Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/5134/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 16.08.2024. Зареєстровано: 17.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025 (частково)
Результат оскарження 13.01.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: П/620/5217/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/5134/24
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд:
		під головуванням судді Соломко І.І.,
		за участю секретаря Лавровської В.І.,
		представника позивача Рябовол Д.В.,
		представника відповідача Паншиної І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ХЕРСОН" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
		 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН» (далі також  ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН», позивач) до Головного управління ДПС України в Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також  ГУ ДПС в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень  рішень від 04.01.2024 № 220/ж10/25-01-07-00, № 221/ж10/25-01-07-00, № 232/Ж10/25-01-24-06, № 228/Ж10/25-01-24-06.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Зазначив, що господарські операції із його контрагентами у періоді, що перевірявся, фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, неправильному застосуванню нормативних актів, і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. 
		15.04.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачем не надано належних первинних документів, на підставі яких можна було б встановили реальність придбання товару (послуг) у контрагентів ТОВ «Захід Технолоджі Груп», ТОВ «Вейст Менеджмент Груп», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 . Зокрема, в ході перевірки встановлено нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача основних засобів, матеріальних активів, наявності кримінальних проваджень. Також перевіркою встановлено, що з виплат ФОП ОСОБА_3 не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
		У відповіді на відзив позивач наполягає на протиправності спірних рішень з мотивів, викладених у позові.
		13.06.2024 протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з мотивів, викладених у позові.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН» зареєстровано 22.08.2018 як юридичну особу, яка має види діяльності: 35.11 Виробництво електроенергії (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.21 Виробництво газу; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		ГУ ДПС у Чернігівській області проведено перевірку ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН», за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки від 24.11.2023 №11758/ж5/25-01-07-01-01 (далі- акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем:
		- п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 5, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5, 6, 11, 20 П(С)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, п.п.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7 569 091 грн, у т.ч. за 2019 рік на суму 709 174 грн., за 2020 рік на суму 1 805 000 грн., за 2021 рік на суму 3 721 667 грн., за 2022 рік на суму 1 333 250 грн;
		- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, розділу 4 Податковий кредит Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 422 384 грн, у т.ч. за лютий 2021 у сумі 39 051 грн, за квітень 2021 у сумі 383 333 грн;
		- «Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в МЮУ від 30.01.2015р. №111/26556;
		- п.п.164.2.11 п.164.2, п.164.5 ст. 164; п. п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168; п. «б» п. п. 170.9.1, п. п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170; абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; п 19. п. 20 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних при виплаті платникам податків доходів за 2018-2019 роки на суму- 2680,80 грн, у тому числі за 2018 рік - 2549,09 грн., за 2019 рік  131,71 грн;
		- п.п. 164.2.11 п.164.2 ст. 164; п. п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168; п. «б» п. п.170.9.1, п. п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170; абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 ПКУ; п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 19, п. 20 розділу IІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, зі змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 183,20 грн., в тому
		числі за 2018 рік - 174,20 грн., за 2019 рік - 9,0 грн;
		- п.п.14.1.180 п. 14.1 ст.14; п.п.162.1.2, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162; п.п. 164.2.6 п.164.2; п.п. 168.1., п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168; абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 ПКУ, п.38.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних при виплаті платникам податків доходів за період з 05.03.2022 по 21.09.2022 на суму - 1188.0 грн. за 2022 рік;
		- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14; п.п.162.1.2, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162; п.п. 164.2.6 п.164.2: п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1, ст.168; абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 ПКУ, п.38.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 99,0 грн. за 2022 рік.
		Висновки відповідача ґрунтуються на отриманні позивачем необґрунтованої податкової вигоди, оскільки фактичне здійснення господарських операцій документально не підтверджується.
