особа має повне право подати самостійні вимоги щодо предмета спору, вступити у справу у відповідній якості і набути всіх прав сторони (ст. 49 Господарського процесуального кодексу). Той факт, що Монастир не висунув жодних інших вимог на предмет спору говорить за те, що всі його права ґрунтуються лише на незаконному рішенні виконкому. Відтак, вимога Монастиря, щоб його залучили виключно в якості відповідача, явно надумана. Монастир через свого представника - адвоката - брав участь, і то активну участь, у справі. Відмовляти в позові з одних лише формальних причин суд вважає незаконним і необґрунтованим.
		 
		Монастир і тут посилався на судову практику, однак знову не релевантну. Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2018 року по справі 523/9076/16-п зроблено висновок про належний склад учасників у, фактично, спадковій справі (п. 1-2). В результаті, Велика Палата дійшла висновку, що в таких справах приватний нотаріус є неналежним відповідачем (п. 76). Як ця правова позиція підтверджує доводи Монастиря в нашій справі залишається для суду цілком незрозумілим.
		 
		Почаївська міська рада, розпорядившись загальнодержавним майном, явно вийшла за межі своїх законних повноважень (Стаття 19 Конституції України). Право державної власності підлягає захисту, і захистити його - прямий обов`язок суду (ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
		ВИРІШИВ: 
		 
		1.Позовні вимоги задовольнити. 
		2.Скасувати рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 30 червня 2004 року №87 "Про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря".
		3.Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №271968 від 13 липня 2004 року, видане виконавчим комітетом Почаївської міської ради.
		4.Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - Комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря за реєстраційним номером 6582018.
		5.Судові витрати покласти на відповідача.
		 
		Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони, треті особи вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
		Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2024 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                Ю.О. Чопко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...