		На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 04.01.2024 № 220/ж10/25-01-07-00 щодо зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7 569 091грн; № 221/ж10/25-01-07-00 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, всього донараховано податку на додану вартість на суму 302980 грн, у т.ч. основний платіж - 242384 грн, штрафні санкції - 60596 грн; № 232/Ж10/25-01-24-06 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, з військового збору, нараховано штрафних санкцій у сумі  70,55 грн; № 228/Ж10/25-01-24-06 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, з податку на доходи фізичних осіб, нараховано штрафних санкцій у сумі  967,20 грн.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам су враховує таке.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюєПодатковий кодекс України(далі- ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до абзаців першого та другого пункту44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до положень підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Отже, платник податку на прибуток підприємства з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Частиною другоюстатті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннядержавної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку,інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
		Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 , дохідвизнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьомуПоложенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції.Протеці критерії потрібно застосовувати до окремихелементіводнієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
		Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі -П(С)БО 16), витративідображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаютьсяабозменшення активів,або збільшення зобов`язань,що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за виняткомзменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками),за умови,що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періодуодночасноз визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		Підпунктами «а», «б», пункту185.1 статті 185 ПК Українивизначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу.
		Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннямистатті 198 ПК України.
		Так, відповідно до пункту198.3 статті 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з абзацами першим та другим пункту198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.
		Положеннями п.201.1 ст. 201 ПК Українивстановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до пункту187.1 статті 187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно достатті 1 Закону №996-ХІVгосподарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Згідно із частиною першоюстатті 9 Закону №996-ХІVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
		Недоведеність змін у структурі активів платника та їх кількісних показників позбавляє первинні документи доказової сили для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
		Як констатовано вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які складені внаслідок та у зв`язку із фактичним здійсненням господарських операцій.
		Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Відтак, виходячи з визначення Закону №996-ХІV підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
		Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зістаттею 44 ПК Українитастаттею 9 Закону №996-ХІVпідтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
		Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
		Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першоїстатті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Вказаний висновок підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.
		Як видно з матеріалів справи, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Захід Технолоджі Груп», ТОВ «Вейст Менеджмент Груп», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 .
		Щодо контрагентів позивача ТОВ «Вейст Менеджмент Груп» та ТОВ «Захід Технолоджі Груп».
		Так, з матеріалів справи суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Захід Технолоджі Груп» укладено договір поставки від 07.04.2021 № 0704/21 на виконання якого отримано товарно-матеріальні цінності (далі ТМЦ), складена податкова накладна від 30.04.2021 № 1, проведені розрахунки, дебіторська заборгованість по яким відсутня. Поставка товару здійснюється за усними домовленостями постачальника або покупця, про що зафіксовано в акті перевірки від 24.11.2023. 
		Щодо ТОВ «Вейст Менеджмент Груп», то в акті перевірки від 24.11.2023 зазначено, що «…відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.2021 № 1404/21, укладеного ТОВ «Вейст Менеджмент Груп», код ЄДРПОУ 43307303, іменоване надалі «Продавець», в особі директора Волинського Олександра Петровича, який діє на підставі Статуту, з одного боку та ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон», код ЄДРПОУ 42408748, іменоване надалі «Покупець», в особі директора ОСОБА_4 , який діє на підставі Статуту, з іншого боку, спільно іменовані надалі «Сторони», Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує будівельні матеріали (надалі за текстом - «Товар»). ТОВ "Вейст Менеджмент Груп" перебуває на обліку в 1553. ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ). Дата державної реєстрації - 24.10.2019, основний вид діяльності - 38.11-Збирання безпечних відходів. Стан платника - 0. Платник податків за основним місцем обліку. Засновником підприємства є Акціонерне Товариство "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Арагон-Капітал" Код ЄДРПОУ 42027098 від імені, за рахунок активів та в інтересах якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Атлантіс капітал" (Код 38090420). Кінцевими бенефіціарними власниками є: ОСОБА_5 (Рнокпп НОМЕР_1 ) - 33,33 тис. грн. (33,33%), ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_2 ) - 33,33 тис.грн. (33,33%), ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_3 ) - 33,33 тис.грн. (33,33%). У свою чергу, Акціонерне товариство "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Арагон-Капітал" податковий номер 42027098 від імені, за рахунок активів та в інтересах якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Атлантіс капітал" (код 38090420) є одним із засновників ТОВ «Кліар Енерджі-Херсон». За результатами проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено рух вказаних ТМЦ по наступному ланцюгу постачання: від ТОВ "БУДСТАР ПРАЙМ" до ТОВ "Вейст Менеджмент Груп"; від ТОВ "Вейст Менеджмент Груп" до ТОВ "Кліар Енерджі-Херсон". ТОВ "Вейст Менеджмент Груп" задекларовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Будстар Прайм" податкові накладні, які описані в п.3.1.2.1 «Податковий кредит» даного акту перевірки. ТОВ "Будстар Прайм" (податковий номер 42570912) - перебуває на обліку в 2653 Головному управлінні ДПС у м. Києві (Дніпровський район м.Києва) з 24.10.2018. Має 28 видів діяльності, основний вид діяльності - 41.20-будівництво житлових і нежитлових будівель. На дату акту перевірки 24.11.2023: засновник та директор підприємства ОСОБА_8 , рнокпп НОМЕР_4 . Відповідно до звіту 20-ОПП щодо відомостей про об`єкти оподаткування: має склад за адресою: АДРЕСА_1 та офіс за адресою: м.Київ Дніпровський район, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, кв. (офіс) РМ-3. 26.12.2019 контролюючим органом було анульовано свідоцтво платника у зв`язку з неподанням декларацій з ПДВ. Нове свідоцтво, яке дійсне на звітну дату видане 01.04.2020. На дату проведення задекларованих операцій в квітні 2021: засновником та директором підприємства був ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_5 ), відповідно до звіту 4ДФ прийнятий на роботу 23.03.2021. В квітні 2021 на підприємстві за трудовими договорами (ознака доходу 101) працювало 5 осіб. Відповідно до звіту 20-ОПП щодо відомостей про об`єкти оподаткування в квітні 2021 ТОВ "Будстар Прайм" мало склад за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Свято-Петрівське, вул. Господарська, 6. В декларації з податку на прибуток за 2021 рік задекларована сума податку до сплати в розмірі 737 грн. 
		Відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень:
		- Згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 14.07.2022р. у справі № 757/12393/22-к: «Також органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на території Російської Федерації, без укладання, підписання будь-яких фінансових документів, договорів, рахунків надав вказівку головному бухгалтеру Товариства ОСОБА13 здійснити перекази грошових коштів з поточних рахунків ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рахунки фізичних та юридичних осіб. За наявною оперативною інформацією грошові кошти в сумі 93 429 278 гривень ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» перераховані на рахунок ТОВ «Будстар Прайм» (ЄДРПОУ 42570912) шляхом здійснення ряду фіктивних фінансових операцій виведені ОСОБА 9 на територію Російської Федерації для подальшого фінансування воєнної агресії з боку Росії».
		- Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2022р. у справі №757/10978/22-к: «За наявною оперативною інформацією грошові кошти в сумі 93 429 2780 грн. перераховані на рахунок ТОВ «БудстарПрайм» (код ЄДРПОУ 42570912) шляхом здійснення ряду фіктивних фінансових операцій виведені ОСОБА 10 на територію Російської Федерації для подальшого фінансування воєнної агресії з боку росії. Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень причетний директор ТОВ «БудстарПрайм» ОСОБА 6 , ІНФОРМАЦІЯ, який проживає за адресою: АДРЕСА І, де можуть знаходитись речі та документи, які мають значення для досудового розслідування».
		- Відповідно до Ухвали Печорського районного суду м. Києва від 18.01.2022р. у справі № 757/66768/21-к: «Під час виконання поставки металоконструкцій на виконання вказаного договору представниками ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» вчинено дії спрямовані на заволодіння майном та грошовими коштами державного бюджету в рамках реалізації програми Президента України «Велике будівництво».
		Зазначені будівельні матеріали були документально отримані від фіктивних підприємств одного "конвертаційного центру": ТОВ "Еліт Білдінг Буд" (42212153), ТОВ "БудстарПрайм" (42570912), ТОВ "Скай-Кепітал Буд" (43522409), ТОВ "БК Гранд Бьюті" (43478198).
		Проведеними заходами встановлено, що вказані підприємства за місцем юридичної реєстрації не знаходяться; не мають найманих працівників та основних засобів; єдиною службовою особою вказаних підприємств є їх засновник; в короткий період часу постійно змінюється склад засновників та керівників, місця юридичної реєстрації. Засновники ТОВ "БудстарПрайм" (42570912) - ОСОБА 14 є одночасно засновником або керівником 44 підприємств, ОСОБА 15 - засновником або керівником 22 підприємств».
		Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача із вказаними контрагентами контролюючий орган посилається на відсутність товарно-транспортних накладних на поставку товару, відсутності документів на підтвердження якості товару (сертифікати якості), основних засобів, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів по ланцюгу постачання.
		У свою чергу позивачем до заперечень до акту перевірки надавалась ТТН № РН1/1 від 30.04.2021, проте до уваги відповідачем не прийнята, оскільки за даними ІКП «Податковий блок» у ТОВ «Захід Технолоджі Груп» відсутні складські приміщення. 
		Водночас суд відхиляє доводи відповідача, з огляду на таке.
		Щодо відсутності ТТН. 
		Відповідно до умов договорів від 07.04.2021 № 0704/21 та від 19.04.2021 № 1404/21, поставка товару здійснюється за усними домовленостями постачальника або покупця та силами продавця. Позивач, згідно з умовами господарських договорів, не несе відповідальність за складування товару, рівно ж як і не зобов`язаний контролювати договірні відносини своїх контрагентів щодо оренди приміщень та транспортування придбаного товару.
		Відповідно до частини другоїстатті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
		Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).
		Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. 
		Згідно з позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 року у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 року у справі №826/7423/16 транспортні документи не є обов`язковими для оподаткування операцій за договорами.
		Щодо відсутності сертифікатів якості товару.
		Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №826/9061/17 та від 12.03.2021 року у справі №200/6316/19-а, відповідно до яких сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків.
		Щодо відсутності трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, то це не виключає можливість виконання господарської операції, не спростовує обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ. Разом із цим відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.
		Досліджуючи доводи відповідача на предмет відсутності постачання ТМЦ придбаних позивачем у названих контрагентів в тому рахунку і по ланцюгу його постачання, то суд звертає увагу, що відповідно достатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого у частині другійстатті 74 КАС України, якою визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Відповідно до пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745), факти виявлених порушень законодавства з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів.
		Натомість з акту перевірки (на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення) вбачається, що приведені відповідачем доводи ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних.
		При цьому, вказаний акт перевірки не містить посилань на будь-які первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, податкову або іншу фінансову звітність суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, з якої відповідач встановив обставини щодо товару, який в свою чергою міг бути предметом поставки для позивача.
		Суд встановив, що будь-якої документальної перевірки контрагентів позивача на предмет походження товару та здійснення названих господарських операцій з їх постачання, які в кінцевому випадку надійшли позивачу не проводилось. Документально не перевірялися і обставини щодо наявності чи відсутності фактичного придбання товару по ланцюгу постачання серед якого могли бути, як платники так і не платники ПДВ, інформація про яких у ЄДРПН не відображається.
		Суд звертає увагу, що суд не вправі перебирати на себе виконання не притаманних йому функцій та повноважень, віднесених до компетенції інших суб`єктів владних та усувати виявлені недоліки акту перевірки шляхом проведення додаткових заходів витребування та перевірки додаткових первинних документів на предмет з`ясування питання стосовно фактичного походження та поставки товару у перелічених контрагентів по ланцюгу постачання, позаяк такі докази не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
		Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19: «…114 Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані позивачем до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач».
		За вказаних обставин, суд зазначає, що наявна у відповідача податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Вейст Менеджмент Груп» та ТОВ «Захід Технолоджі Груп», в тому рахунку і по ланцюгу постачання не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків. Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.
		При цьому, суд зазначає, що наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин.
		З огляду на обумовлені положення законодавства, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
		Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 16 вересня 2020 року у справі №520/4150/19, від 18 червня 2020 року у справі №826/10624/18.
		Щодо порушення кримінальних проваджень. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зазначила що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
		Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмоїстатті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
		Велика Палата наголосила, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
		Як свідчить зміст акта перевірки, відповідач не заперечує факт наявності у позивача ТМЦ, а оспорює постачання від його контрагентів.
		Водночас, відповідач не наводить доводів, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбаних товарів та\або щодо їх постачальників. Так само відповідач не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку щодо сум доходу та податкового кредиту. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, відповідач у відзиві не наводить.
		Щодо використання позивачем ТМЦ у господарській діяльності, то суд зазначає таке.
		19.11.2019 відбулась поставка труб б/у діаметром 530 мм у кількості 14,933 т. на суму 234 308,63 грн від ТОВ «Захід Технолоджі Груп» до ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН», що підтверджується первинними документами (видаткова накладна № 5 від 19.11.2019 , товаро-транспортна накладна № РН5/1 від 19.11.2019, актом перевезення вантажу (труб) від ФОП ОСОБА_10 № 95 від 20.11.2019). Дані труби використанні на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 під час будівельних робіт по добурюванню. Використання труб підтверджується актом списання № 43 від 31.12.2019 та актом виконання робіт добурювання на газовій частині від ФОП ОСОБА_11 № 2 від 31.12.2019 року та додатком до нього, в якому детально вказано використані матеріали замовника (ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН»). На підтвердження вказаної господарської операції також надано копії технічних паспортів, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, план розташування свердловин.
		30.04.2019 відбулась поставка ТМЦ до ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ  ХЕРСОН» від ТОВ «Захід Технолоджі Груп» згідно договору №0704/21 від 07.04.2021. Дана поставка ТМЦ підтверджується первинними документами (видаткова накладна № 1 від 30.04.2021 на суму 1220000,00 грн, товаро-транспортна накладна № РН1/1 від 30.04.2021, податкова накладна № 1 від 30.04.2021). Реєстрація даної ПН не зупинена. Оплата по даній поставці здійснена 30.04.2021 в повному обсязі. Дебіторська або кредиторська заборгованість відсутня. 
		ТМЦ придбані для використання у господарській діяльності підприємства і оприбутковані на 209, 221 та 1531 рахунках. Дані ТМЦ знаходились на об`єкті за адресою АДРЕСА_3 .
		Зазначене обґрунтовано свідчить про використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.
		Приймаючи до уваги встановлення судом використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних ТМЦ, руху активів, суд не погоджується з посиланням відповідача на неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.
		Щодо контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
		Так, з акту перевірки суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_6 ) зареєстрований 24.05.2017 Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області. Перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (м. Бориспіль). Стан платника - 0-платник податків за основним місцем обліку (в т.ч. в періоді проведення операцій). Основний вид діяльності: 62.03-діяльність із керування комп`ютерним устаткованням. Кількість працюючих: за III квартал - IV квартал 2017р. - 1 чол., за І квартал - II квартал 2018р. - 1 чол., за III квартал - IV квартал 2018р. - 2 чол., за І квартал - IV квартал 2019р. - 3 чол., І квартал 2021р. - 1чол., І квартал 2021р. - 1чол., II квартал 2021р. - 2чол., III квартал 2021р. - 3чол., IV квартал 2021р. - 3чол., І квартал 2021р. - 2чол., II квартал 2022р. - 1чол., Ill квартал 2022р. - 1чол., IV квартал 2022р. - 1чол., за І квартал 2023р.- 1чол., за II квартал 2023р. - 1 чол. За даними інформації, що міститься в АІС «Податковий блок» щодо відомостей про об`єкти оподаткування у платника наявні: 2 офіси за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 - 4 квартали 2019 року у ФОП ОСОБА_12 обліковувалась наймана особа ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_7 ) за період з 18.01.2019 по 20.11.2019. В свою чергу, ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, з яким документально оформлювались ідентичні акти здачі прийняття робіт (надання послуг), порушення по яким описано в пункті 3.1.1.1 даного акта перевірки.
		Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладені договори: виконання комплексу робіт від 01.04.2019 №01/04-19; про надання послуг з системного адміністрування від 01.07.2019 № ТО-01/07-19; про надання послуг з системного адміністрування від 31.12.2020 №ТО-КР-Б-31/12- 20; про надання послуг з системного адміністрування від 31.12.2020 №ТО-КР-В-31/12- 20; про надання послуг з системного адміністрування від 31.12.2020 №ТО-Х-31/12-20.
		Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладені договори про надання послуг з системного адміністрування від 01.10.2019 № ТО- /01/10/19, від 01.11.2019 №ТО-КрВал-01/11/19, від 01.11.2019 №ТО-КрРод -01/11/2019. Згідно зазначених договорів, ФОП ОСОБА_2 (виконавець) в порядку та на умовах договору зобов`язується надати послуги системного адміністрування ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ХЕРСОН» (замовник), а замовник прийняти та сплатити зазначені послуги.
		На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 виконали певні роботи (надані послуги) з системного адміністрування, за які проведена відповідна оплата, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг), звітами про надані послуги, платіжними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки та наявні в матеріалах справи. 
		Відповідач зазначає, що первинні документи стосовно робіт та послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , не містять зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, детальної інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснення заходів. Також відповідач посилається на негативну податкову інформацію щодо доходів ФОП.
		Водночас суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на таке.
		За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не завжди вимагають матеріального виразу і реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.
		Отже, підтримка, адміністрування термінального сервера на обладнанні виконавця, створення резервної копії термінального сервера, оновлення програмного забезпечення термінального сервера, антивірусна безпека термінального сервера, створення/ оновлення облікового запису користувача, підтримка, адміністрування системи ELMA, оновлення поштового сервера, резервування поштового сервера, адміністрування локальної мережі, підтримка операційної системи, тощо, за своєю сутністю не є послугами, які потребують їх матеріального виразу на відповідному паперовому носії.
		А відтак, відсутність документів, які фіксують результат виконання контрагентами кожної послуги, за умови наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення операцій, не може свідчити загалом про ненадання чи нездійснення послуги. 
		Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від12.02.2020 № 813/3577/13-а.
		Докази визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, відповідачем суду не надано.
		З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про підтвердження фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами (вказаними ФОП), пов`язаність таких послуг з господарською діяльністю позивача, та помилковість визначення на підставі спірних індивідуальних актів податкових зобов`язань.
		Суд зазначає, що сама лише наявність недоліку в документі, який за своєю сутністю не є єдиним, що фіксує результат надання послуги, за наявності документів, які підтверджують фактичне здійснення відповідних послуг, пов`язаності таких з господарською діяльністю платника податків.
		Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені у відповідних звітах, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
		З урахуванням наведеного, обставини, напідставі яких відповідач сформував свої висновки, не спростовує здійснення операцій, пов`язаності таких із господарською діяльністю позивача.
		Суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, оскільки як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
		Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбаченізакономумови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.
		Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.
		Отже, наявні в матеріалах справи докази відповідають вимогам, встановленим правовими нормами, зокрема нормамистатті 9 Закону №996-XIV щодо первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують здійснення господарських операцій позивачем з придбання товарів.
		Суд враховує, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		Відтак, за відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її невиконання названими контрагентами, позивач не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в своєму податковому обліку та як наслідок зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав неналежного ведення або формування платником податків даних свого податкового обліку або наявності зловживань по ланцюгу постачання.
		Щодо утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті коштів ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає.
		Відповідач у відзиві зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено факти виплати грошових коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (РНОКГТП НОМЕР_8 ), яка на момент отримання коштів мала місце державної реєстрації на тимчасово окупованій території, що визнана такою, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» та згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
		Так, ФОП ОСОБА_3 , згідно даних ЄДР перебуває на обліку: АДРЕСА_6 , є платником податку другої групи, що підтверджується витягом єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.10.2016 року № 20990000000021645. З 13.10.2016 ФОП ОСОБА_3 взята на облік в Головному Управлінні ДПС у Запорізькій області, Бердянська Державна Податкова інспекція (м.Бердянськ) № 082216199221, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 .
		Перевіркою встановлено, що ТОВ «КЛАР ЕНЕРДЖІ-ХЕРСОН», згідно рахунку №6 та платіжного доручення №3539 від 17.05.2022 сплачено ФОП ОСОБА_3 дохід самозайнятої особи (ознака 157) в сумі 6600,0 грн., за масляний фільтр.
		Проте податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено.
		Водночас суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на таке.
		Відповідно до пункту177.8статті177 Податкового Кодексу Українипід час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно дозаконуяк суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів14.1.195та 14.1.222 пункту14.1статті14цьогоКодексу.
		Відповідно до підпункту 168.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Підпунктами 1.1, 1.2, 1.3 вказаних положень платниками збору є особи, визначеніпунктом 162.1статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначеністаттею 163цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
		Підпунктом 38.9 пункту 38 підрозділу 10перехідних положень ПК Українивизначено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту177.8статті177цьогоКодексу.
		Між тим, абзацом 13 підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
		Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України видано наказ від 22.12.2022 №309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
		Водночас, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 набрав чинності лише 27.12.2022, тобто після перерахунку ФОП ОСОБА_3 коштів позивачем (17.05.2022).
		Таким чином, станом на дату перерахунку коштів, Кабінетом Міністрів України не було затвердженого переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
		Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що діяла до 20.03.2022 «Тимчасово окупованою територією» визначалась:
		1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
		2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
		3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
		Згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022 Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України були внесені зміни до визначення Тимчасово окупована територія, згідно з яким до такої території відносилась, зокрема, сухопутна територія України, визнана в умовах воєнного стану тимчасово окупованою рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України. Дана редакція ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» діяла до 03.12.2022.
		Отже, без відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України, яке так і не було прийнято, навіть фактично окуповані після 24.02.2022 території України не вважались тимчасово окупованими і відповідно на такі території не поширювались норми, зокрема, частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
		Враховуючи зазначене, оскільки в період з 20.03.2022 по 03.12.2022 були відсутні наведені нормативно-правові акти про визнання Тимчасово окупованих територій, а відтак у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню підпункт 38.9. пункту 38 підрозділу 10перехідних положень ПК Українив частині утримання та перерахування до бюджету військового збору та податку на доходи фізичних осіб із сум виплачених ФОП ОСОБА_3 . За таких обставин і відсутні підстави для донарахування з виплат ФОП ОСОБА_3 , здійснених 17.05.2022, військового збору в сумі 99,00 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 1188,00 грн.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються доводами позивача та належними доказами.
		Інші зазначені відповідачем у відзиві доводи ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права.
		Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
		Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що спірні рішення є протиправними, тому підлягають скасуванню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 30280,00 грн. 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 04.01.2024 № 220/ж10/25-01-07-00, №221/ж10/25-01-07-00, №232/Ж10/25-01-24-06, №228/Ж10/25-01-24-06.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ХЕРСОН" судовий збір в розмірі 30280,00 грн ( тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень), сплачений відповідно до платіжної інструкції №4969 від 08.04.2024.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ХЕРСОН" пров. Вокзальний, 6,м. Корюківка, Корюківський р-н, Чернігівська обл.,15300 код ЄДРПОУ 42408748. 
		Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
		Повний текст рішення суду виготовлено - 16.08.2024.
		 
		 
		Суддя І.І. Соломко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...